Ухвала

від 21.02.2023 по справі 757/37994/22-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/37994/22 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/1080/2023 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 січня 2023 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 січня 2023 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- мобільний телефон «Prestigio» s/n : НОМЕР_1 ;

- флеш-носій microSD «Transcend 4 Gb»;

- поліетиленовий пакет жовтого кольору з написами: «акумулятори Forse», у якому містяться господарська документація;

- жорсткий диск «Vestern Digital» SWCA UF1255962, об`ємом 500 Gb, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном та документами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити повністю у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 про арешт тимчасово вилученого майна, яке було вилучене в ході проведеного обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою, були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно.

Апелянт вказує на те, що матеріалами справи не підтверджується існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1 та ч. 4 ст. 110-2 КК України. Відсутність такої підозри свідчить про неможливість застосування будь-яких заходів забезпечення кримінального провадження, а тому в задоволенні клопотання слідчого слід було відмовити.

Також апелянт зазначає про неналежного суб`єкта звернення з клопотанням про арешт майна третьої особи. Оскільки з клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернувся слідчий, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України, в якій чітко зазначено, щоз даним клопотанням має право звертатися лише прокурор, ураховуючи той факт, що в кримінальному провадженні № 42022000000000636 від 26.05.2022 жодній особі не повідомлено про підозру та що ОСОБА_6 має процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт.

Слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали не врахував відсутність правової підстави для накладення арешту на майно та недоведеність слідчим можливості його використання, як речового доказу у кримінальному провадженні № 42022000000000636 від 26.05.2022.

Постанова слідчого від 23.12.2022 всупереч ч. 5 ст. 110 КПК України не містить мотивів її прийняття, оскільки в ній відсутня інформація про те, яке саме значення для кримінального провадження № 42022000000000636 9 від 26.05.2022 має вилучене майно та є передчасною, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 100 КІІК України речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Однак, матеріали справи № 757/37994/22-к не містять копії протоколу огляду речей, вилучених під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того апелянт зазначає про пропуск слідчим строку на звернення з клопотанням про арешт тимчасового вилученого майна та вважає, що недопустимо вважати, що сторона обвинувачення виконала вимоги ч. 5 ст. 171 КПК України щодо строку звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, якщо її представники лише відправили, наприклад поштою, таке клопотання до суду у межах цього строку, однак до суду воно надійшло після його спливу.

Апелянт також зазначає про не доведення слідчим винесення постанов про призначення експертиз у кримінальному провадженні № 42022000000000636 від 26.05.2022, оскільки у матеріалах справи № 757/37994/22-к відсутні копії відповідних постанов, що створює розумні сумніви в їхньому існуванні. Проте слідчий суддя безпідставно погодився з цими доводами клопотання, не звернувши увагу на це.

Апелянт також звертає увагу на протиправність тимчасового вилучення у ОСОБА_6 електронних носіїв інформації, виходячи з того, що у протоколі обшуку від 22.12.2022 не зазначено, що доступ до вилучених мобільного телефона, флеш-носія та жорсткого диска обмежується ОСОБА_6 або пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. А тому у слідчого були відсутні правові підстави тимчасово вилучати вищезгадані електронні носії інформації, оскільки доступ до них не обмежувався їх власником і не був пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Апелянт також посилається на наявність ухвали слідчого судді, в якій спростовано доводи сторони обвинувачення у кримінальному провадженні № 42022000000000636 від 26.05.2022 про недоведеність доводів сторони обвинувачення щодо низки обставин.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника власника майна в підтримку поданої апеляційної скарги з проханням її задовольнити, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення вказаної апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги представника власника майна колегія суддів вважає, що вона непідлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000636 від 26.05.2022 за фактами провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором та фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, за ч. 4 ст. 111-1 та ч. 4 ст. 110-2 КК України.

Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.

30.12.2022 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальних провадженні - прокурором першого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, яке вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

мобільний телефон «Prestigio» s/n : НОМЕР_1 ;

флеш-носій microSD «Transcend 4 Gb»;

поліетиленовий пакет жовтого кольору з написами: «акумулятори Forse», у якому містяться господарська документація;

жорсткий диск «Vestern Digital» SWCA UF1255962, об`ємом 500 Gb, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування зазначеним майном та документами.

Дане клопотання до суду направлено поштовим відправленням відповідно до накладної на конверті через Укрпошту Експрес 23.12.2023 /а.с. 103/.

На обґрунтування вимог даного клопотання сторона обвинувачення послалась на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до матеріалів Служби безпеки України від 23.05.2022, під час контррозвідувальних заходів в умовах воєнного стану отримано інформацію щодо колабораційної діяльності та фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України, з боку посадових осіб ТОВ «ЗОТІК», ТОВ «Делфін Індастрі Україна», ТОВ «Делфін дістриб`юшн Україна». Відповідно до рапорту Департаменту забезпечення діяльності, пов`язаної з небезпечними матеріалами, Національної поліції України організатором зазначеної діяльності є президент корпорації «Delfin Group Russia» - громадянин російської федерації ОСОБА_10 , який залучив до неї власників та посадових осіб взаємопов`язаних та підконтрольних йому підприємств, а саме: ТОВ «ЗОТІК», ТОВ «Делфін Індастрі Україна», ТОВ «Делфін дістриб`юшн Україна», ТОВ «Прайм-Оіл», ТОВ «Опт-Оіл», ТОВ «Ваген-Оіл», ТОВ «ТВ-АВТО», ПрАТ «Чернігівська товарно-сировинна компанія» («Чернігівголовпостач»), ДП «Автопостач-Маркет» та ТОВ «Авто-Хіт».

Відповідно до матеріалів кримінального провадження отримано відомості про експорт продукції структурним підрозділом «Delfin Group Russia» - ТОВ «Делфін Дістриб`юшн» до підприємств у самопроголошеній республіці «ЛНР» (через фірми ТОВ «МИКАНО» та ТОВ «КАНО»).

Також встановлено, що група зазначених підприємств подає податкові накладні з одних і тих же ІР-адрес, фактично здійснюють спільну фінансово-господарську діяльність за адресами: Чернігівська область, с. Рівнопілля, вул. Гомельське шосе, буд. 6 та буд. 10.

Крім того, відповідно до матеріалів виконаного доручення з Департаменту Національної поліції України встановлено факт розміщення на території ТОВ «ЗОТІК» військовослужбовців зс рф під час тимчасової окупації с. Рівнопілля Чернігівської області.

В ході розслідування проведено огляд інформації (виписок) щодо руху коштів ТОВ «ЗОТІК» (ЄДРПОУ 32611302), ТОВ «Делфін Індастрі Україна» (ЄДРПОУ 34831883), ТОВ «Делфін дістриб`юшн Україна» (ЄДРПОУ 33830320), ТОВ «Прайм-Оіл» (ЄДРПОУ 40524471), ТОВ «Опт-Оіл» (ЄДРПОУ 38408699), ТОВ «Ваген-Ойл» (ЄДРПОУ 39631131), ТОВ «ТВ-АВТО» (ЄДРПОУ 37558013), ДП «Автопостач-Маркет» (ЄДРПОУ 24555719), ПрАТ Чернігівська товарно-сировинна компанія» («Чернігівголовпостач») ( ЄДРПОУ 04542815).

Внаслідок огляду руху коштів, що відображають фінансові операції зазначених підприємств, встановлено ознаки здійснення спільної господарської діяльності з реалізації продукції, у тому числі продукції російського виробництва, на території України.

Так, виявлено фінансові операції ТОВ «Делфін Дістриб`юшн Україна», ТОВ «Прайм-Оіл», ТОВ «Ваген-Ойл» та ТОВ «Опт-Оіл», що вказують на придбання продукції російського виробництва, фінансові операції ПрАТ «Чернігівська товарно-сировинна компанія», що вказують на використання складів для зберігання вказаної продукції, фінансові операції ТОВ «ЗОТІК», що вказують на використання матеріальних та майнових ресурсів, торгівельних знаків, розробку науково-технічної документації, фінансові операції ТОВ «Делфін Індастрі Україна», що вказують на переробку сировини від ТОВ «Делфін Дістриб`юшн Україна» ТОВ «Прайм-Оіл», ТОВ «Ваген-Ойл», ТОВ «Опт-Оіл», ДП «Автопостач-Маркет», ТОВ «Авто-Хіт», ТОВ «ТВ-Авто», фінансові операції ТОВ «Делфін Дістриб`юшн Україна» ТОВ «Прайм-Оіл», ТОВ «Ваген-Ойл», ТОВ «Опт-Оіл», ДП «Автопостач-Маркет», ТОВ «Авто-Хіт», ТОВ «ТВ-Авто», що вказують на реалізують продукції на території України. Також виявлено фінансові операції із зарахування коштів на рахунках ТОВ «Делфін Дістриб`юшн Україна» ТОВ «Прайм-Оіл», ТОВ «Ваген-Ойл», ТОВ «Опт-Оіл» в якості гривневого покриття за купівлю іноземної валюти у АТ «Сбербанк», який через ПАТ «Сбербанк Росії» знаходився під контролем Центрального банку рф. Виявлено фінансові операції в межах виконання зобов`язань по зовнішньо-економічним контрактам.

Враховуючи, що посадові особи та діяльність вказаних підприємств пов`язані між собою, є достатньо підстав вважати, що вони створені як представники російських підприємств (корпорацій) з реалізації продукції російського виробництва на території України. Фінансові операції із надання та повернення фінансової допомоги, переробки давальницької сировини, надання в оренду складських, виробничих приміщень, офісів та обладнання можуть свідчити про штучне розділення єдиної спільної господарської діяльності з метою мінімізації податкових зобов`язань та виведення коштів з національної банківської системи України для наповнення бюджету країни-агресора.

22.12.2022 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2022, проведено обшук за адресою мешкання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : АДРЕСА_1 , за результатами якого виявлено та вилучено:

1) мобільний телефон «Prestigio» s/n : НОМЕР_1 ;

2) флеш-носій microSD «Transcend 4 Gb»;

3) поліетиленовий пакет жовтого кольору з написами: «акумулятори Forse», у якому містяться господарська документація;

4) жорсткий диск «Vestern Digital» SWCA UF1255962, об`ємом 500 Gb.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КПК України слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Враховуючи складність кримінального провадження, необхідність залучення експертів у різних галузях знань, з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, виникла об`єктивна необхідність у ретельному експертному дослідженні вилучених речей і документів.

Під час досудового розслідування слідчим винесено відповідні постанови про призначення низки судових експертиз, у тому числі: експертизи документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності, експертизи об`єктів інтелектуальної власності, експертизи матеріалів, речовин та виробів, товарознавчої експертизи, експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів, експертизи телекомунікаційних систем та засобів, технічної експертизи документів, у зв`язку із чим всі вищевказані речі та документи необхідні для ретельного тривалого експертного дослідження в межах кримінального провадження №42022000000000636 від 26.05.2022.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

23.12.2022 вищевказане майно та документи, вилучені за результатами проведення обшуку 22.12.2022 р. за адресою: АДРЕСА_1 , слідчим визнано речовими доказами.

10 січня 2023 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вище зазначене клопотання слідчого, про арешт майна, задоволено.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя вивчивши матеріали провадження за клопотанням про арешт майна встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на арешті якого наполягає орган досудового розслідування, відповідає вимогам визначених ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки речі та предмети являються доказом злочину, а саме зберегли на собі його сліди та містять інші відомості (інформацію), які можуть бути використані з метою встановлення істини та проведення всебічного, повного розслідування кримінального провадження, а також можуть слугувати доказами у встановленні певних обставин під час здійснення досудового розслідування, а відтак потреби органу дізнання виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, як арешт майна.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Крім того, зазначив, що вилучене під час огляду майно співвідноситься із обставинами кримінального провадження, а тому є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для арешту вилучених під час слідчих дій речей.

За таких обставин, клопотання підлягає задоволенню, приходячи до такого висновку, слідчий суддя врахував й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, вислухано прокурора, слідчого та заперечення сторони захисту, а також з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні слідчого правові підстави для арешту майна, а саме можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 42022000000000636 від 26.05.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1 та ч. 4 ст. 110-2 КК України та відношення до них вилученого майна,а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, оскільки воно могло зберегти на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використанні, як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження.

При цьому у відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 167 КПК України підставою тимчасового вилучення майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Є слушними твердження апелянта, що у матеріалах справи № 757/37994/22-к відсутні копії постанов про призначення експертиз у кримінальному провадженні № 42022000000000636 від 26.05.2022. Проте дана обставина не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали, оскільки не свідчить про те, що такі постанови не виносилися, виходячи з того, що матеріали досудового розслідування № 42022000000000636 в повному обсязі перебувають у органу досудового розслідування, який здійснює досудове розслідування.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як вбачається з матеріалів клопотання та долучених до нього документів, слідчим дотримано вимоги ч. 2 ст. 171 КПК України.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Тому апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що майно, на яке накладено арешт, відповідає критеріям речових доказів, визначених законом, а тому з метою збереження речових доказів клопотання слідчого підлягало задоволенню, з урахуванням обставин кримінального провадження, що розслідується.

Не знайшли підтвердження доводи апелянта, що клопотання слідчого про арешт майна подано з порушення строку встановленого частиною 5 ст. 171 КПК України, оскільки дане клопотання на адресу Печерського районного суду м. Києва направлено прокурором 23.12.2022 року поштою, тобто з дотримання вимог ч. 5 ст. 171 КПК України, після вилучення тимчасового майна, яке відбулося 22.12.2022 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки. Строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти, а для осіб, які тримаються під вартою або перебувають у лікувально-профілактичному закладі охорони здоров`я чи закладі з надання психіатричної допомоги, спеціальній навчально-виховній установі, - якщо скаргу або інший документ подано службовій особі відповідної установи до закінчення строку.

Твердження апелянта про те, що клопотання про арешт майна подано не належним суб`єктом у порушення вимог ч. 2 ст. 64-2 КПК України, згідно якої виключне право на звернення надається прокурору є передчасними та суперечать вимог ч. 1 ст. 171 КПК України, відповідно до якої з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

В даному випадку клопотання про арешт майна подано слідчим за погодженням з прокурором, тобто з дотримання вимог глави 17 КПК України про арешт майна.

Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 ,- без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 10 січня 2023 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4