Рішення

від 09.02.2023 по справі 752/2577/21

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/2577/21

Провадження № 2/752/986/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого- судді- Машкевич К.В.

за участю секретаря- Гненик К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом і просить:

- здійснити поділ спільного сумісного майна квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 64,9 кв.м., що є об`єктом права спільної сумісної власності придбаної під час шлюбу;

- визнати за нею право власності на частини двокімнатної квартири, загальною площею 64,9 кв.м., житловою 35,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Посилається в позові на те, що перебувала з відповідачем у шлюбі з 18 травня 2012 року по 08 жовтня 2018 року .

Від шлюбу мають дитину ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час перебування в шлюбі вони з відповідачем прийняли рішення про придбання у спільну власність квартири, в зв`язку з чим виїхали за межі України для заробітку коштів.

Зазначає, що з травня 2012 року вони виїхали до російської федерації, а саме до м.Ростов-на-Дону, де відповідач працював керівником будівельного проекту до початку 2015 року.

Після чого, відповідач перебував на заробітках у білорусі, терміном до півроку.

В цей час, ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона народила дитину в м.Херсон, а з серпня 2015 року вони проживали в орендованій квартирі, яку згодом придбали в м.Києві.

На підставі договору купівлі-продажу від 30 серпня 2016 року була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем.

Зазначає, що весь час перебування у шлюбі з відповідачем вони проживали разом, вели спільне господарство, придбали квартиру за спільні кошти.

Виходячи з того, що відповідач добровільно не бажає розділити спільно набуте ними в шлюбі майно, вважає, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу в порядку, передбаченому законом, а тому просить задовольнити позов.

Ухвалою від 19 лютого 2021 року в справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до ст. 178 ЦПК України, відповідачу був наданий строк для надання суду відзиву на позовну заяву.

22 березня 2021 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача, в якому останній зазначає, що дійсно позивач та відповідач проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, планували жити в м.Києві і хотіли купити квартиру для спільного проживання. Планували народити дитину. Оскільки позивач не мала часу, можливості займатися пошуком квартири і коштів на неї, вона надала нотаріальну згоду на укладення інвестиційного договору, а потім нотаріальну згоду на купівлю квартири.

В подальшому відповідач уклав з ТОВ «Компанія з управління активами «Інвест-Консалтинг» інвестиційний догововір №ТР4/136/1 від 13 жовтня 2014 року, відповідно до умов якого фонд зобов`язується забезпечити будівництво будинку, введення в експлуатацію та передачу у власнісність інвестора об`єкта (квартира АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:364:0014), сума інвестиційних внесків складає 745 315,00 грн.

30 травня 2016 року до інвестиційного договору №ТР4/136/1 було укладено додатковий договір №1, відповідно до умов якого відповідач повинен сплатити на користь фонду до забезпечувального платежу у розмірі 1035,00 грн.

30 серпня 2016 року між відповідачем та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Геос Інвест» укладено договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1 .

Позивач надала згоду на укладення вказаного договору купівлі-продожу квартири, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкрібляк К.П. від 30 серпня 2016 року за №705.

Посилається, що відповідач протягом роботи в російській федерації всі кошти витрачав на оренду житла, харчування, повсягденні витрати, медичне обслуговування вагітної дружини. Оскільки інших доходів крім заробітної плати відповідача родина не мала, всі кошти витрачалися на поточне життя сім`ї. Власних коштів на купівлю житла в м.Києві родина не мала. Тому для можливості купити квартиру для спільного проживання сім`ї, відповідач позичив кошти в борг у ОСОБА_3 в розмірі 70 000,00 доларів США, про що між ними було укладено договір позики від 03 липня 2013 року. 30 червня 2016 року між відповідачем та ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого відповідач отримав у власність 20 000,00 доларі США та зобов`язувався повернути їх до 29 червня 2019 року.

Зазначає, що позичені кошти витрачені в інтересах сім`ї, тобто для розрахунку за квартиру за інвестиційним договором №ТР4/136/1.

Виходячи з цього, просить у позові відмовити.

14 квітня 2021 року позивачкою до суду було подано відповідь на відзив.

Зазначає, що надані відповідачем розписки про начебто отримані позики для сплати на придбання спірної квартири не відповідають дійсності та є способом захисту від заявленого позову, шляхом створення неіснуючого боргу. Вважає, що відповідач грощей у борг не брав.

Посилається, що пошуком квартири займалися разом з відповідачем, у шлюбних відносинах покладалися виключно на кошти, які були зароблені на придбання житла, саме за кордоном. Купівлю квартири планували одразу після одруження, для цього вона змушена була звільнитися з роботи, втратити кар`єрний зріст та переїхати з чоловіком до росії, де в нього була високооплачувана робота. Зазначає, що відповідач отримував офіційну заробітну плату набагато меншу, ніж на руки. Метою виїзду до російської федерації був заробіток грошей для придбання квартири, так у 2014 році було зароблено достатньо грошей для цього. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 06 вересня 2021 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_3 про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача в справі.

Ухвалою суду від 15 листопада 2021 року витребувано від Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі інформацію про розмір виплачених доходів на утримання податків ОСОБА_1 за 2013-2017 роки.

Ухвалою суду від 17 січня 2022 року витребувано від Головного управління ДПС у Миколіївській області інформацію про розмір виплачених доходів на утримання податків ОСОБА_2 за 2013-2017 року.

Ухвалою суду від 08 червня 2022 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

09 лютого 2023 року на адресу суду надійшла заява позивача про розгляд справи у відсутноті позивача та її представника у судовому засіданні, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

09 лютого 2023 року на адресу суду надійшла заява представника відповідача про відкладення розгляду справи, в зв`язку з необхідністю повторного направлення ухвал суду від 15 листопада 2021 року та від 17 січня 2022 року для виконання.

Виходячи з цього, на підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи без участі учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 63 цього кодексу дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Тобто, при застосуванні даної норми закону та визнанні права спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною 1 ст. 69 СК України визначено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 18 травня 2012 року.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 08 жовтня 2018 року шлюб сторін був розірваний.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується сторонами, що протягом 2013 -2014 років вони проживали в російській федерації, в м.Ростов-на-Дону, де відповідач здійснював трудову діяльність.

13 жовтня 2014 року між відповідачем та ТОВ «Компанія з управління активами «Інвест-Консалтинг», що діє в інтересах ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Геос Інвест» був укладений Інвестиційний договір №ТР4/136/1, відповідно до умов якого відповідача здійснює інвестиційну участь у будівництві будинку, що будується в м.Києві, на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:364:0014.

З довідки ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Геос Інвест» №ТР4/136/1 від 13 червня 2016 року вбачається, що відповідач сплатив 746 350,00 грн. в повному обсязі.

30 серпня 2016 року між відповідачем та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Геос Інвест» був укладений договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1 .

30 серпня 2016 року між відповідачем та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Геос Інвест» складений Акт прийому-передачі квартири до Інвестиційного договору №ТР4/136/1 від 13 жовтня 2014 року та Договору купівлі -продажу квартири від 30 серпня 2016 року, відповідно до якого відповідач прийняв квартиру АДРЕСА_1 .

30 серпня 2016 року на підставі Договору купівлі-продажу відповідачем було зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

/т.1, а.с. 31, 124-133, 134-137, 138, 141/

За змістом ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, вказана квартира є спільним сумісним майном позивачки та відповідача, як подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

За правилами ч.1 ст.68 кодексу розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 152213553 від 10 січня 2019 року вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована за відповідачем з 30 серпня 2016 року.

/ а.с. 31 /

На виконання ухвал суду Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 26 січня 2022 року та Головним управлінням ДПС у Миколіївській області від 27 січня 2022 року була надана інформації про доходи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у період з 2013-2017 роки.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України в справі № 6-2333цс15 від 25 листопада 2015 року критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

В абзаці 1 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи.

Встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 сторонами була придбана в шлюбі і кошти за умовами договору сплачувалися під час їх перебування в шлюбі.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові № 654/5243/14 від 07 лютого 2018 року, який, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом, у сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними.

Обов`язок довести, що майно, придбане в шлюбі, є особистою приватною власністю одного з подружжя, покладається на останнього.

Тобто, спростувати цю презумпцію - спільності майна подружжя, має сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості, визначеним ст. ст. 77-78 ЦПК України, та за правилами ст.ст.12, 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком даної сторони.

Посилання відповідача, що ним було отримано в борг грошові кошти для оплати квартири за інвестиційним договором №ТР4/136/1, тобто в інтересах сім`ї, не спростовують статусу спільності набутого під час шлюбу майна, спірної квартири, яка підлягає поділу між ними в рівних частинах, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі №320/3072/18 (провадження №61-5819св19).

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 77, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням цього з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір, сплачений нею при зверненні до суду, в розмірі 11804,00 грн.

Керуючись ст. ст. 57,60,61, 63,65, 68-70 СК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Поділити майно, яке є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Визнати за ОСОБА_1 / ІН НОМЕР_1 / право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 64,9 кв.м., житловою - 35,1 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_5 , ІН НОМЕР_2 / на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_6 , ІН НОМЕР_1 / 11804,00 грн. судового збору,

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 лютого 2023 року.

Суддя К.В.Машкевич