Ухвала

від 24.02.2023 по справі 757/6281/23-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6281/23-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2023 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Києві клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42019020000000134 від 30.07.2019, -

В С Т А Н О В И В :

Представник Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_3 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2022 у справі № 757/35842/22-к у кримінальному провадженні № 42019020000000134 від 30.07.2019.

Зазначив, що скасування арешту необхідне з урахуванням нагальної потреби у транспортних засобах для забезпечення виконання завдань в умовах воєнного стану на підставі положень Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».

Вказав, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_4 від 24.08.2022 за № 60агд, погодженого Київською міською військовою адміністрацією листом від 26.08.2022 за № 001-1374 вирішено здійснити примусове відчуження майна для потреб Збройних Сил України в умовах правового режиму воєнного стану на яке, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2022 у справі № 757/35842/22-к у кримінальному провадженні № 42019020000000134 від 30.07.2019 накладено арешт, зокрема на транспортний засіб марки Mersedes-Benz V 300 D, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , право власності на який зареєстровано за БО «БФ «ЗИМОРОДОК» (ЄДРПОУ 42792259), який фактично перебуває у користуванні організатора злочинної організації ОСОБА_5 .

15.02.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи на підставі ст. 35 КПК України визначено слідчого суддю ОСОБА_1 , якій 21.02.2023 передано матеріали клопотання для розгляду.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання про скасування арешту та дослідивши додані до нього матеріали.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950р.), учасником яких є України.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої влади й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при внесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що ст. 1 Протоколу 1 Конвенції, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист прав власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним, п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом ведення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр» проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як передбачено ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку, передбаченому ст.ст. 170-174 КПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідком при розслідуванні кримінального правопорушення.

Слідчий суддя констатує, що ч. 1 ст. 174 КПК України визначає вичерпний перелік осіб, які мають право звернутися до суду із клопотанням про скасування арешту майна, саме майна, яке знаходиться у їх власності або володінні.

До суду звернувся представник Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_3 з клопотанням, у якому просить суд скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2022 у справі № 757/35842/22-к на транспортний засіб марки Mersedes-Benz V 300 D, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , право власності на який зареєстровано за БО «БФ «ЗИМОРОДОК» (ЄДРПОУ 42792259), який фактично належать та перебуває у користуванні ОСОБА_5 ,тобто який не є суб`єктом звернення в розумінні вимог ст. 174 КПК України та не може ініціювати перед слідчим суддею питання про скасування арешту майна.

Таким чином, із клопотанням звернувся неналежний суб`єкт, який не має права подавати клопотання про скасування арешту майна. Також законодавчою підставою для скасування арешту майна за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, є та обставина, що заявник доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Тобто, для скасування арешту майна чітко визначені законодавчі підстави: в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Такої підстави, як п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VІІІ, на яку у своєму клопотанні покликається заявник, не передбачено.

Так, вимогами п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, зокрема, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка. Вчинення даних дій входить до компетенції суб`єктів правовідносин, наведених у ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а не слідчого судді, суду.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту не може бути розглянуто, а його необхідно повернути представнику Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_3 .

Враховуючи загальні засади кримінального провадження, керуючись положеннями ст. ст. 131, 170-174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України ОСОБА_3 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42019020000000134 від 30.07.2019, - повернути особі, яка його подала.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня отримання її копії безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1