Рішення

від 07.11.2022 по справі 205/9310/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

07.11.2022 Єдиний унікальний номер 205/9310/21

Номер провадження: 2/205/943/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

07 листопада 2022 року м.Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Другої Дніпровськоїдержавної нотаріальноїконтори,третя особа,що незаявляє самостійних вимогна предмет спору: ОСОБА_3 , про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на об`єкти нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 ,Другої Дніпровськоїдержавної нотаріальноїконтори,третя особа,що незаявляє самостійних вимогна предмет спору: ОСОБА_3 , про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на об`єкти нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Дніпрі померла ОСОБА_4 і після її смерті відкрилась спадщина. 29.08.2019 року державним нотаріусом Другої Дніпровської державної нотаріальної контори було видано п`ять свідоцтв про право на спадщину за законом, зазначивши в них спадкоємців: чоловіка померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та сина померлої ОСОБА_4 ОСОБА_2 . Вказані свідоцтва були видані ОСОБА_5 . Однак, в якості спадкоємця ОСОБА_2 в зазначених свідоцтвах про право на спадщину за законом був зазначений помилково та незаконно, оскільки він не прийняв спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавав, разом із спадкодавцем не проживав з 2006 року, та взагалі був з того часу оголошений у кримінальний розшук.

Далі позивач зазначає, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і після його смерті вона, ОСОБА_1 , оформила спадщину на все належне померлому майно. Однак, інша частина спадкового майна після смерті ОСОБА_4 не була оформлена на ОСОБА_5 , хоча він фактично успадкував його, у зв`язку з тим, що спадкоємцем вказаного майна у свідоцтвах про право на спадщину за законом помилково був зазначений ОСОБА_2 . Враховуючи той факт, що ОСОБА_5 не оформив свого права на іншу половину майна після смерті ОСОБА_4 через те, що в свідоцтвах про право на спадщину за законом на цю частину майна помилково був зазначений ОСОБА_2 , який спадщину не прийняв, тому право на прийняття належної ОСОБА_5 спадщини перейшло до його спадкоємця ОСОБА_1 .

Оскільки, у даному випадку питання права власності на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

У зв`язку з вищевикладеним позивач змушена звернутися до суду та просити суд 1) визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 29.08.2019 року, видане Другою Дніпровською державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за № 2-873 в частині спадкування ОСОБА_2 1/6 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , після померлої ОСОБА_4 ; 2) визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 29.08.2019 року, видане Другою Дніпровською державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за № 2-872 в частині спадкування ОСОБА_2 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , після померлої ОСОБА_4 ; 3) визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 29.08.2019 року, видане Другою Дніпровською державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за № 2-874 в частині спадкування ОСОБА_2 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , після померлої ОСОБА_4 ; 4) визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 29.08.2019 року, видане Другою Дніпровською державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за № 2-875 в частині спадкування ОСОБА_2 1/2 земельної ділянки площею 0,0426 га, кадастровий номер 1210100000:08:795:0010, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , після померлої ОСОБА_4 ; 5) визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 29.08.2019 року, видане Другою Дніпровською державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за № 2-876 в частині спадкування ОСОБА_2 1/2 земельної ділянки площею 4,8700 га, кадастровий номер 1225087300:01:002:0065 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, Сурсько Михайлівка с/р, після померлої ОСОБА_4 ; 6) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане Виконкомом міської Ради народних депутатів м. Дніпропетровська 07.12.1998 року, розпорядження № 6/2656-98, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» та записаного в реєстрову книгу за № 294п-39-76 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке перейшло до нього в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_4 ; 7) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 , належної ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого П`ятою Дніпровською державною нотаріальною конторою 20.04.2000 року, реєстр № 1-1244, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» 01.09.2000 року та записаного в реєстрову книгу за № LVII за реєстровим № 5, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке перейшло до нього в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 8) визнати за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , належної ОСОБА_4 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ДМУЮ Базилєвим С.П. 22.06.2007 року, реєстр № 3118, зареєстрованого в КП «ДМБТІ» 10.08.2007 року, реєстраційний № 19024041, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке перейшло до нього в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 9) визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки площею 0,0426 га, з кадастровим номером 1210100000:08:795:0010, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , належної ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 749602, підписаного головою Дніпропетровської міської ради та начальником управління Держкомзему у м. Дніпропетровську 30.11.2009 року, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010910404389 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке перейшло до нього в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 10) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2земельної ділянкиплощею 4,8700га,кадастровий номер1225087300:01:002:0065з цільовимпризначенням дляведення товарногосільськогосподарського виробництва,що знаходитьсяза адресою:Дніпропетровська область,Солонянський район,Сурсько Михайлівка с/р,належної ОСОБА_4 на підставісвідоцтва проправо наспадщину,виданого Солонянськоюдержавною нотаріальноюконторою Дніпропетровськоїобласті 17.09.2013року,реєстр №1-1936,зареєстрованого вДержавному реєстріречових правна нерухомемайно зареєстраційним номером158981412250,в порядкуспадкування зазаповітом післясмерті ОСОБА_5 ,що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,яке перейшлодо ньогов порядкуспадкування зазаконом післясмерті дружини ОСОБА_4 .

Відповідачі у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подали.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. У такій заяві позивач зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань від такого учасникв справи до суду не надходило.

Представник ДругоїДніпровської державноїнотаріальної контори, у судове засідання не з`явився, надали до суду письмову заяву про розгляд справи у відсутність їхнього представника та винести рішення відповідно до чинного законодавства.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , також, у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, причин неявки суду не повідомила заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.

Суд зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована УкраїноюЗаконом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» вказано на те, що строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів.

Пунктом 3 вказаної вище постанови Пленуму ВССУ судам дано роз`яснення на те, що, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є, в т.ч. і правова та фактична складність справи; поведінка заявника, характер процесу та його значення для заявника.

Суд, враховуючи ту обставину, що всім учасникам справи були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи. У зв`язку із чим суд вважає за необхідне завершити розгляд справи по суті та ухвалити відповідне рішення.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судувід 25.01.2022року вирішеновитребувати уДругої Дніпровськоїдержавної нотаріальноїконтори (місцезнаходження:49128,м.Дніпро,вул.Метробудівська,1) належним чином завірену копію спадкової справи № 76/2019, яка була відкрита після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та належним чином завірену копію спадкової справи № 428/2020, яка була відкрита після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 29.08.2022 року вирішено залучити доучасті усправі,в якостітретьої особи,що незаявляє самостійнихвимог на предметспору: ОСОБА_3 (зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_4 ).

Ухвалою суду від 04.10.2022 року вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання відповідачі в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили та не подали відзив, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи по суті на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належала 1/3 частини квартири АДРЕСА_5 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 07.12.1998 року виданого Виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, розпорядження № 6/2656-98, зареєстрованого у Комунальному підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» за № 294п-39-76.

Судом також встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину, виданого П`ятою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 20.04.2000 року, за реєстровим № 1-1244, зареєстрованого у Комунальному підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» за № 5.

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 направі приватноївласності належала земельна ділянкаплощею 0,0426га,кадастровий номер1210100000:08:795:0010,цільовим призначеннямдля будівництва обслуговування житловогобудинку,господарських будівельі споруд(присадибна ділянка),яка знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_3 ,що підтверджуютьсяДержавним актомна правовласності на земельну ділянку серії ЯЖ № 749602, зареєстрованого у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010910404389.

Судом такожвстановлено,що ОСОБА_4 на правіприватної власностіналежала земельна ділянка площею 4,8700га,кадастровим номером 1225087300:01:002:0065,цільовим призначеннямдля веденнятоварного сільськогосподарського виробництва,яка знаходитьсяза адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, Сурсько-Михайлівська с/р, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину, виданого Солонянською державною нотаріальною конторою Дніпропетровської області 17.09.2013 року за реєстровим № 1-1936.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 23.01.2019 року.

Матеріалами справи підтверджено, що після смерті ОСОБА_4 , на підставі заяви ОСОБА_5 (чоловік померлої) та заяви ОСОБА_3 (сестра померлої) Другою Дніпровською державною нотаріальною конторою щодо майна такого спадкодавця 31.01.2019 року було заведено спадкову справу 76/2019.

Оглядом матеріалів такої спадкової справи судом встановлено, що останні не містять будь-яких заяв відповідача, який є сином померлої, про прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Так само, матеріали такої спадкової справи не містять будь-яких заяв відповідача, як особи яка б претендувала на спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Разом із цим судом встановлено, що 29.08.2019 року на ім`я ОСОБА_5 та відповідача вказаним органом нотаріату було видано спірні свідоцтва про право на спадщину за законом: 1) № 2-873 на частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) № 2-872 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) № 2-874 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 ; 4) № 2-875 на земельну ділянку площею 0,0426 га, кадастровий номер 1210100000:08:795:0010, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; 5) № 2-876 на земельну ділянку площею 4,8700 га, кадастровий номер 1225087300:01:002:0065 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Солонянський район, Сурсько Михайлівка с/р.

З матеріалів справи вбачається, що з 10.07.2001 року відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Разом із цим, матеріалами справи також підтверджено, що ВП № 3 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 1201304040690000039 від 02.01.2013 року (до моменту перереєстрації у ЄРДР кримінальна справа № 67061878 від 01.11.2006 року), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

При цьому оглядом підписки про невиїзд від 09.11.2006 року, як запобіжного заходу, що обраний у межах розслідування вказаної кримінальної справи, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 станом на листопад 2006 року мешкав за адресою: АДРЕСА_7 , тобто не за місцем своє реєстрації.

Судом також встановлено, що з грудня 2006 року відповідач ОСОБА_2 почав переховуватись від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку із чим 28.12.2006 року постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська було надано дозвіл на його затримання.

Матеріалами справи також підтверджено, що в ході здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні фактичне місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено не було, за місцем своєї реєстрації, разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , з грудня 2006 року він не мешкав. У зв`язку із чим, починаючи с 2007 року досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні періодично зупинялось відповідними постановами слідчого, оскільки підозрюваного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було оголошено у розшук, а органами судової влади надавались дозволи на його затримання, останній раз ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.05.2021 року.

Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 від 21.01.2020 року.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належне йому майно, у тому числі те, яке було ним успадковане після смерті ОСОБА_4 .

Матеріалами справи підтверджено, що після смерті ОСОБА_5 , на підставі заяви позивача ОСОБА_1 , 14.07.2020 року Другою Дніпровською державною нотаріальною конторою щодо майна такого спадкодавця було заведено спадкову справу 428/2020.

В даному випадку позивач, як спадкоємець після смерті ОСОБА_5 , вважає що такий спадкодавець отримав спадщину після смерті ОСОБА_4 не в повному обсязі, оскільки орган нотаріату протиправно видав спірні свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , у тому числі на ім`я відповідача.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Щодо позовних вимог про визнання частково недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом, суд зазначає про наступне.

Частиною першоюстатті 1218 ЦК Українипередбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ізст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Відповідно дост. 1262 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частина першастатті 1268 ЦК Українирегламентує, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

В даному випадку судом встановлено, що відповідач є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 , оскільки є її сином.

За змістом частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідност. 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, закон пов`язує факт прийняття спадщини за законом або із обставиною постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем, або подання таким спадкоємцем відповідної заяви до органу нотаріату про прийняття спадщини.

Суд наголошує, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Такий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду: від21.10.2020 року у справі № 569/15147/17; від 18.11.2020 року в справі № 523/19010/15-ц; від 02.04.2021 року в справі № 191/1808/19; від 28.04.2021 року в справі № 204/2707/19.

Статтею 29 ЦК України в редакції, чинній на день відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Як вказувалось вище, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 хоча і був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично на час відкриття спадщини момент смерті ОСОБА_4 така адреса не була постійним місцем проживання відповідача, хоча він був зареєстрований у цій квартирі і право його проживання у такому житловому приміщенні не обмежувалось.

Суд вказує, що сама по собі державна реєстрація місця проживання відповідача за адресою місця проживання спадкодавця ОСОБА_4 сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання на день смерті матері за цією адресою реєстрації, оскільки спростована вищенаведеними достатніми, належними та допустимими доказами.

Суд також вказує із цього приводу, що відповідачі, будучи належним чином повідомлені про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з`явилися, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надали, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогамст. 280 ЦПК України.

Одночасно з цим, суд також в даному випадку констатує і ту обставину, що матеріали спадкової справи 76/2019від 31.01.2019рокуне містять заяви про прийняття спадщини від такого відповідача після черги після смерті ОСОБА_4 .

Відповідно дост. 1272 ЦК Україниякщо спадкоємець протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Таким чином, в межах розгляду даної справи судом встановлено, що відповідач фактично не проживав зі спадкоємцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, заяву про прийняття спадщини до органу нотаріату також не подавав, а відтак він може вважатись такою особою, яка не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 .

Суд вказує, що особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином. Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 р. (судова справа № 916/780/18) свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

У цивільному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або вражати договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Свідоцтво ж про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (ч.1ст. 1301 ЦК України).

Таким чином,ЦК Українизакріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).

Разом із цим, судом встановлено що ОСОБА_1 не була спадкоємцем по відношенню до майна померлої ОСОБА_4 , а відтак не може вважатись заінтересованою особою по відношенню до спірних свідоцтв, які видані після смерті такої особи, оскільки безпосередньо право позивача на спадкування саме після смерті ОСОБА_4 не могло бути порушено за відсутності в неї відповідного права на таку спадщину.

Заінтересованою особою в даному випадку є або особи що претендували на таку спадщину або фактичні спадкоємці такого майна, тобто ОСОБА_5 . Однак саме такі особи у передбаченому законом порядку питання про визнання таких спірних свідоцтв в частині отримання спадщини відповідачем після смерті ОСОБА_4 не порушували, відповідно свої права з цього приводу також нікому не делегували.

Таким чином, у позивача не виникло право на даний позов, у його матеріально-правовому аспекті. Безпосередньо сам намір позивача отримати спадщину у її більшому розмірі, за рахунок збільшення обсягу та складу майна, яке мало б належати спадкодавцю ОСОБА_5 та незгода з виданими свідоцтвами про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 саме по собі не може бути підставами для їх скасування.

Щодо позовної вимоги про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом суд зазначає.

Згідно зістаттею 392 Цивільного кодексу Українивласник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У пунктах 106-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) вказано, що «відповідно достатті 392 ЦК Україниособа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосуваннястатті 392 ЦК Україниє відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права».

Суд прийшовши до висновку, що матеріалами справи не доведено право позивача на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , і відмовляючи в задоволені позову в частині визнання спірних свідоцтв про право на спадщину недійсними, відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на майно, що вказане у таких свідоцтвах в якості спадщини відповідача, оскільки такі позовні вимоги мають суто похідний характер від первісних позовних вимог про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсними.

VІ.Розподіл судовихвитрат міжсторонами

Відповідно до частини першоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. На підставі викладеного, суд вважає, сплачений судовий збір покласти на позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.392,1296,1300,1301 ЦК України, ст. ст.12,13,141,200,259,265,268,273,352,355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Другої Дніпровськоїдержавної нотаріальноїконтори,третя особа,що незаявляє самостійних вимогна предмет спору: ОСОБА_3 , про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним, визнання права власності на об`єкти нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом, - відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати у вигляді судового збору віднести на рахунок позивача ОСОБА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя:Мовчан Д.В.