Справа № 191/2985/22
Провадження № 2/191/916/22
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2023 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Окладнікової О.І.,
за участі секретаря судового засідання Заламай О.Ю,
представника позивача адвоката Товкун А.В.,
представника відповідача адвоката Єременко А.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо Придніпровської залізниці, про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
04.11.2022 року до суду звернувся позивач із позовною заявою до відповідача про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у сумі 7208,84 грн., а також витрат на правову допомогу у сумі 1850,00 грн.
В обґрунтування позову посилався на те, що він з 16.03.2017 року працює на підприємстві відповідача у структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на різних посадах. З 14.11.2017 року працює машиністом тепловоза у цеху експлуатації.
За період з 2018-2021 роки йому надавалась щорічна відпустка та він користувався правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, яка оплачувалась відповідачем не у повному обсязі. За невідомих йому обставин, йому не була надана матеріальна допомога у повному обсязі, а лише у розмірі: за 2018 рік 2709,58 грн., за 2019 рік 2714,46 грн., за 2020 рік 2995,12 грн., за 2021 рік 2991,00 грн. А мала бути у розмірі: за 218 рік 2723,00 грн., за 2019 рік 4173,00 грн., за 2020 рік 4723,00 грн., за 2021 рік - 6 000,00 грн.
Він є членом Первинної профспілкової організації вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо. 06.01.2022 позивач звернувся до голови ППО Вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо Вервеса В.В. з проханням врегулювання питання щодо отримання недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення. Згодом йому було повідомлено, що у вересні 2019 року профспілка вже зверталася до відповідача та отримала відповідь, що до даних правовідносин застосовується прийнята 31.03.2017 року спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. №Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 року про застосування з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат, передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом».
Позивач вважає, що відповідач свідомо порушив умови щодо виплати працівнику матеріальної допомоги на оздоровлення, встановлені пунктом 3.1.5. Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011.
Зауважує, що дія Колективного договору продовжена у 2020 році і до укладання колективного договору АТ «Укрзалізниця».
Пунктом 3.1.5 Колективного договору встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги.
Згідно п. 1.4. Колективного договору, зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників депо, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а всі інші на конференції трудового депо.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», тобто на момент прийняття спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1600,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2000,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1860,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2325,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік», прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1 921,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 401,25 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 2102,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2627,50 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був становлений на рівні 2270,00грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2837,50 грн.
У зв`язку з чим, позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх трудових прав.
Ухвалою суду від 09.11.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до слухання у судовому засіданні.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 28.12.2022 року, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, а також застосувати позовну давність щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Товкун А.В. позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.
Представник відповідача адвокат Єременко А.Л. в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.03.2017 року прийнятий на роботу в порядку переведення до «Придніпровської залізниці» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаду помічника машиніста тепловоза в цех експлуатації. З 14.11.2017 року працює машиністом тепловоза у цеху експлуатації, відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ( а.с. 12-13).
З 13.01.2018 року по 09.03.2018 року, з 17.02.2019 року по 28.03.2019 року, з 16.02.2020 року по 28.03.2020 року, з 18.02.2021 року по 20.03.2021 року позивачу надавалась щорічна тарифна відпустка. З цього приводу він кожного разу при наданні відпустки з особистою заявою звертався до керівника з проханням надати йому матеріальну допомогу на оздоровлення відповідно до п. 3.1.5 Колективного договору, яка повинна складати не менше мінімальної заробітної плати по Україні.
Відповідно наданих суду табуляграм позивачу була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення: 2018 рік 2709,58 грн., 2019 рік 2714,46 грн., 2020 рік 2995,12 грн., 2021 рік 2991,00 грн. ( а.с. 14-17).
10.05.2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Голови ППО ВПМУ Криворізького локомотивного депо з приводу сприяння у вирішенні питання щодо звернення до суду із позовною заявою про стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення за період з 2017 року по 2021 рік (а.с.17а).
Первинна профспілкова організація Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо та Первинна профспілкова організація Вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо 06.09.2020 направила вимогу за № 56 директору Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» Кужавському М.С. та голові Дорожньої профспілкової організації Букрєєву О.В. від імені трудового колективу щодо приведення у відповідність до діючого законодавства порядку виплати і розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, повернення незаконно недоплаченої допомоги на оздоровлення (а.с. 21).
Листом від 24.09.2020 Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» відмовила у задоволенні вимоги, посилаючись на те, що регіональна філія не є юридичною особою, а є відокремленим структурним підрозділом АТ «Українська залізниця», і здійснює свою діяльність у межах доведених контрольних завдань з основних фінансово-економічних показників, розпоряджень, вказівок тощо органів товариства - відповідно спільної вказівки голови правління ПАТ «Укрзалізниця» В. Бальчуна, члена правління та Голови профспілки залізничників і транспортних будівельників України Бубняка В.М. від 29.03.2017 № Ц/6-25/713-17, прийнято спільну постанову керівництва Регіональна філія «Придніпровська залізниця» та президії Дорпрофсожу від 31.03.2017 № Н32/20. П-4-5г щодо застосування в діючому колективному договорі з 01.04.2017 замість величини «мінімальна заробітна плата» розрахункової величини «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб» (а.с.22).
Згідно ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до ст.13КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.
Статтею 13КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідн ост. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 3.1.5. Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, який є чинним станом на 2019 року, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги (а.с.18-19).
Відповідно до спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 постановлено застосовувати з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом».
Згідно п. 1.4. Колективного договору, зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників депо, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а всі інші на конференції трудового депо.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», тобто на момент прийняття спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 травня 2017 року був встановлений на рівні 1684,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2105,00 грн., мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 липня 2018 року був встановлений на рівні 1841,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2301,25 грн., мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3723,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік», прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 липня 2019 року був встановлений на рівні 2007,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2508,75 грн., мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4173,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 липня 2020 року був встановлений на рівні 2197,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2746,25 грн., мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2020 року була встановлена на рівні 4723,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2021 року був встановлений на рівні 2270,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2837,50 грн., мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2021 року була встановлена на рівні 6000,00 грн.
Таким чином, прийняття 31.03.2017 спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 року про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством та вказана постанова повинна була прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а на конференції трудового депо, оскільки на момент прийняття вказаної постанови, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3200,00 грн., отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, така різниця між вказаними величинами має місце і в наступних роках, тому суд вважає, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення підлягає застосуванню не спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017, яка погіршує становище працівників, а п. 3.1.5. Колективного договору.
Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.
Стаття 9КЗпП України не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.
Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.
Суд вважає, що прийняття Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06.12.2016, не створює юридичних наслідків щодо застосування п. 3.1.5. Колективного договору, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» та спільним представницьким органом залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів виборного органу, зареєстрованого за № 60/11 від 24.10.2011, в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, п. 3.1.5. якого визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а прийнята 31.03.2017 спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. № Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом», прийнята з порушенням вимог Колективного договору, отже не підлягає застосуванню при визначенні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення.
При цьому, приймаючи до уваги, що відповідно до положень п. 3.1.5. Колективного договору визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40 % відсотків ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні саме на момент виплати допомоги, а виплата матеріальної допомоги позивачу відбувалася у відповідні роки, суд вважає за необхідне при визначенні розміру недоплаченої частини вказаної допомоги виходити з розміру мінімальної заробітної плати по Україні встановленої за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік відповідно, тому суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Тому з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача підлягає стягненню недоплачена матеріальна допомога на оздоровлення за 2018-2021 роки у сумі 7208,84 грн.
Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача, викладене у відзиві, вважаючи його не обґрунтованим.
Щодо вимоги представника відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення належних виплат суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного спору є виплата позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 2018 року по 2021 рік.
Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про оплату праці»,заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно ст.2 цього Закону,заробітна плата складається з основної, додаткової заробітної плати та інших заохочуваних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Згідно п.п.2.3.3. п.2.3. Розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженоїнаказом Держкомстату України №5 від 13 січня 2004 рокута зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713, дія якої поширюється на всіх юридичних осіб та їх відокремлені підрозділи незалежно від форм власності й організаційно-правових форм господарювання, та яка розроблена відповідно доЗаконів України "Про державну статистику"та Закону України «Про оплату праці»з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків, матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат та входить до фонду оплати праці.
Отже, матеріальна допомога на оздоровлення, виплата якої передбачена пунктом 3.1.5 колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборного органу, зареєстрованого за №60/11 від 24 жовтня 2011 року, всім працівникам АТ «Українська залізниця», та яка носить систематичний характер, входить до структури заробітної плати у розумінністатті 2 Закону України «Про заробітну плату».
Частиною 2ст.233 КЗпП України, у редакції до 19 липня 2022 року, було визначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до частин 1-2ст.233КЗпП України, в редакції від 19 липня 2022 року, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених ч.2 цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (частина 2статті 233 КЗпП України).
Тобто, з 19 липня 2022 трудовим законодавством змінено правове регулювання строку звернення з позовом до суду в справах про стягнення належних працівникові сум, зокрема й заробітної плати, а саме - встановлено тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як випливає зРішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, частину першустатті 58 Конституції Українищодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб`єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас, неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності.
Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене, тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини.
Строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому, тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред`явлено позов.
Оскільки спірні правовідносини виникли з приводу виплати позивачу матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018-2021 роки, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду з таким позовом має визначатись за правилами частини другоїстатті 233 КЗпП, в редакції, яка була чинною на момент початку перебігу відповідного строку.
Отже, зважаючи на те, що спірні правовідносини виникли до набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строку позовної давності відсутні.
Згідно ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З огляду на те, що стороною позивача було надано до суду ордер на надання правничої (правової) допомоги, договір про надання правової допомоги №23/09/02 від 23.09.2022 року, акт №1 про надання правової допомоги від 23.09.2022 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською допомогою на ім`я ОСОБА_2 , квитанцію № 076673 від 23.09.2022 року, яка свідчить сплату позивачем послуг адвоката в сум 1850,00 грн. (а.с.26-34), суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу у сумі 1850,00 грн.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави, так як позивач при поданні позову до суду звільнений від сплати судового збору, підлягає стягненню судовий збір у сумі 992,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
задовольнити позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: Первинна профспілкова організація вільної профспілки машиністів України Криворізького локомотивного депо Придніпровської залізниці, про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення.
Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2018-2021 роки у сумі 7208 (сім тисяч двісті вісім) гривень 84 копійки та витрати на правову допомогу в сумі 1 850 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, а всього 9058 (дев`ять тисяч п`ятдесят вісім) гривень 84 копійки.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул.Єжи Гедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 27 лютого 2023 року.
Суддя О.І. Окладнікова
Суд | Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 15.02.2023 |
Оприлюднено | 01.03.2023 |
Номер документу | 109229673 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати |
Цивільне
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Окладнікова О. І.
Цивільне
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Окладнікова О. І.
Цивільне
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Окладнікова О. І.
Цивільне
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Окладнікова О. І.
Цивільне
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Окладнікова О. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні