Постанова

від 22.02.2023 по справі 923/763/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року м. ОдесаСправа № 923/763/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Аленіна О.Ю.,

при секретарі судового засідання Степановій О.В.,

за участю представників:

від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" - Хлупін М.Л., Шевченко І.Ю,

від Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" - участі не брали,

від Херсонської міської ради Херсонської області - участі не брали,

розглянувши апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12"

на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.12.2021, прийняте суддею Нікітенком С.В., м. Херсон, повний текст складено 04.01.2022,

у справі №923/763/21

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12"

до відповідачів:

-Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго";

-Херсонської міської ради Херсонської області

про скасування реєстрації права власності та розпорядження

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 р. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" звернулось з позовом до Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" та Херсонської міської ради Херсонської області, в якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову б/н та б/д (вх.№3040/21 від 27.09.2021) просило скасувати державну реєстрацію права власності Херсонської міської ради Херсонської області на об`єкт нерухомого майна: група нежитлових приміщень загальною площею 40,2 кв.м за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, будинок 12/2, а також скасувати розпорядження міського голови №1833-р від 19.11.2004 "Про прийняття-передачу нежитлових приміщень, розташованих за адресами: вул. Котовського, 4 та пр-т Ушакова, 12/2 у м. Херсоні, з балансу Управління житлового господарства виконкому міської ради на баланс Міського комунального підприємства (МКП) "Херсонтеплоенерго" в частині передачі нежитлових приміщень загальною площею 40,2 кв.м за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, будинок 12/2.

Позовні вимоги обґрунтовані незаконністю набуття Херсонською міською радою Херсонської області права комунальної власності на групу нежитлових приміщень загальною площею 40,2 кв.м, розташованих за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 12/2, та, як наслідок, неправомірністю передачі вказаного майна Міському комунальному підприємству "Херсонтеплоенерго", оскільки зазначені приміщення є допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування його мешканців та належать на праві спільної сумісної власності співвласникам квартир та нежитлових приміщень у відповідному будинку.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 08.06.2021 відкрито провадження у справі №923/763/21.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 23.12.2021 у справі №923/763/21 (суддя Нікітенко С.В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване недоведеністю позивачем факту, що спірні нежитлові приміщення підвалу мають статус допоміжних приміщень та взагалі мають відношення до багатоквартирного будинку, в якому створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12".

Не погодившись з прийнятим рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 23.12.2021 у справі №923/763/21 та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно не було надано належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам (в тому числі технічній документації), які підтверджують факт розміщення спірних приміщень підвалу саме у тому будинку, в якому створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12". Крім того, за твердженням апелянта, останній не повинен доводити своє право власності на вищенаведені спірні приміщення, оскільки, з огляду на наявність у них статусу допоміжних приміщень, вони перебувають у спільній власності всіх співвласників відповідного багатоквартирного будинку.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н та б/д (вх.№319/22/Д2 від 21.02.2022) Херсонська міська рада Херсонської області, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, просить у повному обсязі відмовити у задоволенні апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.12.2021 у справі №923/763/21. Зокрема, даний відповідач зазначає про те, що, звертаючись до суду першої інстанції з заявою про зміну предмету позову б/н та б/д (вх.№3040/21 від 27.09.2021), позивач всупереч приписів процесуального закону одночасно змінив предмет і підстави первісного позову, що є неприпустимим. Водночас Херсонська міська рада Херсонської області стверджує про недоведеність позивачем наявності у нього права власності на нежитлові приміщення за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 12/2, що, в свою чергу, зумовлює недоведеність і факту порушення прав Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" оскаржуваними останнім державною реєстрацією права власності та розпорядженням міського голови.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді ОСОБА_1 суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В. від 14.02.2022 за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.12.2021 у справі №923/763/21 відкрито апеляційне провадження та призначено дану справу до розгляду на 16.03.2022 о 14:00.

Між тим, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку з 17.02.2022 за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/763/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду для апеляційного розгляду справи №923/763/21 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Аленіна О.Ю.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2022 у визначеному складі суддів прийнято справу №923/763/21 до свого провадження та, з огляду на введення в Україні воєнного стану внаслідок військової агресії Російської Федерації, вирішено про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.12.2021 у справі №923/763/21 повідомити додатково.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 вирішено розглянути апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" на рішення Господарського суду Херсонської області від 23.12.2021 у справі №923/763/21 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній з урахуванням обставин справи для здійснення її своєчасного апеляційного перегляду відповідно до завдань господарського судочинства згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, а також призначено дану справу до розгляду на 28.09.2022 об 11:00.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 було відкладено розгляд справи №923/763/21 на 09.11.2022 о 10:30.

Проте, проведення вищенаведеного судового засідання 09.11.2022 о 10:30 було унеможливлене з огляду на направлення суддів Таран С.В. та Аленіна О.Ю. відповідно до наказу Голови Південно-західного апеляційного господарського суду №233-к від 26.10.2022 для участі у підготовці суддів апеляційних господарських суддів, яка проходила у період з 07.11.2022 по 11.11.2022, у зв`язку з чим ухвалою суду від 31.10.2022 було призначено справу №923/763/21 до розгляду на 23.11.2022 о 10:30.

У зв`язку з відсутністю в Південно-західному апеляційному господарському суді електроенергії, зумовленою проведенням в місті Одеса екстрених відключень з метою збалансування енергосистеми та уникнення аварій на обладнанні, судове засідання у справі №923/763/21, призначене 23.11.2022 о 10:30, не відбулося, про що складено відповідну довідку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 призначено розгляд справи №923/763/21 на 19.12.2022 о 10:45.

Однак, внаслідок відсутності в Південно-західному апеляційному господарському суді електроенергії, зумовленої проведенням в місті Одеса аварійних відключень з метою збалансування енергосистеми та уникнення аварій на обладнанні, судове засідання у справі №923/763/21, призначене 19.12.2022 о 10:45, не відбулося, що підтверджується відповідною довідкою.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2022 призначено розгляд справи №923/763/21 на 01.02.2023 о 10:00.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні у справі №923/763/21, яке відбулося 01.02.2023, шляхом постановлення протокольної ухвали було оголошено перерву до 12:30 год 22.02.2023.

17.02.2023 каналами електронного зв`язку до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області №9-1-9/41 від 16.02.2023 (вх.№319/22/Д5 від 17.02.2023), в якому остання просить зняти з розгляду справу №923/763/21 або відкласти розгляд останньої до закінчення в Україні воєнного стану, посилаючись на те, що відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та постанови Верховної Ради України №2706-ІХ від 03.11.2022 "Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Херсонській області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування начальних Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області, крім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України "Про правовий режим воєнного стану", здійснює повноваження Херсонської міської ради, її виконавчого комітету та Херсонського міського голови.

З огляду на те, що явка повноважних представників сторін у судовому засіданні 22.02.2023 обов`язковою не визнавалась, а правова позиція Херсонської міської ради Херсонської області викладена в її відзиві на апеляційну скаргу б/н та б/д (вх.№319/22/Д2 від 21.02.2022), при цьому вищенаведене клопотання не містить жодного обґрунтування неможливості проведення судового засідання за відсутності належним чином повідомленого відповідача, Південно-західний апеляційний господарський суд, враховуючи стадію, на якій було закінчено попереднє судове засідання, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання Херсонської міської військової адміністрації Херсонського району Херсонської області №9-1-9/41 від 16.02.2023 (вх.№319/22/Д5 від 17.02.2023), про що у судовому засіданні 22.02.2023 було постановлено протокольну ухвалу.

У судовому засіданні 22.02.2023 представники Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" апеляційну скаргу підтримали; представники Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" та Херсонської міської ради Херсонської області участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про дату, час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023, якою розгляд справи №923/763/21 призначено на 22.02.2023 о 12:30, як і всю іншу судову кореспонденцію у даній справі, Міському комунальному підприємству "Херсонтеплоенерго" було направлено за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та була вказана даним відповідачем у всіх документах, поданих останнім до суду в межах даної справи, а саме: 73003, м. Херсон, Острівське шосе, 1.

За умовами частин другої-четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Цей термін може бути скорочений судом у випадку, коли цього вимагає терміновість вчинення відповідної процесуальної дії (огляд доказів, що швидко псуються, неможливість захисту прав особи у випадку зволікання тощо).

Частиною одинадцятою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме: у пункті 17 та підпункті 17.1 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Частинами п`ятою, шостою статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

При цьому до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії").

Колегія суддів також зауважує на тому, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі "Пономарьов проти України".

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в якому ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі №923/763/21 була оприлюднена 02.02.2023, тим більше, що Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" безумовно було обізнане про існування даного судового провадження, оскільки отримало копію ухвали про відкриття апеляційного провадження (т.ІІ а.с.11), при цьому, виступаючи відповідачем у цій справі, зазначене комунальне підприємство є безпосередньо зацікавленим вчиняти дії з метою одержання інформації про хід та стан справи і несе ризик настання несприятливих наслідків в результаті невжиття заходів щодо отримання інформації про рух справи.

Крім того, апеляційний господарський суд зауважує, що електронну копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі №923/763/21, скріплену електронними цифровими підписами колегії суддів, було надіслано на наявну у матеріалах справи електронну адресу Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго".

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" про судовий розгляд даної справи, зокрема, шляхом публікації відповідного оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада" (т.ІІ а.с.10), а також направляючи йому копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2023 у справі №923/763/21 каналами електронного зв`язку та рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та була вказана самим відповідачем у всіх документах, поданих ним до суду в межах даної справи, при цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів зазначає про те, що з урахуванням приписів частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином сповіщений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзив на апеляційну скаргу не надало, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Херсонської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 17.04.2020 проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

У пунктах 1, 2, 4 Розділу І статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" вказано, що дане об`єднання створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №12, що розташований за адресою: 73000, м. Херсон, просп. Ушакова. Об`єднання діє відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", чинного законодавства України та статуту. Об`єднання набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

Рішенням правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12", оформленим протоколом №2 від 10.12.2020, вирішено усунути перешкоди в користуванні допоміжними та підвальними приміщеннями будинку №12 по проспекту Ушакова в місті Херсон шляхом надання повноважень голові даного об`єднання звертатися за захистом прав та інтересів мешканців цього будинку в органи міського самоврядування, судові органи та інші підприємства і організації з метою усунення перешкоди в користуванні допоміжними та підвальними приміщеннями зазначеного будинку.

У листі Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" №822-03-03 від 08.07.2020, адресованому позивачу за результатами опрацювання відповідного запиту останнього, зазначено про те, що нежилі приміщення першого поверху будинку №12 по вул. Ушакова загальною площею 201,9 кв.м закріплені за вказаним комунальним підприємством на праві господарського відання відповідно до рішення Херсонської міської ради №1764 від 31.03.2015 "Про закріплення за Міським комунальним підприємством (МКП) "Херсонтеплоенерго" на праві господарського відання об`єктів нерухомості".

Листом Виконавчого комітету Херсонської міської ради №8-10912-23/12 від 14.01.2021 позивача повідомлено про те, що право комунальної власності на нежитлові приміщення першого поверху по просп. Ушакова, 12 у м. Херсон зареєстровано у встановленому законом порядку за територіальною громадою м. Херсон в особі Херсонської міської ради, при цьому вказані приміщення використовуються Міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" для потреб громади міста.

Відповідно до листа Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради №03-30-11 від 16.06.2021 на підставі рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради депутатів трудящих №903 від 27.08.1958 було проведено масове впорядкування адресації будинків у м. Херсон, у тому числі будівель по проспекту Ушакова та вулиці Кірова, у зв`язку з чим будинку, розміщеному на розі проспекту Ушакова та вулиці Кірова, присвоєно адресу: проспект Ушакова, 12/2 (саме за такою адресою даний об`єкт був внесений до топографічного плану м. Херсон, виконаного за матеріалами наземних знімань 1966 року). При цьому в подальшому розпорядженням міського голови №80 від 19.02.2016 "Про виконання вимог Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" вулиця Кірова у м. Херсон була перейменована на вулицю Лютеранську. Враховуючи викладене, на теперішній час у черговому адресному плані м. Херсон існують два окремі об`єкти адресації, а саме: м. Херсон, проспект Ушакова, 12/2 (багатоквартирний житловий будинок) та м. Херсон, проспект Ушакова, 12 (окремо розміщена будівля котельної).

Додатками до вищенаведеного листа Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради №03-30-11 від 16.06.2021 є викопіювання з топографічного плану м. Херсон, виконаного за матеріалами наземних знімань 1966 року, та витяг з додатків до рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради депутатів трудящих №903 від 27.08.1958.

Згідно з відповіддю Виконавчого комітету Херсонської міської ради №8-9273-11/26-вих623 від 08.09.2021, наданою за результатами опрацювання адвокатського запиту представника позивача, до комунальної власності територіальної громади м. Херсон належать нежитлові приміщення підвалу у житловому будинку по проспекту Ушакова, 12/2 у м. Херсон, які перебувають на балансовому обліку Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" та площа яких відповідно до проведеної технічної інвентаризації станом на 05.03.2021 складає 40,2 кв.м.

До зазначеної вище відповіді Виконавчого комітету Херсонської міської ради №8-9273-11/26-вих623 від 08.09.2021 додано копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №261201959 від 11.06.2021, з якого вбачається, що 20.04.2021 було проведено державну реєстрацію права комунальної власності Херсонської міської ради Херсонської області на групу нежитлових приміщень площею 40,2 кв.м за адресою: Херсонська обл., м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 12/2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2383515965101).

У матеріалах справи також містяться копії:

-свідоцтва серії САА №796530 від 18.08.2005 про право власності Херсонської міської ради на нерухоме майно загальною площею 201,9 кв.м за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, 12 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8173444 від 29.08.2005;

-розпорядження міського голови №1833-р від 19.11.2004 "Про прийняття-передачу нежитлових приміщень, розташованих за адресами: вул. Котовського, 4 та пр-т Ушакова, 12/2 у м. Херсоні, з балансу Управління житлового господарства виконкому міської ради на баланс Міського комунального підприємства (МКП) "Херсонтеплоенерго";

-рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради №525 від 21.09.2010 "Про погодження Міському комунальному підприємству (МКП) "Херсонтеплоенерго" реконструкції нежитлових приміщень комунальної форми власності під інформаційно-консультативний пункт по просп. Ушакова, 12/2";

-рішення Херсонської міської ради №1764 від 31.03.2015 "Про закріплення за Міським комунальним підприємством (МКП) "Херсонтеплоенерго" на праві господарського відання об`єктів нерухомості" з додатком;

-технічної документації на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, 12а;

-витягу з рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради №547 від 20.12.2011, яким вирішено оформити право комунальної власності на будівлю котельні по просп. Ушакова, 12 в м. Херсон;

-інвентаризаційної справи на будівлю котельні по просп. Ушакова, 12 в м. Херсон;

-листа Регіонального відділення Фонду державного майна в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі №05-06-00786 від 11.03.2021, адресованого Управлінню комунальної власності Херсонської міської ради;

-рішення Виконавчого комітету Херсонської обласної ради народних депутатів №32 від 20.03.1992 "Про розмежування комунального майна, переданого у власність області, між обласною власністю і власністю міст обласного підпорядкування та районів області" з додатком.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про скасування державної реєстрації права власності Херсонської міської ради Херсонської області на об`єкт нерухомого майна: група нежитлових приміщень загальною площею 40,2 кв.м за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, будинок 12/2, а також про скасування розпорядження міського голови №1833-р від 19.11.2004 "Про прийняття-передачу нежитлових приміщень, розташованих за адресами: вул. Котовського, 4 та пр-т Ушакова, 12/2 у м. Херсоні, з балансу Управління житлового господарства виконкому міської ради на баланс Міського комунального підприємства (МКП) "Херсонтеплоенерго" в частині передачі нежитлових приміщень загальною площею 40,2 кв.м за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, будинок 12/2.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд послався на недоведеність позивачем того факту, що спірні нежитлові приміщення підвалу мають статус допоміжних приміщень та взагалі мають відношення до багатоквартирного будинку, в якому створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12".

Колегія суддів не погоджується з вищенаведеним висновком Господарського суду Херсонської області про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з приписами статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 Цивільного кодексу України).

Статтею 355 Цивільного кодексу України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

За умовами частин першої, другої статті 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 369 Цивільного кодексу України унормовано, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, регулюються Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

В силу пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Згідно з пунктами 5, 6 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

У пунктах 2, 3 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Частиною четвертою статті 4 Житлового кодексу УРСР унормовано, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Згідно з положеннями Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

В силу пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення вищезазначеної норми наведено у рішенні Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду України №14-рп/2011 від 09.11.2011.

Відповідно до зазначених рішень положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" треба розуміти так: власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №914/379/21.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів наголошує на тому, що при вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме: встановлення того, чи відносяться вказані приміщення до допоміжних або є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку.

При цьому апеляційним господарським судом враховується, що допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18 та від 08.04.2020 у справі №915/1096/18.

Отже, чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а, як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Цілком очевидно, що, виходячи з такої презумпції та з врахуванням принципу змагальності сторін, позивач не повинен доводити статус спірних приміщень як допоміжних, а навпаки, передусім відповідач, який є їх останнім набувачем (зокрема, зареєстрованим власником), має довести винятковий статус спірних приміщень як ізольованих приміщень в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду та є самостійним об`єктом нерухомого майна, оскільки зі стадії проектування, тобто з самого початку вони будувалися з іншим цільовим призначенням - для потреб непромислового характеру.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.06.2022 у справі №922/1406/21, від 17.01.2023 у справі №924/195/22 та від 26.10.2022 у справі №916/2022/21.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до адресного плану м. Херсон існують два окремі об`єкти адресації, а саме: м. Херсон, проспект Ушакова, 12/2 (багатоквартирний житловий будинок) та м. Херсон, проспект Ушакова, 12 (окремо розміщена будівля котельної), про що свідчить лист Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних ресурсів Херсонської міської ради №03-30-11 від 16.06.2021.

З наявного у матеріалах справи викопіювання з топографічного плану м. Херсон вбачається, що вищенаведений багатоквартирний будинок розташований на розі проспекту Ушакова та вулиці Лютеранській, у зв`язку з чим, власне, і має нумерацію через дріб, оскільки по проспекту Ушакова має номер 12, а по вулиці Лютеранській - номер 2.

При цьому будь-які інші багатоквартирні будинки по проспекту Ушакова у м. Херсон, адресному номеру яких було б присвоєно цифру 12 (з/без відповідного числового/літерного доповнення, зокрема, №12, №12/1, №12А тощо), відсутні, а тому, беручи до уваги те, що в силу вимог чинного законодавства об`єднання співвласників багатоквартирного будинку не може бути створено у котельні, якій присвоєно адресу: м. Херсон, просп. Ушакова, 12, або у будь-якому іншому об`єкті, крім багатоквартирного будинку, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 12/2.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем до місцевого господарського суду було подану технічну документацію на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, 12а, між тим, як зазначалося вище, об`єкта нерухомості з такою адресою не існує, натомість конфігурація відображеного у цій технічній документації об`єкта за формою та розміщенням у просторі повністю відповідає конфігурації багатоквартирного будинку за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 12/2, яка відображена у викопіюванні з топографічного плану м. Херсон, що фактично свідчить про тотожність цих об`єктів.

Зазначеним доказам Господарський суд Херсонської області в оскаржуваному рішенні належної правової оцінки не надав, натомість, обмежившись формальним посиланням на наявність у вищезазначеній технічній документації номера будинку 12а (замість належного 12/2), дійшов необґрунтованого висновку про те, що спірні нежитлові приміщення підвалу, які до того ж, як встановлено апеляційним господарським судом, відображені у цій технічній документації, не мають відношення до багатоквартирного будинку, в якому створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12".

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутні та відповідачами до місцевого господарського суду не подано жодного належного у розумінні процесуального закону доказу на підтвердження того, що спірні приміщення будувалися не як допоміжні приміщення, а як інші приміщення в багатоквартирному будинку, що не належать до житлового фонду, тобто є самостійними об`єктами нерухомого майна з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення (зокрема, проектної документації, акту введення будинку в експлуатацію тощо).

Крім того, відсутні у матеріалах справи також і докази створення відповідачами або іншими особами спірних приміщень шляхом нового будівництва або проведення реконструкції підвалів багатоквартирного будинку за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 12/2, їх перебудови у нежитлові приміщення на підставі відповідних рішень органів місцевого самоврядування (зокрема, акти введення спірних приміщень в експлуатацію як новозбудоване майно або ж за наслідками реконструкції житлових чи допоміжних приміщень).

При цьому сам по собі факт проведення за Херсонською міською радою Херсонської області державної реєстрації права комунальної власності на групу нежитлових приміщень загальною площею 40,2 кв.м, розташованих за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 12/2, жодним чином не змінює їх правового статусу допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, тим більше, що позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, адже вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.

За таких обставин, з огляду на те, що позивач не може реалізувати своє право власності на спірне майно у зв`язку з тим, що право власності на останнє неправомірно зареєстровано за Херсонською міською радою Херсонської області, а посадова особа останньої (міський голова) безпідставно розпорядився цим майном, передавши його на баланс Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що права та інтереси Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" мають бути захищені в обраний ним спосіб, у зв`язку з чим позов у даній справі підлягає задоволенню.

Колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідачів, викладені у їх відзивах на позовну заяву, на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з позовом у даній справі, оскільки, по-перше, вказані твердження Херсонської міської ради Херсонської області та Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" стосувалися вимог первісної редакції позову (про скасування свідоцтва про право власності та рішення ради), у той час як після зміни предмета позову відповідачі з заявами про застосування строку позовної давності до вимог про скасування реєстрації права власності та розпорядження не зверталися, відповідних заяв про пропуск позовної давності щодо цих вимог не подавали; по-друге, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" як юридичну особу було зареєстровано лише 17.04.2020, у зв`язку з чим загальний трирічний строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України, позивачем у будь-якому випадку не пропущено.

Стосовно доводів Херсонської міської ради Херсонської області про те, що шляхом подання до місцевого господарського суду заяви про зміну предмету позову б/н та б/д (вх.№3040/21 від 27.09.2021) позивач всупереч приписів процесуального закону одночасно змінив предмет і підстави первісного позову, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі №922/2575/19.

Отже, враховуючи те, що і первісна редакція позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12", і подана ним в подальшому заява про зміну предмету позову б/н та б/д (вх.№3040/21 від 27.09.2021) обґрунтовані порушенням відповідачами права спільної сумісної власності співвласників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за адресою: м. Херсон, просп. Ушакова, буд. 12/2 на спірні приміщення підвалу, колегія суддів дійшла висновку, що шляхом подання вищенаведеної заяви б/н та б/д (вх.№3040/21 від 27.09.2021) у розумінні приписів процесуального закону було змінено виключно предмет позову (адресовані відповідачам матеріально-правові вимоги позивача), а не його підстав, тому, приймаючи останню до уваги, місцевий господарський суд не припустився порушень процесуального права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 23.12.2021 у справі №923/763/21 не відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з невідповідністю викладених у ньому висновків обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 23.12.2021 у справі №923/763/21 скасувати.

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" до Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" та Херсонської міської ради Херсонської області задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права власності Херсонської міської ради Херсонської області на об`єкт нерухомого майна: група нежитлових приміщень загальною площею 40,2 кв.м за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, будинок 12/2.

Скасувати розпорядження міського голови №1833-р від 19.11.2004 "Про прийняття-передачу нежитлових приміщень, розташованих за адресами: вул. Котовського, 4 та пр-т Ушакова, 12/2 у м. Херсоні, з балансу Управління житлового господарства виконкому міської ради на баланс Міського комунального підприємства (МКП) "Херсонтеплоенерго" в частині передачі нежитлових приміщень загальною площею 40,2 кв.м за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, будинок 12/2.

Стягнути з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" 2270 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Херсонської міської ради Херсонської області на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" 2270 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви".

Витрати зі сплати судового збору за подання Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" апеляційної скарги покласти на Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" та Херсонську міську раду Херсонської області.

Стягнути з Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" 3405 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Херсонської міської ради Херсонської області на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Таврічанка, 12" 3405 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази з зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 27.02.2023.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя О.Ю. Аленін