Рішення

від 27.02.2023 по справі 902/1353/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2023 р. Cправа № 902/1353/22

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А., розглянувши без виклику сторін за наявними матеріалами в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" (вул. Заводська, 1, с. Іванів, Хмільницький район, Вінницька область, 22432)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр оптимальних будівельних рішень" (вул. Чкалова, 199/1, м. Миколаїв, 54005)

про стягнення 171 656,62 грн,

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр оптимальних будівельних рішень" про стягнення 171 656,62 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором купівлі-продажу № 23-КП від 02.08.2021 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр оптимальних будівельних рішень" 171 656,62 грн, з яких: 93 369 грн - основного боргу; 25 754,63 грн - пені; 21 982,64 грн - інфляційних втрат; 28 010,7 грн - штрафу та 2 539,65 грн - 3% річних.

Ухвалою суду від 27.12.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1353/22 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема, на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження у справі, яка направлялася на адресу місцезнаходження відповідача згідно відомостей, що містяться в ЄДРЮОФОП, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "за закінченням терміну зберігання". Водночас таку ухвалу направлено на адресу електронної пошти позивача, зазначену у позовній заяві.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день прославлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка стосується попередньої редакції ГПК України та на даний час є чинною).

Окрім того, суд зазначає, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі №902/1353/22 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про судове провадження у даній справі.

Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

02.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр оптимальних будівельних рішень" (Покупець, відповідач) укладено Договір купівлі-продажу №23-КП (Договір), відповідно до п. 1.1. Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця відсів, щебінь гранітний різних фракцій, м`який скельний розкрив (надалі - Продукція), а Покупець зобов`язується прийняти Продукцію та оплатити грошову суму на умовах даного договору.

Згідно із п. 2.1. Договору асортимент, кількість, ціна та вартість Продукції, що підлягає передачі, погоджується сторонами додатково і вказується у видаткових накладних, які підписуються уповноваженими представниками сторін і є невід`ємною частиною даного договору.

Загальна вартість Продукції, що підлягає передачі відповідно до умов цього Договору, визначається як сума вартості Продукції, вказаної в усіх видаткових накладних, підписаних сторонами на протязі строку дії цього Договору (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору умови та строки передачі Продукції за цим Договором встановлюються за домовленістю сторін і вказуються у відповідних Специфікаціях (при наявності) та/або видатковій накладній.

Оплата Продукції, що поставляється за даним Договором, провадиться Покупцем в безготівковому порядку на умовах 100 % попередньої оплати шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Конкретні строки здійснення попередньої оплати Продукції вказуються у відповідних Специфікаціях (п. 5.1. Договору).

Пунктом 5.7. Договору сторони погодили, що у разі отримання Покупцем Продукції без попередньої оплати, то Покупець зобов`язується сплатити кошти за дану Продукцію протягом 5-х банківських днів з моменту підписання видаткової накладної.

Відповідно до п. 7.2. Договору у випадку невиконання Сторонами у встановлений термін зобов`язань за цим договором, винна Сторона сплачує на користь іншої Сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань за кожний календарний день прострочення до моменту повного виконання зобов`язань.

За змістом п. 7.4. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення Покупцем строку оплати за Продукцію (стосується п. 5.7 даного Договору) більш чим на один місяць і при відсутності взаємної угоди про зміну строків оплати, Постачальник має право стягнути з Покупця штраф у розмірі 30% вартості відповідної партії Продукції.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих па себе зобов`язань. Якщо ні одна із сторін не повідомила про бажання розірвати Договір за 1 місяць до дати закінчення строку дії договору, дія Договору продовжується на кожен наступний календарний рік.

Відповідно до Специфікації №1-2021 від 02.02.2021 сторони, зокрема, погодили асортимент Продукції за Договором.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу Продукцію на загальну суму 93 369 грн з ПДВ, що підтверджується обопільно підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними:

- №2550 від 19.10.2021 на суму 4 709,52 грн з ПДВ;

- №2596 від 20.10.2021 на суму 13 232,04 грн з ПДВ;

- №2626 від 23.10.2021 на суму 4 490,04 грн з ПДВ;

- №2695 від 30.10.2021 на суму 4 530,96 грн з ПДВ;

- №2719 від 02.11.2021 на суму 4 828,56 грн з ПДВ;

- №2955 від 26.11.2021 на суму 9 128,88 грн з ПДВ;

- №3020 від 03.12.2021 на суму 4 259,4 грн з ПДВ;

- №3061 від 08.12.2021 на суму 4 188,72 грн з ПДВ;

- №3191 від 23.12.2021 на суму 4 270,08 грн з ПДВ;

- №3202 від 24.12.2021 на суму 17 894,4 грн з ПДВ;

- №127 від 01.02.2022 на суму 4 300,32 грн з ПДВ;

- №275 від 22.02.2022 на суму 17 536,08 грн з ПДВ.

За фактом проведення таких господарських операцій позивачем у Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано відповідні податкові накладні (а.с. 35-58, т.1).

Несплата відповідачем вартості поставленої Продукції на суму 93 369 грн слугувала підставою для звернення позивача із даним позовом до суду. Водночас у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання щодо оплати за отриману Продукцію позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 25 754,63 грн - пені; 21 982,64 грн - інфляційних втрат; 28 010,7 грн - штрафу та 2 539,65 грн - 3% річних.

З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір купівлі-продажу № 23-КП від 02.08.2021.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором не було здійснено остаточної оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 93 369 грн.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення основний борг в сумі 93 369 грн, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо суми основного боргу у вказаному розмірі.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 25 754,63 грн - пені; 21 982,64 грн - інфляційних втрат; 28 010,7 грн - штрафу та 2 539,65 грн - 3% річних.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено фактичними обставинами справи, відповідач є боржником, що прострочив, позаяк не здійснив остаточний розрахунок за отриману за Договором Продукцію протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання видаткової накладної, як передбачено умовами п. 5.7. Договору, позаяк доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2. Договору у випадку невиконання Сторонами у встановлений термін зобов`язань за цим договором, винна Сторона сплачує на користь іншої Сторони пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов`язань за кожний календарний день прострочення до моменту повного виконання зобов`язань.

Окрім того, згідно з п. 7.4. Договору сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення Покупцем строку оплати за Продукцію (стосується п. 5.7 даного Договору) більш чим на один місяць і при відсутності взаємної угоди про зміну строків оплати, Постачальник має право стягнути з Покупця штраф у розмірі 30% вартості відповідної партії Продукції.

Арифметичною перевіркою правильності нарахованого позивачем штрафу згідно із п. 7.4. Договору в розмірі 30% вартості відповідної партії Продукції помилок не виявлено, внаслідок чого суд дійшов висновку про обґрунтованість такого нарахування в розмірі 28 010,7 грн (93 369 грн х 30 % = 28 010,7 грн) та про задоволення позову в цій частині.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені відповідно до п. 7.2. Договору, судом встановлено, що ним в силу приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, збільшено період нарахування штрафних санкцій до моменту повного виконання зобов`язання.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" за період прострочення: з 01.01.2022 по 08.02.2022 на суму 71532,6 грн; з 09.02.2022 по 01.03.2022 на суму 75 832,92 грн та з 02.03.2022 по 02.06.2022 на суму 93 369 грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування пені на загальну суму 25 754,63 грн. Відтак позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню.

Поряд з цим, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" судом встановлено, що розрахунок позивача відповідає розрахунку суду. Нарахування інфляційних втрат здійснено з січня по лютий 2022 року на суму 71 532,6 грн та з березня по жовтень 2022 року на суму 93 369 грн; нарахування 3% річних здійснено за період з 01.01.2022 по 08.02.2022 на суму 71 532,6 грн, за період з 09.02.2022 по 01.03.2022 на суму 75 832,92 грн та за період з 02.03.2022 по 10.12.2022 на суму 93 369 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача 21982,64 грн - інфляційних втрат та 2539,65 грн - 3% річних є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості відповідача перед позивачем слідує з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву, доказів в спростування позовних вимог, власного контррозрахунку заборгованості чи доказів погашення заборгованості.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача в сумі 2574,85 грн.

Окрім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає таке.

Згідно із ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Як слідує з матеріалів справи, 05.12.2022 між позивачем (Клієнт) та Адвокатом Кучерявою Інною Петрівною (Адвокат) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги, відповідно п. 1.1. якого предметом даного Договору є надання Адвокатом Клієнту правової допомоги шляхом підготовки проектів процесуальних та інших документів та/або представництва інтересів Клієнта у органах державної влади та органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, у судах України різних інстанцій. Правова допомога за цим договором не передбачає супроводження діяльності Клієнта, а надається з окремих питань за окремими зверненням Клієнта, які можуть бути як усними, так і письмовими.

Адвокат зобов`язується надати Клієнту правову допомогу, а Клієнт зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити її (п. 1.2. Договору про надання правової (правничої) допомоги).

Додатковою угодою №2 від 06.12.2022 до Договору про надання правової (правничої) допомоги сторони погодили, що Адвокат надає правову допомогу шляхом представництва інтересів Клієнта у судах України за його позовом про стягнення заборгованості з ТОВ "Центр будівельних оптимальних рішень", що виникла з правовідносин з поставки товару за договором купівлі-продажу №23-КП, укладеного 02 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр будівельних оптимальних рішень" (Покупець).

За домовленістю сторін вартість правової допомоги визначається залежно від обсягу фактично наданої правової допомоги та визначається сторонами у актах прийому-передачі наданих послуг. Загальна вартість правової допомоги за цим договором складає загальну суму згідно актів прийому-передачі, складених сторонами. У будь-якому разі, загальна вартість правової допомоги не може складати більше десяти відсотків від ціни позову у справі, зазначеної у п.1.1 цієї додаткової угоди.

Надання Адвокатом позивачу юридичних послуг на суму 6000 грн підтверджується Актом приймання-передачі від 30.01.2023 до Договору про надання правової (правничої) допомоги та Додаткової угоди.

Факт проведення позивачем розрахунку за надані послуги підтверджується платіжними інструкціями від 07.12.2022 на загальну суму 6 000 грн.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України). Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі висновки, зокрема, викладено у додатковій постанові ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 (провадження №12-94гс20).

Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, водночас матеріали справи не містять доказів, які могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, відтак у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.

Згідно з п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки, судом задоволено позовні вимоги повністю, тому на користь позивача підлягає відшкодуванню 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр оптимальних будівельних рішень" (вул. Чкалова, 199/1, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 43004443) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іванівський кар`єр" (вул. Заводська, 1, с. Іванів, Хмільницький район, Вінницька область, 22432, код ЄДРПОУ 42798528) 93 369 грн - основного боргу; 25754,63 грн - пені; 21 982,64 грн - інфляційних втрат; 28 010,7 грн - штрафу; 2 539,65 грн - 3% річних; 2574,85 грн - витрат на сплату судового збору та 6000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

3. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відому суду адресу електронної пошти позивача - 0753649@gmail.com.

Повне рішення складено 27 лютого 2023 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Заводська, 1, с. Іванів, Хмільницький район, Вінницька область, 22432;

3 - відповідачу - вул. Чкалова, 199/1, м. Миколаїв, 54005.