Постанова

від 23.10.2007 по справі 1/635-4/158

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

23 жовтня 2007 р.                                                                                  

№ 1/635-4/158 

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддя

Полянський А.Г.

судді

Коробенко Г.П.

Ходаківська І.П.

касаційну скаргу

СПД-ФО ОСОБА_1

на 

рішення від 28.11.2006 р.

Господарського суду  Львівської області

та постанову Львівського  апеляційного

господарського суду від 04.07.2007 р.

у справі

№ 1/635-4/158  господарського суду  Львівської області

за позовом

Народного дому мікрорайону

Левандівки м. Львова

До

СПД-ФО ОСОБА_1

третя особа                                  

Управління комунальної власності

департаменту економічної політики Львівської міської ради

про                                       

звільнення приміщень 

За участю представників сторін:

позивач -не з'явились,

відповідач

- не з'явились,

третя

особа - не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду

Львівської області від 28.11.2006 р. (суддя -Гриців В.М.) позов

задоволено. Зобов'язано суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу

ОСОБА_1 звільнити нежитлове приміщення загальною площею 21,6 кв.м., що

розташоване АДРЕСА_1.

          Постановою

Львівського апеляційного господарського суду від 04.07.2007 року (судді  - Мурська Х.В., Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.) рішення

Господарського суду Львівської області від 28 листопада 2006 року залишено без

змін.

 Не погоджуючись з рішенням та постановою,

Суб'єкт підприємницької  діяльності

фізична особа -  ОСОБА_1 звернувся до

Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх

скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові, мотивуючи скаргу

порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та

процесуального права.

 Розпорядженням Заступника Голови Вищого

господарського суду України від 22.10.2007 р. у зв'язку з відпусткою суддів

Муравйова О.В. та Фролової Г.М., для перегляду в касаційному порядку справи №

1/635-4/158 призначеної до розгляду на 23.10.2007 р., утворено колегію суддів в

наступному складі: головуючий -Полянський А.Г., судді - Коробенко Г.П.,

Ходаківська І.П.

Сторони не скористались наданим процесуальним правом участі у суді

касаційної інстанції.

Відзив від позивача не надходив.

Від відповідача на адресу суду надійшла телеграма в якій він просить

відкласти розгляд справи у зв'язку з його хворобою. Колегія суддів відхилила

заявлене клопотання з огляду на те, що до телеграми відповідачем не було додано

документа який свідчив би про його хворобу. Крім того, ухвалою Вищого

господарського суду України від 29.08.2007 р. про прийняття касаційної скарги

до розгляду, явка представників сторін обов'язковою не визнавалася, документи

від сторін не витребовувалися, з врахуванням чого, суд касаційної інстанції з

урахуванням особливостей передбачених ст. 1117 ГПК України вважає,

що неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами

відповідно до ст. ст. 75, 1115 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи,

оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами

норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого

господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не

підлягає задоволенню, виходячи із наступного.   

Відповідно до п. 1 ст. 1119

ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має

право залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без

задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду

прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи,

народний дім мікрорайону Левандівка 

звернувся з позовом до СПД-ФО ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити

самовільно зайняте нежитлове приміщення загальною площею 21,6 кв.м.,

розташоване за адресою: м.Львів, вул.Широка.

Судами було встановлено, що сторони

01.09.2001 р. уклали договір оренди нежитлового приміщення № 0758-В строком на

3 роки терміном до 1 вересня 2004 року.

Сторонами було погоджено умови

припинення дії договору, (п.п. 1 п. 9.8.) в якому зазначено, що договір оренди

припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Про припинення договору оренди позивач

повідомляв відповідача листами від 23.06.2004 року, 01.07.2004 року, 10.08.2004

року, 22.09.2004 року, 28.09.2004 року.

Повідомлення про припинення

договору оренди позивач вручав працівникам відповідача в орендованому

приміщенні, а також надсилав відповідачу поштою за його місцезнаходженням.

З матеріалів справи вбачається, що

будинокАДРЕСА_1 є комунальною власністю територіальної громади міста Львова та

знаходиться у віданні позивача.

Відповідно до ст. 17 Закону України

"Про оренду державного та комунального майна", термін договору оренди

визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін

про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після

закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін

і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Також підпунктом 9.6 укладеного

договору сторони передбачили, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про

припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного

місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які

були передбачені договором.

Слід зазначити, що позивач

10.08.2004 року надіслав відповідачу поштою за його місцезнаходженням АДРЕСА_2

лист, в якому попереджував про те, що договір оренди нежитлового приміщення №

0758-В після закінчення терміну його дії продовжуватись не буде. Повідомлення

було вручене 13.08.2004 рокуОСОБА_1 із його відміткою про те, що адресат,

ОСОБА_1, за даною адресою не проживає.

Разом з цим, в договорі орендарем

було зазначено саме ту адресу, на яку йому і було направлено орендодавцем

листа.

Відповідно до ст. 526 ЦК України,

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та

вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності

таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 629 ЦК України,

договір є обов'язковим для виконання сторонами

В порушення вказаних вимог,

відповідач приміщення не звільнив, хоча і

належним чином був повідомлений про

припинення договору оренди нежитлового приміщення.

У відповідності до вимог ст. 33

Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Попередніми судовими інстанціями

обґрунтовано було зазначено про те, що відповідачем не доведено належними та

допустимими доказами факт неналежного повідомлення його позивачем про

припинення договору, а отже, відповідач не довів правомірності його знаходження

в орендованому раніше приміщені.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115

ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у

рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського

суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43,

47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули

в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані

сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним  чином 

проаналізували відносини сторін.

        Місцевим господарським судом було

правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та

прийнято обґрунтоване та законне рішення про задоволення позову.

В свою чергу, суд апеляційної

інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу,

повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої

апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах,

наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства.

Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає

положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму

Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами

та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115

ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна

інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє

судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин

справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними

обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду

чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу,

про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково

перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про

порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм

матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого

підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та

обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115,

1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта

підприємницької  діяльності фізичної

особи -  ОСОБА_1 залишити без

задоволення.

Рішення Господарського суду

Львівської області від 28.11.2006 року та постанову Львівського апеляційного

господарського суду від 04.07.2007 року у справі № 1/635-4/158  залишити без змін.

Поновити виконання рішення

Господарського суду Львівської області від 28.11.2006 року у справі № 1/635-4/158.

Головуючий    суддя                                                                 

Полянський А.Г.

Судді                                                                                           

Коробенко Г.П.

Ходаківська І.П.