Рішення

від 28.02.2023 по справі 916/2891/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" лютого 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2891/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Гутниковій О.С.

розглянувши справу №916/2891/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика Сиру (61011, м. Харків, вул. Суздальські ряди, буд. 12/3, 12/4; код ЄДРПОУ 40448684)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лерой Трейд (65031, м. Одеса, вул. Проценко, буд. 23/4; код ЄДРПОУ 41586057)

про стягнення 245558,08 грн. грн.

Представники:

від позивача- не з`явився

від відповідача не з`явився

Встановив: Товариство з обмеженою від повільністю „Фабрика Сиру звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лерой Трейд про стягнення 245558,08 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.11.2022р. позовну заяву Товариства з обмеженою від повільністю „Фабрика Сиру від 31.10.2022р. вх. № ГСОО 2988/22 залишено без руху. Позивачу встановлено усунути недоліки позовної заяви, які визначено судом в ухвалі суду та надати до суду відомості з зазначенням щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду. Повідомлено Товариство з обмеженою від повільністю „Фабрика Сиру, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

16.11.2022р. позивачем були надані документи, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 07.11.2022р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2022р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою від повільністю „Фабрика Сиру до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2891/22. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "21" грудня 2022 р. о 12:15. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у підготовче засідання на 21.12.2022р. о 12:15.

21.12.2022р. у судовому засіданні було оголошено перерву по розгляду справи по суті до 08.02.2023р. о 10:15.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2022р. повідомлено відповідача по справі №916/2891/22 Товариство з обмеженою відповідальністю „Лерой Трейд про судове засідання, яке відбудеться "08" лютого 2023 р. о 12:40.

08.02.2023р. судове засідання не відбулось у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.02.2023р. призначено розгляд справи №916/2891/22 по суті на "28" лютого 2023 р. о 11:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 28.02.2023р. о 11:00.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідачем відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його адресу ухвал суду.

У судові засідання представник відповідача не з`являвся, про поважність причин відсутності суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв до господарського суду Одеської області від відповідача не надходило.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Приймаючи до уваги, що судове відправлення скеровувалось судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.

У судовому засіданні 28.02.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 28.02.2023р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

31 липня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фабрика Сиру (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лерой Трейд (покупець) було укладено Договір поставки №10 (надалі Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає продажу за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, кількість, номенклатура), визначаються у видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно, по п. 3.3 Договору, датою поставки є дата передачі товару у розпорядження покупця (дата виписки видаткової накладної).

Позивачем було зазначено суду, що 20.09.2021р. поставлено товар відповідачу на загальну суму 42680,70 грн., на підтвердження чого сторонами було підписано Видаткову накладну № 8200 від 20.09.2021 року. 04.10.2021р. було поставлено товар на загальну суму 127298,30 грн. 30 коп., на підтвердження чого сторонами було підписано Видаткову накладну №8760 від 04.10.2021 року. А також, 04.10.2021р. поставилено товар на загальну суму 10860,00 грн. 00 коп., на підтвердження чого сторонами було підписано Видаткову накладну № 8884 від 04.10.2021 року.

Відповідно до п. 4.3 Договору, розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний Рахунок Постачальника протягом 21-го банківського дня з моменту підписання видаткових накладних.

Позивачем було зазначено суду, що на момент подачі цієї позовної заяви до суду, сплата за товар покупцем здійснена не була. На вимоги про сплату заборгованості за поставлений товар покупець не реагує та усіляко ухиляється від виконання зобов`язань за Договором.

Відповідно до умов договору, а саме п.5.2 Договору, за прострочення оплати товару, покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 16824,13 грн., а також 3% річних 5370,23 грн. та інфляційних втрат 42524,72 грн.

Суд, заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „Фабрика Сиру та Товариством з обмеженою відповідальністю „Лерой Трейд виникли на підставі укладеного між ними 31 липня 2021 між (покупець) Договору поставки №10.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Лерой Трейд прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору поставки №10 від 31 липня 2021р., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме видатковою накладною №8760 від 04.10.2021р. на суму 127298,30 грн., видатковою накладеною №8200 від 20.09.2021р. на суму 42680,70 грн. та видатковою накладною №8884 від 04.10.2021р. на суму 10860,00 грн., не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 180839,00 грн. основного боргу - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені окремо по кожному періоду, де мало місце прострочення виконання зобов`язання та загальний розмір пені становить 16824,13 грн.

Суд, переривши розрахунок пені позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 5370,23 грн.

Також позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат та розмір становить 42524,72 грн.

Суд, переривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення - правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 3683,37 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика Сиру задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Лерой Трейд (65031, м.Одеса, вул. Проценко, буд. 23/4; код ЄДРПОУ 41586057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фабрика Сиру (61011, м. Харків, вул. Суздальські ряди, буд. 12/3, 12/4; код ЄДРПОУ 40448684) заборгованість за Договором поставки №10 від 31.07.2021р. у розмірі 180839 (сто вісімдесят тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 16824 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 13 коп., інфляційні втрати у розмірі 42524 (сорок дві тисячі п`ятсот двадцять чотири) грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 5370 (п`ять тисяч триста сімдесят) грн. 23 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3683 (три тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 37 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 28 лютого 2023р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко