Рішення

від 21.02.2023 по справі 918/1041/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1041/22

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (вул. Кн. Володимира, 71, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 05424874)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Телеком" (вул. Вербова, 18Г, м. Рівне, 33024, код ЄДРПОУ 44884283)

про стягнення 182 758 грн 46 коп.

У судовому засіданні приймали участь представники:

від позивача - Ващишина Оксана Вікторівна;

від відповідача - Бучек Віталій Олександрович.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (далі - позивач, ПАТ "Рівнеобленерго") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Телеком" (далі - відповідач, ТОВ "Рівне-Телеком") про стягнення 182 758 грн 46 коп.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Рівнеобленерго" (далі - власник мереж) зазначає, що ТОВ "Рівне-Телеком" (далі - замовник) не виконує зобов`язання за Договором (реєстраційний номер 47 від 15.09.2022) про надання послуг з тимчасового користування опорами від 15.09.2022 в частині повного та своєчасного проведення розрахунків.

Ухвалою від 19.12.2022, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1041/22. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.01.2023.

Ухвалою від 17.01.2023 оголошено перерву до 02.02.2023.

У судовому засіданні 02.02.20.23 оголошено перерву до 07.02.2023.

У судовому засіданні представник ТОВ "Рівне-Телеком" усно заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав неотримання послуги з тимчасового користування опорами та відсутності обов`язку з оплати за отримані послуги.

У судовому засіданні 07.02.20.23 оголошено перерву до 21.02.2023.

17 лютого 2023 року від позивача надійшли письмові пояснення.

20 лютого 2023 року від відповідача надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог.

21 лютого 2023 року у судовому засіданні приймали участь представники позивача та відповідача.

Господарський суд, дослідивши відзив відповідача на предмет дотримання вимог ГПК України на його подання, дійшов висновку про наступне.

Ухвалою від 19.02.2023 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов суду - 15 днів з дня отримання даної ухвали, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Судом встановлено, що відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 28.12.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером 330131231390.

Відтак 12.01.2023 року сплинув процесуальний строк на подання відповідачем відзиву.

Суд не визнав наведені представником у судовому засіданні обґрунтування причин пропуску строку на подання відзиву поважними та протокольною ухвалою залишив відзив відповідача без розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.09.2022 між ПАТ "Рівнеобленерго" (далі - власник мереж) та ТОВ "Рівне-Телеком" (далі - замовник) укладено Договір (реєстраційний номер 47 від 15.09.2022 року) про надання послуг з тимчасового користування опорами (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, за цим Договором власник мереж надає замовнику послугу на тимчасове користування опорами своїх ліній електропередач на території провадження господарської діяльності ПАТ «Рівнеобленерго», (Рівненська дільниця (Я12)) у відповідності до умов даного Договору.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що розмір плати за користування замовником однієї опори повітряних ліній електропередач 0,4/10 кВ 12.50 грн., окрім того ПДВ - 2,50 грн. за місяць користування. Загальна вартість Договору розрахована в залежності від кількості опор, що перебувають в користуванні замовника, та визначається в Протоколі узгодження договірної ціни (Додаток №1 до цього Договору).

На період дії правового режиму воєнного стану в Україні та 60 днів після його припинення або скасування розмір плати за користування Замовником однієї опори повітряних ліній електропередач 0,4/10 кВ починаючи з 01.04.2022 становить 0,01 грн. без ПДВ. Загальна вартість Договору розрахована в залежності від кількості опор, що перебувають в користуванні Замовника, та визначається в Протоколі узгодження договірної ціни (на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та 60 днів після його припинення або скасування) (Додаток №1.1 до цього Договору).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що даний Договір набирає чинність з 01.09.2022 і діє до моменту укладення між Сторонами договору з доступу до елементів інфраструктури об`єкта електроенергетики, але в будь-якому випадку не довше, ніж до 28.02.2023.

Як вбачається із підпункту 5.1.1. пункту 5.1. Договору, сторони домовилися, що дія даного Договору поширюється на відносини між ними, які виникли до його підписання, а розмір плати за користування замовником однієї опори повітряних ліній електропередач 0,4/10 кВ-12,50 грн. окрім того ПДВ-2,50 грн. за місяць користування, зокрема:

- за період 01.01.2021 по 31.03.2022 в частині виконання зобов`язань Замовника щодо проведення оплати в загальній сумі - 182 700,00 грн., в т. ч. ПДВ- 30 450.00 грн. за користування 812 опорами. При цьому замовник зобов`язаний провести таку оплату протягом 10 календарних днів з моменту укладення даного Договору.

Згідно із підп. 5.1.2. п. 5.1. Договору, сторони домовилися, що дія даного Договору поширюється на відносини між ними, які виникли до його підписання, а розмір плати за користування Замовником однієї опори повітряних ліній електропередач 0,4/10 кВ-0,01 грн. без ПДВ за місяць користування, зокрема:

- за період 01.04.2022 по 31.08.2022 в частині виконання зобов`язань Замовника щодо проведення оплати в загальній сумі - 48,72 грн., в т. ч. ПДВ- 8,12 грн. за користування 812 опорами. При цьому, замовник зобов`язаний провести таку оплату протягом 10 календарних днів з моменту укладення даного Договору.

Згідно із п. 2.2. Договору, оплата за надання послуг здійснюється замовником щомісячно, на умовах передоплати у відповідності до авансового рахунку, сформованого Власником мереж.

Відповідно до п. 2.3. Договору, оплата здійснюється у національній валюті України, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Власника мереж, зазначений в рахунку. Замовник сплачує рахунок до 20-го числа місяця, в якому рахунок був сформований власником мереж.

Згідно з п. 2.4. Договору сторони засвідчують факт надання послуг документом "Акт здачі-приймання наданих послуг" (Додаток № 2 до Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх. На час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Судом встановлено, що 01.09.2022 позивачем сформовано, а 29.09.2022 надіслано для відповідача рахунки:

- № 6176571096 від 01.09.2022 за послугу на тимчасове користування опорами 0,4/10 кВ на суму 182 700,00 грн. (за період з 01.01.2021 по 31.03.2022 - п. 5.1.1. Договору).

- № 6176571302 від 01.09.2022 за послугу на тимчасове користування опорами 0,4/10 кВ на суму 48,72 грн.( за період з 01.04.2022 по 31.08.2022 - п. 5.1.2. Договору);

- № 6176571310 від 01.09.2022 за послугу на тимчасове користування опорами 0,4/10 кВ на суму 9,74 грн.

Направлення означених рахунків підтверджується фіскальним чеком від 29.09.2022, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 3301106023108 та списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Рівне-11.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3.1.1. Договору, Власник мереж має право вчасно отримувати від Замовника плату згідно з даним Договором.

Оскільки означені рахунки від 01.09.2022 на загальну суму 182 758 грн 46 коп. не оплачені, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача даної суми заборгованості за Договором за послуги за тимчасове користування опорами.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та усно вказав, що ТОВ «Рівне-Телеком» зареєстроване як юридична особа лише з 01.06.2022, а відтак жодних послуг до 01.06.2022 не отримував. Також відповідач зазначив, що не отримав від позивача актів приймання-передачі наданих послуг за вказані періоди у зв`язку з чим йому не надано можливості надати свої заперечення щодо реальності надання послуг, адже послуги до моменту державної реєстрації Товариства ТОВ «Рівне-Телеком» не могли надаватись.

Позивач у письмових поясненнях заперечив проти аргументів відповідача та зазначив, що сторони дійшли згоди про те, що умови Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Акти надання послуг від 30.09.2022 направлені для відповідача 07.10.2022, однак у встановлений п. 2.6. Договору строк на адресу позивача не надходили підписані відповідачем примірники актів здачі-прийняття наданих послуг від 30.09.2022. Позивач звертає увагу на те, що поведінка відповідача (замовника) не відповідає засадам добросовісності та чесній діловій практиці та спрямована на ухилення від виконання укладеного між сторонами договору, що є неприйнятним у відносинах суб`єктів господарювання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели.

З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що ст. 177 ЦК України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем.

Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Згідно з п. 2.4. Договору сторони засвідчують факт надання послуг документом "Акт здачі-приймання наданих послуг" (Додаток № 2 до Договору).

На початку кожного наступного місяця власник мереж надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг (2 примірника, по одному для кожної Сторони). (п. 2.5 Договору).

Один екземпляр підписаного Акту здачі-приймання наданих послуг замовник повинен підписати та повернути власнику мереж не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним. У випадку, якщо протягом зазначеного періоду власник мереж не отримає підписаний замовником примірник акта, акт вважається підписаним, а послуги такими, що надані належним чином. (п. 2.6. Договору).

Судом встановлено, що позивачем 07.10.2022 направлено для відповідача акти здачі-прийняття наданих послуг від 30.09.2022, а саме:

- на суму 182 700 грн 00 коп. (за тимчасове користування опорами ЛЕПО 4/10кВ у кількості 12180 шт., по 12 грн 50 коп. за 1 шт.);

- на суму 48 грн 72 коп. (за тимчасове користування опорами ЛЕПО 4/10кВ у кількості 4060 шт., по 00 грн 01 коп. за 1 шт.);

- на суму 09 грн 74 коп. (за тимчасове користування опорами ЛЕПО 4/10кВ у кількості 812 шт., по 00 грн 01 коп. за 1 шт.) - за вересень 2022 року.

Направлення означених актів здачі-прийняття наданих послуг від 30.09.2022 для відповідача підтверджується фіскальним чеком від 07.10.2022, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 3301106023400 та списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Рівне-11.

Доказів того, що на адресу відповідача були направлені інші документи, а не акти здачі-прийняття наданих послуг, останній не надав.

Відтак аргументи відповідача про те, що йому не було направлено акти здачі-прийняття наданих послуг у відповідності до Договору, оскільки позивачем не надано опис вкладення у цінний лист є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Та зважаючи на факт неповернення для позивача актів здачі-прийняття наданих послуг від 30.09.2022, акти вважаються підписаним, а послуги такими, що надані належним чином згідно з п. 2.6. Договору.

Як вбачається із п.п. 5.1.1 та 5.1.2 Договору відповідач повинен був провести оплату - на суму 182 700 грн 00 коп. та на суму 48 грн 72 коп. - протягом 10 календарних днів з моменту укладення Договору від 15.09.2022, тобто до 26.09.2022 (з урахуванням того, що 10-й день 25.09.2022 припадає на неділю, що є вихідним днем, а день оплати переноситься на наступний після нього робочий день).

Згідно з п. 2.3. Договору відповідач повинен був провести оплату на суму 09 грн 74 коп. до 20.09.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 182 758 грн 46 коп.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 182 758 грн 46 коп.

Щодо аргументів відповідача, що послуги не могли бути надані до 01.06.2022, позаяк державна реєстрація створення юридичної особи ТОВ "Рівне-Телеком" відбулася 01.06.2022, - суд зазначає наступне.

Як встановлено судом із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.02.2023, ТОВ «Рівне-Телеком» як суб`єкт господарювання зареєстроване 01.06.2022, номер запису в реєстрі 1006081020000016790.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Керуючись ч. 3ст. 631 ЦК України, сторони дійшли згоди, що умови цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладення, а саме з 01.01.2022, тобто дійшли згоди, що Договір має ретроспективну дію в часі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Договір вважають укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Законодавець істотними умовами договору визначає: предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України); умови, які визначає закон як істотні або які необхідні для договорів цього виду; усі ті умови, які зафіксували сторони у договорі (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Це означає, що всі умови договору - і істотні і звичайні, - з моменту, коли сторони його уклали, стають однаково обов`язковими.

З огляду на викладене, та виходячи із принципу свободи договору та презумпції правомірності правочину суд відхиляє аргумент відповідача що він не зобов`язаний здійснювати оплату за послуги згідно з Договором, у період з 01.01.2022 до 01.06.2022.

Із Договору вбачається, що позивач та відповідач скористалися нормою цивільного законодавства, що передбачає право сторін договору встановити, що умови договору застосовують до відносин, які виникли до моменту укладання самого договору.

Щодо плати за надання послуг з тимчасового користування опорами ліній електропередач 0,4/10 кВ у вересні 2022 року, суд зазначає наступне.

Договірна ціна (на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та 60 днів після його припинення або скасування) за місяць користування опорами ліній електропередач 0,4/10 кВ визначається в сумі 09 грн 74 коп., в т.ч. ПДВ - 1.62 грн., що підтверджується абз. 4 протоколу узгодження договірної ціни (на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та 60 днів після його припинення або скасування), який є Додатком №1.1 до Договору №47 від 15.09.2022.

Таким чином, договірна ціна за місяць Користування опорами ліній електропередач 0,4/10 кВ у вересні 2022 року становила 09 грн 74 коп., в т.ч. ПДВ - 1,62 грн. (копія рахунку №6176571310 від 01.09.2022 за послугу на тимчасове користування опорами 0,4/10 кВ на суму 9,74 грн. міститься в матеріалах даної справи).

Окрім того, суд погоджується із аргументами позивача про те, що відповідач всупереч принципу заборони суперечливої поведінки стверджує, що у нього відсутній обов`язок з оплати послуг за Договором, у період до 01.06.2022.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.

Тлумачення п. 6 ч. 1 ст. З ЦК свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі № 185/446/18, від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

Суд дійшов висновку що поведінка відповідача не відповідає засадам добросовісності та чесній діловій практиці та спрямована на ухилення від виконання укладеного між сторонами договору, адже відповідач виходячи з принципу свободи Договору взяв на себе зобов`язання в розрізі ч. 3 ст. 631 ЦК України та погодився на ретроспективну дію Договору, а з моменту коли у нього виникло зобов`язання, почав ухилятися від виконання Договору, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28.10.2010 в справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994 в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочину в господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання, яке полягає у несплаті за надані йому послуги, порушило інтереси позивача, відтак останній правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Суд на підставі доказів, наданих позивачем, встановив перебування сторін у договірних відносинах та встановив порушення відповідачем прав позивача.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 182 758 грн 46 коп. заборгованості за послуги на тимчасове користування опорами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 2 741 грн 38 коп. та покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Телеком" про стягнення 182 758 грн 46 коп. задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Телеком" (вул. Вербова, 18Г, м. Рівне, 33024, код ЄДРПОУ 44884283) на користь Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (вул. Кн. Володимира, 71, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 05424874) 182 758 (сто вісімдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят вісім) грн 46 коп. заборгованість за послуги на тимчасове користування опорами та 2 741 (дві тисячі сімсот сорок одна) грн 38 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано "27" лютого 2023 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич