Рішення

від 28.02.2023 по справі 922/200/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2023 р.м. ХарківСправа № 922/200/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; код ЄДРПОУ: 30019775) в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (39420, Полтавська обл., Машівський р-н, с. Базилівщина, вул. Польова, буд. 6; код ЄДРПОУ: 25976423) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ СИСТЕМИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ" (61072, м. Харків, вул. Тобольська, буд. 42, офіс 215; код ЄДРПОУ: 42977873) про стягнення пені без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

16.01.2023 Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ СИСТЕМИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ СИСТЕМИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ" пеню за прострочення поставки товару в розмірі 23 264,60 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №37/11-22 від 31.01.2022 в частині поставки товару у строк встановлений договором.

19.01.2023 ухвалою Господарського суду Харківської області прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ СИСТЕМИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ" про стягнення пені до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/200/23. Вирішено розгляд справи №922/200/23 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

В той же день, для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 та ст.167 Господарського процесуального кодексу України, суд, з використанням установи поштового зв`язку АТ "Укрпошта", направив на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ СИСТЕМИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ" (61072, м. Харків, вул. Тобольська, буд.42, офіс 215) вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/200/23 від 19.01.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, вказану судову кореспонденцію 02.02.2023 повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.

Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).

06.02.2023 ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/200/23 від 19.01.2023 було повторно направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ СИСТЕМИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ" - 61072, м. Харків, вул. Тобольська, буд.42, офіс 215, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження. Відповідна адреса також вказана позивачем в позовній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначену судову кореспонденцію 16.02.2023 повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно із ч.1 ст.10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Водночас, відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, станом на 28.02.2023 від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

31.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙТІ СИСТЕМИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ" (постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (покупець) укладено договір поставки №37/11-22 (надалі - Договір) та додатки до Договору №№1, 2, 3, 4 та 5.

Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов`язується поставити покупцеві системи та пристрої нагляду та охорони (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна Договору вказується у специфікації (далі - Специфікація), яка є Додатком №1 до Договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є Додатком №3 до Договору та є його невід`ємною частиною (п.1.2.Договору).

Ціна цього Договору вказується в Специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ (п.3.1.Договору).

Загальна ціна Договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації до цього Договору (п.3.2.Договору).

Згідно з п.4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах зазначених у специфікації.

До рахунка додаються: підписаний уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі товару або видаткова накладна.

Покупець не здійснює оплату за поставлений товар, та така несплата не є порушенням строку оплати зі сторони покупця у випадку ненадання постачальником рахунку на оплату (інвойсу) чи його неналежного оформлення (п.4.2.Договору).

Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього Договору (п.5.1.Договору).

Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить під постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної, (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем) (п.5.1.Договору).

Передача та отримання товару проводиться шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту/актів приймання-передачі товару або видаткової/видаткових накладної/накладних. У випадку виявлення недоліків товару або товаросупровідної документації, покупець має право не підписувати акт/акти прийманні-передачі товару або видаткову /видаткові накладну/накладні до усунення виявлених недоліків, а постачальник зобов`язаний усунути недоліки та оплатити документально-підтверджені витрати покупця, спричинені такими недоліками (п.5.8.Договору).

Згідно п.5.10. Договору, відповідальність за правильність та повноту оформлення товаросупровідних документів і наслідки, пов`язані із затримками при постачанні товару, приймає на себе постачальник.

Підпунктом 6.3.1 пункту 6.3 Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до п.7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.

Пунктом 7.9 Договору сторони погодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до п.10.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печінками сторін (за наявності), і діє до 30.04.2022.

Згідно з Специфікацією №1 від 31.01.2022 (Додаток №1) до Договору загальна вартість товару, що постачається за цією Специфікацією складає 234 996,00 грн. з ПДВ. Вартість товару по даній Специфікації включає витрати на пакування, завантаження, монтажні матеріали для транспортування, транспортні витрати, витрати отримання сертифікату походження товару, митні витрати понесені постачальником при митному оформлені товару, а також усі мита, податки та інші обов`язкові платежі, які оплачуються посипальником при експорті товару. Умови поставки товару: DDP - склад (станція) вантажоотримувача: Філія Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (Полтавська область, Машівський район, с. Базилівщина, вул. Польова, 6, 39420). Строк поставки товару: відповідно до Графіка поставки товару. Умови та строки оплати: оплата по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати підписання видаткової накладної або акту приймання-передачі товару. Реквізити вантажовідправника: ТОВ "АЙТІ СИСТЕМИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ " (61072, Україна, м. Харків, вул. Тобольська, 42, оф.215. Реквізити вантажоотримувача: Філія Управління з переробки газу та газового конденсату АТ «Укргазвидобування» (Полтавська обл., Машівський р-н, с. Базилівщина, вул. Польова, 6, 39420). Місце поставки: Філія Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобувиння» (склад Філії УПГГК, Полтавська обл., Машівський р-н, с. Базилівщина, вул. Польова, 6. Інші вимоги: Місце встановлення - АЗС №20 Харківська область, Красноградський р-н, с. Наталине, вул. Промислова, 54.

Відповідно до Графіка поставки від 31.01.2022 (Додаток №3) строк поставки: після підписання Договору протягом 60 календарних днів, до 30.04.2022. Пункт приймання товару: Філія Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (Полтавська обл., Машівський р-н, с. Базилівщина, вул. Польова, 6, 39420).

Отже з урахуванням п.5.1.Договору та Графіка поставки від 31.01.2022 до Договору, сторони погодили, що товар постачальником повинен бути поставлений покупцю протягом 60-ти календарних днів після підписання Договору, але не пізніше 30.04.2022.

Таким чином, відповідач повинен був виконати свої зобов`язання з поставки товару до 30.04.2022 включно.

03.08.2022 Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ СИСТЕМИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ", в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ СИСТЕМИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ" пеню та штраф за прострочення поставки товару в розмірі 36 659,38 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №37/11-22 від 31.01.2022 в частині поставки товару у строк встановлений договором.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2022 у справі №922/1190/22 позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ СИСТЕМИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ" про стягнення штрафних санкцій задоволено. Стягнуто зТовариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ СИСТЕМИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" за прострочення поставки товару пеню у розмірі 20 209,66 грн. та штраф у розмірі 16 449,72 грн.

У вказаному рішенні судом було встановлено, що відповідно до п.5.1.Договору, Специфікації №1 від 31.01.2022 та Графіка поставки від 31.01.2022 до Договору, товар постачальником повинен бути поставлений покупцю протягом 60-ти календарних днів після підписання Договору, але не пізніше 30.04.2022. Місце поставки товару: склад Філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобувиння» за адресою: Полтавська обл., Машівський р-н, с. Базилівщина, вул. Польова, 6. Таким чином, відповідач повинен був виконати свої зобов`язання з поставки товару у строк до 30.04.2022 шляхом поставки товару на склад позивача. Проте доказів поставки відповідачем товару позивачу у строк до 30.04.2022 матеріали справи не містять.

Оскільки відповідач не надав суду доказів поставки товару, суд у справі №922/1190/22 дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення з відповідача штрафних санкцій на підставі пункту 7.9. Договору.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2022 у справі №922/1190/22 набрало законної сили 03.01.2023.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, пеня у справа №922/1190/22 була розрахована позивачем станом на дату звернення з позовною заявою до суду за 86 днів невиконаного зобов`язання з поставки товару за період з 02.05.2022 по 26.07.2022.

Як стверджує позивач, станом на дату звернення з цією позовною заявою до суду товар відповідачем так і був не поставлений.

Враховуючи, що відповідач свої договірні зобов`язання так і не виконав, позивач на підставі п.7.9 Договору та з урахуванням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 23 264,60 грн. за період з 27.07.2022 по 02.11.2022.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України вcтановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частинах 1,2 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Так, 31.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙТІ СИСТЕМИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ" (постачальник) та Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (покупець) укладено договір поставки №37/11-22 відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов`язався поставити покупцеві системи та пристрої нагляду та охорони, зазначений в специфікації, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п.5.1. Договору, Специфікації №1 від 31.01.2022 та Графіка поставки від 31.01.2022 до Договору, сторони погодили, що товар постачальником повинен бути поставлений покупцю протягом 60-ти календарних днів після підписання Договору, але не пізніше 30.04.2022. Місце поставки товару: склад Філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобувиння» за адресою: Полтавська обл., Машівський р-н, с. Базилівщина, вул. Польова, 6.

Таким чином, відповідач повинен був виконати свої зобов`язання з поставки товару у строк до 30.04.2022 шляхом поставки товару на склад позивача.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

У зв`язку із неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙТІ СИСТЕМИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ" своїх зобов`язань за договором поставки №37/11-22 від 31.01.2022 в частині поставки товару у строк встановлений договором, Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 03.08.2022 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ СИСТЕМИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ", в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ СИСТЕМИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ" пеню та штраф за прострочення поставки товару в розмірі 36 659,38 грн. (пеня за період з 02.05.2022 по 26.07.2022 у розмірі 20 209,66 грн. та штраф у розмірі 16 449,72 грн.).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.12.2022 у справі №922/1190/22 було встановлено, що відповідач повинен був виконати свої зобов`язання з поставки товару у строк до 30.04.2022 шляхом поставки товару на склад позивача, проте, оскільки відповідач не надав доказів поставки товару, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення з відповідача штрафних санкцій на підставі пункту 7.9. Договору, у зв`язку із чим позов задовольнив в повному обсязі.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.12.2022 у справі №922/1190/22 набрало законної сили 03.01.2023 та на сьогоднішній день є чинним.

Відповідно до ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на зазначене та з урахуванням вимог частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини порушення відповідачем умов Договору не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як стверджує позивач, станом на дату звернення з цією позовною заявою до суду товар відповідачем так і не був поставлений.

Доказів поставки відповідачем товару позивачу матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з частиною 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Пунктом 7.9 Договору сторони на власний розсуд погодили, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у Графіку поставки товару до даного Договору, останній сплачує покупцю, зокрема, пеню у розмірі 0,1% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення.

Як було встановлено судом, пеня у справі №922/1190/22 розрахована позивачем станом на дату звернення з позовною заявою до суду за 86 днів невиконаного зобов`язання з поставки товару за період з 02.05.2022 по 26.07.2022.

Враховуючи, що відповідач свої договірні зобов`язання так і не виконав, позивач на підставі п.7.9 Договору та з урахуванням частини 6 статті 232 Господарського кодексу України просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 23 264,60 грн. за період з 27.07.2022 по 02.11.2022.

Частина 1 статті 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частина 2 зазначеної статті визначає такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Застосування штрафних санкцій, спрямовано перш за все на покарання за допущене правопорушення.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст.3 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на зазначене, оскільки відповідач не надав суду доказів поставки товару, а в матеріалах справи такі докази відсутні, керуючись приписами ст.526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк, суд дійшов висновку, що позивачем обґрунтовано пред`явлено позов про стягнення з відповідача пені за період з 27.07.2022 по 02.11.2022 на підставі пункту 7.9. Договору.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем до позовної заяви розрахунки пені судом встановлено, що відповідні розрахунки позивачем здійснено арифметично вірно.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, оскільки відповідач не надав суду доказів поставки товару, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ СИСТЕМИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ" про стягнення пені - задовольнити.

Стягнути зТовариства з обмеженою відповідальністю "АЙТІ СИСТЕМИ ТА ІНТЕГРАЦІЯ" (61072, м. Харків, вул. Тобольська, буд. 42, офіс 215; код ЄДРПОУ: 42977873) на користьАкціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; код ЄДРПОУ: 30019775) в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (39420, Полтавська обл., Машівський р-н, с. Базилівщина, вул. Польова, буд. 6; код ЄДРПОУ: 25976423) пеню за прострочення поставки товару в розмірі 23 264 (двадцять три тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 60 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено "28" лютого 2023 р.

СуддяТ.О. Пономаренко