Рішення

від 21.02.2023 по справі 120/11072/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 лютого 2023 р. Справа № 120/11072/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Маслоід Олени Степанівни,

за участі

секретаря судового засідання: Соломон А.І.

представника позивача: Руденко Т.С.

представника відповідача: Дубіцької Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фарбика меблів" (вул. Острівська, 183, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 24000)

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Блонські фабрика меблів» (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 16.12.2022 року за № 0104760706.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ним укладено зовнішньоекономічні контракти, за якими було здійснено передоплату за товар, а отримано імпортний товар поза межами визначеного строку. Податковим органом встановлено порушення вимог Закону України «Про валюту та валютні операції», за яке передбачено нарахування пені. Позивач вказує, що нарахування пені, у даному випадку, є протиправним, оскільки ним, згідно умов вказаних контрактів, було здійснено звернення до відповідного суду та отримані рішення щодо повернення валютних цінностей на територію України. За таких обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 03.01.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 25.01.2023 року.

24.01.2023 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ним прийнято правомірне рішення, оскільки позивачем дійсно було проведено перерахування валютних коштів за товар по вказаним контрактам, але у граничні строки товар не був отриманий і грошові кошти не повернуто. Документів, що свідчать про факт звернення позивача до судових органів про стягнення з нерезидентів заборгованості по зовнішньоекономічним контрактам до перевірки не надавалось. Відповідач також вказує на те, що позивач звернувся до неналежного суду, а угоди про зміну абрітражного застереження були укладені пізніше.

25.01.2023 року судове засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги по всій території України, що підтверджується довідкою суду. Судове засідання відкладено на 08.02.2023 року.

30.01.2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив із додатковими документами, на підтвердження викладених обставин.

У судовому засіданні 08.02.2023 року сторони надавали пояснення по суті спору, задавали питання, судом з`ясовувались обставини справи. Судове засідання відкладено на 21.02.2023 року.

21.02.2023 року до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 21.02.2023 року сторони надали додаткові пояснення, судом здійснено дослідження доказів по справі.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Споживчим товариством «Техніка», правонаступником якого є позивач, 02.09.2019 року був укладений зовнішньоекономічний контракт з фірмою «Koch Technology GmbHCo.KG» Німеччина № Е 2019-09-01. Згідно вказаного контракту передбачена покупка обладнання, вартість контракту 94 820 євро, умови постачання та оплати визначені у додатках до нього. Згідно додатку 2 до вказаного контракту позивачем 23.09.2019 року на рахунок контрагента нерезидента на підставі рахунку (інвойсу) № 19/20-45 було перераховано часткову передоплату за товар у сумі 28 446 євро (749 112, 67 грн.), що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 164.

Надалі, 19.11.2020 року контрагенту нерезиденту було перераховано остаточну суму 66 374 євро (2240 474,28 грн.), що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 260.

Граничний строк відвантаження імпортного товару по вказаному контракту - 21.09.2020 року.

Станом на 22.09.2020 року за вказаним контрактом утворилась дебіторська заборгованість.

22.01.2021 року позивачем від зазначеного нерезидента отримано імпортний товар за вказаним контрактом згідно митної декларації № UA401070/2021/000072 на всю суму контракту.

Споживчим товариством «Техніка», правонаступником якого є позивач, 03.09.2019 року був укладений зовнішньоекономічний контракт з фірмою «Lenbrink Spezialmaschinen GmbH» Німеччина № Е 2019-09-02. Згідно вказаного контракту передбачена покупка обладнання, вартість контракту 135 180 євро, умови постачання та оплати визначені у додатках до нього. Згідно додатку 2 до вказаного контракту позивачем 23.09.2019 року на рахунок контрагента нерезидента на підставі рахунку (інвойсу) № 19/20-13Х було перераховано часткову передплату за товару у сумі 40 554 євро (1 067 971,42 грн.), що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 165.

Надалі, 19.11.2020 року контрагенту нерезиденту було перераховано остаточну суму 94 642 євро ( 3194 129,02 грн.), що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 259.

Граничний строк відвантаження імпортного товару по вказаному контракту - 21.09.2020 року.

Станом на 22.09.2020 року за вказаним контрактом утворилась дебіторська заборгованість.

22.01.2021 року позивачем від зазначеного нерезидента отримано імпортний товар за вказаним контрактом згідно митної декларації № UA401070/2021/000074 на всю суму контракту.

У період з 15.11.2022 року по 21.11.2022 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатом якої складено акт перевірки від 28.11.2022 року за № 10395/02-32-07-06/32010397. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» з урахуванням вимог п. 21 р. 11 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, яке затверджене Постановою правління НБУ від 02.01.2019 року № 5 (далі - Положення №5) в результаті чого допущено порушення вимог валютного законодавства при здійсненні вказаних зовнішньоекономічних контрактів, за операцією, здійсненою 23.09.2019 року на суму 28446 євро за період з 02.09.2019 року по 30.10.2022 року та операцією, здійсненою 23.09.2019 року на суму 40 554 євро за період з 03.09.2019 року по 30.10.2022 року, тобто позивачем було порушено законодавчо встановлені строки розрахунків по вказаним контрактам.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 16.12.2022 року за № 0104760706, за яким було нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 838 665,72 грн.

Не погодившись із спірним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Згідно ст. 13 Закону України «Про валюту та валютні операції» (далі Закон 2473-VIII), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

За окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

У разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

У разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У відповідності до вимог п. 21 Положення №5 граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Системний аналіз наведених норм доводить, що НБУ може встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів. У разі встановлення такого граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати). Такі строки можуть бути також продовжені. Порушення резидентами встановленого строку розрахунків тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару), зокрема, в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за відповідним курсом. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару). Законодавством передбачені умови, за яких нарахування пені зупиняється. Однією з таких підстав є прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором, або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Під час судового розгляд справи судом встановлено, що протягом часу виконання вищевказаних зовнішньоекономічних контрактів, до них вносився ряд змін, що оформлені додатковими угодами, які є його невід`ємними частинами. Так, додатковими угодами від 30.09.2019 року до вказаних контрактів внесені зміни до п. 12.2 та вирішено викласти такі пункти у новій редакції, згідно яких, зокрема, якщо така угода неможлива, суперечки та спори остаточно вирішуються, за винятком звичайного права, в Постійно діючому третейському суді при Першій Українській міжрегіональній товарній біржі. Правом, що регулює діючий контракт є матеріальне право України.

На виконання вказаного пункту контракту, після здійснення часткової передоплати за товар та неотримання у визначений строк імпортного товару від нерезидентів контрагентів, попередник позивача звернувся до Постійно діючого третейського суду при Першій Українській міжрегіональній товарній біржі (ПУМТБ) із відповідними позовними вимогами щодо стягнення заборгованості.

Ухвалами вказаного судового органу від 26.05.2020 року по справах № 4/5- 20 та № 5/5- 20 порушено провадження у справі та прийнято позовні заяви до розгляду. Рішеннями вказаного суду від 25.01.2021 року по зазначеним справам позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Таким чином, судом встановлено наявність умов, за яких діючим законодавством визначено зупинення нарахування пені за порушення розрахунків при ЗЕД.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що під час проведення перевірки позивачем не були надані документи щодо звернення до вказаного суду, з огляду на пояснення позивача та підтвердження таких пояснень, фактичних обставин, які не заперечуються відповідачем.

Фактично позивач здійснює свою діяльність з моменту державної реєстрації 05.06.2002 року. В процесі діяльності відбулась реорганізація позивача шляхом зміни організаційно-правової форми і споживче товариство було перетворено у товариство з обмеженою відповідальністю. Як вже зазначалось, до судового органу звертався ще попередник позивача. Судовий процес тривав також у період діяльності споживчого товариства. Усі відповідні судові матеріали перебували у розпорядженні керівника та представника - адвоката, який здійснював супроводження судових справ.

Крім цього, при судовому розгляді справи з`ясовано, що під час проведення перевірки відповідачем не було запропоновано позивачеві надання документів, на підтвердження наявності фактичних обставин звернення до суду або інших обставин, які передбачені вимогами ст. 13 Закону 2473-VIII, але, при цьому, у акті перевірки вказано, що такі документи не були надані.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що Постійно діючий третейський суд при Першій Українській міжрегіональній товарній біржі є неналежним судовим органом у розумінні Закону, з огляду на наступне.

Закон України «Про третейські суди» регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.

З наведеного вбачається, що положення цього закону, і у тому числі ст. 6, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У свою чергу Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися:

спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном;

спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України; а також

спори між адміністратором за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", та емітентом облігацій та/або особами, які надають забезпечення за такими облігаціями, якщо принаймні одна зі сторін спору є підприємством з іноземними інвестиціями.

Цей Закон не зачіпає дії будь-якого іншого закону України, в силу якого певні спори не можуть передаватися до арбітражу або можуть бути передані до арбітражу тільки згідно з положеннями іншими, ніж ті, що є в цьому Законі.

Згідно ст. 2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітраж - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України; третейський суд - одноособовий арбітр або колегія арбітрів.

Аналіз наведених норм доводить, що третейські суди і арбітраж, у розумінні цього закону, є тотожними поняттями. Вказані судові установи мають повноваження розглядати справи, зокрема, щодо спорів з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.

Таким чином, суд приймає до уваги факт звернення позивача до Постійно діючого третейського суду при Першій Українській міжрегіональній товарній біржі, яке, у свою чергу, як вже зазначалось, є підставою для зупинення нарахування пені.

Крім цього, вказана правова позиція підтверджується і Верховним Судом. У своїй постанові від 11.01.2023 року по справі № 802/2020/16-а, касаційне провадження № К/9901/41540/18 Верховний Суд прийняв до уваги звернення позивача до Постійно діючого третейського суду при Першій Українській Міжрегіональній Товарній Біржі, у якості звернення до судового органу (Міжнародний комерційний арбітражний суд) та відповідно про відсутність підстав для нарахування пені за порушення встановлених строків при проведенні розрахунків по зовнішньоекономічному контракту.

Суд також наголошує на тому, що у контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги та зазначає про відсутність необхідності обґрунтування відмови у прийняті інших аргументів відповідача, наведених під час судового розгляду справи, як таких, що є припущеннями відповідача.

Також суд наголошує, що судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.

У відповідності до вимог ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що спірне рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, без дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та, відповідно, про наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір у сумі 12 579 грн. 99 коп., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законами України «Про валюту та валютні операції», «Про третейські суди», «Про міжнародний комерційний арбітраж», Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, яке затверджене Постановою правління НБУ від 02.01.2019 року № 5 та ст. 2, 6, 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фарбика меблів" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 16.12.2022 року № 0104760706.

Стягнути з Головного управління ДПС у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Блонські фарбика меблів" судовий збір в розмірі 12 579 грн. 99 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю"Блонські фабрика меблів " (вул. Острівська, 183, м. Могилів-Подільський, Вінницька обл., 24000, код ЄДРПОУ 32010397)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.02.2023 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна