Рішення

від 15.02.2023 по справі 380/13319/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року справа №380/13319/21

зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,

представника позивача Габель Д.О.,

представника відповідачів Приндоти У.Г.,

представників третіх осіб Стеха Ю.Я., Кріль Т.Є., Гордєєвої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами загального позовного провадження справу за позовом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Сафо", фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Християнська Євангельська Церква "Гефсиманія", Львівська міська рада, Львівське комунальне підприємство "Львівський ліхтар" про зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Франківської районної адміністрації Львівської міської ради код ЄДРПОУ 04056121, місцезнаходження: 79057, м.Львів, вул.Чупринки, 85 до товариства з обмеженою відповідальністю "Сафо" код ЄДРПОУ 20841428, місцезнаходження: 79057, м.Львів, вул.Антоновича, 140, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 місце проживання: АДРЕСА_1 , в якій позивач з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 15.02.2022, від 20.01.2023, просить зобов`язати відповідачів солідарно за власні кошти демонтувати самочинно встановлену без погодженої проектної документації металеву огорожу протяжністю 8,74 метри на бетонній основі з комунальної земельної ділянки, що передана в постійне користування Християнській Євангельській Церкві " ІНФОРМАЦІЯ_1 " на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610136900:04:004:0038) зі сторони АДРЕСА_3 згідно з таблицею довжин та координат огорожі у системі координат СК-63.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.08.2021 комісія, до складу якої увійшли представники ЛКП «Львівський Ліхтар» та Франківської районної адміністрації, виявила самовільно встановлену огорожу на бетонній основі довжиною 15,3м, висотою 1,95м на АДРЕСА_4 , що зафіксовано актом. Також встановлено, що земельна ділянка на АДРЕСА_5 належить на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю «Сафо», а земельна ділянка на АДРЕСА_4 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Представник Франківської районної адміністрації вважає, що на землі комунальної власності, частина якої перебуває на праві постійного користування ХЄЦ «Гефсиманія» власники суміжних (сусідніх) ділянок (відповідачі у справі) встановили металеву огорожу, самовільно, без погодженої проектної документації, а відтак, таку необхідно зобов`язати знести.

16.09.2021 та 29.06.2022 до суду від представника відповідачів надійшли відзиви на позовну заяву, в яких факт встановлення спірної огорожі відповідачами заперечується. Відзиви обґрунтовані тим, що у позивача відсутнє право на звернення до суду з таким позовом. Крім того, вважає, що позивач безпідставно посилається на положення Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76, адже спір не стосується жилих будинків чи їх прибудинкових територій.

Також звертає увагу на порушення процедури розгляду питання щодо знесення спірного паркану. Так, вказане питання на засіданні міжвідомчої комісії не вирішувалось, жодних приписів чи вимог відповідачі не отримували, до адміністративної відповідальності не притягувались.

02.02.2023 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що з 05.07.2019 втратило чинність Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові, затверджене рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 №835. Крім того, на виконання вимог пункту 8 ухвали Львівської міської ради «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» від 08.07.2021 №1081 припинено повноваження міжвідомчих комісій при районних адміністраціях. Тому питання щодо встановлення спірної огорожі на засіданні міжвідомчої комісії не розглядалося.

15.02.2023 до суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому повідомляється, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 22.07.2022 №566 затверджено Положення про департамент містобудування Львівської міської ради. 30.01.2023 позивач звернувся до начальника управління державного контролю за використанням та охороною земель із заявою, в якій просив здійснити виїзне обстеження та зафіксувати факт самочинно встановленої металевої огорожі на земельній ділянці (кадастровий номер 4610136900:04:004:0038) зі сторони АДРЕСА_3 . Наказом департаменту містобудування Львівської міської ради від 10.02.2023 №30 створено комісію для обстеження вказаної огорожі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала. Просила суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представники третіх осіб позовні вимоги підтримали. Просили суд позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечила. Просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 13.08.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Ухвалою від 22.11.2021 суд залучив до участі у розгляді справи Християнську Євангельську Церкву "Гефсиманія", Львівську міську раду, Львівське комунальне підприємство "Львівський ліхтар" третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

Ухвалою від 18.07.2022 суддя закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 (кадастровий номер 4610136900:04:004:0028) належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Комісія у складі директора і майстра дільниць ЛКП «Львівський ліхтар» та начальника Франківської районної адміністрації Львівської міської ради 04.08.2021 склали акт, в якому зазначено таке: «Комісія провела обстеження самовільно встановленої огорожі фізичною особою ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 . Під час обстеження встановлено, що огорожа встановлена на бетонній основі довжиною 15,3м, висотою 1,93м. Фотофіксація додається». З фотофіксації, долученої до акта, вбачаються частини металевого паркану.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 (кадастровий номер 4610136900:04:004:0076) належить на праві приватної власності товариству з обмеженою відповідальністю «Сафо», керівником якого є ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610136900:04:004:0038) перебуває у комунальній власності Львівської міської ради. Вказана земельна ділянка передана у постійне користування Християнській Євангельській Церкві «Гефсиманія», що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №175806 від 05.11.2009.

З плану відведення земельної ділянки вбачається, що на землі комунальної власності, частина якої перебуває на праві постійного користування у ХЄЦ «Гефсиманія», встановлено паркан. Власниками суміжних земельних ділянок є ОСОБА_1 та ТзОВ «Сафо».

01.11.2021 представник позивача додала до матеріалів справи фотографії, з яких вбачається факт встановлення спірного паркану.

З аналізу долучених до матеріалів справи документів, а саме копії рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2021 №914/1071/21 та відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 22.04.2019 №В-182/0-255/6-19, вбачається існування між ХЄЦ «Гефсиманія» та землекористувачами ОСОБА_1 та ТзОВ «Сафо» спору щодо користування суміжними земельними ділянками. Так, за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області притягнуло ХЄЦ «Гефсиманія» до адміністративної відповідальності та вручило припис про усунення порушень вимог земельного законодавства, шляхом забезпечення доступу суміжних землекористувачів для проїзду.

Актом від 04.02.2019 підтверджується встановлення огорожі релігійною громадою ХЄЦ «Гефсиманія» за адресою: м.Львів, вул.Антоновича, 140.

Комісія у складі директора і заступника директора ЛКП «Львівський ліхтар», представників ХЄЦ «Гефсиманія» та провідного спеціаліста Франківської районної адміністрації Львівської міської ради 04.02.2022 склали акт, в якому зазначено таке: «Комісія провела обстеження самочинно встановленої огорожі фізичною особою ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 . Під час обстеження встановлено, що огорожа встановлена на бетонній основі довжиною 8м, висотою 1,9м."

19.09.2022 представник позивача подала до суду додаткову фотофіксацію спірного металевого паркану.

Згідно з висновком сертифікованого інженера геодезиста приватного підприємства «Кайлас К» від 24.11.2022 на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні ХЄЦ «Гефсиманія», знаходиться огорожа на бетонній основі, яка зі слів ХЄЦ «Гефсиманія» їй не належить. Протяжність огорожі 8,74м. У вказаному висновку визначено географічні координати вказаної огорожі.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пунктом 7 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР, в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №280/97-ВР) до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 №2807-IV (далі - Закон №2807-IV).

Статтею 5 Закону №2807-IV встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Статтею 9 Закону №2807-IV передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері благоустрою населених пунктів віднесено забезпечення реалізації державної політики у цій сфері.

Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів, у розумінні частини 1 статті 12 Закону №2807-IV є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Згідно з приписами статті 13 Закону №2807-IV до об`єктів благоустрою населених пунктів належать:

1) території загального користування: а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б)пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г)вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ)пляжі; д)кладовища; е) інші території загального користування;

2) прибудинкові території;

3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;

4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До об`єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

Режим використання об`єктів благоустрою визначено статею 14 Закону №2807-IV, яка передбачає, що такі об`єкти використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

Згідно зі статею 21 Закону №2807-IV елементами (частинами) об`єктів благоустрою є:

1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм;

2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об`єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;

3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів;

4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;

5) технічні засоби регулювання дорожнього руху;

6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території;

7) комплекси та об`єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади;

8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків;

9) малі архітектурні форми;

10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою.

До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до вказаного Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, норм і правил.

Відповідно до приписів частин 1, 2 статті 34 Закону №2807-IV правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Правила включають, зокрема: порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

Поряд із цим, згідно з положеннями частини 1 статті 39 Закону №2807-IV державний контроль за дотриманням законодавства у сфері благоустрою території населених пунктів здійснюється місцевими адміністраціями.

Ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 №376 затверджено Правила благоустрою м. Львова (далі - Правила №376).

Пунктом 12.2.6 Правил №376 передбачено, що демонтаж, перевезення та зберігання самочинно збудованих малих архітектурних форм здійснюється особою, яка його здійснила самочинно за свій рахунок або районними адміністраціями м. Львова з подальшим відшкодуванням витрат власниками і підлягає знесенню в установленому порядку.

Крім цього, за пунктом 19.3.5 Правил №376 районні адміністрації забезпечують демонтаж самовільно встановлених МАФ, парканів, тимчасових споруд, обмежувальних паркувальних пристроїв, які перешкоджають під`їзду автомобілів швидкої медичної допомоги, пожежної, рятувальної, аварійно-відновлювальної техніки до житлових будинків та інших визначених споруд у м. Львові.

Суд встановив, що 04.08.2021 комісія у складі директора і майстра дільниць ЛКП «Львівський ліхтар» та начальника Франківської районної адміністрації Львівської міської ради провела обстеження огорожі на бетонній основі, яка встановлена на земельній ділянці Львівської міської ради, що перебуває у користуванні ХЄЦ «Гефсиманія», зі сторони вул.Антоновича, 138 у м.Львові. Актом встановлено, що вказана огорожа самовільно встановлена фізичною особою ОСОБА_1 на бетонній основі довжиною 15,3м, висотою 1,93м.

Вказаний акт став підставою для звернення позивача до суду з позовом про зобов`язання ОСОБА_1 та ТзОВ «Сафо» за власні кошти демонтувати самочинно встановлену без погодженої проектної документації металеву огорожу на бетонній основі із земельної ділянки комунальної форми власності на вул. Кульпарківський, 65 зі сторони АДРЕСА_3 .

Щодо аргументів представника відповідачів про порушення процедури демонтажу огорожі, суд зазначає таке.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 №835 затверджене Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові. Вказане Положення втратило свою чинність на підставі пункту 4.1 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 05.07.2019 №619.

Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядження від 29.12.2019 №789 «Про міжвідомчу комісію та постійну діючу міжвідомчу комісію з питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання». Згідно з пунктом 3.5 вказаного Положення комісія розглядає питання і дає технічні висновки про заміну чи влаштування огорожі на земельних ділянках, які є у власності чи користуванні громадян.

На виконання вимог пункту 8 ухвали Львівської міської ради «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» від 08.07.2021 №1081 припинено дію міжвідомчих комісій при районних адміністраціях.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що на момент звернення до суду з цим позовом (06.08.2021) міжвідомча комісія при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради припинила свою роботу, а тому у позивача не було обов`язку щодо отримання її висновку про демонтаж спірної огорожі.

Відповідно до пункту 4.1.31 Положення про Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.11.2016 №977 (чинного на момент звернення до суду з позовом), до компетенції районної адміністрації належить, зокрема розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо).

Згідно з пунктом 3.5.7 вказаного Положення голова районної адміністрації у порядку, визначеному законодавством видає у межах компетенції районної адміністрації розпорядження, вносить в них зміни та доповнення, організовує їх виконання.

Суд також звертає увагу на те, що у відповідності до пункту 19.1.1 Правил №376 державний і самоврядний контроль та нагляд за дотриманням законодавства у сфері благоустрою здійснюють також комунальні підприємства м.Львова. За порушення вимог законодавства у сфері благоустрою і Правил благоустрою складаються документи, які зобов`язують усунути порушення (припис, вимог тощо), та протоколи про адміністративні правопорушення відповідно до власних повноважень.

У цьому контексті суд зазначає, що позивач не надав жодних доказів того, що питання демонтажу спірної огорожі розглядалося Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради, а голова приймав відповідне розпорядження чи інший правовий акт з такого питання.

Фактично єдиною передумовою звернення позивача до суду став акт від 04.08.2021, складений у місті Львові комісією у складі директора і майстра дільниць ЛКП «Львівський ліхтар» та начальника юридичного відділу позивача.

Суд встановив, що акт від 04.08.2021 складений у місті Львові комісією у складі директора і майстра дільниць ЛКП «Львівський ліхтар» та начальника юридичного відділу позивача без залучення представників відповідачів.

Доказів повідомлення відповідачів про складення вказаного акта, надання їм можливості надати пояснення щодо спірної огорожі чи надання строку для добровільного демонтажу такої позивачем до суду не надано.

Крім цього, відповідного припису, вимоги чи іншого правового акта, які б зобов`язували відповідачів самостійно усунути виявлене порушення, позивач чи третя особа Львівське комунальне підприємство "Львівський ліхтар" не складали.

Проте, вже 06.08.2021, тобто через 2 дні після складення згаданого акта, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Суд критично оцінює згаданий акт від 04.08.2021 також з огляду на таке.

До позовної заяви позивач додав копію акта від 04.08.2021, на якому відсутній підпис одного з членів комісії начальника юридичного відділу ФРА Качабульського І.В.

З метою перевірки такої обставини суд зобов`язав представника позивача подати для огляду такий акт. У судовому засіданні 15.02.2023 представник позивача надала суду різні за змістом оригінали вказаного акта, на яких міститься підпис ОСОБА_2 , а також містяться різні редакційні правки змісту вказаного акта.

Крім того, у вказаному акті зафіксовано довжину огорожі 15,3м, в той час, як у акті від 04.02.2022 вже зазначена довжина 8м, а у висновку сертифікованого інженера геодезиста від 24.11.2022 ще інша 8,74м.

Суд зазначає, що існування акта від 04.08.2021 у різних редакціях свідчить про те, що акт, долучений до позовної заяви, і на якому ґрунтується позиція позивача, не може бути визнаний судом достовірним доказом у справі у відповідності до положень статтей 75, 90 Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів фотофіксації, які є додатком до акта від 04.08.2021, поданого разом із позовною заявою, неможливо будь-яким чином ідентифікувати таку огорожу, її конкретне місцезнаходження, визначити місце, дату і час фотофіксації, не зазначено осіб, які провели фотофіксацію та технічних засобів фотофіксації.

Інші матеріали фотофіксації від 28.10.2021, 14.09.2022 суд до уваги не бере, оскільки такі складені значно пізніше, не стосуються акта від 04.08.2021 та подані вже після звернення з позовом до суду.

З таких самих міркувань суд відхиляє посилання позивача на акт від 04.02.2022.

Суд відхиляє доводи представника позивача про необхідність отримання відповіді на заяву Франківської районної адміністрації від 30.01.2023 до начальника управління державного контролю за використанням та охороною земель, в якій вона просила здійснити виїзне обстеження та зафіксувати факт самочинно встановленої металевої огорожі на земельній ділянці (кадастровий номер 4610136900:04:004:0038) зі сторони АДРЕСА_3 . Наказом департаменту містобудування Львівської міської ради від 10.02.2023 №30 створено комісію для обстеження вказаної огорожі. Суд зазначає, що обстеження спірної огорожі мало передувати зверненню до суду, а не здійснюватися через 1,5 роки після відкриття провадження у справі.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену постанові від 19.08.2021 у справі №464/7343/17, в якій наголошено на важливості першочергового з`ясування причетності особи до здійснення самочинного будівництва.

Із змісту акта від 04.08.2021, доданого до позовної заяви, вбачається, що спірну огорожу самовільно встановила фізична особа ОСОБА_1 . Проте, із аналізу акта неможливо встановити, на підставі яких фактичних даних і яким чином комісія змогла встановити, що саме ОСОБА_1 самочинно встановила огорожу.

В ході розгляду справи позивач не надав будь-яких доказів, які б давали можливість суду встановити, що саме відповідачі у справі встановили таку огорожу. Інші редакції акта від 04.08.2021, долучені представником позивача у судовому засіданні 15.02.2023, також не мають жодної доказової інформації.

У матеріалах справи наявні докази того, що у 2019 році на спірній території самовільно встановлювала огорожу релігійна громада ХЄЦ «Гефсиманія» (за адресою: м.Львів, вул.Антоновича, 140), що підтверджується актом від 04.02.2019, відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 22.04.2019 №В-182/0-255/6-19.

Водночас, будь-які докази встановлення металевої огорожі на бетонній основі із земельної ділянки комунальної форми власності на АДРЕСА_2 зі сторони АДРЕСА_3 ОСОБА_1 та ТзОВ «Сафо» відсутні. Більше того, в акті від 04.08.2021 зазначено, що спірну огорожу встановила лише ОСОБА_1 , про причетність ТзОВ «Сафо» у встановленні огорожі не вказано.

Суд враховує те, що представник відповідачів як у відзивах на позовну заяву, так і у судових засіданнях категорично заперечувала факт встановлення відповідачами спірної огорожі на земельній ділянці комунальної форми власності на АДРЕСА_2 . Доказів протилежного позивач в ході розгляду справи не надав.

Суд встановив, що ні ОСОБА_1 , ні ТзОВ «Сафо» до адміністративної відповідальності за самовільне встановлення спірної огорожі не притягалися.

Таким чином, факт встановлення саме відповідачами вказаної огорожі жодними належними, допустимими та достовірними доказами у справі не підтверджений.

Не можна залишити поза увагою і те, що позивач лише у заяві від 20.01.2023 на вимогу суду, зміг конкретизувати, яка саме частина огорожі, на його думку, має бути демонтована. Вказані технічні характеристики огорожі та її конкретне місцезнаходження позивач мав встановити, станом на момент складення відповідного акта із залученням кваліфікованого спеціаліста (інженера геодизиста) та здійснення належної фотофіксації, перед зверненням до суду, а не в процесі розгляду справи.

З урахуванням викладеного, суд висновує, що підстави для зобов`язання відповідачів солідарно за власні кошти демонтувати самочинно встановлену без погодженої проектної документації металеву огорожу протяжністю 8,74 метри на бетонній основі з комунальної земельної ділянки, що передана в постійне користування Християнській Євангельській Церкві "Гефсиманія" на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610136900:04:004:0038) зі сторони АДРЕСА_3 згідно з таблицею довжин та координат огорожі у системі координат СК-63 відсутні.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд висновує, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову Франківської районної адміністрації Львівської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Сафо", фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Християнська Євангельська Церква "Гефсиманія", Львівська міська рада, Львівське комунальне підприємство "Львівський ліхтар" про зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 27 лютого 2023 року.

Суддя А.Г. Гулик