Рішення

від 27.02.2023 по справі 420/18729/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/18729/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ ВП: 44069166), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2022 року № 1749649-2413-1504,-

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області № 1749649-2413-1504 від 23.09.2022 року.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримав податкове повідомлення-рішення про сплату орендної плати з фізичних осіб. Вказане податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

11.01.2023 року за вх. № 1002/23 від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що Головним управлінням ДПС в Одеській області отримано лист Захарівської селищної ради, яким надано реєстри договорів оренди фактичного використання земель фізичними особами станом на 01.01.2022 року, зокрема серед яких міститься земельна ділянка з кадастровим номером 5125280900:01:001:0693, площею 13,694 га, нормативна грошова оцінка якої складає 460 101,47 грн., зі ставкою 12% та сумою орендної плати згідно договорів 55 212,18 грн. враховуючи викладене, позивачу винесено податкове повідомлення-рішення від 23.09.2022 року № 1749649-2413-1504 на загальну суму 55 212,18 грн.

31.01.2023 року за вх. №2777/23 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заяви чи клопотання від сторін не надходили.

Процесуальні дії вчинені судом.

Ухвалою суду від 27.12.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України.

Обставини справи.

04.09.2020 року між Войничівською сільською радою Захарівського району Одеської області (Орендодавець) та фізичною особою ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди невитребуваної земельної ділянки (паю) № 2, предметом якого є оренда невитребуваної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 5125280900:01:001:0693, площею 13,694 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Захарівський район, Войничівська сільська рада.

Згідно з п.5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 460 101,47 грн.

Відповідно до п.9 Договору, орендна плата становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 36 808,11 грн.

Пунктом 11 Договору передбачено, що орендна плата вноситься у строки з 01 по 30 серпня кожного року.

05.04.2021 року між ОСОБА_2 (Суборендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Суборендар) укладено Договір суборенди невитребуваної земельної ділянки (паю) № 7/2021, предметом якого є суборенда невитребуваної земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 5125280900:01:001:0693, площею 13,694 га, яка розташована за адресою: Одеська область, Захарівський район, Войничівська сільська рада.

Згідно з п.5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору становить 460 101,47 грн.

Відповідно до п.9 Договору, суборендна плата становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 36 808,11 грн. на рік.

Пунктом 11 Договору передбачено, що суборендна плата вноситься у строки з 01 по 30 серпня кожного року.

Згідно з квитанціями від 06.05.2022 року та від 17.08.2022 року ОСОБА_2 сплачено орендну плату з фізичних осіб у загальному розмірі 36 800 грн.

Рішенням № 13-VІІІ від 17.11.2020 року «Про реорганізацію юридичних осіб сільських рад шляхом приєднання до Захарівської селищної ради» Войничівську сільську раду Захарівського району Одеської області (ЄДРПОУ 04379278) реорганізовано шляхом приєднання до Захарівської селищної ради (ЄДРПОУ 04378882). Захарівська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Войничівської сільської ради.

Рішенням Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 416-VІІІ від 17.06.2021 року «Про встановлення ставок орендної плати за землю на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на 2022 рік» затверджено положення про встановлення ставок орендної плати за землю на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на 2022 рік та встановлено ставки орендної плати за землю на 2022 рік.

Так, згідно з п.2 Положення про встановлення ставок орендної плати за землю на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на 2022 рік, платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5125280900:01:001:0693 становить 486 098,94 грн.

Згідно зі ставками орендної плати на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на 2022 рік, ставка орендної плати за землі сільськогосподарського призначення становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Таким чином розмір орендної плати становить 38 887,92 грн. = 486 098,94 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки) х 8% (ставка орендної плати за землю).

14.12.2022 року ОСОБА_1 здійснив доплату орендної плати з фізичних осіб у розмірі 2096 грн.

27.10.2022 року ФОП ОСОБА_1 отримав податкове повідомлення-рішення від 23.09.2022 року № 1749649-2413-1504 від ГУ ДПС в Одеській області щодо сплати податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 55 212,18 грн.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Згідно пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності

Згідно пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.288.7 ст.288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п.285.1 ст.285 ПК України). Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців) (п.285.2 ст.285 ПК України).

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п.288.2 ст.288 ПК України). Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3 ст.288 ПК України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Згідно із частинами 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV), обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За змістом статті 1 Закону України «Про оцінку земель» (далі - Закон № 1378-IV) нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з підпунктом 14.1.125 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За правилами частини п`ятої статті 5 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Частинами першою, другою статті 20 цього Закону визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація; дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону № 1378-IV. Згідно із частиною першою цієї статті технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; протягом місяця з дня надходження технічної документації відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Відповідно до частини третьої цієї статті витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Частиною четвертою вказаної статті врегульовано, що рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України.

Відповідно пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування плати за землю є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII ПК України, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок.

Згідно п.288.1 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

У пункті 288.4 статті 288 ПК України вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки. Для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

У підпункті 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що річна сума орендної плати не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Висновки суду.

Отже, орендна плата за користування землею комунальної власності за своїм правовим статусом є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцю, а також це і загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку.

Проаналізувавши вказані норми права, можна зробити висновок, що при визначенні розміру орендної плати, у випадку передачі в оренду земель комунальної власності, має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак і не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

Судом встановлено, що у Договорі оренди невитребуваної земельної ділянки (паю) №2 від 04.09.2020 року та Договорі суборенди невитребуваної земельної ділянки (паю) № 7/2021 від 05.04.2021 року, встановлено річну орендну плату в розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки землі.

17.06.2021 року рішенням Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 416-VІІІ «Про встановлення ставок орендної плати за землю на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на 2022 рік» затверджено Положення про встановлення ставок орендної плати за землю на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на 2022 рік та встановлено на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області ставки орендної плати за землю на 2022 рік відповідно до Додатку 1, з якого вбачається, що розмір орендної плати за земельні ділянки, що надаються в оренду на території Захарівської селищної ради із цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення, становить 8 % на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки..

У пункті 12 Договору оренди невитребуваної земельної ділянки (паю) №2 від 04.09.2020 року сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 32 Договору зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується в судовому порядку.

З огляду на те, що за змістом пункту 288.5 статті 288 ПК України та статті 21 Закону № 161-XIV орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то з урахуванням умов договору оренди, укладеного сторонами спору, підставою для перегляду розміру (ставки) орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку, а не рішення органів місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За змістом пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Підпунктом 1 пункту а) частини першої статті 33 Закону № 280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів.

До переліку повноважень селищних рад у галузі земельних відносин, визначеного у статті 12 ЗК України, не належить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі повноваження з огляду на положення статті 288 ПК України належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні.

Тобто орган місцевого самоврядування має діяти відповідно до закону при вирішенні питань регулювання земельних відносин, у тому числі і щодо встановлення ставки земельного податку, мінімальний та максимальний розмір якого встановлюється у ПК України.

В даному випадку рішення Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 416-VІІІ від 17.06.2021 року «Про встановлення ставок орендної плати за землю на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на 2022 рік» не є законодавчою зміною орендної плати.

Таким чином, оскільки п.9 Договору визначено, що розмір орендної плати за землю сільськогосподарського призначення становить 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що також підтверджується Ставками орендної плати за землю на території Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області на 2022 рік, а також враховуючи те, що зміни до Договору не вносилися, самостійна зміна Захарівською селищною радою розміру ставки з 8% на 12% є не припустимою та суперечить чинному законодавству.

Вказані дії Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області призвели до неправомірних дій зі сторони Головного управління ДПС в Одеській області щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 23.09.2022 року № 1749649-2413-1504 щодо сплати податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 55 212,18 грн.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про незаконність винесено податкового повідомлення-рішення від 23.09.2022 року № 1749649-2413-1504.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10 500 грн., суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У п.1 ч.3 ст.132 КАС України вказано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд наголошує, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 КАС України щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п. 30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховним Судом, зокрема у своїх постановах від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що 09.12.2022 року між ОСОБА_1 фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 укладено Договір про надання юридичних послуг №6 (надалі Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Виконавець надає Замовнику наступні послуги, зокрема, складання позовної заяви про визнання протиправним та скасування наступних податкових повідомлень-рішень:

- від 23.09.2022 року № 1749649-2413-1504;

- від 23.09.2022 року № 1749636-2413-1504;

- від 23.09.2022 року № 1749645-2413-1504;

- від 23.09.2022 року № 1749640-2413-1504;

- від 23.09.2022 року № 1749642-2413-1504;

- від 23.09.2022 року № 1749647-2413-1504;

- від 23.09.2022 року № 1749638-2413-1504.згідно з п.3.1 Договору, ціна послуг становить 10 500 грн. з розрахунку 1500 грн. за кожну позовну заяву.

Відповідно до Акту прийому-передачі юридичних послуг від 15.12.2022 року, Виконавець 13.12.2022 року надав Замовнику юридичні послуги відповідно до п.2.1. Договору про надання юридичних послуг від 09.12.2022 року, а Замовник прийняв надані послуги.

Таким чином, загальна вартість наданих адвокатом послуг складає 10 500 грн. з розрахунку 1500 грн. за кожну позовну заяву.

На підтвердження оплати наданих послуг до суду надано квитанцію № 0.0 2775787982.1 від 14.12.2022 року.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, враховуючи докази, надані позивачем на підтвердження витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд дійшов висновку, що вищенаведені документи можуть слугувати належними та допустимими доказами для підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 1500,00 грн.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5; код ЄДРПОУ ВП: 44069166), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2022 року № 1749649-2413-1504 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області № 1749649-2413-1504 від 23.09.2022 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП: 44069166) сплачений судовий збір у розмірі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві грн., 40 коп.) гривень та витрати на правову допомогу в сумі 1500 (тисячу п`ятсот) гривень, 00 коп.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Бутенко