Рішення

від 27.02.2023 по справі 500/251/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/251/23

27 лютого 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Хоміцької С.О., представника позивача - Башуцького І.Я., представника відповідача - Якубовського О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛ-ТРАНС" до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛ-ТРАНС» (далі - позивач) до Відділу державного контролю у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якій позивач просить суд скасувати постанову начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті Віталія Сушко про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.01.2023 №324669.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувану постанову прийнято відповідачем за результатами перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, в ході якої виявлено порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III). Позивач не погоджується з правомірністю винесення оскаржуваної постанови, оскільки вказує, що 11.11.2022 позивачем не допускалось порушень та жодних транспортних засобів належних позивачу на території міста Тернополя не знаходилось. Також позивач стверджує, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відбувався без належного повідомлення позивача. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 30.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 27.02.2023.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати та пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Під час перевірки було встановлено порушення вимог статті 53 Закону №2344-III, а саме відсутність у водія, під час здійснення міжнародних перевезень, дозволів іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення у даному випадку дозвіл Республіки Польща, що було зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. Водій з актом перевірки ознайомився, що засвідчив власним підписом. Вказує, що у відповідності до вимог Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567), на адресу позивача направлялось запрошення на розгляд справи про порушення транспортного законодавства, яке відбулось 10.11.2022 за наявними матеріалами. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав до суду 27.02.2023 відповідь на відзив, в якому просив позов задовольнити, зокрема зазначив, що дані зазначені в акті перевірки не підтверджують обставин, зазначених у постанові (дата, час та місце порушення). Також звернув увагу на те, що у позивача немає ліцензії на надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами, а тому не здійснює господарської діяльності з міжнародних перевезень пасажирів автобусами, а також жодного разу не подавало до Укртрансбезпеки заявки на перетин кордону автобусами. Із поданих відповідачем документів вбачається, що перевезення здійснювало ТОВ «П-ТРАНС», а не позивач.

В судовому засіданні 27.02.2023 представник позивача просив позов задовольнити.

Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи та з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд встановив наступні обставини.

Як випливає із матеріалів справи, інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), 10.11.2022 у м. Львів, пл. Двірцева, 1, перевірено транспортний засіб марки МAN S2000, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 (дане свідоцтво реєстрації транспортного засобу діє до 21.10.2027 і видане для участі у міжнародному русі), що належить ТОВ «ІЛ-ТРАНС». Даним автобусом виконували регулярні міжнародні перевезення пасажирів по маршруту «Кам`янець-Подільський - Зелена Гура (Польща)». Автобусом керував водій ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), посвідчення водія НОМЕР_3 від 05.10.2018 видане ТСЦ №2643.

Водій надав для перевірки: свідоцтво реєстрації транспортного засобу НОМЕР_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 , дозвіл НОМЕР_4 на міжнародні перевезення пасажирів між Україною та Республікою Польща, дійсний до 21.08.2023.

У водія ОСОБА_1 не момент перевірки відсутній дозвіл іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення, у даному випадку дозвіл Республіки Польща, чим порушено вимоги статті 53 Закон України "Про автомобільний транспорт".

Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснювалася на підставі направлення на рейдову перевірку №011593 від 07.11.2022 та графіка проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області №10496/33/27-22 в період з 07.11.2022 по 13.11.2022.

За результатами проведення рейдової перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №348018 від 10.11.2022, в якому вказано, що автобусом марки МАN S2000, реєстраційний номер НОМЕР_1 , надавали послуги з міжнародних регулярних перевезення пасажирів по маршруту «Кам`янець-Подільський - Зелена Гура (Польща)». На момент перевірки у водія відсутній дозвіл на міжнародні регулярні перевезення пасажирів, чим порушено вимоги статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Водій в акті №348018 від 10.11.2022 у графі «Пояснення водія про причини порушення» зробив запис «Ознайомлений» та підписав акт при чому не надав ніяких пояснень про причину відсутності дозволу для в`їзду на територію Республіки Польща під час виконання регулярних міжнародних перевезень пасажирів по маршруту «Кам`янець-Подільський - Зелена Гура (Польща)» та не заперечував факту виконання даних перевезень.

Тож, за результатами розгляду акту №348018 від 10.11.2022, начальник Відділі державного нагляду (контролю) у Тернопільській області 03.01.2023 виніс постанову №324472 про застосування адміністративно - господарського штрафу до ТОВ «ІЛ- ТРАНС» у сумі 34000 грн. за порушення вимог статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачено абзацом 6 частини 1 статті 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Не погодившись з правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Згідно із пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)( далі - Європейська угода);

- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

- оснащення таксі справним таксометром;

- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до статті 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно зі статтею 53 Закону №2344-ІІІ організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.

При виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію; схему маршруту.

Згідно зі статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Польщі про міжнародні автомобільні перевезення, ратифікованої Законом України від 21 вересня 2000 року № 1977-ІІІ, нерегулярні перевезення пасажирів автобусами на відміну від регулярних не підлягають вимогам попереднього отримання дозволів однієї з Договірних Сторін при умові, що:

а) транспортний засіб перевозить цю саму групу пасажирів за тим же маршрутом без обміну або висадки пасажирів під час поїздки;

б) поїздка пасажирів відбувається в одному напрямку, а в зворотному напрямку автобус іде порожнім і навпаки.

Пунктом 1 статті 13 цієї є Угоди визначено, що перевізники однієї з Договірних Сторін, як і екіпажі транспортних засобів, під час перебування на території другої Договірної Сторони повинні обов`язково дотримуватись законів та правил, що діють на цій території, особливо стосовно правил перевезень та дорожнього руху.

Наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2004 року № 757, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2004 року за № 1075/9674, затверджено Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку.

Відповідно до пункту 1.3 цього Порядку, перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом територією іноземних держав або транзитом через їхні території здійснюється автомобільними перевізниками згідно з вимогами міжнародних договорів України та на підставі належним чином оформлених відповідних дозволів, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Зокрема, суд зазначає, що спірним у даній справі є не наявність порушення, які зафіксовані в акті перевірки, а належності позивача до автомобільного перевізників в розумінні Закону №2344-III.

Так, судом встановлено, що згідно наданого водієм свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, транспортний засів марки МАN S2000, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належать на праві власності ТОВ «ІЛ-ТРАНС».

Однак, дослідженням матеріалів справи та згідно аргументів сторін, судом не встановлено факту того, що саме позивач користувався даним транспортним засобом як автомобільний перевізник.

Адже, як встановлено із матеріалів справи, а саме: дозволу БВ № 003210 на міжнародні регулярні перевезення пасажирів між Україною та Республікою Польща від 22.08.2018; розкладу руху автобусів на міжнародному маршруті «Кам`янець-Подільський (Україна) - Зелена Гура (Польща)», вбачається те, що 10.11.2022 міжнародні перевезення пасажирів автобусами здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю «П-ТРАНС», а не ТОВ «ІЛ-ТРАНС».

У відповіді на адвокатський запит адвоката АО «СИЛА ПРАВА» Башуцького І.Я., ТОВ «П-ТРАНС» підтвердило те, що 10.11.2022, саме ТОВ «П-ТРАНС» на підставі дозволу БВ №003210 на міжнародні регулярні перевезення пасажирів між Україною та Республікою Польща від 22.08.2018, здійснювало міжнародні перевезення пасажирів належним йому автобусом МАN S2000, р.н. НОМЕР_1 , а ОСОБА_1 є працівником (водієм) ТОВ «П-ТРАНС».

При цьому, суд звертає увагу на положення пункту 2.2 Правил дорожнього руху, а саме те, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Тобто, встановлення факту належності транспортного засобі на праві власності не робить її на безумовній основі автомобільним перевізником, на якого покладається відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт при користуванні таким транспортним засобом.

Більше того, позивач стверджує, що в ТОВ «ІЛ-ТРАНС» наявна ліцензія на здійснення господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів на всі види робіт, окрім надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами.

Відтак, при розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт така обставина підлягала обов`язково з`ясуванню, доказів чому суду надано не було.

Отже, суд встановив, що спірна постанова складена щодо неналежного суб`єкта.

Також, суд зазначає, що в акті №348018 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.11.2022, не підтверджують обставин, зазначених відповідачем в постанові № 324669, а саме: дата, час та місце порушення законодавства про автомобільний транспорт, різні.

Що доводів позивача про те що, посадовими особами Укртрансбезпеки було порушено процедуру розгляду справи суд зазначає наступне.

Так, згідно пунктів 25-27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи (пункт 25). Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (пункт 26). У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі (пункт 27).

Судом у цій справі встановлено, що про розгляд акту №348018 від 10.11.2022 позивача було інформовано листом-повідомленням, 19.12.2022 надісланого поштою рекомендованим листом, що підтверджується фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 19.12.2022, номер відправлення 4602702926283. У роздруківці трекера поштового відправлення 4602702926283 зазначено «Відправлення не вручене під час доставки» 22.12.2022, «Повернення за зворотною адресою: за закінченням встановленого терміну зберігання» 21.01.2023. Дане повідомлення направлялось за адресою вул. Чернівецька, 44Б, офіс 1, м. Тернопіль, 46008.

Суд зазначає, що із повідомлення Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області від 09.12.2022 №46061/39/24-22 вбачається, що Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області запрошувало ТОВ «ІЛ-ТРАНС» на розгляд справи про порушення на 27.12.2022. Проте, як вбачається із постанови №324669, справа про порушення розглядалася 03.01.2023, що є грубим порушенням Порядку.

Отже, суд встановив, що справу було розглянуто без позивача і в інший день, про який зазначений у повідомлені.

А тому, з огляду на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт без участі позивача, у цій справі позивач навів суду доводи та надав відповідні їм докази, які свідчать про помилковість висновків відповідача щодо порушення ним законодавства про автомобільний транспорт.

Аналізуючи зазначене вище у своїй сукупності, суд приходить до висновку, що наявні підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної позивачем постанови, а тому, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд встановив, що між позивачем та адвокатським об`єднанням "СИЛА ПРАВА" 23.01.2023 була укладений договір про надання правової допомоги та додаток №1 до Договору.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача подано акт обсягу наданої правової допомоги від 24.02.2023, згідно з яким представник позивача надавав послуги: попередня конмультація, вивчення документів та судової практики, підготовка та подання позовної заяви - 5000,00 грн, збір доказів та складання адвокатського запиту - 1000,00 грн, підготовка та подання відповіді на відзив - 4000,00 грн, участь у судових засідань в суді першої інстанції - 2000,00 грн, разом: 12000,00 грн. Проте, згідно виписки за рахунками, позивач перерахував 8000,00 грн гонорар за Договором про надання правничої допомоги від 23.01.2023.

Відповідачем не заявлялись клопотання, заперечення та не надавались пояснення, аргументи та/або докази, що свідчать про не співмірність витрати понесених Позивачем на професійну правничу допомогу.

Водночас, суд також зазначає, що заявлена представником сума витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн., є завищена, оскільки дана справа є незначної складності та сума спору є - 34000,00 грн. Окрім цього, представником зазначено у акті №1 обсяг надання правової допомоги щодо участі в засіданні 2 год, проте даний факт не відповідає дійсності, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача половини понесених ними витрат на професійну правничу допомогу, загальний розмір яких складає 6000,00 грн.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №324669 від 03.01.2023.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛ-ТРАНС" понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2684 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ІЛ-ТРАНС" (місцезнаходження/місце проживання: вул. Чернівецька, 44 Б, офіс, 1,м. Тернопіль,46006 код ЄДРПОУ/РНОКПП 39084135);

відповідач:

- Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження/місце проживання: вул. Тролейбусна, 12,м. Тернопіль,46027 код ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845);

Головуючий суддяОсташ А.В.