Постанова

від 28.02.2023 по справі 200/3303/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року справа №200/3303/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 р. у справі № 200/3303/22 (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - У С Т А Н О В И В:

23 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивачка просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.01.2022 року №052530002984 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2022 року про призначення за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з зарахуванням до пільгового та страхового стажу на підземних роботах періодів роботи з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року та з 01.04.2021 року по 02.12.2021 року, а також 24 дні безоплатних відпусток роботи в ВП Шахта 5/6 ДП Мирноградвугілля.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.12.2021 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, на що отримала рішення відповідача від 10.01.2022 року № 052530002984 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, мотивоване відсутністю у позивачки необхідного страхового та пільгового стажу, з підстав не зарахування до пільгового та страхового стажу її роботи з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року та з 01.04.2021 року по 02.12.2021 року у зв`язку із несплатою роботодавцем за вказаний період страхових внесків та періоду перебування у відпустці без збереження заробітної плати. Посилаючись на те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, яка й надавалась відповідачу з метою призначення пенсії, та в якій зазначено всі необхідні відомості про періоди та характер роботи позивачки, вважає, що рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а відповідача слід зобов`язати повторно розглянути заяву від 10.01.2022 року про призначення за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з зарахуванням до пільгового та страхового стажу на підземних роботах періодів роботи з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року та з 01.04.2021 року по 02.12.2021 року, а також 24 дні безоплатних відпусток роботи в ВП Шахта 5/6 ДП Мирноградвугілля.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 р. у справі № 200/3303/22 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №052530002984 від 10.01.2022 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.12.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, зокрема щодо врахування під час вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року та з 01.04.2021 року по 02.12.2021 року у ВП Шахта 5/6 ДП Мирноградвугілля на посаді медична сестра підземною з повним робочим днем під землею. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.01.2022 року №052530002984, позивачці правомірно було відмовлено у призначенні за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю у неї необхідного страхового та пільгового стажу. Також відповідачем зазначено, що не зараховано до пільгового та страхового стажу її роботу з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року та з 01.04.2021 року по 02.12.2021 року у зв`язку із несплатою роботодавцем за вказаний період страхових внесків та періоду перебування у відпустці без збереження заробітної плати у кількості 24 днів. Вважає, що відмовляючи у призначенні позивачці пенсії, він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 06.12.2021 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, до якої додала: - копію трудової книжки НОМЕР_1 від 27.06.1988 року; - свідоцтво про народження дитини НОМЕР_2 ; - довідку про пільговий характер праці №141 від 02.12.2021 року, довідка про наявність безоплатних відпусток №155 від 29.11.2021 року, накази про атестацію робочих місць видані ВП Шахта Капітальна 5/6 ДП Мирноградвугілля; - військовий квиток НОМЕР_3 ; - диплом про навчання НОМЕР_4 ; - свідоцтво про шлюб НОМЕР_5 ; - паспорт та довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.01.2022 року №052530002984 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивачці було відмолено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з підстав відсутності у позивачки необхідного страхового та пільгового стажу, у зв`язку із не зарахування до пільгового та страхового стажу її роботи періоду перебування у відпустці без збереження заробітної плати у кількості 24 дні та період роботи з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року та з 01.04.2021 року по 02.12.2021 року у зв`язку із несплатою роботодавцем за вказаний період страхових внесків. Зазначено, що відповідно до наданих документів, загальний страховий стаж позивачки склав 27 років 06 місяців 11 днів, пільговий стаж за Списком №1 становить 07 років 05 місяців 28 днів.

Згідно із записами у трудовій книжці позивачки, серія: НОМЕР_1 від 27.06.1988 року, містяться записи, зокрема, про: - з 10.06.2013 року по теперішній час переведена медичною сестрою підземною з повним робочим днем під землею.

Згідно із довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 141 від 02.12.2021 року, виданою ВП Шахта 5/6 ДП Мирноградвугілля, позивачка ОСОБА_1 , працювала повний робочий день на ВП Шахта 5/6 ДП Мирноградвугілля і за період з 10.06.2013 року по теперішній час (08 років 05 місяців 23 дні), виконувала гірничі роботи за професією медична сестра підземною з повним робочим днем під землею, що передбачено списком 1 розділ 1 підрозділ 1.

Згідно із довідкою № 155 від 29.11.2021 року, позивачка ОСОБА_1 працювала у ВП Шахта 5/6 ДП Мирноградвугілля у період з 10.06.2013 року по 31.12.2018 року, та за даний період їй надавалась відпустка, без збереження заробітної плати: за березень 2015 року 3 дні, за вересень 2015 року 1 день, за жовтень 2015 року 2 дні, за лютий 2016 року 1 день, за березень 2016 року 1 день, за липень 2016 року 1 день, за липень 2017 року 6 днів, за серпень 2017 року 1 день, за жовтень 2017 року 5 днів, за листопад 2017 року 1 день, за лютий 2018 року 2 дні.

Згідно із індивідуальними відомостями про застраховану особу (Форма ОК-5) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України, сформованими станом на 22.01.2022 року, в Індивідуальних відомостях про застраховану особу ОСОБА_1 , відображені дані про суми заробітку позивачки, кількість відпрацьованих місяців, у ВП Шахта 5/6 ДП Мирноградвугілля (ЄДРПОУ: 33839081) з 01.11.2005 року по 31.12.2021 року. У період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року та з 01.04.2021 року по 02.12.2021 року відомості про сплату роботодавцем страхових внесків відсутні.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV)).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-ІV Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України Про пенсійне забезпечення.

Закон України Про пенсійне забезпечення № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

У відповідності до пункту а статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року.

Вищевказана норма закону кореспондується із статтею 114 Закону № 1058- IV (чинна редакція) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058- IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року.

Відповідно до ст. 62 вищевказаного Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це передбачено Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Стосовно не зарахування до пільгового стажу 24 дні безоплатної відпустки за період роботи на ВП Шахта 5/6 ДП Мирноградвугілля.

Згідно із довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 141 від 02.12.2021 року, виданою ВП Шахта 5/6 ДП Мирноградвугілля, позивачка ОСОБА_1 , працювала повний робочий день на ВП Шахта 5/6 ДП Мирноградвугілля і за період з 10.06.2013 року по теперішній час (08 років 05 місяців 23 дні), виконувала гірничі роботи за професією медична сестра підземною з повним робочим днем під землею, що передбачено списком 1 розділ 1 підрозділ 1.

Згідно із довідкою № 155 від 29.11.2021 року, позивачка ОСОБА_1 працювала у ВП Шахта 5/6 ДП Мирноградвугілля у період з 10.06.2013 року по 31.12.2018 року, та за даний період їй надавалась відпустка, без збереження заробітної плати: за березень 2015 року 3 дні, за вересень 2015 року 1 день, за жовтень 2015 року 2 дні, за лютий 2016 року 1 день, за березень 2016 року 1 день, за липень 2016 року 1 день, за липень 2017 року 6 днів, за серпень 2017 року 1 день, за жовтень 2017 року 5 днів, за листопад 2017 року 1 день, за лютий 2018 року 2 дні.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.01.2022 року №052530002984 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивачці було відмолено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з підстав відсутності у позивачки необхідного страхового та пільгового стажу, у зв`язку із не зарахування до пільгового та страхового стажу її роботи періоду перебування у відпустці без збереження заробітної плати у кількості 24 дні та період роботи з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року та з 01.04.2021 року по 02.12.2021 року у зв`язку із несплатою роботодавцем за вказаний період страхових внесків. Зазначено, що відповідно до наданих документів, загальний страховий стаж позивачки склав 27 років 06 місяців 11 днів, пільговий стаж за Списком №1 становить 07 років 05 місяців 28 днів.

Вищевказані обставини слугували підставою для не зарахування відповідачем вказаних періодів роботи до пільгового стажу позивачки.

Однією з умов, необхідних для призначення пенсії на пільгових умовах, є робота зі шкідливими і важкими умовами праці протягом повного робочого дня. Пунктом 10 відповідного Порядку визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці можуть подаватись уточнюючі довідки, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Оскільки згідно із довідками виданими ВП Шахта 5/6 ДП Мирноградвугілля № 155 від 29.11.2021 року, позивачка перебувала у відпустці без збереження заробітної плати за березень 2015 року 3 дні, за вересень 2015 року 1 день, за жовтень 2015 року 2 дні, за лютий 2016 року 1 день, за березень 2016 року 1 день, за липень 2016 року 1 день, за липень 2017 року 6 днів, за серпень 2017 року 1 день, за жовтень 2017 року 5 днів, за листопад 2017 року 1 день, за лютий 2018 року 2 дні,, тобто не була протягом повного робочого дня зайнятою на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, відповідачем правомірно не враховано вказані періоди до пільгового стажу.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 березня 2019 року у справі № 295/8979/16-а.

Щодо не врахування до пільгового та страхового стажу періоду роботи позивачки з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року та з 01.04.2021 року по 02.12.2021 року у ВП Шахта 5/6 ДП Мирноградвугілля, у зв`язку із несплатою роботодавцем страхових внесків за вказані періоди, суд зазначає наступне.

Згідно із абз. 1 ч.1 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч.2 ст.24 Закону №1058).

За приписами ч.6 ст.20 Закону №1058 страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч.12 ст.20 Закону №1058).

Згідно з п.10 ч.1 ст.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року, № 2464-VI (далі Закон №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок

Зокрема ч.1 ст.4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Згідно з ч. 2. ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку ( п. 171.1 ст. 171).

Згідно ч.1 ст.16 Закону №1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі.

З аналізу наведених норм законів суд приходить до висновку, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов`язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні, законні права позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а(2а/208/245/16), від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачка має право на включення до пільгового та страхового стажу періоду роботи з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року та з 01.04.2021 року по 02.12.2021 року у ВП Шахта 5/6 ДП Мирноградвугілля.

Відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1,4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ст.76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Наявність же відповідних записів у трудовій книжці є підтвердженням страхового стажу.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 року, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Позивачка не має нести тягар відповідальності через порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій, тощо, Інструкції щодо заповнення трудової книжки.

Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Враховуючи наведене, з урахуванням представлених суду письмових доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності своїх дій під час здійснення відмови позивачці в призначенні пенсії.

Відповідно до статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, користуючись, наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різних способів та засобів для дотримання своїх зобов`язань, протиправно не врахував під час вирішення питання про призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до її заяви від 06.12.2021 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, записи в трудовій книжці позивачки, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи, та записи в якій підтверджують періоди роботи позивачки: 01.07.2014 року по 30.09.2014 року та з 01.04.2021 року по 02.12.2021 року у ВП Шахта 5/6 ДП Мирноградвугілля на посаді медична сестра підземною з повним робочим днем під землею, у зв`язку із чим, рішення відповідача № 052530002984 від 10.01.2022 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, є таким, що ухвалене без всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, а отже є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 р. у справі № 200/3303/22 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2022 р. у справі № 200/3303/22 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2023 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяА.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко