Постанова

від 21.02.2023 по справі 520/2017/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 р.Справа № 520/2017/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.,

представника позивача - Третьякової Н.Ю.,

представника відповідача - Гуди К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2022, (головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., повний текст складено 30.06.22 року) по справі № 520/2017/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ-Сталь"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КТ-Сталь" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило скасувати:

- податкові повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 23.06.2021:

№ 00119380704, яким встановлено порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, застосовано штраф у розмірі 920,25 грн,;

№ 00119490704 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 335 631,00 грн;

№ 00119630704, яким збільшено суму грошового зобов`язання (у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями) за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) код платежу 14060100 на суму 593 450,00 грн;

№ 00119650704, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 22 142 грн 40 коп. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) код платежу 14060100;

№ 00119710704, яким попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригувань у визначений строк та застосовано штраф;

№ 00119520704, яким збільшено суму грошового зобов`язання (у тому числі за штраф ними (фінансовими) санкціями) за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства код платежу 11021000 на суму 1 767 338 грн 75 коп.;

- рішення № 00117700718 від 22.06.2021, яким донараховано 1 121,37 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції в розмірі 932,03 грн;

- вимогу № 00117660718 про сплату податкового боргу від 22.06.2021.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 23.06.2021:

№00119490704 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ на 335 631,00 грн.;

№00119630704, яким збільшено суму грошового зобов`язання (у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями) за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) код платежу 14060100 на суму 593 450,00 грн.;

№00119650704, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 22 142 грн. 40 коп. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) код платежу 14060100;

№00119710704, яким попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригувань у визначений строк та застосовано штраф у розмірі 0 грн. 00 коп.;

№00119520704, яким збільшено суму грошового зобов`язання (у тому числі за штраф ними (фінансовими) санкціями) за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства код платежу 11021000 на суму 1 767 338 грн. 75 коп.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

ГУ ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази, встановлено обставини у справі та застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вказує, що у межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) спірних господарських операцій позивачем з його контрагентами; мету придбання та обставини використання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції, чого не зроблено судом першої інстанції, а лише зазначено про наявність у ТОВ «КТ-Сталь» первинних документів, якими оформлено господарські операції з ТОВ «Орланд Груп», ТОВ «ЮІК «Форум», ТОВ «УГП-БУД», ТОВ «Октавія Трейд», ТОВ «Автодор Схід» та ТОВ «Ромеро Стіл Інк».

Вважає, що податкова інформація є належним доказом в підтвердження відсутності у контрагентів позивача трудових ресурсів та основних фондів.

Також, зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки вироку від 07.11.2018 яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, тобто ОСОБА_1 фізично не міг підписувати первинні документи та здійснювати господарські операції від імені ТОВ «Орланд Груп».

Вказане, на думку апелянта, свідчить про неможливість реального здійснення господарських операцій ТОВ «КТ-Сталь» з ТОВ «Орланд Груп» з урахуванням реального часу здійснення таких операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних (достатніх) трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, пов`язаної з виробництвом та/або купівлею/продажом товарів.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ЮІК «Форум», вказує, що судом не враховано доводи податкового органу щодо: наявності заяви про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ОСОБА_2 , який є посадовою особою ТОВ «ЮІК «Форум»; відсутності документально підтвердженої інформації щодо наявності трудових ресурсів для виконання господарських операцій з ТОВ «КТ-Сталь», основних засобів, необхідних для виконання таких операцій, зокрема складських приміщень, транспортних засобів для перевезення товарів.

Зауважує, що ТОВ «ЮІК «Форум» фігурує у кримінальних справах, які розглядалися в судовому порядку.

Вказані обставини, на думку контролюючого органу, свідчать про нереальний характер господарських операцій і, як наслідок, правомірність податкових повідомлень-рішень.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Зазначає, що реальність угод підтверджена первинними документами. Податковим органом не доведено належними доказами відсутність необхідної кількості трудових ресурсів та основних засобів. Вказує, що протокол допиту ОСОБА_2 не є належним та допустимим доказом в даній справі, оскільки вироку, що набрав законної сили з відображенням взаємовідносин позивача з його контрагентами суду не надано. Доводи апеляції , що ОСОБА_1 фізично не міг підписувати первинні документи та здійснювати господарські операції від імені ТОВ «Орланд Груп», оскільки 07.11.2018 був засуджений вироком за ч. 2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, є помилковими, оскільки всі документи підписані вказаною особою значно раніше, до його засудження.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Харківській області, на підставі наказу від 16.03.2021 №1721-П та відповідно до плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платника податків на 2021 рік, проведена планова документальна виїзна перевірка ТОВ «КТ-Сталь» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 31.12.2020, за наслідками якої складено акт №8591/20-40-07-04-08/39722312 від 19.05.2021.

Актом встановлені порушення ТОВ «КТ-Сталь»:

- п.36.1 ст. 36, п.44.1 ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 473 887 грн., у тому числі: за 3 квартал 2017 р. на суму 269 733 грн, за 4 квартал 2017 р. на суму 157 229 грн, за 1 квартал 2018 р. на суму 6 056 грн, за 2 квартал 2018 р. на суму 9 029 грн, за 3 квартал 2018 р. на суму 223 945 грн, за 4 квартал 2018 р. на суму 111 807 грн, за 1 квартал 2019 р. на суму 482 грн, за 2 квартал 2019 р. на суму 186 340 грн, за 3 квартал 2019 р. на суму 168 891 грн, за 4 квартал 2019 р. 40 295 грн, за 1 квартал 2020 р. на суму 6 338 грн, за 2 квартал 2020 р. на суму 15 779 грн, за 3 квартал 2020 р. на суму 204 287 грн, за 4 квартал 2020 р. на суму 73 676 грн;

- п. 198.5 ст.198 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 474 760 грн., в т.ч. жовтень 2018 р. у сумі 158 387 грн., липень 2019 р. у сумі 178 678 грн., серпень 2019 р. у сумі 28 640 грн., вересень 2019 р. у сумі 56 284 грн., грудень 2019 р. у сумі 52 771 грн. та завищення суми від`ємного значення, що зарахувався до складу ПК наступного звітного періоду (ряд 21Б) на загальну суму 335 631 грн за грудень 2020 року;

- п. 201.20 ст. 201 Податкового кодексу України за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- ч. 5 ст. 8 Закону України від 8 липня 2010 року №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» підприємством занижено базу нарахування єдиного внеску до розміру заробітної плати, яка є меншою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць за липень 2018 року на суму 1 333,82 грн. Разом за актом перевірки донараховано єдиного внеску у сумі 1 121,37 грн.;

- ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», підприємством:

у січні 2018 року занижено суму нарахування заробітної плати на 1 209,42 грн. (звіт від 16.02.2018 №9023655001), яку було самостійно відкориговано платником у квітні 2018 року (звіт від 18.05.2018 №9096761579). Внаслідок чого занижено суму нарахованого єдиного внеску за січень 2018 року на суму 266,07 грн, (звіт від 16.02.2018 №9023655001), яку самостійно відкориговано у звіті за квітень 2018 року (звіт від 18.05.2018 №9096761579);

у лютому 2020 року занижено суму нарахування заробітної плати на 2 166,38 грн. (звіт від 10.03.2020 №9045193142), яку було самостійно відкориговано платником у квітні 2020 року (звіт від 13.05.2020 №9103754348). Внаслідок чого занижено суму нарахованого єдиного внеску за лютий 2020 року на суму 476,62 грн (звіт від 10.03.2020 №9045193142), яку самостійно відкориговано у звіті за квітень 2020 (звіт від 13.05.2020 №9103754348).

Позивач, не погоджуючись з висновками акту, надав заперечення, за наслідками розгляду яких контролюючий орган 19.05.2021 прийняв рішення про залишення висновків без змін.

23.06.2021 ГУДПС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00119380704 форма «Н», яким встановлено порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, застосовано штраф у розмірі 920,25 грн.;

- №00119490704 форма «В4» про зменшення розміру від"ємного значення суми ПДВ на 335 631,00 грн,

- №00119630704 форма «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання (у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями) за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) код платежу 14060100 на суму 593 450,00 грн;

- №00119650704 форма «ПС», яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 22 142 грн. 40 коп. за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) код платежу 14060100;

- №00119710704 форма «ПН», яким попереджено про необхідність скласти та/або зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригувань у визначений строк та застосовано щтраф у розмірі 0 грн. 00 коп.;

- №00119520704 форма «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання (у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями) за платежем: податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства код платежу 11021000 на суму 1 767 338 грн. 75 коп.,

Крім того, податковим органом прийняті рішення №00117700718 від 22.06.2021, яким позивачу донараховано 1121,37 грн. єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції в розмірі 932,03 грн. та вимогу № 00117660718 від 22.06.2021.

Не погоджуючись з рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи є належними доказами на підтвердження дотримання ним приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту, податків на прибуток та на додану вартість та своєчасності реєстрації податкових накладних. Натомість, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані Податковим Кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Положеннями пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

За змістом пунктів 77.6-77.9 статті 77 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на підставі наказу від від 16.03.2021 №1721-П ГУ ДПС у Харківській області призначено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «КТ-Сталь» та за наслідками її проведення прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.06.2021.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав недоведеними зазначені податковим органом порушення ТОВ «КТ-Сталь», що призвели до заниження податків на прибуток та на додану вартість, завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту та несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою правомірність призначення та проведення перевірки під час дії мораторію. Натомість, перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

З урахуванням наведеного, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають першочерговому дослідженню.

Так, згідно з п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України (в редакції на момент винесення наказу) установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Тобто, вимоги пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких завершується дія карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року №1236 установлено з 19 грудня 2020 року на території України карантин, який діє на теперішній час.

Факт призначення та проведення перевірки під час дії мораторію сторонами не спростовується.

Натомість, Кабінетом Міністрів України на момент прийняття спірного наказу не приймалося рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення, зокрема, документальних планових перевірок платників податків.

Відповідач у судовому засіданні зазначив, що перевірка ним проведена на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки».

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року №909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 89 від 3 листопада 2021 року «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки» якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб:

- тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними;

- документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року №568-ІХ);

- документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Отже, постановою КМУ № 89 розширено перелік підстав, з яких може бути проведено документальну планову перевірку, ніж зазначений у Податковому Кодексі України.

Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок була чинною, її дія не зупинялася.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Тобто, зміна приписів ПК України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.

Згідно з пунктом 5.2 статті 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України, з одного боку, і в постанові Кабінету Міністрів України, з іншого боку, - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 22.02.2022 (справа № 420/12859/21), від 15.04.2022 (справа № 160/5267/21), від 06.07.2022 (справа № 360/1182/21), від 01.09.2022 (справа № 640/16093/21), від 12.10.2022 (справа № 160/24072/21), від 07.12.2022 (справа № 640/16523/21), від 28.12.2022 (справа № 540/5445/21).

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що контролюючий орган при прийнятті спірного наказу та проведенні перевірки діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки у відповідача не було права на проведення документальної планової виїзної перевірки в період дії мораторію на проведення перевірок з урахуванням вимог пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

У цій справі, застосовними є також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, відповідно до яких контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

У розвиток зазначеного правового підходу до оцінки виявленого порушення щодо підстави для проведення перевірки Верховний Суд висловив позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки.

За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки встановлений у пункті 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України мораторій на проведення планових виїзних перевірок імперативно забороняє контролюючому органу її проводити, вказані обставини є самостійним наслідком визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у контролюючого органу підстав для проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «КТ-Сталь» в період дії мораторію.

Таким чином, оскільки допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення перевірки ТОВ «КТ-Сталь» призводять до відсутності правових наслідків такої, колегія суддів дійшла висновку, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не досліджено господарські операції, а лише зазначено про наявність у ТОВ «КТ-Сталь» первинних документів, якими їх оформлено колегія суддів відхиляє, оскільки в даному випадку відповідачем істотно порушено процедуру проведення перевірки, що є підставою для визнання рішень, прийнятих за результатами такої перевірки протиправними.

Натомість, суд першої інстанції передчасно вдався до надання оцінки встановленим в акті перевірки порушенням ТОВ «КТ-Сталь» вимог податкового законодавства, не встановивши фактичні обставини щодо правомірності процедури її проведення, за наслідками якої прийняті, зокрема, податкові повідомлення-рішення.

Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у ст. 2 КАС України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування податкових повідомлень-рішень, однак з інших підстав та мотивів, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні з підстав та мотивів задоволення позову.

Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 по справі № 520/2017/22 змінити в частині мотивів задоволення позову, виклавши його в редакції цієї постанови. У іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді С.П. Жигилій Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 28.02.2023 року