Постанова

від 28.02.2023 по справі 480/491/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: С.М. Гелета

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 р. Справа № 480/491/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Катунова В.В.,

Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2022, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, по справі № 480/491/22

за позовом Головного управління ДПС у Сумській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНЗИТ ОІЛ ПЛЮС"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління ДПС у Сумській області, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНЗИТ ОІЛ ПЛЮС", в якій просив суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНЗИТ ОІЛ ПЛЮС» за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг загальною сумою 19433,48 грн. з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) (код податку 14010100) отримувач ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/14060100, на р/р UA158999980313040029000018540, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат), МФО банка одержувача 899998;

- накласти арешт на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНЗИТ ОІЛ ПЛЮС» у загальній сумі 19433,48 грн., які знаходяться на відкритих рахунках у таких банках: МФО банку - 305299; назва банку - АТ КБ «ПриватБанк»; номер рахунку - НОМЕР_1 ; валюта рахунку - 980-українська гривня; МФО банку - 305299; назва банку - АТ КБ «ПриватБанк»; номер рахунку - НОМЕР_2 ; валюта рахунку - 980- українська гривня.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач є платником податків та зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом. Внаслідок несплати відповідачем у повному обсязі узгоджених податкових зобов`язань, у нього утворився податковий борг, який на момент звернення до суду залишається несплаченим.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНЗИТ ОІЛ ПЛЮС» (вул. Іллінська, 2,м. Суми,Сумська область, ЄДРПОУ 41966297) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг загальною сумою 19433,48 грн. з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) (код податку 14010100) отримувач ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/14060100, на р/р UA158999980313040029000018540, код отримувача 37970404, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат), МФО банка одержувача 899998

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, ГУ ДПС у Сумській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, рішення ухвалене з ненаданням належної правової оцінки обставинам, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що за правилами пп. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Оскільки проведеними податковим органом заходами було встановлено відсутність у відповідача майна, за рахунок якого може бути погашено суму податкового боргу, то існують підстави для накладення арешту на кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНЗИТ ОІЛ ПЛЮС» в загальній сумі 19433,48 грн., які знаходяться на відкритих рахунках у банках.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідач зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до розрахунку податкової заборгованості, сформованого на підставі ІКПП ITC Податковий блок, у відповідача наявний податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) на загальну суму 19433,48 грн.

Так, податковим повідомленням-рішенням від 22.03.2019 №0245821206 до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 19437,50 грн. з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) (а.с. 6). На день звернення позивача до суду, залишок несплаченої суми податкового боргу становить 19433,48 грн.

Податковим органом було направлено зазначене податкове повідомлення-рішення за податковою адресою відповідача, вважається врученою платнику податків.

Податковим органом було сформовано податкову вимогу форми Ю від 04.06.2019 №264963-17, яка була надіслана за податковою адресою відповідача, вважається врученою платнику податків.

Стверджуючи про наявність підстав для виконання податкового обов`язку боржника у примусовому порядку, контролюючий орган ініціював цей спір, звернувшись до суду із позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції керувався наявністю у відповідача непогашеної заборгованості у сумі 19433,48 грн., яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Колегія суддів зауважує, що в зазначеній частині позовних вимог ані позивачем, ані відповідачем рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржується.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про накладення арешту на кошти відповідача в загальній сумі 19433,48, які знаходяться на відкритих рахунках у банках, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем наявності підстав застосування арешту коштів відповідача, передбачених п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно вимог підпункту 16.1.4 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За правилами пп. 19-1.1.22 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Згідно пп. 41.1.1 п. 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

У відповідності до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2. ст. 88 ПК України).

Згідно пп. 89.1.1.- 89.1.3. п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків уподатковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; у випадку, визначеному впункті 100.11статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

У відповідності до п. 89.2 ст. 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбаченихпунктом 89.5цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Згідно п. 89.3. ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі (п. 89.5 ст. 89 ПК України).

У відповідності до п. 94.1. ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

За правилами пункту 94.2 ст. 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки); нерезидент розпочинає та/або здійснює господарську діяльність через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік, що підтверджується актом перевірки.

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду (абз. 2 пп. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України).

Колегія суддів зазначає, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Законодавцем в положеннях податкового законодавства розрізнюються два види арешту, а саме арешт майна та арешт коштів на рахунку платника.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Податковим кодексом України передбачені також інші, випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94, зокрема такі випадки визначено підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права був наведений Верховним Судом у постанові від 18 жовтня 2022 року у справі № 380/9147/21.

Таким чином, норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження, а саме: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

На підтвердження наявності підстав, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України для арешту коштів на рахунку ТОВ "ТРАНЗИТ ОІЛ ПЛЮС" позивачем надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 276797761 від 27.09.2021 року, у відповідності до якої за ТОВ "ТРАНЗИТ ОІЛ ПЛЮС" відсутня реєстрація речових прав на нерухоме майно/прав власності на нерухоме майно.

Водночас, контролюючим органом ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не доведено належними та допустимими доказами відсутності у відповідача будь-якого іншого майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг/яке може бути джерелом погашення податкового боргу, відмінного від нерухомого майна та транспортних засобів, зокрема, різного роду устаткування, обладнання тощо.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляції про надання контролюючим органом до матеріалів справи витяг МВС України у відповідності до якого у ТОВ "ТРАНЗИТ ОІЛ ПЛЮС" відсутні зареєстровані транспортні засоби, оскільки вказаний витяг відсутній в матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи недоведеність наявності обставин/підстав, за яких судом може бути прийнято рішення про накладення арешту на кошти платника ТОВ "ТРАНЗИТ ОІЛ ПЛЮС", суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність законодавчих підстав для задоволення позовних вимог в частині накладення арешту на кошти відповідача в загальній сумі 19433,48 грн., які знаходяться на відкритих рахунках у банках.

Вказаний висновок узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 28 червня 2022 року у справі № 825/1994/18, від 30 травня 2022 року у справі №825/2335/18.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що при прийнятті рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 року у справі №480/491/22 суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2022 по справі № 480/491/22 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко