Ухвала

від 27.02.2023 по справі 382/277/23

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/277/23

Провадження № 2/382/219/23

У Х В А Л А

27 лютого 2023 року м. Яготин

Суддя Яготинського районного суду Київської області НарольськийМ.М., розглянувши матеріали позовної заяви та доданих до неї документів ОСОБА_1 до 1) Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 2) Приватного підприємства "Перша Логістична" про зняття арешту із майна,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку позовного провадження цивільного судочинства з позовом до 1) Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 2) Приватного підприємства "Перша Логістична", відповідно до вимог якого просить зняти арешт з нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який накладено 14.04.2017 року на підставі постанови головного державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Цимбал Н. В. про арешт майна боржника у виконавчому провадженні ВП № 53550707 та виключити позивачку з Єдиного реєстру боржників, яке внесено в рамках виконавчих проваджень № 53875664 та № 53550707.

Перевіряючи дотримання правил юрисдикції та можливості відкриття провадження за цією позовною заявою, встановлено наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про цивільне право, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VI ГПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

В даному випадку, позивачка є боржником у виконавчих провадженнях № 53875664та №53550707занаказами Господарського суду Київської області № 911/2032 та № 911/2032/16 від 17 лютого 2017 року про стягнення з неї 121 035,34 грн боргу та 2146,44 грн судового збору на користь Приватного підприємства "Перша Логістична" (стягувач), а тому позовна заява боржника про зняття арешту з майна не підлягає розгляду не тільки в порядку позовного провадження, а і в порядку цивільного судочинства, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VI ГПК України.

Схожі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20, від 19 січня 2022 року у справі № 577/4541/20, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2022 року у цивільній справі № 203/1904/21 (провадження № 61-5661св22).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право, зокрема, на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70). "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", п. 1 ст. 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення у справі "Креуз проти Польщі" (Kreuz v. Poland) від 16 червня 2001 року, заява № 28249/95, § 53).

Застосовані державою обмеження права на доступ до суду не можуть бути такими, що порушують саму сутність права. Більше того, обмеження не входить у сферу застосування п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету, і якщо відсутнє "пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" (див. mutatis mutandis рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, заява № 8225/78, § 57; рішення у справі "Файєд проти Сполученого Королівства" (Fayed v. the United Kingdom) від 21 вересня 1980 року, заява № 17101/90, § 65).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 186, 258-260 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Приватного підприємства "Перша Логістична" про зняття арешту із майна.

Роз`яснити позивачці, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, до якого вона, як боржник у виконавчому провадженні з виконання рішення господарського суду, вправі звернутися зі скаргою в порядку розділу VI ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя М. М. Нарольський