Постанова

від 27.02.2023 по справі 640/5772/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/5772/19 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорова Н.М. та Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАПОЛІМЕР Україна" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфаполімер Україна» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), у якому просило суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфаполімер Україна» на підставі наказу від 07.11.2018 № 16548;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 29.12.2018 № 1403140305.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2021 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції взагалі не здійснено юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи щодо встановлених контролюючим органом за результатами перевірки позивача порушень податкового законондавства України.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скаргита перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.11.2018 позивач отримав від ГУ ДФС у м. Києві копію наказу ГУ ДФС у м. Києві від 07.11.2018 №16548 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альфаполімер Україна» та письмове повідомлення від 16.11.2018 № 103694/10/26-15-14-03-05 про проведення перевірки у період з 16.11.2018 по 22.11.2018.

В подальшому, позивач отримав акт ГУ ДФС у м. Києві від 27.11.2018 № 438/1/26-15-14-03-05/39443945 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфаполімер Україна» (код 39443945) з питань несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2017 рік».

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення п. п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України, в результаті чого, встановлено несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції за 2017 рік.

В результаті, на підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом було винесено два податкових повідомлення-рішення, які були оскаржені товариством в адміністративному порядку.

Так, 06 березня 2019 року на поштову адресу позивача надійшло рішення Державної фіскальної служби України № 10482/6/99-99-11-06-01-25 від 04.03.2019 про результати розгляду скарг. ДФС України скасовано ППР ГУ ДФС у м. Києві від 11.12.2018 №1338140305, а скаргу задоволено та залишено без змін ППР ГУ ДФС у м. Києві від 29.12.2018 № 1403140305, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки протиправними, з огляду на що, податкове повідомлення-рішення від 29.12.2018 № 1403140305 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апелянта, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

При цьому, пунктом 78.4.ст. 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

У відповідності до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Крім того, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має на це право. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 названого Кодексу, який встановлює, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.

При цьому відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та, відповідно, нікчемності її правових наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 826/10069/15, від 29.07.2021 у справі № 540/1899/19.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ від 07.11.2018 № 16548 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альфаполімер Україна» та письмове повідомлення від 16.11.2018 № 103694/10/26-15-14-03-05 про проведення перевірки у період з 16.11.2018 по 22.11.2018, були отримані позивачем 19.11.2018, що не заперечується сторонами.

Станом на 19.11.2018 року документальну позапланову невиїзну перевірку на підставі наказу від 07.11.2018 року №16548 вже було розпочато.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту отримання позивачем копії наказу 07.11.2018 року № 16548 та повідомлення про проведення перевірки до початку проведення перевірки на підставі вказаного наказу.

З огляду на те, що позивач не був належним чином повідомлений про проведення перевірки, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відтак, незаконність призначення й проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача є достатньою правовою підставою для висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення як її прямого наслідку, оскільки описані вище порушення виключають допустимість як доказів відомостей, отриманих в ході такої перевірки, та, відповідно, нівелюють її результати.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.

Наведене в сукупності свідчить, що у випадку встановлення протиправності дій податкового органу щодо проведення перевірки без законних підстав у суду відсутня необхідність аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.

Враховуючи викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, установивши порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд переходити не може.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які мають значення для її вирішення, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Керуючись ст. ст. 242 - 244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 жовтня 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Н.М. Єгорова

Є.О. Сорочко