Постанова

від 28.02.2023 по справі 1340/5660/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 1340/5660/18 пров. № А/857/89/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства АРТХІТ на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у справі № 1340/5660/18 за адміністративним позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ЛКП "Старий Львів" про зобов`язання вчинити дії,-

суддя в 1-й інстанції Качур Р.П.,

час ухвалення рішення 13.12.2022 року, 11 год 04 хв,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення 19.12.2022 року,

В С Т А Н О В И В :

На розгляді у Львівському окружному адміністративному суді перебувала адміністративна справа за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 позов Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 задоволено повністю та зобов`язано ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за власні кошти демонтувати витяжну вентиляцію, влаштовану по дворовому фасаді в подвір`ї будинку АДРЕСА_2 .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року у справі № 1340/5660/18 - без змін.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі № 1340/5660/18 набрало законної сили 12.11.2019.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 замінено боржника у виконавчому провадженні № 61289737 - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на приватне підприємство «Артхіт» (79052 м. Львів вул. Суботівська, 9а/2; код за ЄДРПОУ 43423091).

На адресу суду від приватного підприємства «Артхіт» надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі № 1340/5660/18 у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі № 1340/5660/18 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Галицької РДА до власника приміщення про зобов`язання за власні кошти демонтувати витяжну вентиляцію, влаштовану по дворовому фасаді в подвір`ї будинку АДРЕСА_4 відмовити повністю. В обґрунтування такої вказав, що 12.03.2020 власником приміщень квартири (кафе-бару) за адресою: АДРЕСА_4 стало приватне підприємство «Артхіт». Стверджує, що у зв`язку із прийняттям Львівським окружним адміністративним судом ухвали від 02.11.2022 про заміну сторони виконавчого провадження, керівником ПП «Артхіт» вжито заходів щодо з`ясування обставин придбання попереднім власником цього приміщення. Вказав, що у зв`язку із вжиттям таких заходів заявнику стало відомо, що попередня власниця ОСОБА_4 у 2008-2009 проводила реконструкцію квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 з метою їх об`єднання і переобладнання в приміщення кафе-бару. Така реконструкція відбувалась на основі відповідних дозвільних документів, які заявник отримав внаслідок звернення до Львівської міської ради із заявою про надання йому копій дозвільних документів.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 1340/5660/18 у задоволенні заяви приватного підприємства «Артхіт» про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції оскаржив заявник, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що відповідач по справі ОСОБА_1 не міг звертатись до районної адміністрації для отримання дозволу на встановлення вентиляційної системи, оскільки він її не встановлював. Розробку дозвільної документації на встановлення вентиляційної системи здійснював попередній власник приміщення ОСОБА_4 , яка проводила реконструкцію квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 з метою їх об`єднання і переобладнання в приміщення кафе-бару.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Відповідач не отримував дозволу районної адміністрації на встановлення вентиляційної системи. Однак суд не дослідив чи існував обов`язок у Відповідача або інших осіб отримувати такий дозвіл.

Розглядаючи заяву ПП «АРТХІТ» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, Львівський окружний адміністративний суд помилково застосував норми Положення про порядок розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд на території міста Львова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 року. Проте такий локальний акт затверджений лише у 2011 році.

Натомість розробка документації та встановлення вентиляційної системи здійснювались у період 2008-2009 роки. 29.09.2010 року об`єкт було здано в експлуатацію згідно Акту готовності об`єкта до експлуатації № 1 від 29.09.2010 р. Тобто вирішуючи спір щодо подій, які відбувались у 2008-2010 роках, суд повинен був встановити наявність обов`язку Відповідача чи інших осіб отримувати дозвіл районної адміністрації на встановлення вентиляційної системи.

У вказаний період у місті Львові діяло рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.02.2002 року № 28 «Про впорядкування розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах будинків на території м. Львова».

Як вбачається із Розділу 4 «Порядок розміщення технічних елементів (пристроїв)», для розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах, торцевих стінах, зовнішніх будівельних конструкціях будинків і споруд у всіх випадках, окрім зазначених у розділі 3 цього Положення, власник об`єкта нерухомого майна погоджує всі свої дії з співвласниками спільного майна у дво- та багатоквартирних будинках. Розміщення технічних елементів (пристроїв) на будинках і спорудах, розташованих на території історичного ареалу та пам`ятках архітектури, додатково погоджується з управлінням охорони історичного середовища.

Тобто чинне, на момент встановлення вентиляційної системи, Положення про порядок розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах та зовнішніх частинах будинків і споруд на території Львівської міської територіальної громади не передбачало такого дозвільного документу як дозвіл районної адміністрації на встановлення пристроїв та систем вентиляції.

На переконання Заявника, обставини якими обґрунтовується заява ПП «АРТХІТ» про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення в адміністративній справі за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ЛКП «Старий Львів» про зобов`язання вчинити дії є вагомими доказами того, що висновки до яких дійшов суд є помилковими, а відтак судове рішення підлягає перегляду.

Просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 1340/5660/18 та прийняти рішення, яким задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника апелянта, представника позивача та третю особу, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, що повідомлені заявником, не є нововиявленими в розумінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обґрунтованість, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними своїх повноважень на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також і на виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 2 ст.361 КАС України визначено вичерпаний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Так, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Перегляд же судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи (ч.3 ст.361 КАС України).

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч.4 ст.361 КАС України).

В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Отже, під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду.

Нова ж обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.

Тобто, нововиявлені обставини це юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

При цьому, слід зауважити, що такі обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показами свідків тощо.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Ознаку не були і не могли бути відомі особі потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового акта відсутня.

Отже, істотні для справи обставини це ті, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні адміністративному суду.

Відтак, нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду. Тобто, судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

З поданої заяви встановлюється, що дозволи на розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах, торцевих стінах, зовнішніх будівельних конструкціях будинків і споруд надає районна адміністрація на підставі звернення юридичних і фізичних осіб з вказанням місця розміщення елементу (пристрою).

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач до районної адміністрації за наданням відповідного дозволу на встановлення витяжної вентиляції не звертався і такого, відповідно, надано не було.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, що надані заявником письмові докази, а саме: архітектурно-планувальне завдання № 754, листи Управління архітектури Львівської міської ради № 3-О-15804 від 04.08.2009, дозвіл на виконання будівельних робіт № 1/799-09 від 09.09.2009, акт готовності об`єкта до експлуатації від 29.09.2010 були наявні в матеріалах справи станом на день розгляду та досліджувалися судом під час вирішення спору по суті.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий заявником робочий проект не може вважатися належним та допустимим документом, відповідно до якого здійснювалася реконструкція квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 з метою їх об`єднання та переобладнання в приміщення кафе-бару. Цей проект не містить необхідних дозволів, не є затверджений у встановленому законодавством порядку.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами представниці позивача, про те, що існує лише один робочий проект, який погоджено усіма службами (СЕС району, Галицькому PB м. Львова ГУ МНС України в Львівській області, УРІС, управлінні архітектури департаменту містобудування ЛМР) - проект реконструкції з об`єднанням житлових квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_7 з пробиттям дверного отвору на місці віконного прорізу та влаштування кафе-бару на АДРЕСА_2 виготовлений ЛКП «Місторемпроект» на замовлення ОСОБА_4 яким чітко передбачено, що витяжні системи виведені в існуючі вентиляційні канали, а не по фасаду будинку, як зазначає заявник.

Зазначені обставини, встановлені в ході розгляду цієї справи, не можуть бути переоцінені.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Суд зауважує, що відповідач під час розгляду справи по суті не скористався в необхідному обсязі процесуальними правами, що визначені ст. ст. 44, 47 КАС України, зокрема, не подавав доказів, не наводив доводів інших, аніж були подані разом із відзивом на позовну заяву, на обґрунтування заперечення позовних вимог.

Крім того, надання вищевказаного робочого проекту від 2007 року разом із заявою ПП «Артхіт» про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (вх. № 72132 від 15.11.2022) не змінює тієї обставини, що відповідні докази міг надати відповідач під час розгляду справи по суті.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що обставини, котрі заявник вважає нововиявленими, в силу ч. 4 ст. 361 КАС України, не є такими, а відтак не можуть бути підставою для перегляду рішення суду.

Відтак, судова колегія вважає, що при ухваленні судового рішення від 25.06.2019 року у цій справі щодо вказаних обставин судом першої інстанції та апеляційним судом було повно та всебічно досліджено всі обставини справи, які існували на час її розгляду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що не відноситься до поняття нововиявленої обставини новий доказ у справі або нове обґрунтування позовних вимог, переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч.3, 4 ст.361 КАС України).

З аналізу вищевикладеного випливає те, що істотними обставинами справи можуть бути такі, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі суду, особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі ні особам, які беруть участь у справі, ні суду, який розглядав її та вирішував спір по суті.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що наведені в заяві обставини не є нововиявленими в розумінні статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У пункті 33 рішення у справі «Христов проти України» (заява № 24465/04) Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata (пункт 34), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 43).

У рішенні у справі «Вієру проти Республіки Молдова» (Vieru v Republic of Moldova) Суд постановив, що рішення про перегляд остаточних рішень повинні відповідати відповідним законодавчим критеріям; і зловживання такою процедурою цілком може суперечити Конвенції. Завдання Суду полягає у визначенні того, чи застосовувалася ця процедура у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції, і таким чином забезпечувалося дотримання принципу правової визначеності. При цьому Суд повинен мати на увазі, що в першу чергу відповідальність національних судів полягає у тлумаченні положень національного законодавства (пункт 14, заява № 25763/10).

Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі «Промислово-фінансовий Консорціум «Інвестиційно-металургійний союз» проти України», заява № 10640/05).

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявник не довів існування нововиявлених обставин, які могли б стати підставою для скасування рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі № 1340/5660/18, відтак вірно вважав, що у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду слід відмовити.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені заявником в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на зазначене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а ухвала відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства АРТХІТ залишити без задоволення.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2022 року у справі № 1340/5660/18 про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 28.02.2023 року