Постанова

від 28.02.2023 по справі 380/7129/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 380/7129/22 пров. № А/857/14059/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівГінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Приватного підприємства фірма «Будремсервіс» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,-

суддя (судді) в суді першої інстанції Карп`як О.О.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

03 травня 2022 року Головне управління ДПС у Львівській області звернулось в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства фірма «Будремсервіс», в якому просило підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна Приватного підприємства фірма «Будремсервіс».

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 10 грудня 2021 року на підставі пп. 16.1.5, 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, ст. 73, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України видано наказ № 4260-ПП про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП Фірма «Будремсервіс». Вказує, що директор ППФ «Будремсервіс» відмовився допустити посадових осіб ГУ ДПС у Львівській області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ППФ «Будремсервіс», про що здійснив відповідний напис у наказі, складено акт відмови від допуску до проведення перевірки від 14 грудня 2021 року № 1349/13-01-07-06. Зазначає, що у зв`язку з недопуском ППФ «Будремсервіс» працівників ГУ ДПС у Львівській області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, керівником контролюючого органу 15 грудня 2021 року було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків до Приватного підприємства фірма «Будремсервіс».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки з моменту застосування рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 15 грудня 2021 року адміністративного арешту майна відповідача вже минуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, застосований адміністративний арешт є припиненим, відповідно до вимог підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, а тому, позовні вимоги контролюючого органу є такими, що не підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що 16 грудня 2021 року звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна ППФ «Будремсревіс», проте ухвалою Львівсього окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року закрито провадження у справі № 380/24417/21. Вказує, що згідно з ч. 5 ст. 283 КАС України заявник має право звернутись з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління Державної податкової служби у Львівській області від 10 грудня 2021 року № 4260-ПП «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» вирішено провести перевірку ПП Фірма «Будремсервіс» з 13 грудня 2021 року тривалістю 5 робочих днів. Вирішено провести перевірку з питань проведення взаємовідносин із ТзОв «Олд Трейд» за період квітень, липень 2019 р., ТОВ «Максбудрем» (ЄДРПОУ - 42614231) за період травень, червень, серпень 2019 р., ТОВ «Б.О.Н.А.» (ЄДРПОУ - 42861091) за період жовтень, листопад, грудень 2019 року, ТзОВ Солгіз» (ЄДРПОУ 42395268) за період грудень 2019 року, ПП «Захід Госпторг» (ЄДРПОУ42206747) за період грудень 2020 року та правомірності їх відображення у податковій декларації з податку на додану вартість, за період квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, грудень 2020 року та податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за 2019-2020 роки (а.с.4)

Старшими державними інспекторами ГУ ДПС у Львівській області Ольгою Пастушок та Євгеном Тимківим 14 грудня 2021 року здійснено вихід за місцезнаходженням ППФ «Будремсервіс» 79005, м. Львів, вул. Липова Алея, 9/137 для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ППФ «Будремсервіс». На виконання вимог п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України директору ППФ «Будремсервіс» Богдану Гавриляку вручено копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки від 10 грудня 2021 року № 4260-ПП.

Директор ППФ «Будремсервіс» відмовився допустити посадових осіб ГУ ДПС у Львівській області до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ППФ «Будремсервіс», про що здійснив відповідний напис у наказі, складено акт відмови від допуску до проведення перевірки від 14 грудня 2021 року № 1349/13-01-07-06 (а.с.7).

15 грудня 2021 року начальником ГУ ДПС у Львівській області прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ПП Фірма «Будремсервіс», необхідність підтвердження обґрунтованості якого стала підставою для звернення із заявою до суду (а.с.9).

На виконання вимог статті 94 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Львівській області звернулось до суду із заявою у порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Приватного підприємства фірми «Будремсервіс», застосованого рішенням керівника контролюючого органу.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року закрито провадження в адміністративній справі № 380/24417/21 за заявою Головного управління ДПС у Львівській області до Приватного підприємства фірми «Будремсервіс» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Положеннями п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної виїзної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами передбачені статтею 94 ПК України.

Згідно з пунктом 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до п.п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з п. 94.3 ст. 94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків (п. 94.4 статті 94 ПК України).

Відповідно до п. 94.5 ст. 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до підпункту 94.6.1 пункту 94.6. статті 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Законність вимоги щодо арешту коштів на рахунках платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України пов`язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

За правилами п. 94.19.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (п. 94.21 ст. 94 ПК України).

Статтею 283 КАС України передбачено право звернення податкових органів до суду із заявою щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі (ч. 2 ст. 283 КАС України).

Згідно з ч. 5 ст. 283 КАС України відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Проаналізувавши наведені положення законодавства, колегія суддів зазначає, що за наявності відповідних умов, визначених у п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих самих підстав.

Отже, вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, заявлені поза межами 96-годинного строку, не є такими, що можуть бути задоволеними, адже, у цьому випадку, відсутні відповідні обставини, з якими положення ст. 94 ПК України пов`язують можливість забезпечення виконання платником податків його обов`язків.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 16 грудня 2021 року Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із заявою у порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просило суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна (адміністративна справа № 380/24417/21).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року закрито провадження в адміністративній справі №380/24417/21 за заявою Головного управління ДПС у Львівській області до Приватного підприємства фірми «Будремсервіс» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Після цього, ГУ ДПС у Львівській області звернулось до суду в загальному порядку з позовною заявою про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків Приватного підприємства фірма «Будремсервіс», застосованого рішенням Головного управління ДПС в Миколаївській області від 15 грудня 2021 року № 36353/13-01-07-06.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з пп. 94.19.1 п. 94.1 ст. 94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Таким чином, оскільки з моменту застосування рішенням Головного управління ДПС у Львівській області від 15 грудня 2021 року адміністративного арешту майна відповідача вже минуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, застосований адміністративний арешт є припиненим, відповідно до вимог підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України, а тому, позовні вимоги контролюючого органу є такими, що не підлягають задоволенню.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах у справі № 820/2312/17 від 15 травня 2018 року, у справі № 820/4710/16 від 15 травня 2018 року, у справі № 820/2040/17 від 22 травня 2018 року, у справі № 520/9872/18 від 13 січня 2021 року, у справі № 2040/7800/18 від 09 серпня 2022 року.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2022 року у справі № 380/7129/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 28 лютого 2023 року.