Постанова

від 28.02.2023 по справі 826/12341/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 826/12341/17

адміністративне провадження № К/9901/2918/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АБ інвестиції та розвиток» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2018 (головуючий суддя Келеберда В.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 (колегія суддів у складі: Шурка О.І., Василенка Я.М., Кузьменка В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБ інвестиції та розвиток» до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування рішення від 23 червня 2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АБ Інвестиції та Розвиток» (далі - Позивач, ТОВ) звернулося до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Відповідач, ДАБІ України) в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 23.06.2017 про скасування дії містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 25.10.2013 № 18920/0/12-3/009-13 на об`єкт «Будівництво офісно-торгівельного центру на місті частини будівлі-пам`ятки (охоронний №350), яка не є предметом охорони та зноситься, реставрація та пристосування елементів, що зберігаються на вул. Хрещатик/Богдана Хмельницького, 40/1 у Шевченківському районі міста Києва, прийнятих Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що технічні помилки у відповідних дозвільних документах, виявлені Відповідачем, носять надуманий та штучний характер та не можуть бути підставою для їх скасування.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з указаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій Позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційну скаргу, зокрема, обґрунтовано тим, що Відповідач застосував до Позивача крайній захід реагування - скасування дії містобудівних умов та обмежень, замість надання можливості виправити виявлені порушення. Крім того, скаржник вказував, що Порядок №109, в редакції, чинній на момент видачі містобудівних умов та обмежень, не передбачав процедури їх скасування, а тому застосування контролюючим органом норми права в ретроспективі та в редакції, яка погіршує становище заявника, є порушенням ст. 58 Конституції України.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши в межах касаційної скарги спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Як установлено судами, наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 23.06.2017 за № 996, на підставі довідки про результати проведення документальної перевірки від 27.09.2017 посадовою особою Департаменту ДАБІ у м. Києві проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ «АБ інвестиції та розвиток».

Під час зазначеної перевірки встановлено, що замовник будівництва - ТОВ «АБ Інвестиції та Розвиток» звернувся до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою щодо надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на об`єкт будівництва: Реставрація, реабілітація та пристосування пам`ятки місцевого значення та реконструкція приміщень, які не є пам`яткою, по вул. Хрещатик/Б.Хмельницького, 40/1 у Шевченківському районі м. Києва».

Однак Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за результатами розгляду зазначеної заяви та доданих документів надано Замовнику, тобто Позивачу, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 18920/0/12-3/009-13 від 25.10.2013 на об`єкт: Будівництво офісно-торговельного центру на місті частини будівлі-пам`ятки (охоронний № 350), яка не є предметом охорони та зноситься, реставрація та пристосування елементів, що зберігаються на вул. Хрещатик/Б.Хмельницького,40/1 у Шевченківському районі м. Києва.

За результатами перевірки Відповідачем складено Акт від 23.06.2017, в якому зазначено, що містобудівні умови та обмеження, надані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), не відповідають формі та складу, а саме: назві об`єкта будівництва та намірам Замовника щодо забудови земельної ділянки: відповідно до заяви Замовника назва об`єкту: «Реставрація, реабілітація та пристосування пам`ятки місцевого значення та реконструкція приміщень, які не є пам`яткою, по вул. Хрещатик/Б.Хмельницького, 40/1 у Шевченківському районі м. Києва», а містобудівні умови та обмеження надані на об`єкт: Будівництво офісно-торговельного центру на місті частини будівлі-пам`ятки (охоронний №350), яка не є предметом охорони та зноситься, реставрація та пристосування елементів, що зберігаються на вул. Хрещатик/Б.Хмельницького,40/1 у Шевченківському районі м. Києва, чим порушено підпункти а), в) пункту 3.3 розділу ІІІ Порядку № 109.

Містобудівні умови та обмеження, надані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на «Будівництво офісно-торговельного центру на місті частини будівлі-пам`ятки (охоронний №350), яка не є предметом охорони та зноситься, реставрація та пристосування елементів, що зберігаються на вул. Хрещатик/Б.Хмельницького,40/1 у Шевченківському районі м. Києва», не відповідають цільовому призначенню земельної ділянки, зазначеної в державному акті - реставрація, реабілітація та пристосування з надбудовою торгівельно-офісного комплексу, чим порушено абз. 2 ч. 2 ст. 24 «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також встановлено, що містобудівні умови та обмеження не відповідають формі, затвердженій Порядком № 109, а саме відсутній пункт 13 «Вимоги щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення» розділу «Містобудівні умови та обмеження».

Крім того порушено строки надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, чим порушено п. 2.1 Порядку (відповідна заява Замовника надійшла до Департаменту 11.10.2013, при цьому містобудівні умови та обмеження надано 25.10.2013).

На підставі вказаного Акту контролюючим органом прийнято рішення, відповідно до якого скасовано дію раніше наданих містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 25.10.2013 за № 18920/0/12-3/009-13 (далі по тексту - оскаржуване рішення).

Позивач, вважаючи оскаржуване рішення протиправним, звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодилась колегія суддів апеляційної інстанції, виходив з того, що ухвалюючи оскаржуване рішення Департамент ДАБІ у м. Києві діяв на підставі та у межах наданих йому повноважень, а висновки, які слугували підставою для ухвалення оскаржуваного рішення, є обґрунтованими та підтвердженими достатніми доказами.

Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VІ (далі - Закон №3038-VІ) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (далі - Закон №3038-VІ).

Положеннями статті 41-1 цього Закону визначено, що державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З метою здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду головні інспектори будівельного нагляду: 1) перевіряють законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду; 2) витребовують від органів державної влади, фізичних та юридичних осіб документи і матеріали щодо предмета нагляду, одержують інформацію з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених органами державної влади; 3) мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів, приміщень, документів та матеріалів, необхідних для здійснення нагляду; 4) вимагають від органів державного архітектурно-будівельного контролю проведення перевірок у разі наявності ознак порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил; 5) залучають у разі потреби до здійснення нагляду фахівців підприємств, установ, організацій, контрольних і фінансових органів.

Так, пунктом 1.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 07.07.2011 N 109 (далі - Порядок №109) закріплено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Містобудівні умови та обмеження складаються з текстової та графічної частин.

Текстова частина містобудівних умов та обмежень містить розділи: "Загальні дані"; "Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки".

Розділ "Загальні дані" містить: а) назву об`єкта будівництва; б) інформацію про замовника; в) наміри забудови; г) адресу будівництва або місце розташування об`єкта; ґ) документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою (крім випадків, передбачених пунктом 2.3 розділу II цього Порядку); д) площу земельної ділянки; е) цільове призначення земельної ділянки; є) посилання на містобудівну документацію (у разі наявності); ж) функціональне призначення земельної ділянки; з) основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва (п.п. 3.1-3.3 Порядку №109).

Судами встановлено, що позивач звернувся до дозвільного органу з заявою про отримання містобудівних умов та обмежень на об`єкт: «Реставрація, реабілітація та пристосування пам`ятки місцевого значення та реконструкція приміщень, які не є пам`яткою, по вул. Хрещатик/Б.Хмельницького, 40/1 у Шевченківському районі м. Києва», однак дозвільним органом містобудівні умови та обмеження надані на об`єкт: Будівництво офісно-торговельного центру на місті частини будівлі-пам`ятки (охоронний №350), яка не є предметом охорони та зноситься, реставрація та пристосування елементів, що зберігаються на вул. Хрещатик/Б.Хмельницького,40/1 у Шевченківському районі м. Києва.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій, зроблені на підставі аналіза розбіжностей, встановлених в ході перевірки, про наявність в діях суб`єкта контролю порушень вимог розділу ІІІ порядку №109 є обґрунтованими, так як видані містобудівні умови на об`єкт будівництва дійсно не відповідають формі та складу, передбаченим Порядком №109, зокрема назві об`єкта будівництва.

Також, відповідно до Акта перевірки від 23.06.2017, дозвільному органу інкримінують порушення положень абзацу 2 частини 2 статті 24 Закону №3038-VІ, яким передбачено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Так, стаття 1 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV «Про землеустрій» (далі - Закон № 858-IV) містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Судами встановлено, що цільове призначення вказаної земельної ділянки, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку є реставрація, реабілітація та пристосування з надбудовою торгівельно-офісного комплексу.

Будь - яких застережень щодо можливості використання вказаної земельної ділянки, окрім як перелічених вище, вказаний акт не містить, а тому висновок Відповідача про те, що містобудівні умови та обмеження, надані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на «Будівництво офісно-торговельного центру на місті частини будівлі-пам`ятки (охоронний №350), яка не є предметом охорони та зноситься, реставрація та пристосування елементів, що зберігаються на вул. Хрещатик/Б.Хмельницького,40/1 у Шевченківському районі м. Києва» є такими, що не відповідають цільовому призначенню, є вірним та вмотивованим.

Також, положеннями пункту 13 Додатку до Порядку №109 передбачено вимоги щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення.

Однак, містобудівні умови та обмеження, видані Позивачу, крім іншого, взагалі не містять пункту 13 указаного Додатку, що також є порушенням містобудівного законодавства.

При цьому судами вірно вказано, що Додаток до Порядку №109 містив пункт 13 (вимоги щодо створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення) на момент звернення позивача з заявою про видачу містобудівних умовам та обмежень, а тому відсутність такого пункту у наданій дозвільній документації є порушенням вимог указаного Порядку.

Стосовно інкримінованого порушення п. 2.1 Порядку №109, а саме порушення строків розгляду надання містобудівних умов та обмежень земельної ділянки, Верховний Суд зазначає, що вказане порушення не було покладено в основу оскаржуваного рішення, а тому його самостійна наявність чи відсутність не створить для позивача негативних наслідків.

Механізм здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду визначений Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року № 698 (далі по тексту - Порядок № 698).

Положеннями пункту 5 указаного Порядку закріплено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, вчинених об`єктами нагляду, головні інспектори будівельного нагляду мають право: 1) видавати обов`язкові до виконання об`єктами нагляду приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 2) притягати посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності за вчинені правопорушення відповідно до закону; 3) письмово ініціювати притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до дисциплінарної відповідальності; 4) вносити письмове подання про звільнення посадової особи об`єкта нагляду до органу, який здійснив її призначення; 5) вносити письмове подання про позбавлення посадової особи об`єкта нагляду права виконувати певні види робіт до органу, яким таке право надавалося; 6) скасовувати чи зупиняти дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції.

При цьому, якщо рішення об`єкта нагляду порушує вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, таке рішення скасовується або його дія зупиняється в разі можливості усунення виявлених порушень.

Про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду головним інспектором будівельного нагляду приймається рішення за формою згідно з додатком 6, яке надсилається об`єкту нагляду протягом трьох робочих днів з дати його прийняття рекомендованим листом з описом вкладення з повідомленням про вручення.

Інформація про скасування або зупинення дії рішення об`єкта нагляду оприлюднюється на офіційному веб-сайті Держархбудінспекції (п. 32 Порядку №698).

Отже, перевіряючи законність рішень у сфері містобудівної діяльності, прийнятих об`єктами нагляду, уповноважені особи на проведення перевірки мають, зокрема, право на скасування дії прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Провівши відповідну перевірку дотримання вимог законодавства, уповноваженими особами встановлено, що містобудівні умови та обмеження, надані Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видані з порушенням вимог законодавства, відтак Відповідач прийняв рішення про скасування дії таких містобудівних умов в межах наданих йому законодавцем повноважень.

З огляду на викладене, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій.

Стосовно застосування до Позивача крайнього заходу реагування у виді скасування дії містобудівних умов та обмежень Верховний Суд звертає увагу на той факт, що суб`єкт владних повноважень діяв виключно в межах повноважень, наданих йому законодавцем, а тому доводи щодо незастосування іншого варіанту диспозитивної норми до спірних правовідносин не заслуговують на увагу.

Окремо щодо факту протиправного застосування до спірних правовідносин норми права в редакції, яка не діяла на момент видачі містобудівних умов та обмежень Верховний Суд зазначає наступне.

Системний аналіз положень Закон №3038-VІ в редакції на момент видачі містобудівних умов і обмежень - 25.10.2013 дійсно вказує на можливість у контролюючого органу лише відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.

Тобто, вказаний Закон на момент видачі відповідної дозвільної документації не закріплював за суб`єктом владних повноважень права на скасування містобудівних умов та обмежень.

Однак, 10.06.2017 набрав чинності Закон № 1817-VIII, яким частина 2 статті 39-1 Закону №3038-VI викладена у такій редакції: "У разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування."

Пунктом 4 частини 3 Прикінцевих та перехідних положення цього Закону встановлено, що зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт можуть бути скасовані відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у разі скасування містобудівних умов та обмежень.

Конституційний Суд України неодноразово висловлювався щодо зворотної дії закону в часі. Зокрема, у рішенні від 05.04.2001 у справі №3-рп/2001 (справа про податки) Конституційний Суд України дійшов висновку, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Враховуючи зазначене тлумачення норм статті 58 Конституції України Конституційним Судом України колегія суддів касаційної інстанції наголошує, що норма пункту 4 частини 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України №1817-VIII про те, що зареєстровані до набрання чинності цим Законом декларації про початок виконання підготовчих та/або будівельних робіт можуть бути скасовані відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України, у разі скасування містобудівних умов і обмежень, поширює свою дію на правовідносини (видачу містобудівних умов і обмежень, реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт), які виникли і закінчилися до набрання чинності Закону України №1817-VIII.

Аналогічна правова позиція вже висловлювалась у постанові Верховного Суду № 826/15079/17 від 09.09.2020.

Підстав для відступлення від усталеної практики колегія суддів Верховного Суду не вбачає.

Отже, Відповідач, застосовуючи положення Закону №3038-VI (в редакції від 10.06.2017) під час проведення перевірки 23.06.2017 діяв у спосіб, передбачений законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Не дають підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій також інші, зазначені у касаційній скарзі, аргументи Позивача, позаяк вони не применшують і не змінюють основних правових висновків та мотивів судів.

Суд також звертає увагу на те, що здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини в рішенні від 18 липня 2006 р. у справі "Проніна проти України" зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов`язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АБ інвестиції та розвиток» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді А. І. Рибачук

Л.В. Тацій