Постанова

від 28.02.2023 по справі 814/4355/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 814/4355/15

касаційне провадження № К/9901/39593/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 (суддя - Біоносенко В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 (головуючий суддя - Димерлій О.О., Єщенко О.В., Домусчі С.Д.) у справі за позовом Приватного підприємства "Євродор" до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Приватне підприємство "Євродор" (далі у тексті - позивач, Підприємство, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015 №0000942201, №0000952201.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Промінвест-Групп", ПП "Ідеал Маркетинг", ПП "Мегаджоб", ТОВ "Райспром", ТОВ "Фокус Трейд", ТОВ "ХЗГС", ФГ "Артур", ТОВ "Дельта-принт", ТОВ "Родеф", ТОВ "Стандарт Ойл", ТОВ "Промінвест-Групп", ТОВ "Будресурс-К", СФГ "Артур",, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського і податкового обліку, а висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом є необґрунтованими, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Також зазначає, що правовідносини позивача з ТОВ "ДЕЛЬТА-ПРИНТ", ТОВ "РОДЕФ" , ПП "Стандарт Ойл" були предметом дослідження у справі №814/744/14, за наслідками розгляду якої судами першої, апеляційної і касаційної інстанцій зазначені правовідносини визнані такими, що мали реальний характер.

Миколаївський окружний адміністративний суд постановою від 20.05.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017, адміністративний позов задовольнив частково, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Інспекції від 07.07.2015 №0000942201, №0000952201 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 4 392 644, 09 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 098 161, 53 грн. У решті позову відмовив.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Підприємством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ "Промінвест-Групп", ПП "Ідеал Маркетинг", ПП "Мегаджоб", ТОВ "Райспром", ТОВ "Фокус Трейд", ТОВ "ХЗГС", СФГ "Артур", ТОВ "Дельта-принт", ТОВ "Родеф", ТОВ "Стандарт Ойл", ТОВ "Промінвест-Групп", СФГ "Артур", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення у визначеній частині підлягають скасуванню.

Відмовляючи у іншій частині позовних вимог, суди дійшли висновку, що позивачем безпідставно сформовані витрати та податковий кредит за господарськими операціями з ТОВ "Будресурс-К", оскільки вироком Автозаводського районного суду м. Кремечука Полтавської області від 04.12.2014 у справі №524/10551/14-к встановлено, що зазначене товариство створено та задіяне для прикриття незаконної діяльності, а особу, яка є засновником та власником вказаного контрагента визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України за створення фіктивних підприємств, у тому числі і ТОВ "Будресурс-К".

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями в частині задоволених позовних вимог, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій непідтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом з підстав: наявності негативної інформації відносно деяких контрагентів позивача або суб`єктів господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача; відсутності у зазначених юридичних осіб кваліфікованого персоналу, достатніх трудових ресурсів, основних фондів, транспортних засобів; наявності недоліків у товарно-транспортних накладних; відсутності належних первинних документів, зокрема по деяким господарським операціям: відомостей на заправку техніки, робочих нарядів працівникам на виконання робіт, дорожніх листів на виконання транспортних робіт, повідомлення про початок виконання робіт з ремонту дороги.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач заперечення (відзив) на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідачем 06.12.2021 заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті - КАС України) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 та наказів Державної податкової служби України від 08.10.2020 №556, від 24.12.2020 №755.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (ЄДРПОУ 39555695) на Головне управління ДПС у Миколаївській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44104027).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.09.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.02.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 28.02.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено планову виїзну документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої було складено акт від 16.06.2015 №18-2201/35685424 (далі у тексті - акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015:

№0000942201, яким позивачу визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 5 304 824, 70 грн, у тому числі за основним платежем в сумі 3 536 549, 70 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 768 275, 00 грн;

№0000952201, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 5 717 663, 00 грн, з яких за основним платежем у сумі 4 574 130, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 143 533, 00 грн.

Висновки про порушення висновувалися на тому, що Підприємством включено до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами, які на думку контролюючого органу не носять реального характеру.

Такий висновок зроблено контролюючим органом на підставі того, що на вказаних вище підприємствах відповідно до звітів форми 1-ДФ працювало недостатньо працівників, з аналізу номенклатури податкових накладних цих підприємств вбачається, невідповідність придбаних товарів та послуг та реалізованих товарів та послуг ("підміна товару"), у субпідрядника відсутній технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби інші умови ведення господарською діяльності. З посиланням на наявність довідок про відсутність за місцем знаходження та актів про неможливість проведення зустрічної звірки, контролюючий орган зазначає, що підприємства-контрагенти не знаходяться за своїми адресами, мають у ланцюгах своїх постачальників фіктивні підприємства. Також відповідач зазначає про відкрите кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України стосовно службових осіб ТОВ "Будресурс-К".

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За змістом підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України, статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами та суб`єктами господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач (виконавець) протягом 2012-2013 мав взаємовідносини із Службою автомобільних доріг Миколаївської області (замовник) за договорами №185, №186, №188, №200, №201, на виконання яких позивач виконував роботи з ремонту ділянки автомобільної дороги державного значення Р-06 Ульяновка-Миколаїв (через Вознесенськ) Миколаївська область.

З метою виконання умов зазначених договорів позивач залучав ТОВ "Промінвест-Групп", ПП "Ідеал Маркетинг", ПП "Мегаджоб", ТОВ "Райспром", ТОВ "Фокус Трейд", ТОВ "ХЗГС", ФГ "Артур", ТОВ "Дельта-принт", ТОВ "Родеф", ТОВ "Стандарт Ойл", ТОВ "Промінвест-Групп", ТОВ "Будресурс-К", СФГ "Артур", які виконували субпідрядні роботи, а також постачали паливо, обладнання, будівельні матеріали, тощо.

Кошти сплачені позивачем за виконання відповідних робіт та поставлені товари були враховані позивачем у власному податковому обліку в якості податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування.

Так, позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини з постачальниками, зокрема, ТОВ "Промінвест-Групп" за договором від 01.06.2013 №10, ТОВ "Райспром" за договором від 29.10.2014 №18/14, ТОВ "Харківський завод глиноземних систем" за договором від 28.11.2014 №21/11, ТОВ "Мегаджоб" за договором від 01.09.2014 №01/09/14, ПП "Ідеал Маркетинг" за договором від 02.07.2014 №18, від 24.07.2014 №24, предметом яких було постачання відповідних товарно-матеріальних цінностей, палива, які у подальшому використовувались для виконання робіт.

Позивач (замовник) мав господарські взаємовідносини з виконавцями (робіт, послуг): ТОВ "Промінвест-Групп" за договором від 01.06.2013 №115, ТОВ "Фокус Трейд" за договором від 31.10.2014 №15/2014, за договором від 31.10.2014 №2, предметом яких було виконання відповідних робіт, надання послуг, зокрема, з перевезення товарно-матеріальних цінностей та інших послуг.

Також, позивач (орендар) мав взаємовідносини з СФГ "Артур" (орендодавець) за договором оренди від 29.10.2014 №29/10/2014, за умовами якого позивачу надавались в оренду будівельні машини та механізми.

На підтвердження вказаних договорів позивачем надано до суду податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, змінні рапорти на механізми, акти приймання виконаних будівельних робіт, тощо.

Оплата проводилась у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем надано до суду відповідні платіжні доручення.

Факт виконання робіт з ремонту ділянки автомобільної дороги державного значення Р-06 Ульяновка-Миколаїв (через Вознесенськ) Миколаївська область підтверджується подальшим прийняттям цих робіт замовником - Службою автомобільних доріг Миколаївської області.

Зауважень щодо достатності та правильності оформлення первинних документів, наданих позивачем в підтвердження виконання умов вказаних договорів акт перевірки не містить, податкові накладні зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судовими інстанціями також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів не може погодитися з твердженням відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами з підстав наявності негативної інформації відносно контрагентів позивача та суб`єктів господарювання, з якими мали господарські відносини контрагенти позивача, оскільки, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагенти позивача або суб`єкти господарювання, з якими мали господарські відносини контрагенти позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких суб`єктів господарювання.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, зокрема, у товарно-транспортних накладних, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей (виконаних робіт, наданих послуг), руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товару (робіт, послуг) у господарській діяльності та неправомірність формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про непідтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Верховний Суд не приймає доводи скаржника про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів, необхідних основних засобів та доказів сертифікації товару, оскільки наведені доводи податкового органу досліджено судами попередніх інстанцій та надано відповідну оцінку.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення №0000952201 в частині визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Будресурс-К" не є предметом касаційного оскарження, колегія суддів не переглядає судові рішення попередніх інстанцій в цій частині.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у визначеній судами частині.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеним вище контрагентами. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 КАС України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача - Южноукраїнську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Миколаївській області (ЄДРПОУ 39555695) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (ЄДРПОУ ВП 44104027).

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.05.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова