Ухвала

від 27.02.2023 по справі 465/5432/19

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/5432/19

2/465/1589/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2023 року м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді - Марків Ю.С.,

за участі секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейр Тех» про припинення порушення прав власника патенту на промисловий зразок,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейр Тех» про припинення порушення прав власника патенту на промисловий зразок.

04.10.2022 року до Франківського районного суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пилипця Р.Ю. надійшла заява про відмову від позову.

Сторони в судове засідання не з`явились, хоча й належним чином повідомлялись про дату, час та місце проведення такого.

Однак, в судовому засіданні 09.12.2022 року представник позивача підтримав подану ним заяву про відмову від позову, просив таку задоволити та закрити провадження у справі. Щодо клопотання представника відповідача про стягнення судових витрат на правову допомогу просив зменшити розмір таких, враховуючи складність справи та короткочасністю судових засідань, які проводились під час розгляду вказаної цивільної справи. Щодо постановлення окремої ухвали за зловживання стороною позивача своїми процесуальними правами вказав, що така, на його думку не підлягає до задоволення, відтак просив відмовити у клопотанні представника відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.12.2022 року просив задоволити подане ним клопотання про постановлення окремої ухвали за зловживання позивачем та його представником своїми процесуальними правами. Щодо стягнення з позивача судових витрат на правову допомогу, просив стягнути такі в повному обсязі в розмірі 101000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Зі змісту ст.206 ЦПК України вбачається, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд ухвалою закриває провадження по справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Підстав для неприйняття відмови від позовних вимог у суду не має.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне прийняти відмову від позову та на підставі ст.255 ЦПК України закрити провадження у справі, оскільки сторона позивача, відповідно до положень ст.49,255 ЦПК України, відмовився від позову, підстав для неприйняття такої відмови судом не встановлено, відмова від позову не суперечить вимогам чинного законодавства і не порушує права сторін, наслідки відмови від позову сторонам зрозумілі, про що міститься письмова заява представника позивача, а також вказані наслідки відмови від позову роз`яснені представнику позивача у судовому засіданні.

Вирішуючи питання про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Питання розподілу судових витрат у разі відмови позивача від позову регулює частина 3 ст. 142 ЦПК України, за якою у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

14.10.2022 року представник відповідача ТОВ "Ейр Тех" - адвокат Огородник О.І. звернувся до суду з заявою про розподіл судових витрать по справі №465/5432/19, відповідно до якої просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Ейр Тех" судові витрати у справі за надання правової допомоги у розмірі 101000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним представником відповідача розміром судових витрат на правову допомогу, від представника позивача - адвоката Пилипця Р.Ю. до суду надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат, відповідно до якого просить визнати заявлений у відзиві на позовну заяву розмір витрат на правову допомогу таким, що не відповідає вимогам ч.4 ст.137 ЦПК України та зменшити його до 2500,00 грн.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

При цьому, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ейр Тех" та адвокатом Огородником Олегом Ігоровичем укладено договір про надання правової допомоги №10/2020 від 30.06.2020 року, відповідно до якого адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надавати інші види професійної правничої допомоги клієнту (його посадовим особам) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання професійної правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 3.3. договору про надання професійної правничої допомоги передбачено, що гонорар сплачується клієнтом в момент підписання договору або протягом 10 календарних днів з дня отримання рахунку на банківські реквізити, визначені в рахунку.

Відповідно до пунктк 6.6. даний договір діє з моменту його підписання та до повного виконання сторонами його умов.

Згідно з Додатком №1 від 30.07.2020 року до Договору №10/2020 про надання професійної правничої допомоги сторони домовились, що правова допомога, передбачена предметом цього договору, із надання послуг з представництва клієнта у цивільній справі №465/5432/19, яка розглядається Франківським районним судом м.Львова, оплачується клієнтом виконавцю в розрахунку 101000,00 грн. за надання усіх послуг представника клієнта у Франківському районному суді м.Львова, незалежно від їх переліку, об`єму виконаної роботи та кількості витраченого виконавцем часу, тобто гонорар адвоката є фіксованим.

Як вбачається з Акту №1 від 06.10.2022 року про надані послуги згідно Додатку №1 до Договору №10/2020 про надання професійної правничої допомоги від 30.06.2020 року виконавець надав на момент підписання цього акту послуги та надасть в майбутньому, а клієнт приймає та зобов`язується оплатити послуги з правової допомоги з приводу захисту його прав та інтересів у судовій справі №465/5432/19, яка розглядається Франківським районним судом м.Львова, відповідно до умов договору про надання професійної правової допомоги №10/2020 від 30.06.2020 року та відповідно до цін та обсягів правової допомоги, визначених в Таблиці 1 цього додатку, відповідно до якої адвокатом надано послуги з ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подання відзиву на позов, процесуальних документів, адвокатських запитів, представництво у судових засіданнях, надсилання поштової кореспонденції.

Відповідно до рахунку №1 від 26.06.2020 року вартість проведеної претензійно-позовної роботи, наданих адвокатом Огородником О.І. ТОВ "Ейр Тех" (аванс у справі №465/5432/19) складає 14000,00 грн., які ТОВ "Ейр Тех" сплачено ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується платіжним дорученням №637 від 26.06.2020 року.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих адвокатом доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги складність справи та надані послуги у Франківському районному суді м.Львова, час, витрачений на підготовку та подання до такого відзиву на апеляційну скаргу, процесуальних документів, участь адвоката у судових засіданнях, враховуючи обсяг наданих послуг та виконаних робіт, суд вважає, що з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ТОВ "Ейр Тех" підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмір 20 000 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу у визначеному судом розмірі є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з їх вартості.

Суд не бере до уваги покликання представника відповідача на позицію Верховного Суду (постанову Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 від 20.11.2020 року), що суд не має права втручатись у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині встановлення гонорару адвоката, враховуючи наступне.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у посанові від 25.01.2023 року (справа №127/20555/20).

Щодо клопотання представника відповідача про постановлення окремої ухвали за зловживання стороною позивача своїми процесуальними правами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Частиною 2 статті 262 ЦПК України визначено, що суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

У той же час, відповідно до частин 5, 7 статті 262 ЦПК України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Тобто, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні цивільного спору з використанням передбачених цивільним процесуальним законом засобів.

Окрема ухвала виноситься судом у зв`язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, учасників справи, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом вирішення справи по суті.

При цьому, такі порушення мають негативно впливати на стан суб`єктивних прав та обов`язків особи в приватно-правових відносинах.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що окрема ухвала суду є одним із інструментів механізму стримувань і противаг, превенції вчинення порушень закону, які суд не може самостійно усунути шляхом вжиття належних заходів.

З урахуванням наведеного, системний аналіз положень статті 262 ЦПК України однозначно та чітко свідчить про те, що постановлення судом окремої ухвали слід розглядати саме як право суду, а не як його обов`язок.

Вирішення питання про постановлення окремої ухвали віднесено на розсуд суду, та здійснюється ним з урахуванням, зокрема значущості та/або системного характеру допущених порушень, а також нагального характеру необхідності їх усунення для дієвого відновлення прав особи.

Розглянувши матеріали справи та подане представником відповідача клопотання у порядку статті 262 ЦПК України, суд не вбачає достатніх підстав для винесення окремої ухвали.

Керуючись ст.49,142,206,247,255,256,258,261 ЦПК України,

постановив:

Прийняти відмову представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пилипця Р.Ю. від позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейр Тех» про припинення порушення прав власника патенту на промисловий зразок.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейр Тех» про припинення порушення прав власника патенту на промисловий зразок закрити.

Роз`яснити учасникам процесу наслідки закриття провадження, передбачені ст.256 ЦПК України.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейр Тех» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп.

В задоволенні клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ейр Тех» - адвоката Огородника О.І. про постановлення окремої ухвали - відмовити.

Ухвала може оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів до Львівського апеляційного суду.

Суддя Марків Ю.С.