Рішення

від 24.02.2023 по справі 345/883/23

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/883/23

Провадження № 2-о/345/43/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.02.2023 р. м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого суддіЮрчака Л.Б., з участю секретаря судового засіданняМостової Ю.З., заявника ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи Калуського міського центру соціальних служб Яцишина В.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Управління в справах сім`ї, молоді, фізичної культури і спорту Калуської міської ради, Калуський міський центр соціальних служб, про видачу обмежувального припису,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 , яким протягом шести місяців визначити заходи тимчасового обмеження його прав та покласти на нього обов`язки, а саме: заборони перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; обмежити спілкування із постраждалою особою; заборонити наближатися ближче 100 метрів до місць проживання та інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб..

Заяву мотивує тим, що ОСОБА_2 є її сином, з яким вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, на протязі тривалого часу ОСОБА_2 вчиняє домашнє насильство психологічного характеру, словесно ображає, висловлюється нецензурною лайкою в сторону ОСОБА_1 .

У зв`язку з цим, ОСОБА_1 була змушена звернутися до Управління у справах сім`ї, молоді та спорту, Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області. Заявник стверджує, що дії ОСОБА_2 викликають у неї побоювання за свою безпеку, від чого вона не може особисто себе захистити, а тому вважає за можливе застосувати щодо нього обмежувальний припис.

У судовому засіданні ОСОБА_1 подану заяву про видачу обмежувального припису підтримала, просила суд її задоволити.

Представник Калуського міського центру соціальних служб Яцишин В.Л. у судовому засідання доводи заяви ОСОБА_1 підтримав.

Заінтересована особа ОСОБА_2 та представник Управління в справах сім`ї, молоді, фізичної культури і спорту Калуської міської ради у судове засідання не з`явились.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши та перевіривши докази у їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Відповідно до правил п. 1 ч. 1ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначенихЗаконом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відповідно до ст.1 вказаного вище закону,домашнім насильством є діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сімї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сімєю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється, у тому числі, на батьків і дітей.

В силу положень ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: обмежувальний припис стосовно кривдника.

Згідно з ч. 2 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків. У відповідності до ч. 3, 4 цієї статті рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

За п. 9 ч.1 ст.1 цього ж Законуоцінка ризиків це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення,а також смерті постраждалої особи.

З огляду на викладене, враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 607/10122/19).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 . Вони проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Дане житло квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та її синам ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , в рівних долях.

ОСОБА_1 зверталась із заявою до Управління в справах сім`ї, молоді, фізичної культури і спорту Калуської міської ради, з приводу неправомірних дій зі сторони ОСОБА_2 відносно неї.

Із акту проведення оцінки потреб особи від 09.02.2023 вбачається, що ОСОБА_1 систематично є потерпілою від домашнього насильства зі сторони сина ОСОБА_2 .

Також, ОСОБА_1 неодноразово зверталась до правоохоронних органів за фактом протиправних дій її сина, останнього притягували до адміністративної та кримінальної відповідальності, де заявниця була потерпілою.

На підставі наведеного, суд прийшов до переконливого висновку, що матеріалами справи підтверджено вчинення ОСОБА_2 систематичного психологічного насильства відносно матері ОСОБА_1 , що свідчить про наявність ризику повторного вчинення домашнього насильства. За таких обставин вимоги заявника про видачу обмежувального припису щодо обмеження прав кривдника і покладення на нього обов`язків є обґрунтованими.

Щодо покладення на ОСОБА_2 певних обов`язків, які визначені заявницею, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.316 ЦК України,правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з вимогами ст.317 ЦК України,власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 318 ЦК України, визначено, що суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначеністаттею 2цього Кодексу.

Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Згідно з вимогами ст.319 ЦК України,власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону . При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Відповідно до вимог ст.320 ЦК України,право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Проаналізувавши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд вважає, що такий вид заходу тимчасового обмеження прав ОСОБА_1 , як заборона ОСОБА_2 перебуванняв місці її проживанняє фактично виселенням ОСОБА_2 із квартири, яка є його постійним місцем проживання, що не є пропорційним втручанням у мирне володіння майном і порушує право заінтересованої особи на житло. А тому в цій частині заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців. З урахуванням обставин справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що встановлення відповідних обмежень запобігатиме вчиненню ОСОБА_2 домашнього насильства, а строк видачі припису слід визначити на шість місяців.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК Українисудові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,141,263265,350-1-350-8 Цивільного процесуального кодексу України, -

у х в а л и в:

Заяву задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає на АДРЕСА_1 , українця, громадянина України.

Встановити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 та покласти на нього наступні обов`язки на строк 6 місяців:

- обмежити спілкування з постраждалою особою ОСОБА_1 ;

- заборонити наближатися ближче 100 метрів до інших місць частого відвідування постраждалою особою ОСОБА_1 ;

- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборонити вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) з постраждалою особою ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Копію рішення направити до Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області та в Калуську міську раду для взяття ОСОБА_2 - на профілактичний облік.

Рішення суду підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя