Рішення

від 21.02.2023 по справі 946/7877/21

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/7877/21

Провадження № 2/946/1377/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2023 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Присакар О.Я.,

за участю: секретаря судового засідання - Лупу О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

21.09.2021 року позивач звернувся до суду з позовними вимогами, які заявою віл 10.01.2023 року уточнив та просить визнати за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на 2/3 частини житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , право на завершення приватизації земельної ділянки площею 1,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (землі сільськогосподарського призначення) розташовану на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки - 5122086900:01:002:1977, приватизацію якої розпочав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га, що розташована на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, кадастровий номер 5122086900:01:001:0986.

Свої вимоги мотивує тим, що листом приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області № 282/02-14 від 29.06.2021 року, приватним нотаріусом повідомлено про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку із тим, що іншим спадкоємцем було пропущений строк для подання заяви про відмову від прийняття спадщини.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі суд ухвалює рішення за відсутності сторін про задоволення позову за наявності законних підстав, на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст. ст. 223, 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3, ст. 200 ЦПК України - за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 належить:

- 1/3 частка житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , виданого 07.10.2008 року виконавчим комітетом Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району, що також підтверджено довідкою №791, виданою 21.05.2021 року Саф`янівською сільською радою, Ізмаїльського району Одеської області.

Крім цього встановлено, що ОСОБА_3 була виділена земельна ділянка площею 1,000 га для ведення особистого селянського господарства на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району на підставі розпорядження №628/А-2012 Ізмаїльської райдержадміністрації від 28.03.2012 року.

Згідно до ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 29.04.2020 року Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_3 згідно ст. 1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого входить: 1/3 частина житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та право на завершення приватизації земельної ділянки площею 1,0000 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (землі сільськогосподарського призначення) розташовану на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки - 5122086900:01:002:1977, приватизацію якої розпочав ОСОБА_3 .

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

02 серпня 2013 року ОСОБА_3 залишив заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрований в реєстрі № 128 згідно з умовами якого, усе своє майно нерухоме та рухоме, де б воно було та з чого б не складалося, і взагалі все те, що на день смерті йому належатиме, і на що він за законом матиме право він заповів - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в рівних частках кожному.

Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №65285537 від 23.06.2021 року, наданої приватним нотаріусом Веліксар Т.І., заповіт ОСОБА_3 від 02.08.2013 року, зареєстрований за № 128 - не змінювався та не скасовувався.

Після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1241 ЦК України, особою яка має право на обов`язкову частку являється дружина - ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про одруження серії ? НОМЕР_3 , виданим 06.11.1966 року Утконосівським сільським бюро ЗАГС Ізмаїльського району, оскільки на час відкриття спадщини, а саме на 08.04.2020 року була непрацездатною за віком.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на час відкриття спадщини постійно проживали разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою № 791 від 21.05.2021 року, наданою виконавчим комітетом Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, тобто вважаються такими, які прийняли спадщину.

Встановлено, що ОСОБА_2 на спадщину після смерті ОСОБА_3 не претендує, крім того надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 за ОСОБА_1 .

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_4 належить:

- 1/3 частка житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 , виданого 07.10.2008 року виконавчим комітетом Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району, що також підтверджено довідкою №791, виданою 21.05.2021 року Саф`янівською сільською радою, Ізмаїльського району Одеської області;

- земельна ділянка площею 1,00 га, передана для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки - 5122086900:01:001:0986, що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 3202258939 від 28.02.2020 року.

Згідно до ст. 1216 ЦК України - спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 05.10.2021 року Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Після смерті ОСОБА_4 згідно ст.1220 ЦК України відкрилася спадщина на спадкове майно, до якого входить 1/3 частина житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 1,00 га, що розташована на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, кадастровий номер 5122086900:01:001:0986 та спадкове майно, яке вона прийняла після смерті чоловіка ОСОБА_3 як особа, що має обов`язкову частку у спадщині незалежно від заповіту, але не оформила своїх спадкових прав.

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1233 ЦК - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

02 серпня 2013 року ОСОБА_4 залишила заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району, зареєстрований в реєстрі за № 127, згідно з умовами якого, усе своє майно нерухоме та рухоме, де б воно було та з чого б не складалося, і взагалі все те, що на день смерті їй належатиме, і на що вона за законом матиме право вона заповіла - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в рівних частках кожному.

Згідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №70335648 від 17.10.2022 року, наданої приватним нотаріусом Веліксар Т.І., заповіт ОСОБА_4 від 02.08.2013 року, зареєстрований за № 127 - не змінювався та не скасовувався.

Після смерті ОСОБА_4 відповідно до ст. 1241 ЦК України, осіб, які мають право на обов`язкову частку незалежно від змісту заповіту, немає.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України - для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України - спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини постійно проживав разом із спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою № 2946 від 27.10.2021 року, наданою виконавчим комітетом Саф`янівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, тобто вважається таким, який прийняв спадщину.

Встановлено, що ОСОБА_2 на спадщину після смерті ОСОБА_4 не претендує, крім того надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає та не заперечує проти визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 за ОСОБА_1 .

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3ст. 152 ЗК України.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного Кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти, до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 121 Земельного Кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Положеннями статей 6, 67 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_5 дозволу на приватизацію) передбачено, що громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). Громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських споруд у розмірі не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 га.

Статтею 23 ЗК України 1990 року (у вказаній редакції) визначено, що право власності на землю посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Приватизація земельних ділянок передбачена постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200-ХІІ «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» та Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі - Декрет).

Законом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІІІ прийнято нову редакцію ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року.

Відповідно до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України 2002 року рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку. У разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3ст. 116 Земельного Кодексу України).

В силу ч. ч. 1, 4ст. 116 ЗК України, громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян в межах норм, провадиться один раз по кожному виду використання.

Виходячи з вимог ч. 1ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

За змістом ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно пункту «г» ч. 1ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

ЗК України у редакції, чинній до 01 січня 2013 року, встановлював, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю чи укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження меж земельної ділянки із власниками чи користувачами суміжних земельних ділянок; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; державна реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України.

Крім того, спадкоємець нерухомого майна у разі, якщо спадкодавцю належало право користування земельною ділянкою, вправі реалізувати своє право на безоплатне набуття у власність земельної ділянки у розмірах, встановлених ЗК України та у порядку, визначеному статтями 116, 118, 122 ЗК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 року у справі №350/67/15-ц (№14-652) цс-18 зазначила: Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 ЗК України).

Враховуючи вищезазначене, спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 має право на завершення розпочатої ОСОБА_3 приватизації земельної ділянки площею 1,00 га, передану для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки - 5122086900:01:002:1977.

Листом приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області № 282/02-14 від 29.06.2021 року, приватний нотаріус повідомив про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з тим, що відповідачкою - ОСОБА_4 було пропущено строк для подачі заяви про відмову від прийняття спадщини.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Приймаючи до уваги, що іншим (крім судового) шляхом захистити права позивача неможливо, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання права власності на спадкове майно та право позивача на спадщину таким, що підлягає захисту в зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги.

Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, ст. ст. 16, 316, 328, 392, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1225, 1233, 1234, 1268, 1269, 1270 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ), про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на:

- 2/3 частки житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку площею 1,00 га, передану для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки - 5122086900:01:001:0986.

Визнати за ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 право на завершення приватизації та реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,00 га, передану для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Утконосівської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки - 5122086900:01:002:1977.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через суд першої інстанції, з урахуванням положень п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.02.2023 року.

Суддя: О.Я.Присакар