Ухвала

від 20.02.2023 по справі 751/3105/14

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа№751/3105/14

Провадження №6-а/751/6/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючогосудді Деркача О.Г.

при секретарі Савчук М.О.

з участю: заявника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради Корж Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Чернігові клопотання ОСОБА_1 про відмову у прийнятті звіту Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року у справі №751/3105/14, накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, встановлення нового строку для подання звіту та зобов`язання Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради подати звіт про виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із клопотанням про відмову у прийнятті звіту Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року у справі №751/3105/14, накласти на директора Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради ОСОБА_2 штраф у розмірі 53680 грн., з них: 26840,00 грн. стягнути на її користь, 26840,00 стягнути на користь Державного бюджету України, встановити Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради новий строк для надання звіту про виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року у справі №751/3105/14 та зобов`язання подати звіт протягом десяти днів з дати набрання ухвалою суд законної сили.

Клопотання обґрунтовано тим, що на виконання ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19.04.2021 на її адресу надійшов звіт Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради (дала Департамент) (правонаступник Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради) (далі Управління) від 14.06.2021 № 04-28/9095 про виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 у справі № 751/3105/14. У поданому звіті Департамент зазначив, що на виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 у справі № 751/3105/14, Управління нарахувало їй щомісячну допомогу на дитину - ОСОБА_3 , відповідно до п. 6 ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, незалежно від інших виплат з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01.02.2014 по 31.08.2014 в сумі 4147,50 грн., однак вказані кошти залишаються не виплаченими у зв`язку з їх відсутністю на зазначені цілі. Вказане рішення суду має виконуватись органами місцевого самоврядування в межах переданих їм фінансових ресурсів.

Крім того, у поданому звіті від 14.06.2021 Департамент зазначає, що перерахунок зроблений за період з 01.02.2014 по 31.08.2014.

Вказує, що відповідно до поданого звіту з 01.09.2014 нарахування щомісячної допомоги на дитину - ОСОБА_3 , відповідно до п. 6 ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, незалежно від інших виплат з урахуванням виплачених сум, не проводився та проводитися не буде у зв`язку з виключенням п. 6 ч. 1 ст. 30 та надає «своє» тлумачення ухвалі Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.09.2016.

Також, у звіті від 14.06.2021 № 04-28/9095 Департамент відмовляється виконувати постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 у справі № 751/3105/14 шляхом не здійснення їй нарахування щомісячної допомоги на дитину - ОСОБА_3 , відповідно до п. 6 ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, незалежно від інших виплат з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01.09.2014 та їх невиплати.

Із поданого звіту та інших матеріалів справи вбачається, що на даний час постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 у справі № 751/3105/14 залишається невиконаною в частині нарахування їй щомісячної допомоги на дитину - ОСОБА_4 , відповідно до п. 6 ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 % мінімальної заробітної плати, незалежно від інших виплат з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01.09.2014 та невиплаті нарахованих коштів.

Зазначає, що вказані вище обставини свідчать про злісне ухилення відповідача від виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 у справі № 751/3105/14, позаяк у межах своїх повноважень відповідач не вчинив необхідні дії для виконання вказаного судового рішення та невиконання на даний час рішення суду в частині нарахування допомоги, починаючи з 01.09.2014 зумовлено обставинами, які залежать від відповідача.

Ухвалою суду від 23.01.2023 вищевказане клопотання призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні заявник просила задовольнити її клопотання з підстав викладених в ньому.

Представник Департаменту в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні клопотання, оскільки бюджетні зобов`язання на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, у Державному бюджеті на 2014 2021 роки не передбачені, видатки на зазначені цілі не затверджувалися у кошторисах розпорядників коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм.

Зазначивши, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом. Тобто, до вирішення питання фінансування з Державного бюджету на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту населення, які фінансуються з Державного бюджету, Департамент не має можливості виконати рішення суду зобов`язального характеру про здійснення виплати.

Вказавши, що неодноразово зверталися у межах наданих повноважень до відповідних вищестоящих органів щодо вирішення питання фінансування з Державного бюджету на забезпечення виконання судових рішень за програмою соціального захисту населення, але на даний час дана бюджетна програма відсутня. У зв`язку з чим, відсутня вина Департаменту у невиконанні судового рішення.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, Новозаводський районний суд м. Чернігова постановою від 15.04.2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014, позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив, а саме: визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради щодо виплати ОСОБА_1 допомоги на дитину у розмірі меншому, ніж визначено п. 6 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну допомогу на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до п. 6 ст. 30 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 % мінімальної заробітної плати, незалежно від інших виплат з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01.02.2014 і проводити перерахунок виплат в зв`язку зі збільшенням мінімального розміру заробітної плати. (т. 1, а.с.16-18, 25). Постанова набрала законної сили.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13.09.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016, задоволено заяву ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення та роз`яснено постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року по справі № 751/3105/14 провадження № 2-а/751/119/14, вважаючи кінцевою датою нарахування та виплати щомісячної допомоги на дитину досягнення ОСОБА_4 18 років. (т. 1, а.с. 153 155, 191 193)

На підставі вказаного судового рішення, 18.06.2014 року Новозаводським районним судом м. Чернігова був виданий виконавчий лист №751/3105/14. (т. 1, а.с. 39)

25.06.2014 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання вищевказаного рішення суду № 43812513 (т. 1, а.с.101).

29.08.2014, 14.01.2015, 02.04.2015, 15.04.2015, 27.11.2015 на адресу Управління направлялись вимоги державного виконавця щодо виконання рішення суду.

26.09.2018 року за заявою ОСОБА_1 щодо невиконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018270010007641, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

З огляду на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.03.2019 року, вбачається, що суд дійшов висновку, що постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року, яка набрала законної сили, було встановлено, що відповідачем протиправно не сплачувалось і не сплачується щомісячна допомога на дитину ОСОБА_4 , відповідно до п. 6 ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та встановлено, що протиправними діями УПСЗН Новозаводської районної у м. Чернігові ради безсумнівно завдано ОСОБА_1 моральної шкоди та рішенням суду стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади на користь ОСОБА_1 100 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 09.02.2021 замінено боржника у справі №751/3105/14 з Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради на правонаступника Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради. (т. 1, а.с. 237 238)

Відповідно до ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19.04.2021 року, заяву ОСОБА_1 щодо зобов`язання Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради подати звіт про виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, задоволено. Зобов`язано Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради у місячний строк з дня отримання ухвали суду подати звіт про виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року у справі №751/3105/14 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії. (т. 1, а.с. 283 285)

15.06.2021 року Департаментом до суду було надано звіт (з додатками) про виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року. (т. 1, а.с. 297 308)

Із положень статті 7 КАС України випливає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Дана судова практика щодо застосування цих положень Основного Закону України, також сформована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14 серпня 2018 року у справі № 826/4174/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 802/2135/17-а, від 22 січня 2019 року у справі № 813/142/16, від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21, від 1 червня 2022 року у справі № 640/25836/20 та від 27 липня 2022 року у справі № 540/606/20.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Згідно матеріалів справи, Управління зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну допомогу на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до п. 6 ст. 30 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 % мінімальної заробітної плати, незалежно від інших виплат з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01.02.2014 і проводити перерахунок виплат в зв`язку зі збільшенням мінімального розміру заробітної плати та відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016, вважаючи кінцевою датою нарахування та виплати щомісячної допомоги на дитину досягнення ОСОБА_4 18 років.

Так, Департамент у поданому до суду звіті від 14.06.2021 року, зазначив, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Управлінні з 01 лютого 2814 року до 31 серпня 2014 року та отримувала щомісячну виплату на сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як на дитину шкільного віку, яка народилася після ІНФОРМАЦІЯ_3 від матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 2 відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року).

З метою виконання постанови суду Управління здійснило розрахунок щомісячної виплати на дитину ОСОБА_1 за період з 01 лютого 2014 року до 31 серпня 2014 року, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року), сумою виплати 4263 грн. 00 коп., з яких виплачено 115 грн., 50 коп., та судомою доплатити - 4147 грн., 50 коп.

Згідно з Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936, виплата компенсацій та допомог, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться за місцем реєстрації громадян.

Згідно звіту Департаменту від 14.06.2021 року за № 04-28/9095, вбачається, що з 01 вересня 2014 року ОСОБА_5 у зв`язку зі зміною місця реєстрації (проживання) не перебувала на обліку в Управлінні, оскільки змінила зареєстроване місце проживання, що територіально відноситься до АДРЕСА_1 ) на підставі чого особова справа останньої була передана до органу праці та соціального захисту населення Деснянського району м. Чернігова

Таким чином, Управління частково виконало постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2014 року у справі № 751/3105/14, в частині нарахування щомісячної допомоги на дитину.

Крім того, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII із Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було повністю виключено п. 6 ч. 1 ст. 30. Норма набула чинності з 01 січня 2015 року, визнаною неконституційною вона не була. Тобто, з 01 січня 2015 року щомісячна виплата на дитину не призначається взагалі.

Посилаючись на Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (пп. 18 п. 4 у редакції, яка діяла до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 759), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936, зазначено, що нарахування і виплата вказаної допомоги є не своїм власним повноваженням органу місцевого самоврядування, а делегованим повноваженням органу виконавчої влади, і виконується органом місцевого самоврядування у межах переданих йому фінансових ресурсів.

Тобто, у даному випадку орган місцевого самоврядування виконує не свої власні повноваження, а повноваження держави і саме держава повинна забезпечити виконання таких повноважень.

Також вказавши, що бюджетні зобов`язання на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян, як Управлінням так і Департаментом, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, у Державному бюджеті на 2014 2021 роки не передбачені, видатки на зазначені цілі не затверджувалися у кошторисах розпорядників коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм.

Посилаючись на ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу України, також зазначивши, що вирішення питання фінансування з Державного бюджету на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту населення, які фінансуються з Державного бюджету, Департамент не має можливості виконувати рішення суду зобов`язального характеру про здійснення виплати різних видів соціальних виплат, які ухвалені судами після 01 січня 2013 року, у тому числі і зазначеної вище постанови суду. Як Управління, так і Департамент, неодноразово зверталися у межах наданих повноважень до відповідних вищестоящих органів щодо вирішення питання фінансування з Державного бюджету на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту населення, але на даний час бюджетна програма для виконання судових рішень для органів соціального захисту населення відсутня. У зв`язку з цим вина Управління/Департаменту, у невиконанні судових рішень відсутня.

Разом з тим, до звіту було долучено розрахунок Управління щодо щомісячної виплати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері має підстави належати до 1 або 2 категорії, або матері, яка на час настання або під час вагітності має підстави належати до 1 або 2 категорії, за період з 01 лютого 2014 року до 31 серпня 2014 року на виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 квітня 2014 року у справі № 751/3105/14 ОСОБА_1 на її дитину - ОСОБА_4 , АДРЕСА_2 , як дитину, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, за період 01.01.2014 31.08.2014 роки, в сумі 4263 грн. 00 коп., з якої сума доплати становить - 4147 грн. 50 коп., та копії листів, відповідей на них щодо бюджетних асигнувань на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту населення. (т. 1, а.с. 301)

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради, всупереч статті 129-1 Конституції України, статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 14, 370 КАС України, неповністю виконано постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року у справі №751/3105/14, оскільки лише здійснено відповідне нарахування за період з 01.02.14 року по 31.08.2014 року, та частково проведено виплату в сумі 115 грн. 50 коп., при цьому, заборгованість даного періоду становить 4147 грн. 50 коп.

Проте, вищезгадане судове рішення, яке підлягає обов`язковому виконанню, станом на час розгляду даного питання, залишається не виконаним як в частині здійснення нарахування за період з 01.09.2014 року по день досягнення відповідною дитиною повноліття, так і в частині проведення повного розрахунку за вказаний період.

Не приймаючи до уваги доводи боржника щодо зміни місця проживання стягувача, а також внесенням відповідних змін у законодавство, суд звертає увагу, що Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради є правонаступником прав і обов`язків Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, а судове рішення, яким встановлено певну вимогу до боржника, підлягає обов`язковому виконанню на всій території України.

При цьому, суд зазначає, що відсутність фінансування Департаменту із боку Державного бюджету не свідчить про виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року у справі №751/3105/14, а лише підтверджує, що таке невиконання судового рішення обумовлено об`єктивними обставинами, незалежними від посадових осіб вказаного Департаменту.

З огляду на таке, суд зазначає, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно з частиною першою статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. (Hornsby v. Greece, № 18357/91).

У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у пункті 33 рішення у справі «Бакалов проти України» (заява №14201/02) державні органи не можуть довільно посилатись на брак коштів як на виправдання невиконання рішення. Відомо, що затримка у виконанні судового рішення може за певних обставин бути виправдана, але не за рахунок звуження суті права, яке захищається статтею 6 Конвенції.

З огляду на вказану практику Європейського суду з прав людини, суд доходить висновку, що неповне виконання відповідачем постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року у справі №751/3105/14 може мати ознаки порушення прав позивачки, яке гарантується, зокрема, статтею 6 Конвенції.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу на директора Департаменту у розмірі 53680 грн. 00 коп., з яких: 26840 грн. 00 коп. стягнути на її користь, 26840 грн. 00 коп. стягнути на користь Державного бюджету України, у зв`язку із невиконанням постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року у справі №751/3105/14, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями частин першої-третьої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.

З огляду на норми статті 19 Конституції України, статті 68 Конституції України, які значають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків, суд зазначає, що водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 5 червня 2012 року № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Як зазначено вище, Управлінням на виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року у справі №751/3105/14 здійснено розрахунок розміру щомісячної виплати відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 на її дитину ОСОБА_4 , за період 01.02.14 31.08.14 роки, в сумі 4263 грн. 00 коп., з яких виплачено 115 грн. 50 коп., та з сумою до сплати 4147 грн. 50 коп., однак Департаментом станом на час розгляду даного клопотання вказана сума до сплати перерахована не була.

Також, згідно інформації від 26.10.2018, 14.06.2021 Управління та в подальшому Департамент інформував Департамент соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації щодо потреби в бюджетних асигнуваннях для забезпечення виконання грошових зобов`язань. Проте листами Міністерства соціальної політики України від 13.03.2015, 15.08.2015, 19.12.2018 проінформовано повідомлено Департамент соціального захисту населення Чернігівської ОДА щодо відсутності підстав виділення додаткових коштів на фінансування витрат, пов`язаних із виконанням судових рішень.

Так, з метою забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судового рішення, суд встановлює дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізує акти законодавства, враховує здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлює наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначає про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи, що не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, суд не вбачає наявності таких підстав.

Суд також зазначає, що стаття 113 Конституції України встановлює, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права та законності.

Відповідно до статей 116, 117 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує виконання законів України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики та політики у сфері соціального захисту, розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, видає в межах своєї компетенції постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Зазначені повноваження Уряду деталізовані у частині першій статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та полягають у забезпеченні проведення державної соціальної політики шляхом вжиття заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечення соціального захисту громадян; забезпеченні підготовки проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій; забезпеченні розробки та виконання державних програм соціальної допомоги, зокрема, особам з інвалідністю, пенсіонерам та інших непрацездатним і малозабезпеченим верствам населення.

Також суд звертає увагу, що в Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп від 25 січня 2012 року зазначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України; Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

На підставі вищезазначеного, суд доходить висновку, що політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення проведення якої на підставі пункту 3 статті 116 Конституції України здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Дана позиція також узгоджується Рішенні Конституційного Суду України № 3-рп від 25 січня 2012 року, постановою від 2 грудня 2018 року у зразковій справі № 802/2196/17-а (Пз/9901/1/18) Велика Палата Верховного Суду, ухвалою Верховного Суду у справі №200/3958/19-а, від 04.10.2022 року.

Тобто, покладені судом зобов`язання на відповідача можуть бути виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради, після надходження відповідних коштів з Державного бюджету України.

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновку, що невиконання судового рішення Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради в частині часткової невиплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Зважаючи на те, що Департаментом соціальної політики Чернігівської міської ради вжито конкретних заходів, спрямованих на виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року у справі №751/3105/14 в частині виплати частково проведеного нарахування, а також надано до суду належні докази вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення в цій частині, суд доходить висновку про відсутність підстав для накладення на директора Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради штрафу на цій стадії здійснення судового контролю за несвоєчасне виконання судового рішення.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, можливе або у разі ненадання звіту на виконання ухвали суду, або ненадання доказів, які свідчать про невжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду з моменту останнього встановлення строку надання звіту суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 про те, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Відтак, з огляду на вищенаведене, суд важає за необхідне встановити Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради новий строк для надання звіту про повне виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року у справі №751/3105/14 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись ст. ст. 241, 243, 248, 256, 382 КАС України, суд

У х в а л и в :

Клопотання ОСОБА_1 про відмову у прийнятті звіту Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року у справі №751/3105/14, накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, встановлення нового строку для подання звіту та зобов`язання Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради подати звіт про виконання рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Відмовити Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради у прийнятті звіту про виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року у справі №751/3105/14.

Встановити Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради новий строк для надання звіту про виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року у справі №751/3105/14 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради протягом двох місяців з дня отримання ухвали суду подати до Новозаводського районного суду м. Чернігова звіт про виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.04.2014 року у справі №751/3105/14 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

В решті вимог відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 24.02.2022 року.

Суддя О.Г. Деркач