Рішення

від 27.02.2023 по справі 902/1355/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2023 р. Cправа № 902/1355/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТАЛІТА" (вул. Глинки, буд. 7, м. Дніпро, 49000)

до: Малого приватного підприємства "РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНА ДІЛЬНИЦЯ №7" (вул. Островського, буд. 64, м. Калинівка, Вінницька область)

про стягнення 11 640,21 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТАЛІТА" з вимогами до Малого приватного підприємства "РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНА ДІЛЬНИЦЯ №7" про стягнення 7 794,00 грн - основного боргу, 1 612,18 грн - пені, 551,81 грн - інфляційних втрат, 902,82 грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами та 779,40 грн - штрафу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання Малим приватним підприємством "РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНА ДІЛЬНИЦЯ №7" зобов`язань за Договором поставки нафтопродуктів №80/21 від 19.04.2021 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

28.12.2022 за вказаним позовом суд відкрив провадження у справі № 902/1355/22 за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням розгляду справи по суті на 26.01.2023, про що постановив відповідну ухвалою.

У визначену судом дату (26.01.2023) судове засідання у даній справі не відбулося, у зв`язку з масштабною та тривалою повітряною тривогою, а також загрозою ракетних ударів по всій території України, про що складений акт № 2/2023 від 26.01.2023, який долучено до матеріалів справи.

26.01.2023 судом постановлено ухвалу про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 27.02.2023.

На визначену судом представник позивача не з`явився.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зауважує, що ухвала про відкриття провадження у справі отримана представником відповідача 04.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 2240002195320.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.02.2023 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

19.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НАФТАЛІТА" (позивач, за Договором Постачальник) та Малим приватним підприємством "РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНА ДІЛЬНИЦЯ №7" (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір поставки нафтопродуктів №80/21 (надалі Договір) за умовами якого Постачальник зобов`язується, передати у власність Покупця нафтопродукти: змащувальні матеріали, автохімія, антифризи (в асортименті) (далі - Товар), а Покупець прийняти Товар та сплатити за нього, відповідно до умов цього Договору.

За змістом п.п. 1.2. Договору Товар за цим Договором буде постачатися окремими партіями, протягом строку дії цього Договору. Кількість, якість, асортимент та ціна Товару погоджується Сторонами у видаткових накладних на Товар. Наявність підписів уповноважених представників Сторін на видаткових накладних свідчить про те, що всі відомості зазначені в них є вірними, погодженими та прийнятими Сторонами. За цим Договором, видаткова накладна на Товар є для Сторін специфікацією у розумінні статті 266 Господарського кодексу України.

Якість Товару, який постачається має відповідати державним стандартам України, технічним умовам ти підтверджуватися відповідними паспортами якості виробника та/або сертифікатами якості, деклараціями про відповідність. (п. 1.3. Договору)

Відповідно до п. 3.8. Договору Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості, а право власності на Товар таким, що перейшло від Постачальника до Покупця в момент виконання поставки Постачальником, передбачений базисом постачання. Ризики втрати та порчі Товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту передбаченого базисом поставки.

Сторони домовилися, що належним чином оформлена видаткова накладна на Товар або товарно-транспортна накладна на поставку Товару - є належним підтвердженням отримання товару Покупцем. (п. 3.11. Договору)

Сумою (Ціною) цього Договору - є сума вартостей Товару поставленого за всіма видатковими накладними до цього Договору. (п. 5.2. Договору)

Відповідно до п. 5.3. Договору Покупець здійснює 100% передплату за Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, якщо інше не передбачене додатковою угодою до Договору.

За змістом п. 5.4. Договору Постачальник має право відвантажити Покупцю товар без передплати та складання відповідної додаткової угоди з погодженням нових строків оплати. У такому випадку сторони домовилися, що Покупець зобов`язується оплатити за поставлений товар на підставі Договору протягом 21 (двадцяти одного) банківського дня з дати поставки товару.

Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. (п. 5.6. Договору)

Пунктом 6.4. Договору Сторони погодили, що в разі несплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманого Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки платежу від вартості несплаченого або невчасно сплаченого Товару. У разі якщо термін прострочки оплати перевищує 15 календарних днів. Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі десять відсотків від вартості неоплаченого/не своєчасно оплаченого товару. Оплата пені не звільняє Покупця від виконання прийнятих па себе зобов`язань за цим Договором.

Також в разі порушення строків оплати за Договором - Покупець сплачує Постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 28 % річних, за кожен день прострочки. (п. 6.5. Договору)

Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2022 року, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії Договору не звільняє винну Сторону від відповідальності за його невиконання. (п. 9.1. Договору)

Як стверджується матеріалами справи, позивачем на виконання умов Договору поставки нафтопродуктів № 80/21 від 19.04.2022 , за видатковою накладною № 1644 від 19.05.2022, поставлено відповідачу товар на загальну суму 7 794,00 грн.

Вказана накладна підписана позивачем та відповідачем. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у видатковій накладній товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

За доводами позивача, відповідач, в порушення умов Договору та взятих на себе зобов`язань, вартість отриманого товару не оплатив, і станом на 16.12.2022 сума боргу складає 7 794,00 грн.

Наведені обставини стали підставою звернення позивача з позовом до суду про примусове стягнення з відповідача вартості поставленого товару та штрафних санкцій.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначеною видатковою накладною підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за Договором на загальну суму 7 794,00 грн.. Тоді як доказів оплати товару в повному обсязі матеріалах справи відсутні, і відповідачем не надано.

Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення суму основного богу у розмірі 7 794,00 грн.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 1 612,18 грн пені, 779,40 грн штрафу, 551,81 грн інфляційних втрат та 902,82 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Відповідно до п. 6.4. Договору в разі несплати, або несвоєчасної оплати вартості отриманого Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочки платежу від вартості несплаченого або невчасно сплаченого Товару. У разі якщо термін прострочки оплати перевищує 15 календарних днів. Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі десять відсотків від вартості неоплаченого/не своєчасно оплаченого товару. Оплата пені не звільняє Покупця від виконання прийнятих па себе зобов`язань за цим Договором.

Також в разі порушення строків оплати за Договором - Покупець сплачує Постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 28 % річних, за кожен день прострочки. (п. 6.5. Договору)

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 05.06.2020 у справі №922/3578/18, частиною 2 статті 625 ЦК України конкретизовано визначений статтями 536 та 693 цього Кодексу обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, ст.536 ЦК України надає стягувачу право нараховувати боржнику проценти за користування чужими грошовими коштами, а норми ч.2 ст.625 ЦК України конкретизують, що розмір таких процентів становить 3% річних, якщо інший розмір сторони не визначили у договорі.

Пунктом 6.5. Договору сторони визначили, що в разі порушення строків оплати за Договором - Покупець сплачує Постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами з розрахунку 28 % річних, за кожен день прострочки.

Отже, сторони, керуючись принципом свободи договору, визначили на свій розсуд, погодили та досягли згоди щодо визначення такої міри відповідальності, як сплату відсотків за користування чужими грошовими коштами.

З огляду на вищезазначене, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованим, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України.

При цьому судом враховується, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України. А тому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.

Суд акцентує увагу, що відповідачем не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку пені, штрафу, 28% річних та інфляційних втрат, не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.

Суд, перевіривши розрахунок пені, штрафу, 28% річних та інфляційних втрат на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, дійшов висновку, що такі вимоги є обґрунтованими, правомірними та арифметично правильними, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 3 та 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Малого приватного підприємства "РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНА ДІЛЬНИЦЯ №7" (вул. Островського, буд. 64, м. Калинівка, Вінницька область 22400; код ЄДРПОУ 13334381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТАЛІТА" (вул. Глинки, буд. 7, м. Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 43244715) 7 794 грн. 00 коп. - основного боргу; 1 612 грн. 18 коп. - пені; 779 грн. 40 коп. - штрафу; 902 грн. 82 коп. - відсотків за користування чужими грошовими коштами; 551 грн. 81 коп. - інфляційних втрат та 2 481 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також на відомі суду електронні адреси: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 01 березня 2023 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Глинки, буд. 7, м. Дніпро, 49000)

3 - відповідачу (вул. Островського, буд. 64, м. Калинівка, Вінницька область)