Рішення

від 01.03.2023 по справі 904/4793/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2023м. ДніпроСправа № 904/4793/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька електропромислова група", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меттранссервіс", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 27 606,20 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізька електропромислова група" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меттранссервіс" про стягнення заборгованості за договором поставки № 60/10-21 від 01.10.2021 в розмірі 27 606,20 грн., з яких:

- 19 594, 79 грн. - основний борг;

- 3 527, 68 грн. - пеню;

- 4 028, 55 грн. - інфляційні втрати;

- 455, 18 грн. - 3 % річних.

Ухвалою суду від 21.12.2022 позовну заяву залишено без руху.

28.12.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 02.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

01.03.2023 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару відповідно до договору поставки №60/10-21 від 01.10.2021, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 19 594,79 грн.

У зв`язку з простроченням оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 3527,68 грн. за загальний період прострочення з 01.03.2022 по 21.09.2022, 3% річних у розмірі 455,18 грн. за загальний період прострочення з 01.03.2022 по 14.12.2022 та інфляційні втрати у розмірі 4 028,55 грн. за загальний період прострочення з 01.03.2022 по 30.11.2022.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, зокрема, в період з 24.02.2022 по теперішній час (01.03.2023), ухвала суду від 02.01.2023 не була відправлена учасникам даної справи засобами поштового зв`язку.

В той же час, відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до вказаних вище положень, господарським судом було здійснено надсилання ухвали суду від 02.01.2023 на електронну адресу відповідача- office@mts-ua.com, яка отримана останнім - 03.01.2023, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну адресу відповідача (а.с.28).

Так, ухвалою суду від 02.01.2023, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 02.03.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є обставини щодо укладання договору, встановлення факту поставки за договором, порушення відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати вартості товару, правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Запорізька електропромислова група" (далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Меттранссервіс" (далі покупець) був укладений поставки № 60/10-21 від 01.10.2021. (далі- договір).

Відповідно до пункту 8.2. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення між сторонами. У разі, якщо жодна із сторін не виявила бажання щодо розірвання договору, цей договір вважається пролонгований на 1 рік на тих же умовах, але не більше, ніж на 3 роки.

Відповідно до пунктів 1.1-1.2 договору постачальник зобов`язується протягом дії договору передати покупцеві кабельно-провідникову й електротехнічну продукцію, надалі - товар окремими партіями за цінами, в асортименті й кількості, які погоджуються сторонами в накладних, що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язаний прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Загальний обсяг товару, що продається за даним договором, визначається протягом терміну дії договору з урахуванням кількості й асортиментів товару по всім переданим відповідно до умов даного договору партіями товару.

Ціни на товар визначаються сторонами в накладній на момент передачі партії товару. Сторони підтверджують, що ціна, зазначена в накладній, вважаться звичайною.

Загальна суму договору визначається, виходячи із цін на товар, асортименту і загальної кількості товару, вказаних у видаткових накладних та проданого відповідно до умов договору. (п. 2.1. договору.)

Пунктом 3.1. договору передбачено, що покупець отримує товар відповідно до виставлених рахунків. Неотримання покупцем рахунку-фактури не є підставою посилатись на неможливість здійснити оплату за договором.

Покупець зобов`язаний здійснити оплату за отриманий товар на умовах повної попередньої оплати протягом 3 днів з дати виставлення рахунку на оплату. Якщо сторонами узгоджено часткове або повне відстрочення оплати, то розрахунок за товар відбувається у визначений сторонами строк, але у будь-якому разі остаточний розрахунок не повинен перевищувати строк 30 календарних днів з дати отримання товару. (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.5. договору встановлено, що постачальник зобов`язаний передавати покупцеві товар партіями в строки, кількості й асортиментах (номенклатурі), погоджені сторонами в заявках. Кожна поставка здійснюється на основі або відповідної специфікації, або окремого замовлення, яке направляється на узгодження засобами електронного зв`язку. Замовлення складається у довільній формі, яка дає можливість визначитися постачальнику з усіма істотними умовами поставки і суттєвими ознаками товару.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад постачальника, м. Запоріжжя). (п. 3.6. договору).

Прийом товару за кількістю здійснюється покупцем на підставі даних, зазначених постачальником в товаросупровідних документах (рахунок, видаткова накладна).

Місцем виконання договору є м. Запоріжжя. Право власності на товар та ризик його випадкової втрати чи пошкодження переходять від постачальника до покупця з моменту підписання видаткової накладної покупцем або з моменту передачі товару перевізнику/експедитору. Постачальник не несе відповідальності за пошкодження або втрату товару, що можуть виникнути внаслідок транспортування товару покупцем або залученим ним перевізником/експедитором, а також після передачі товару покупцю або перевізнику/експедитору. Документом, що підтверджує передачу товару перевізнику/експедитору, є товарно-транспортна накладна, підписана постачальником та перевізником/експедитором (п. 4.1. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 19 594,79 грн, що підтверджується видатковими накладними № 741 від 28.01.2022 на суму 13 649,75 грн. та № 1397 від 17.02.2022 на суму 5 945,04 грн.

Дані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками без заперечень.

Відповідач вартість поставленого товару не сплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 19 594,79 грн.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту закріплені в частині першій статті 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач не надав докази оплати вартості отриманого товару в розмірі 19 594,79 грн.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 19 594,79 грн.підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем. Тому суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача в цій частині.

Правомірність нарахування пені.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата пені.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3. договору визначено, що за порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач нарахував пеню у розмірі 3527,68 грн. за загальний період прострочення з 01.03.2022 по 21.09.2022.

Суд перевірив розрахунки позивача, виявив в ньому помилку, тому до стягнення підлягає пеня в розмірі 3527,67 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 0,01 грн. слід відмовити.

Правомірність нарахування 3% річних.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 455,18 грн. за загальний період прострочення з 01.03.2022 по 14.12.2022.

Суд перевірив розрахунок 3% річних, помилок не виявив, тому позовна вимога є такою, що підлягає задоволенню у розмірі 455,18 грн.

Правомірність нарахування інфляційних втрат.

Пунктом. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач заявив вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 028,55 грн. за загальний період прострочення з 01.03.2022 по 30.11.2022.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд помилок не виявив, тому задоволенню підлягають інфляційні втрати у розмірі 4 028,55 грн.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 19 594,79 грн. - основного боргу,3527,67 грн. - пені, 455,18 грн - 3% річних та 4 028,55 грн. - інфляційних втрат.

В частині стягнення пені у розмірі 0,01 грн. слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 3, 4, 13, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька електропромислова група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меттранссервіс" про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 27 606,20 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меттранссервіс" (50036, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.. Харцизька, буд. 11, приміщення 2, ідентифікаційний код 32693741) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька електропромислова група" (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 12/51, ідентифікаційний код 32649399) 19 594,79 грн. - основного боргу, 3527,67 грн. - пені, 455,18 грн - 3% річних та 4 028,55 грн. - інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2023.

Суддя Н.Г. Назаренко