Рішення

від 01.03.2023 по справі 905/880/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.03.2023р. Справа №905/880/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., за участю секретаря судового засідання (помічника судді за дорученням) Фролової Т.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Делком Україна» ( 49010, Дніпропетровська обл., Дніпро, вул. Лазаряна, буд. 3, код ЄДРПОУ 35043933, ел. пошта anadelcom@dp.ua)

до відповідача: Державне підприємство "Добропіллявугілля-видобуток" (85001, Донецька обл., Добропілля(з), пр.Шевченка, буд. 2, 84205, ЄДРПОУ 43895975, ел. пошта: dobropolyecoalmining@gmail.com)

про стягнення 475 944 грн

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явились;

від відповідача - не з`явились;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Делком Україна" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" про стягнення заборгованості в розмірі 475 944грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 422-21 ШУД/ШУН про закупівлю товарів за результатами торгів № UA-2021-04-05-002465-с від 20.04.2021. Позивач зазначає, що 26.04.2021 за видатковими накладними №№ 59-60 поставив відповідачу товар на загальну суму 544 068 грн. У зв`язку з тим, що відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар, позивач просив стягнути основну заборгованість, пеню, 3% річних та інфляційні втрати у загальному розмірі 475 944 грн.

Ухвалою від 08.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

23.01.2023 винесено ухвалу господарського суду Донецької області про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження. Сторонам запропоновано надати необхідні пояснення та підтверджуючі документи.

Відповідач свої правом на подання відзиву не скористався.

Ухвалою суду від 06.02.2023 розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 15.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.02.2023.

27.02.2023 в судове засідання сторони не з`явились.

Про розгляд справи сторони повідомлялись шляхом надіслання процесуальних документів в електронному вигляді на їх електронні адреси та телефонограмами.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін та за наявними в ній матеріалами.

Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, в залежності від об`єктивних обставин, пов`язаних із збройною агресією, у тому числі інтенсивністю бойових дій у місті Харкові відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності та визначена можливість проведення судових засідань у приміщенні суду за наявності об`єктивних обставин, які забезпечать безпеку проведення такого судового засідання у приміщенні суду (перебування суддів, працівників суду).

Крім того слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету.

Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, дослідивши наявні матеріали справи

ВСТАНОВИВ:

20 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Делком Україна» (Позивач, Постачальник) та Державним підприємство «Добропіллявугілля-видобуток»» (іменоване надалі - Відповідач, Покупець) був укладений договір № 422-21 ШУД/ШУН про закупівлю товару за результатами торгів №UA-2021-04-05-002465-с із Специфікацією до нього (надалі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Постачальник (Позивач) зобов`язується передати (поставити) у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення: код ДК 021:2015-31200000-8 «Електророзподільна та контрольна апаратура» (вимикачі, датчики, сигналізатори) (далі - Продукція) в асортименті, кількості, в термін, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими Сторонами в цьому Договорі і Специфікаціях, що є невід`ємною частинами до цього Договору. Покупець зобов`язується прийняти і оплатити Продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.4.1. Договору поставка Продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені Сторонами в Специфікаціях до цього Договору.

У відповідності до п.4.3.2 Договору Постачальник зобов`язаний надати покупцю видаткову накладну або акт прийому-передачі товару.

За змістом пункту 5.3. Договору, розрахунок за поставлену Постачальником продукцію здійснюються Покупцем протягом 45 календарних днів з дня отримання товару на підставі отриманого Покупцем рахунку.

Договір вступає в силу з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2021, а в частині здійснення розрахунків до повного виконання Сторонами грошових зобов`язань.

Договір та специфікація (з визначенням найменування, ціни та кількості товару) підписані уповноваженими особами та скріплений печатками Сторін.

На виконання умов Договору, Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 544 068,00 грн., зокрема, за видатковими накладними № 59 від 26.04.2021 року на суму 320 274,00 грн. та № 60 від 26.04.2021 року на суму 223 794,00 грн.

Згідно доводів Позивача, поставлена за видатковими накладними № 59 від 26.04.2021 та № 60 від 26.04.2021 Продукція була оплачена Покупцем не у повному обсязі. Так, за видатковою накладною № 59 від 26.04.2021 - неоплаченою залишилася Продукція на суму 220 274 грн., за видатковою накладною № 60 від 26.04.2021 року - неоплаченою залишилася Продукція на суму 223 794,00 грн. Загальний розмір вартості неоплаченої Продукції складає 444 068 грн.

У зв`язку з вищенаведеними обставинами позивач листом №135 від 22.11.2021 звернувся до відповідача з вимогою оплатити наявну заборгованість, проте відповідач вимоги позивача не виконав, борг не сплатив.

Вважаючи порушеним своє право, ТОВ «Делком Україна» звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» заборгованості у розмірі 444 068 грн., пені у розмірі 312 грн., 3% річних - 9380 грн., та інфляційних втрат у розмірі 22184 грн.

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного Договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що укладений між сторонами вищезазначений Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка кореспондується із ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено матеріалами справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 544 068,00 грн. за видатковими накладними № 59 від 26.04.2021 року на суму 320 274,00 грн. та № 60 від 26.04.2021 року на суму 223 794,00 грн.

Вищевказані видаткові накладні підписані представниками Постачальника та Покупця, скріплені печатками підприємств.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність претензій до поставленого Позивачем та отриманого Відповідачем товару за кількістю та(або) якістю.

Умовами п.5.3 Договору встановлено, що поставлена Позивачем Продукція мала бути оплачена Відповідачем протягом 45 календарних днів з дня отримання товару, тобто кінцевим строком оплати є 10.06.2021р.

У судовому засіданні встановлено, що поставлена за видатковими накладними № 59 від 26.04.2021 та № 60 від 26.04.2021 продукція була оплачена Покупцем частково у сумі 100 000грн, що підтверджується платіжним дорученням №5174 від 13.08.2021р.

Отже загальний розмір вартості неоплаченого товару складає 444 068 грн.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які свідчать про оплату Відповідачем вартості отриманого за цими накладними товару в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що належними та допустимими доказами позивачем доведено факт порушення відповідачем грошових зобов`язань по розрахункам за товар поставлений за вищевказаними видатковими накладними на загальну суму 444 068 грн. Отже, до стягнення з Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» на користь ТОВ «Делком Україна» підлягає сума основного боргу за спірним Договором поставки.

Щодо стягнення 3% річних, інфляційних та пені

Виходячи з вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

За приписами частини 2 пункту 3.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума боргу яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеній у Постанові від 07.08.2019 року у справі №905/1302/18.

Разом з цим, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 Господарського кодексу України).

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частина 1 статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Цивільного кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.7. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати Продукції, Покупець сплачує Постачальнику неустойку у формі пені у розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, та не більше 5% від простроченої суми.

Обґрунтовуючи доводи своїх вимог, позивач надав суду розрахунок суми боргу, 3% річних, інфляційних та пені, з посиланням на первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують проведення вказаних господарських операцій (за кожною видатковою накладною окремо з урахуванням оплат).

Дослідивши доводи позивача та наявні матеріали справи суд дійшов до висновку про наступне.

У відповідності до п.5.3 Договору кінцевим строком оплати поставленої Позивачем продукції є 10.06.2021р., тобто з 11.06.2021 починається прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем.

Позивач при визначенні періоду розрахунку для здійснення нарахування пені та 3% річних припустився помилки, оскільки у якості періоду такого нарахування визначив початковим періодом 10.06.2021.

Отже при здійсненні нарахування пені та 3% річних суд застосовує початковий період такого нарахування з 11.06.2021.

Крім того, при здійсненні нарахування пені позивач посилався на п.6.15 Договору, за умовами якого строк нарахування Покупцем (відповідачем) штрафних санкцій Постачальникові (позивачу) за договором не обмежується 6 місяцями з моменту виконання зобов`язань за договором, у зв`язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за увесь період порушення зобов`язання.

Виходячи з приписів зазначеного пункту Договору саме відповідач має право нараховувати штрафні санкції позивачу за увесь період порушення ним зобов`язання (понад 6 місяців), якщо б таке відбулось з боку позивача.

Отже нарахування пені позивачем, у відповідності до норм діючого законодавства, має бути обмежено шестимісячним терміном.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що позивач припустився помилки при визначенні періоду такого нарахування та здійсненні розрахунку, проте суд обмежений заявленими позовними вимогами, тому заявлена позивачем сума пені до стягнення підлягає задоволенню за видатковою накладною №59 від 26.04.2021 у розмірі 155,10 грн., за видатковою накладною № 60 від 26.04.2021 у розмірі 157,58 грн., а всього в сумі 312,68 грн.

Щодо 3% річних, нарахованих позивачем за період з 10.06.2021 по 22.02.2022 на суму боргу за спірними накладними, то суд зазначає, що хоча позивач припустився помилки у визначенні початкового періоду нарахування штрафних санкцій, проте арифметично визначена позивачем сума є вірною, а тому до стягнення підлягає заявлена позивачем сума у розмірі 9 380 грн.

Нарахований позивачем розмір інфляційних втрат за період червень 2021 - лютий 2022 на суму боргу складає :

за видатковою накладною №59 від 26.04.2021 - 11 004,48 грн.;

за видатковою накладною № 60 від 26.04.2021 - 11 180,33 грн.

Суд дослідивши наданий розрахунок інфляційних втрат зазначає, що оскільки суд обмежений заявленими позовними вимогами, тому такі вимоги підлягають задоволенню на суму визначену позивачем.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Частиною 2 ст.46 ГПК України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням вимог ст.46 ГПК України, до стягнення з відповідача підлягають заявлені у позові: пеня у розмірі 312 грн., 3% річних у розмірі 9380 грн. та інфляційні втрати у розмірі 22184 грн.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позову.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Відповідача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Делком Україна" до Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" про стягнення заборгованості в розмірі 475 944 грн - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (85001, Донецька обл., Добропілля(з), пр.Шевченка, буд. 2, 84205, ЄДРПОУ 43895975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Делком Україна» (49010, Дніпропетровська обл., Дніпро, вул. Лазаряна, буд. 3, код ЄДРПОУ 35043933) суму заборгованості у розмірі 475 944 грн., яка складається з

основного боргу у розмірі 444 068 грн;

пені в розмірі 312 грн.;

3% річних у розмірі 9380 грн.;

інфляційних втрат у розмірі 22184 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (85001, Донецька обл., Добропілля(з), пр.Шевченка, буд. 2, 84205, ЄДРПОУ 43895975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Делком Україна» (49010, Дніпропетровська обл., Дніпро, вул. Лазаряна, буд. 3, код ЄДРПОУ 35043933) витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 139,16 грн.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 27.02.2023 року.

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2023.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Ю.С. Зельман