Рішення

від 28.02.2023 по справі 918/16/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2023 р. м. РівнеСправа № 918/16/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Агроресурс"

про: стягнення в сумі 57 861,54 грн

секретар судового засідання: Коваль С.М.

представники:

від позивача: Н.Махаринець;

від відповідача: І.Грибок;

ОПИС СПОРУ

Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Агроресурс" про стягнення 57 861,54 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" та ПАТ "Агроресурс" укладено договір №4781 від 01 червня 2014 року на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію.

06 квітня 2021 року представниками підприємства РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" в присутності представника ПрАТ "Агроресурс" були відібрані проби стічних вод для проведення аналізу їх якості, про що оформлено відповідно акт про відбір проб стічних вод №150.

За результатами проведеного основного хімічного аналізу лабораторією підприємства було виявлено перевищення рівня вмісту забруднюючих речовин в стічних водах абонента, про що останнього було повідомлено листом-повідомленням.

Відповідно до Правил приймання та договору зроблено розрахунок плати за скид понаднормативних забруднень на суму 57 861,54 грн, які відповідачем не сплачено в добровільному порядку.

У своєму відзиві на позов відповідач зазначив, що позивачем не надано документів, що засвідчують акредитацію лабораторії позивача для галузі аналізу стічних вод.

Працівники РОВКПВКГ "Рівнеоблводоканалу" не надали інформацію про те, яким документом саме вказані особи уповноважені на здійснення відбору проб на території ПрАТ "Агроресурс".

В акті про відбір проб стічних вод №150 від 06 квітня 2021 року у графі "Особливі умови щодо відбору проб" де повинні зазначатися: спосіб відбору проб, відмітка про поділення (розлив) проби для проведення відомчого контролю та/або арбітражного аналізу, кількість та обсяги зразків, зазначається інформація про неявку споживача для відбору проб, або відмову представника споживача від підпису" представником позивача зазначено тільки: "Передача проб стічної води для відомчого контролю. Проби води опечатані", що на переконання відповідача є порушенням.

Відповідач вказує, що в акті №150 не вказано спосіб відбору проб, відсутня інформація про проведення консервування проби (або ні), не вказана температура відібраних проб та вжиті заходи і температура її охолодження. У акті №3 не зазначена дата та час передачі до лабораторії проби стічних вод. Крім того, у акті № 3 не вказана лабораторія та посада, прізвище, ім`я та по-батькові представників лабораторії та їх підписи.

У акті №150 не вказаний тип посуду у який відбиралася проба, у графі "назва та вид проби" зазначено: "разова контрольна".

Відповідач вказує, що лабораторний аналіз відібраної проби тривав понад 6 діб та був проведений з порушенням строків встановлених ДСТУ ISO 5667- 10:2005 та правилами, що є порушенням відповідних стандартів у даній галузі та безумовно не могло не вплинути на достовірність дослідження.

У протоколі лабораторного дослідження води вказаний номер проби 150, однак, проба із зазначеним номером не відбиралася на території відповідача 06 квітня 2021 року. Згідно акту про відбір проб стічних вод №150 від 06 квітня 2021 року, та акту про передачу проб стічних вод для відомчого контролю №3 від 06 квітня 2021 року відбиралася проба № 7.

Також відповідач стверджує про відсутність акредитації лабораторії позивача для галузі аналізу стічних вод.

З урахуванням наведеного відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 03 січня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 31 січня 2023 року.

18 січня 2023 року до суду подано відзив на позов.

В судовому засіданні 31 січня 2023 року оголошено перерву до 28 лютого 2023 року.

31 січня 2023 року позивачем подано відповідь на відзив.

Щодо вказаної відповіді суд відзначає, що ухвалою суду від 03 січня 2023 року позивачу встановлено 5-ти денний строк для подання відповіді на відзив, який обчислюється з дня отримання відзиву на позов.

Відзив на позов відповідачу вручено 18 січня 2023 року, що стверджується відомостями з відстеження поштового відправлення №3302812183874. Таким чином строк для подання відповіді на відзив сплив 24 січня 2023 року, водночас відповідь на відзив поданий (зданий для відправлення) 27 січня 2023 року. Відтак суд констатує що відповідачем пропущено строк для подання відповіді на відзив. Клопотань про поновлення чи продовження процесуальних строків позивач не заявляв.

Згідно з правилами статті 118 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином відповідь на відзив підлягає залишенню без розгляду.

В судовому засіданні позивач підтримав позов.

В судовому засіданні відповідач позов не визнав.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

01 червня 2014 року між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (позивач/ водоканал) та Приватним акціонерним товариством "Агроресурс" (відповідач/абонент) укладено договір № 4781 на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію з додатками (далі - договір), відповідно до предмету якого водоканал забезпечує водопостачання абонента до місця приєднання останніх до комунальних водопроводів, а також приймає стічні води у комунальна каналізацію та очищає їх. Об`єми та характеристика води та стоків, вид послуг, що надаються наведені в дислокації об`єктів у додатку № 1 до цього договору.

Згідно з умовами пункту 2.3. договору, водоканал зобов`язується відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190 (далі - правила) визначати об`єм стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення та здійснення поливально-мийних робіт під час прибирання територій (далі - поверхневі стічні води), і неорганізовано потрапляє у комунальну каналізаційну мережу з територій і дахів будівель абонента, як при загальносплавній, так і при роздільній системі водовідведення. Абонент надає інформацію про вид поверхні та площі стоку, а також відповідає за достовірність надання такої інформації.

Відповідно до пункту 2.4. договору абонент зобов`язаний: своєчасно проводити оплату за надані послуги водопостачання та водовідведення; належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої па них, які перебувають у нього на балансі відповідно до цього договору та правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190; для обліку витраченої води встановити водолічильник і передати його за актом представнику водоканалу. Абонент несе відповідальність за збереження водолічильника, водомірних вузлів та санітарний стан приміщення водомірного вузла; забезпечити можливість безпосереднього доступу уповноважених представників водоканалу для проведення обстежень водопровідних і каналізаційних мереж, систем абонента, приладів і пристроїв на них, контролю за раціональним водокористуванням, тощо, та складання актів за їх результатами; виконувати в установлені терміни приписи водоканалу; для безперебійного водопостачання, в разі аварії на водопровідних мережах, мати резервуари добового запасу води; у випадку будь-яких змін (форми власності, банківських реквізитів, несправності водолічильників, приєднання субабонентів, розміщення орендарів, тощо) та передачі об`єктів або частини об`єкту на баланс новому власнику повідомити письмово в 7 денний строк про це водоканал; замовити та виготовити технічні умови на додатковий обсяг водопостачання у разі перевищення обсягу, зазначеного у п. 1.3. цього договору; відводити стічні води у комунальні каналізаційні мережі без перевищення граничнодопустимих концентрацій (ГДК) забруднень, встановлених "Правилах приймання стічних вод у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", затверджених наказом Держбуду України віл 19.02.2002р. №37.

Відповідно до пунктів 6.1. 6.2. договору, він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом одного року. З моменту набрання чинності даного договору припиняється дія аналогічного договору між тими ж сторонами про той же предмет. Договір вважається щорічно продовженим на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення терміну його дії будь-яка із сторін письмово не повідомила другу сторону про його припинення.

Як видно з матеріалів справи, 06 квітня 2021 року представниками водоканалу у присутності представника ПрАТ "Агроресурс" на вул. Нижньодворецька, 35, м. Рівне, відібрано пробу стічної води, про що складено акт про відбір проб стічних вод від 06 квітня 2021 року № 150.

Також складено акт про передачу проб стічних вод для відомчого контролю від 06 квітня 2021 року № 3.

Позивач вказує, що за результатами проведеного аналізу відібраної води відповідачем проведено розрахунок величини плати за перевищення допустимих концентрацій по таким забруднюючим речовинам як: азот амонійний, завислі речовини, сульфати, залізо.

У зв`язку з наведеним, позивачем здійснено розрахунок додаткової плати за скид понаднормових забруднень та виставлено відповідачу рахунок на оплату № 407 від 05 травня 2021 року на суму 57 861,54 за скид понаднормативних забруднень, які направлені відповідачу для оплати.

У зв`язку з відсутністю їх оплати позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються договірних відносин щодо подачі води та прийняття стічних вод. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними, оскільки відповідачем допущено скидання стічних вод з перевищенням граничнодопустимих концентрацій речовин. Водночас відповідач вважає що при перевірці стічних вод позивачем допущено ряд порушень, а відтак результати випробувань відібраних зразків не можуть вважатися належними та допустимими доказами порушення відповідачем договору.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Частиною 1, 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями статті 39 Водного кодексу України (далі - ВК України), для оцінки екологічної безпеки виробництва встановлюються галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об`єкти та тих, що подаються на очисні споруди, тобто нормативи гранично допустимих концентрацій речовин у стічних водах, що утворюються в процесі виробництва одного виду продукції при використанні однієї і тієї ж сировини.

Галузеві технологічні нормативи утворення речовин, що скидаються у водні об`єкти та тих, що подаються на очисні споруди, розробляються та затверджуються відповідними центральними органами виконавчої влади за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з нормами статті 44 ВК України, водокористувачі зобов`язані: економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод; дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї; не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об`єктам та об`єктам навколишнього природного середовища; здійснювати засобами вимірювальної техніки, у тому числі автоматизованими, облік забору та використання вод, контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316 затверджено Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення (далі Правила № 316), якими зокрема предбачено:

- вимоги до скиду стічних вод - вимоги щодо режиму, кількісного та якісного складу стічних вод, які споживач скидає до системи централізованого водовідведення населеного пункту, склад і зміст, порядок надання яких визначено цими Правилами та місцевими правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту (місцеві правила приймання) (абз.4 п.3 розд. І);

- на підставі цих Правил виробник розробляє місцеві Правила приймання, в яких враховують місцеві особливості приймання та очищення стічних вод, а також визначають ДК забруднюючих речовин, що можуть скидати до системи централізованого водовідведення (абз.1 п.4 розд. І);

- місцеві правила приймання затверджуються органами місцевого самоврядування та є обов`язковими для виробників та споживачів (абз.2 п.4 розд. І);

- виробники встановлюють кожному конкретному споживачу вимоги до скиду стічних вод до системи централізованого водовідведення на підставі вимог цих Правил, а також місцевих правил приймання (п.5 розд. І);

- виробник укладає зі споживачем договір за умови, що каналізаційна мережа та каналізаційних очисних споруд (КОС) мають резерв пропускної спроможності; виробник приймає стічні води споживача до системи централізованого водовідведення за умови, що показники якості стічних вод споживача відповідають вимогам цих Правил, місцевих правил приймання та умовам укладеного з виробником договору (п.6 розд. І).

- виробники повинні: контролювати якість, кількість і режим скидання стічних вод споживачами; здійснювати раптовий (не погоджений зі споживачами заздалегідь) відбір контрольних проб; механізм контролю, зокрема порядок відбору проб встановлюється місцевими правилами приймання; у разі виявлення порушень споживачами умов скидання стічних вод, вимог цих Правил, місцевих правил приймання та умов укладеного з виробником договору, вимагати їх усунення в установлені виробником строки та вживати заходів впливу, передбачених договором, цими Правилами та місцевими правилами приймання (підпункти 3, 5 п.1 розд.II).

Відповідно до статті 13 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення належить затвердження місцевих правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення відповідних населених пунктів .

Відповідно до статті 13-1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" місцеві правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту встановлюють вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту. Місцеві правила включають: основні вимоги щодо приймання стічних вод населеного пункту підприємствами централізованого водовідведення; популяційний еквівалент населеного пункту; основні вимоги щодо скидання стічних вод до систем централізованого водовідведення суб`єктами господарювання; вимоги щодо якості і режиму скидання стічних вод; визначення механізму контролю за скиданням стічних вод; розмір плати, що справляється із суб`єктів господарювання за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення та за порушення вимог щодо якості і режиму скидання стічних вод; визначення механізму компенсації власнику мереж, споруд, устаткування системи централізованого водовідведення відповідного населеного пункту витрат на відновлення таких мереж, споруд, устаткування, зумовлених їх пошкодженням чи руйнуванням внаслідок порушення вимог щодо скидання стічних вод; інші вимоги, передбачені законом.

Рішенням виконкому Рівненської міської Ради №65 від 12 червня 2018 року затверджено Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Рівне (далі - Правила №65).

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 Розділу ІІ Правил №65 позивач має право контролювати якість, кількість і режим скидання стічних вод споживачами.

Згідно з умовами пункту 3 Розділу ІІІ Правил №65, у разі якщо на об`єктах споживачів здійснюються виробничі процеси, передбачені переліком виробничих процесів, при здійсненні яких споживач повинен мати локальні очисні споруди для попереднього очищення стічних вод перед їх скиданням до системи централізованого водовідведення та очищення стічних вод згідно з додатком 1 до цих Правил, а також при систематичному скиді понаднормативних забруднень, скидання стічних вод до систем централізованого водовідведення без попереднього їх очищення на локальних очисних спорудах не допускається, крім випадку, визначеному у пункті 6 цього розділу та місцевими правилами приймання.

Згідно з вимогами пункту 6 Розділу ІІІ Правил №65, у разі виявлення перевищення фактичної концентрації будь-якого показника над зазначеною в договорі про приймання понаднормативно забруднених стічних вод додаткова оплата послуг водовідведення здійснюється споживачем з коефіцієнтом кратності, який визначається відповідно до Порядку, але замість встановлених ДК для розрахунку застосовуються тимчасово погоджені концентрації, зазначені в договорі про приймання понаднормативно забруднених стічних вод.

Порядок відбору та транспортування проб стічних вод визначений такими нормативними документами:

- відбір проб: КНД 211.1.0.009-94 Керівний нормативний документ "Гідросфера. Відбір проб для визначення складу та властивостей стічних та технологічних вод"; ДСТУ ISO 5667-10-2005 "Якість води. Відбирання проб. Частина 10. Настанови щодо відбирання проб стічних вод";

- транспортування проб: ДСТУ ISO 5667-3-2001 "Якість води. Відбір проб. Частина 3. Настанови щодо зберігання та поводження з пробами".

Відповідно до п. 9.1 КНД 211.1.0.009-94 (Керівний нормативний документ "Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод"), на відібрану пробу складається супровідний документ (акт, паспорт), в якому має бути зазначена така інформація: номер посудини (проби); назва проби, мета відбору; вид проби (разова або об`єднана) із зазначенням способу усереднення; спосіб відбору; пункт та місце відбору; дані про обробку проби (фільтрування, відстоювання, консервування тощо); дата, час та відомості про особу (осіб), яка відібрала пробу.

Ці вимоги мають дотримуватись з метою запобігання змінам складу та властивостей проб вод до початку їх аналізування.

Однак, порушуючи вимоги вказаного пункту, в акті про відбір проб стічних вод від № 150 від 06 квітня 2021 року у графі "Особливі умови щодо відбору проб" де повинні, згідно із актом зазначатися: "Спосіб відбору проб, відмітка про поділення (розлив) проби для проведення відомчого контролю та/або Арбітражного аналізу, кількість та обсяги зразків, зазначається інформація про неявку Споживача для відбору проб, або відмову представника Споживача від підпису" представником Підприємства зазначено: "Передача проб стічної води для відомчого контролю. Проби води опечатані". Отже позивач не дотримався вимог п. 9.1 КНД 211.1.0.009-94.

Суд також встановив, що в акті про відбір проб стічних вод від № 150 від 06.04.2021 р. не зазначено:

а) спосіб відбору проб. Відповідно до пункту 7.1. КНД 211.1.0.009-94 способи відбору проб поділяються на два види: ручний і автоматичний. Згідно з вказаним пунктом обладнання для відбору проб ручним або автоматичним способами має відповідати ГОСТ 17.1.5.04. Відсутність інформації щодо способу відбору проб унеможливлює перевірку щодо відповідності ГОСТ 17.1.5.04 обладнання для відбору проб.

Представником позивача в судовому засіданні надано усні пояснення, що відбір проб здійснювався ручним способом. Однак доказів здійснення відбору проб саме таким способом суду не надано. Крім того, згідно з п. 7.5 КНД 211.1.0.009-94 об`єм проб при ручному відборі має бути принаймні у три рази більшим за об`єм, необхідний для одного визначення усіх показників.

б) відмітка про поділення (розлив) проби для проведення відомчого контролю та/або Арбітражного аналізу;

в) кількість зразків;

г) дані про обробку проби (фільтрування відстоювання, консервування тощо);

д) температура та характерні особливості стічних вод.

Згідно зі змістом п. 3.2.4 ДСТУ ISO 5667-3-2001 пробу треба зберігати за температури нижчої, ніж температура під час її відбирання. Треба мати на увазі, що охолоджування або заморожування проби тільки тоді по справжньому ефективно, коли його проводять негайно після відбирання проби. Це може зумовити необхідність використовування холодильних камер або транспорту з рефрижератором на місці відбирання проби.

Недодержання температурного режиму при транспортуванні та зберіганні проб вод також призводить до зміни їх стану. Біохімічні процеси, які відбуваються досить швидко, можуть змінити вміст проби за декілька годин. Для мінімізації зазначених змін необхідно уповільнити швидкість протікання біохімічних процесів у пробах, для цього використовують різні методи консервування проби, або їх охолодження.

Вимоги щодо умов зберігання відібраних проб до початку аналізування викладені в конкретній методиці виконання вимірювання кожного показника, які затверджені Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 28 травня 2004 року № 107 "Про затвердження методик виконання вимірювань показників у стічних водах".

Натомість, в акті № 150 від 06.04.2021 року відсутня інформація про проведення консервування проби (або ні), не вказана температура відібраних проб та вжиті заходи і температура її охолодження.

Разом з тим, в акті про передачу проб стічних вод для відомчого контролю № 3 від 06.04.2021 року не зазначена лабораторія та посада, прізвище, ім`я та по-батькові представників лабораторії та їх підписи. Cуд також звертає увагу, що в акті № 3 не зазначено дату та час передачі проб стічних вод до лабораторії. Відповідна графа в акті № 3 взагалі не заповнена. З такого суд робить висновок про неможливість встановлення реального часу та дати передання відібраних проб до лабораторії.

У протоколі лабораторного дослідження зазначено: дата відбору проби - 06.04.2021; дата закінчення лабораторних досліджень - 12.04.2021, що також не може підтвердити реальний час передачі проб до лабораторії.

Відповідно до вимог ДСТУ ISO 5667-10:2005 "Якість води. Відбирання проб. Частина 10. Настанови щодо відбирання проб стічних вод" та ДСТУ ISO 5667- 3-2001 "Якість води. Відбирання проб. Частина 3. Настанови щодо зберігання та поводження з пробами" проби для визначення різних забруднюючих речовин повинні відбиратись у різні типи посуду, про що обов`язково зазначається в акті відбору проб. Тобто, враховуючи необхідність дотримання при відборі проб вимог методик виконання вимірювань кожного в показників, у акті відбору проб має бути відображена інформація щодо типу посуду, у який відбиралась проба. Вимоги до типу посуду, у який повинна відбиратись проба, викладені у конкретній методиці виконання вимірювань кожного показника та у ДСТУ ISO 5667-3-2001. Посудини, що містять проби, треба маркувати у ясній зрозумілій формі, для того щоб сприяти ідентифікації у лабораторії без виникнення різночитань. Відповідно до вимог зазначених нормативних документів проби для визначення різних забруднюючих повинні відбиратись у різні типи посуду.

Ці вимоги мають дотримуватись з метою запобігання змінам складу та властивостей проб вод до початку їх аналізування. Недотримання вимог відповідних методик виконання вимірювань щодо відбору проб може призвести до зміни їх змісту.

А проте, в акті №150 від 06 квітня 2021 року не вказаний тип посуду, у який відбиралася проба.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" методика виконання вимірювань - це сукупність процедур і правил, виконання яких забезпечує одержання результатів вимірювань з гарантованою точністю. Оскільки відбір проб та поводження з ними також є процедурами методик виконання вимірювань, їх недотримання не дає впевненості у точності одержаного результату вимірювань.

В акті про відбір проб стічних вод № 150 від 06.04.2021 р. у графі "назва та вид проби" зазначено: "разова контрольна". Відповідно до п. 11 Розділу VII "Порядок проведення відбору проб" Правил №65, за призначенням проби поділяються на робочі та контрольні, які відбираються одночасно.

Розмежування вказаних понять важливе, оскільки Правилами №65 встановлено різний порядок аналізу цих проб.

Згідно з п. 14 Розділу VII "Порядок проведення відбору проб" Правил №65, робоча проба - це проба, за результатами аналізу якої визначаються концентрації забруднюючих речовин, робиться висновок щодо перевищень ДК забруднюючих речовин у стічній воді. Аналізи робочої проби здійснюються лабораторією Виробника, що акредитована встановленим порядком за правилами, чинними в Україні для галузі аналізу стічних вод.

Контрольна проба - відбирається з ініціативи споживача. Вона опечатується виробником, скріплюється підписами представників виробника та споживача і відправляється на аналіз.

Для контрольної проби згідно п. 15.1 Розділу VII Правил №65 встановлений особливий порядок її аналізу (аналіз контрольної проби проводиться в строк не більше 24 год. з моменту відбору проби; аналіз може виконуватися в лабораторії споживача або, за його бажанням, в незалежній лабораторії, які мають бути акредитовані на право проведення аналізів якості стічних вод із застосуванням однакових з виробником методик вимірювань та вимірювальних приладів; відкриття проби та її аналіз у такому випадку проводиться в присутності представників споживача, виробника і лабораторії, в якій проводиться такий аналіз. Відкриття контрольної проби та результати хімічного аналізу оформлюються відповідним актом. Контрольний аналіз може проводитись лише стосовно показників, за якими можливі перевищення ДК.

Таким чином, згідно з зазначеними Правилами №65, виключно за результатом аналізу робочої проби визначаються концентрації забруднюючих речовин, робиться висновок щодо перевищень ДК забруднюючих речовин у стічній воді.

Пунктом 5.4. Національного стандарту України ДСТУ ISO 5667-10:2005 "Якість води. Відбирання проб стічних вод" визначено, що спосіб консервування проб стічних вод, це охолодження проби від 0 С до 4С. За такої температури і зберігання проби в темності більшість проб є зазвичай стабільним протягом 24 годин.

З матеріалів справи видно, що відбір проб був здійснений 06.04.2021 р. о 10 год. 12 хв.

У Розрахунку додаткової плати за скид понаднормових забруднень, затвердженого позивачем, вказаний час проведення аналізу проб: час початку роботи з проведення лабораторних досліджень стічної води - 06 квітня 2021 року та час закінчення роботи з проведення лабораторних досліджень стічної води - 12 квітня 2021 року. У протоколі лабораторного дослідження зазначено: дата відбору проби - 06.04.2021; дата закінчення лабораторних досліджень - 12.04.2021.

Таким чином, лабораторний аналіз був проведений з порушенням строків встановлених Правилами №65, що є порушенням відповідних стандартів у даній галузі та безумовно не могло не вплинути на достовірність дослідження.

Відповідно до п. 8 Розділу V "Порядок контролю за скидом стічних вод до систем централізованого водовідведення" Правил №65, у разі виявлення перевищення ДК забруднюючих речовин, встановлених цими правилами, виробник у строк не більше п`яти робочих днів з дати відбору контрольної проби направляє споживачу лист-повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах споживача та результати хімічного аналізу.

Відбір проб здійснювався виробником 06 квітня 2021 року. Проведення лабораторних досліджень закінчилося 12 квітня 2021 року. Лист-повідомлення № 1270 про перевищення ДК забруднюючих речовин направлений позивачу 16 квітня 2021 року. Таким чином, вказаний лист-повідомлення направлений позивачу з порушенням строків визначених п. 8 Розділу V Правил №65.

У протоколі лабораторного дослідження води вказаний номер проби 150, однак проба із зазначеним номером не відбиралася на території позивача 06 квітня 2021 року.

Згідно з актом про відбір проб стічних вод №150 від 06 квітня 2021 року та акту про передачу проб стічних вод для відомчого контролю №3 від 06 квітня 2021 року відбиралася проба №7.

Відповідно до пункту 19 Розділу VII "Порядок проведення відбору проб" Правил № 65 виробник направляє споживачу претензію і повідомлення до яких додаються такі документи:

1) копія результатів аналізу стічних вод;

2) розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод.

Як встановлено судом, на порушення вказаних Правил №65, відповідачем не було надано всіх необхідних документів для розгляду ПАТ "Агроресурс" питання щодо оплати рахунку № 407 від 05.05.2021 року, а саме: претензії та копії результатів аналізу стічних вод.

Окрім вищенаведеного господарський суд встановив, що відповідач не надав суду доказів підтвердження акредитації лабораторії, яка проводила аналіз проб відібраної 06.04.2021 року води.

Так, відповідно до вимог пункту 14.1. Правил № 65 аналізи робочої проби здійснюються лабораторією виробника, що акредитована встановленим порядком за правилами, чинними в Україні для галузі аналізу стічних вод.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", акредитація органів з оцінки відповідності (далі - акредитація) - засвідчення національним органом України з акредитації того, що орган з оцінки відповідності відповідає вимогам національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами або вимогам міжнародних чи європейських стандартів, та у разі необхідності будь-яким додатковим вимогам щодо акредитації у відповідних сферах для провадження визначеної діяльності з оцінки відповідності.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", цей закон регулює відносини, пов`язані з акредитацією національним органом України з акредитації органів з оцінки відповідності, у тому числі іноземних органів з оцінки відповідності, та поширюється на органи виконавчої влади, національний орган України з акредитації та органи з оцінки відповідності незалежно від форми власності.

Нормами статті 10 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" визначено особи, які можуть бути акредитовані чи компетентність яких може бути засвідчена у процедурі акредитації, зокрема серед іншого вказано випробувальні лабораторії.

Згідно з приписами статті 11 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", якщо національний орган України з акредитації встановлює, що відповідний орган з оцінки відповідності є компетентним для провадження визначеної в заявці діяльності з оцінки відповідності, національний орган України з акредитації приймає рішення про його акредитацію чи розширення сфери його акредитації. У разі прийняття рішення про акредитацію органу з оцінки відповідності йому видається атестат про акредитацію та надається право використовувати національний знак акредитації. Строк дії атестата про акредитацію становить п`ять років.

Разом з тим в матеріалах справи відсутній атестат про акредитацію позивача у сфері проведення аналізів стічних вод.

Натомість позивач подав Сертифікат про відповідність № РТ-005/2020, виданий Державним підприємством "Рівненський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації від 10.02.2020 року. Однак такий доказ не є належними доказом підтвердження акредитації лабораторії, а лише засвідчує відповідність критеріям оцінювання вимірювальних можливостей лабораторії позивача.

Враховуючи вищенаведене, відбір проб та подальше оформлення його результатів проводилися з порушенням Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Рівне № 65, КНД 211.1.0.009-94 Керівний нормативний документ "Гідросфера. Відбір проб для визначення складу та властивостей стічних та технологічних вод", ДСТУ ISO 5667-10-2005 "Якість води. Відбирання проб. Частина 10. Настанови щодо відбирання проб стічних вод", ДСТУ ISO 5667-3-2001 "Якість води. Відбір проб. Частина 3. Настанови щодо зберігання та поводження з пробами", а акт про відбір проб стічних вод від 06 квітня 2021 року № 150, акт про передачу проб стічних вод для відомчого контролю від 06 квітня 2021 року №3, а також лист-повідомлення про перевищення ДК забруднюючих речовин №1270 від 13.04.2021 року оформлені з порушеннями національних стандартів при відбиранні проб стічних вод та їх дослідженні.

Суд також встановив, що позивач не довів дотримання вимог Правил № 65 щодо проведення аналізів проб стічних вод лише акредитованою лабораторією.

З урахуванням наведеного та зважаючи на встановлені у справі обставини, суд вважає, що нарахування додаткової плати, зазначеної у рахунку №407 від 05 травня 2021 року за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням в сумі 57 861,54 грн не відповідає умовам договору. А тому суд робить висновок про відмову в задоволенні позову.

За висновками Верховного Суду у постанові від 17.05.2020 у справі №916/1126/19, оскільки суди першої й апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованих висновків про можливість розгляду таких вимог у господарському суді, Верховний Суд визнав необхідним скасувати рішення судів попередніх інстанцій та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Водночас Верховний Суд визначив, що такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку господарського судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду. Натомість, оцінка акту про відбір проб на контрольний хімічний аналіз стічних вод від 19.03.2019, як доказу у справі, та питання правомірності дій відповідача щодо здійснення нарахувань, і як наслідок права у нього на отримання відповідних сум, може бути встановлено у межах відповідного спору про право з використанням належних засобів доказування, а не шляхом задоволення позову у цій справі.

Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 916/17/20).

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18 ).

Аналогічний стандарт доказування застосовано також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Висновки суду

За наслідками розгляду справи суд встановив, що нарахування додаткової плати за скид понаднормових забруднень позивачем здійснено з порушеннями умов договору та Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення м. Рівне № 65. А тому вказані вимоги не можуть бути задоволені.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати у вигляді судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Позивач: Рівненське обласне виробниче комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (33028, м. Рівне, вул.С.Бандери 2, КОД ЄДРПОУ 03361678).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Агроресурс" (33001, м. Рівне, вул.Нижньодворецька 35, код ЄДРПОУ 24175498).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено та підписано 01 березня 2023 року.

Суддя Андрій Качур