Рішення

від 21.02.2023 по справі 921/177/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 лютого 2023 року м. ТернопільСправа № 921/177/22 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

за участі секретаря судового засідання Василишин О.С.

розглянув матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Нікс-Р", с. Довге, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 48160

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47823 (поштова адреса: вул. Музейна, 5, м. Волочиськ, Хмельницька обл., 31200)

про: стягнення 244 696, 92грн, з яких: 182 347,50 грн - заборгованості за Договором купівлі-продажу №11/02-/21 від 11.02.2021, 53 783,35 грн - інфляційних втрат та 8 566,35 грн - 3% річних (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог №9-06/2022 від 09.06.2022 та №15-08/2022 від 15.08.2022).

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

Ухвалою суду від 29.04.2022 позовну заяву №07-02/2022 від 07.02.2022 ( вх. № 204 від 22.04.2022) залишено без руху, а ухвалою від 16.05.2022 прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.06.2022 ,сторони повідомлені про дату і час судового засідання.

У судових засіданнях 14.06.2022 та 16.08.2022, враховуючи подані позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог №9-06/2022 від 09.06.2022 (вх. №3713 від 14.06.2022) та відповідачем відзив на позовну заяву №б/н від 09.06.2022 (вх. 3632 від 19.06.2022), заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог №15-08/2022 від 15.08.2022 (вх. №52678 від 16.08.2022) , для надання можливості сторонам подати заяви по суті (відповідь на відзив, заперечення, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог), заслухавши думку представника позивача, прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог №9-06/2022 від 09.06.2022 (вх. №3713 від 14.06.2022) та постановлено ухвали про оголошення перерви відповідно до 16.08.2022 та до 13.09.2022, які занесені в протоколи судових засідань, сторони повідомлені про дату та час судових засідань.

Ухвалою суду від 13.09.2022, враховуючи клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, поданий відповідачем відзив на заяву про збільшення позовних вимог №б/н від 12.09.2022 (вх. №5926 від 13.09.2022) відкладено підготовче засідання на 23.09.2022, сторони повідомлені про дату та час судового засідання.

Ухвалою суду від 23.09.2022 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог №15-08/2022 від 15.08.2022 (вх. №52678 від 16.08.2022), закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.10.2022, а ухвалою суду від 18.10.2022, враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи №б/н від 18.10.2022 (вх. №6833 від 18.10.2022), у зв`язку із проведенням між сторонами переговорів щодо мирного врегулювання спору та узгодження умов мирової угоди, відкладено судове засідання на 25.11.2022, сторони повідомлені про дату та час судових засідань.

У судових засіданнях 25.11.2022 та 20.12.2022, за клопотанням представника відповідача, для надання можливості позивачу підтвердити зарахування часткової сплати суми боргу та висловитись щодо зменшення суми боргу, постановлено ухвали по оголошення перерви до відповідно до 20.12.2022 та до 20.01.2023, які занесено у протоколи судових засідань, сторони повідомлені про дату та час судових засідань

Ухвалою суду від 20.01.2023, враховуючи подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог №13-01/2023 від 13.01.2023 (вх. №326 від 16.01.2023), у якій просить стягнути 30 000,00грн боргу, 61 626,23грн інфляційних нарахувань за період з люти1 2021 по грудень 2022 та 9 446,88грн 3% річних за період з 12.02.2021 по 20.01.2023 та клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи, для надання можливості уточнити суму заборгованості, яка підлягає стягненню, відкладено судове засідання на 21.02.2023, сторони повідомлені про дату та час судового засідання.

Представник відповідача (адвокат Бойчук В.) подав відзив на заяву про уточнення позовних вимог № б/н від 19.02.2023 ( вх.№1472 від 20.02.2023).

Представник позивача будь яких заяв, клопотань не надав.

Розглянувши заяву позивача №13-01/2023 ( № 326 від 16.01.2023) про уточнення позовних вимог, яка по суті є заявою про зменшення позовних вимог в частині основного боргу та збільшенням позовних вимог в частині інфляційних нарахувань та 3% річних, суд, враховуючи, що ухвалою суду від 23.09.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, не приймає таку до розгляду, оскільки відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання.

Позивач, його представник у процесі розгляду справи позовні вимоги підтримав, в обґрунтування заявлених вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу №11/02-/21 від 11.02.2021 щодо оплати отриманого зерна пшениці згідно накладних №1 від 12.02.2021 та № 2 від 15.02.2021, у зв`язку з чим у нього виникла станом на дату звернення з позовом заборгованість у сумі 182 347,50 грн. На суму боргу позивачем нараховано інфляційні втрати та 3% річних. В процесі розгляду справи відповідач здійснив часткові оплати, а тому просить позов задовольнити з врахування здійснених оплат, стягнути з відповідача заборгованість в сумі 30 000, 00грн (підтверджені актом звірки), інфляційні втрати, 3% річних та судові витрати.

Відповідач , його представник проти позовних вимог в частині основного боргу не заперечують та визнали, що станом на дату звернення позивача з позовом борг становив 182 347,50грн, та у процесі судового розгляду відповідач перерахував на рахунок позивача 152 347,50грн боргу, що підтверджується платіжними дорученнями №2168 від 16.08.2022 на суму 25 000,00грн, №2389 від 12.09.2022 на суму 27 347,50грн, №2514 від 12.09.2022 на суму 10 000,00 грн, №2699 від 12.10.2022 на суму 60 000,00грн, №3650 від 20.12.2022 на суму 20 000,00грн та №52 від 19.01.2022 на суму 10 000,00грн. Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат та 3% річних заперечує посилаючись на те, що позивачем здійснено розрахунок інфляційних збитків без врахування постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» та позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19, згідно яких встановлено порядок нарахування інфляційних втрат та з врахуванням яких інфляційні збитки за період з 15.02.2021 по 31.07.2022 становлять 50 969,78грн.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що розгляд даної справи здійснювався із врахуванням Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні (в редакції Указів № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, 341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022 та №58/2023 від 06.02.2023), рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 та розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області від 24.02.2022 № 10-р, відповідно до яких з 24.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану.

Враховуючи продовжені п.4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, запровадження воєнного стану, права учасників подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, судом надано таке право сторонам під час розгляду справи.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, судом встановлено:

-між Приватним підприємством «НІКС-Р» (Продавець) та Товариством обмеженою відповідальністю «АГРОБІЗНЕС» (Покупець) укладено 11.02.2021 Договір №11/01-/21 купівлі продажу (далі Договір), відповідно до умов якого сторони взяли на себе наступні зобов`язання:

-Продавець зобов`язується відповідно до умов Договору передати у власність Покупцю зерно пшениці в кількості згідно замовлень, рахунків та накладних, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його на умовах установлених договором ( п. 1.1Договору);

-товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем з моменту його передачі Покупцю, що підтверджується видатковими накладними (п. 3.3Договору);

-розрахунки за товар здійснюється у національні валюті України гривні, шляхом перерахування Покупцем грошової суми у день поставки по факту навантаження товару на транспортний засіб Покупця на підставі виставленого рахунку ( п. 4.1 Договору);

-Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2021 ( пп. 6.1, 6.2 Договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 218 000,00грн, що підтверджується видатковими накладними №1 від 12.02.2021 на суму 606 390,00грн та №2 від 15.02.2021 на суму 611 610,00грн, які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких засвідчені печатками підприємства та товариства.

Позивач відповідно до умов Договору надав відповідачу рахунки на оплату №8 від 12.02.2021 на суму 606 390,00грн та №2 від 15.02.2021 на суму 611 610,00грн, всього на загальну суму 1 218 000,00грн, проте останній свої зобов`язання щодо оплати товару виконав не своєчасно та не у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 182 347,50грн.

Невиконанням відповідачем грошових зобов`язань щодо оплати отриманого товару стало підставою для звернення до суду про стягнення суми боргу, інфляційних нарахувань та 3% річних.

У процесі розгляду справи відповідач перерахував на рахунок позивача 152 347,50грн боргу згідно платіжних доручень: №2168 від 16.08.2022 на суму 25 000,00грн, №2389 від 12.09.2022 на суму 27 347,50грн, №2514 від 12.09.2022 на суму 10 000,00грн , №2699 від 12.10.2022 на суму 60 000,00грн, №3650 від 20.12.2022 на суму 20 000,00грн та №52 від 19.01.2022 на суму 10 000,00грн, що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 04.02.2023, який підписаний без зауважень представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками підприємства та товариства.

Суд, на підставі ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази, наведені в процесі розгляду справи представниками сторін доводи, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково. При цьому, суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі, випливають із договору купівлі-продажу, згідно вимог ст. 655 ЦК України, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, сторони повинні належним чином та в установлений договором чи законом строк виконувати взяті зобов`язання.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Оскільки сторонами не було встановлено строку виконання зобов`язання по оплаті товару, то з урахуванням норми ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

У відповідності до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов`язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником.

Щодо компенсаційного характеру заходів відповідальності у цивільному праві, зокрема встановленого ст.625 ЦК України, то такий сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, від 16.09.2021р. у справі №915/2222/19.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", а також листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (висновок об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, який є найвищим судом у системі судоустрою України відповідно до ст.125 Конституції України, та який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (ч.1 ст.36 Закону України Про судоустрій і статус суддів).

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що оплата товару здійснена з порушенням строків оплати встановлених п. 4.1 Договору, а саме така оплата мала бути проведена у день навантаження товару на підставі виставленого рахунку, а саме 12.02.2021 та 15.02.2021, а тому станом на час звернення позивача з позовом сума боргу за поставлений товар становила 182 347,30 грн.

Відповідач, у процесі розгляду справи, перерахував на рахунок позивача 152 347,50грн боргу згідно платіжних доручень №2168 від 16.08.2022 на суму 25 000,00грн, №2389 від 12.09.2022 на суму 27 347,50грн, №2514 від 12.09.2022 на суму 10 000,00 грн, №2699 від 12.10.2022 на суму 60 000,00грн, №3650 від 20.12.2022 на суму 20 000,00грн та №52 від 19.01.2022 на суму 10 000,00грн, що підтверджується актом звірки за період 01.01.2022 по 04.02.2023, який підписаний без зауважень представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками підприємства та товариства.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи оплату відповідачем 152 347,50грн заборгованості за отриманий товар, суд закриває провадження у справі в цій частині за відсутністю предмету спору.

Отже, станом на день прийняття рішення судом сума боргу за поставлений товар становить 30 000,00грн , яка підлягає до задоволення .

На підставі наведених норм законодавства, враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару, позивачем заявлено до стягнення 53 783,35 грн - інфляційних втрат за період лютий 2021 липень 2022 та 8 566,35 грн - 3% річних за період 12.02.2021 по 21.08.2022.

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу інфляційні нарахування та 3% річних, встановив правомірність таких нарахувань на 46 813,93грн інфляційних втрат за період лютий 2021 липень 2022 та 8 326,34 грн 3% річних за період 12.02.2021 по 15.08.2022, які підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені.

В частині стягнення з відповідача 6 969,42грн інфляційних втрат та 240,01 грн 3% річних, суд відмовляє як надмірно заявлені. При цьому, суд, вважає за необхідне зазначити, що позивачем у заяві про збільшення позовних вимог №15-08/2022 від 15.08.2022 здійснено нарахування річних за період з 12.02.2021 по 31.08.2022 (тобто на майбутній час).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, вірогідними (ст. ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин позов підлягає до задоволення в частині стягнення - 30 000 грн 00 коп. заборгованості, 46 813грн 93коп. - інфляційних втрат та 8 326 грн 34 коп. - 3% річних.

Судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України, стягується з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 277 грн 10 коп.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відтак, враховуючи, що провадження у справі в частині стягнення 152 347грн 50коп. заборгованості закрито, то судовий збір в розмірі 2 285,21грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету за його клопотанням.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 73-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (с. Токи, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47823, ідентифікаційний код 30915832) на користь Приватного підприємства "Нікс-Р" (с. Довге, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 48160, ідентифікаційний код 34041694) 30 000 (тридцять тисяч) грн 00 коп. заборгованості, 46 813 (сорок шість тисяч вісімсот тринадцять) грн 93коп. інфляційних втрат, 8 326 (вісім тисяч триста двадцять шість) грн 34 коп. - 3% річних та 1 277 (одна тисяча двісті сімдесят сім) грн 10 коп. судового збору.

3. Закрити провадження у справі - в частині стягнення 152 347 (сто п`ятдесят дві тисячі триста сорок сім) грн 50коп. заборгованості.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено 28 лютого 2023 року.

Суддя М.С. Стадник