Рішення

від 22.02.2023 по справі 924/809/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"22" лютого 2023 р. Справа № 924/809/22

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Загродській М.А., розглянувши матеріали

за позовом Комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енерго-металургійна компанія", м. Київ

про стягнення 258 223,14грн, з яких: 235 400,00грн - основного боргу, 14 028,67грн - пені, 7 111,20грн - інфляційних втрат, 1 683,27грн - 3% річних

Представники сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

02.11.2022 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м.Кам`янець-Подільський Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енерго-металургійна компанія", м. Київ про стягнення 258 223,14грн, з яких: 235 400,00грн - основного боргу, 14 028,67грн - пені, 7 111,20грн - інфляційних втрат, 1 683,27грн - 3% річних у зв`язку із неналежним виконанням умов договору поставки №278/2007/2022/UA від 08.07.2022 року.

Ухвалою суду від 07.11.2022 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/809/22 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні 11.01.2023 судом постановлено ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, відповідно до п.3 ч.2 ст.185 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Позивач - Комунальне підприємство "Міськтепловоденергія", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області наполягає на задоволенні позовних вимог. Просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енерго-металургійна компанія", м. Київ суму основної заборгованості за Договором поставки №278/2007/2022/UA від 08.07.2022р. у розмірі 235 400 гривень 00 коп., суму 3% річних у розмірі 1 683 гривні 27 коп., суму інфляційних збитків у розмірі 7 111 гривень 20 коп. та пені у розмірі 14 028 гривень 67 коп.

Відповідач в підготовче та судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, витребуваних судом документів не подав, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 202 ГПК України передбачено, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка позивача та відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

08.07.2022 між комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" (надалі - покупець, позивач, КП "Міськтепловоденергія") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська енерго-металургійна компанія", м.Київ (надалі - постачальник) був укладений Договір поставки №278/2007/2022lUA (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) покупцю 22 тони харчової солі (надалі - товар), а покупець в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити його.

На виконання умов пункту 2.2. договору, позивачем було проведено 100 % оплату від вартості товару, що склало 235 400 грн. Вказане підтверджується отриманим рахунком на оплату №07 від 08.07.2022 року та платіжним дорученням №1502 від 11.07.2022 року.

Пунктом 5.5 договору визначено, що поставка (приймання/передача) товару здійснюється в місті Кам`янець-Подільський, вул.Крип`якевича 3.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості непоставленого в строк товару за кожен день прострочення.

15.07.2022 року на виконання умов договору позивачем була надіслана заявка на відвантаження 22 тон харчової солі.

03.08.2022 року відповідачем надана відповідь №A0720INFIN021 на заявку позивача, якою повідомлено про неможливість поставки товару в обумовлені строки через не урегульованість в державі банківських, логістичних та митних процедур при здійсненні експортно-імпортних операцій під час воєнного стану.

09.08.2022 року позивачем була надіслана вимога щодо поставки товару та попереджено про застосування штрафних та фінансових санкцій за порушення умов поставки.

10.08.2022 року відповідачем надана відповідь №A0721INFIN021 на вимогу позивача, якою повідомлено про неможливість поставки товару в обумовлені строки через не урегульованість в державі банківських, логістичних та митних процедур при здійсненні експортно-імпортних операцій під час воєнного стану. Повідомлено, що поставка відбудеться в найближчі 2-3 робочих дні.

29.08.2022 року, у зв`язку з порушенням строків поставки, позивач направив відповідачу лист з вимогою повернути отримані на виконання договору кошти в розмірі 235 400,00 грн.

02.09.2022 року відповідачем надана відповідь №А0821 ПVFIN021 на вимогу позивача, якою повідомлено, що товар перебуває на митній території України в місті Чернівці, однак, оскільки процедура його розмитнення досі триває, поставка відбудеться в найближчі 2-3 робочих дні.

Однак, станом на момент подання позовної заяви, відповідачем не здійснено, а ні повернення коштів, а ні поставки товару.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського Кодексу України Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами 08.07.2022 був укладений договір поставки №278/2007/2022lUA, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався поставити (передати у власність) позивачу 22 тони харчової солі, а позивач в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити його.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання е його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання, зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

3і змісту пунктів 5.1, 5.2 та 5.3. договору вбачається, що строк поставки товару не має перевищувати 5 (п`яти) робочих днів з моменту формування та направлення відповідної заявки.

Вказане свідчить, що позивачем свої зобов`язання за укладеним договором виконано в повному обсязі, між тим відповідачем свої зобов`язання за договором не виконано взагалі.

На виконання умов пункту 2.2. договору, позивачем було проведено 100 % оплату від вартості товару, що склало 235 400,00 грн. Вказане підтверджується отриманим рахунком на оплату №07 від 08.07.2022 року та платіжним дорученням №1502 від 11.07.2022 року.

29.08.2022 року, у зв`язку з порушенням строків поставки, позивач направив відповідачу лист з вимогою повернути отримані на виконання договору кошти в розмірі 235 400,00грн.

У відповідності до ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енерго-металургійна компанія", м. Київ 235 400,00грн передоплати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача: 1 683,27 грн. - 3% річних за прострочення повернення отриманих на виконання договору коштів; 7 111,20 грн. - інфляційних за прострочення повернення отриманих на виконання договору коштів; 14 028,67грн. - пені за прострочення повернення отриманих на виконання договору коштів згідно поданих розрахунків.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.2. договору відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від вартості непоставленого в строк Товару за кожен день прострочення.

Здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми „Законодавство") за вказаний позивачем період з 23.07.2022 по 17.10.2022 (87 дні), судом встановлено, що обґрунтованою та арифметично вірною до стягнення буде сума пені - 14 027,26грн, яка підлягає задоволенню. В решті пені слід відмовити.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.

Судом враховано, правову позицію Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми „Законодавство") вважає, що позивачем вірно здійснено зазначені нарахування в межах визначених ним періодів. Вимоги позивача про стягнення 1 683,27грн - 3% річних, 7 111,20грн - інфляційних втрат є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню частково на суму 235 400,00грн - основного боргу, 14 027,26грн - пені, 7 111,20грн - інфляційних втрат, 1 683,27грн - 3% річних.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України.

Позивачем у позові визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи в розмірі 19 000,00грн, що становлять витрати на правову допомогу.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи, що на момент ухвалення рішення доказів на підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яку позивач сплатив або має сплатити, та які пов`язані із розглядом справи, не надано, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу під час ухвалення рішення судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енерго-металургійна компанія" (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 37; код ЄДРПОУ 33500373) на користь Комунального підприємства "Міськтепловоденергія" (32300, Хмельницька область, м. Кам`янець-Подільський, вул. Тімірязєва, 123; код ЄДРПОУ 36588183) 235 400,00грн (двісті тридцять п`ять тисяч чотириста гривень 00 коп.) основного боргу, 14 027,26грн (чотирнадцять тисяч двадцять сім гривень 26 коп.) пені, 7 111,20грн (сім тисяч сто одинадцять гривень 20 коп.) інфляційних втрат, 1 683,27грн (одну тисячу шістсот вісімдесят три гривні 27 коп.) 3% річних, 3 873,35грн. (три тисячі вісімсот сімдесят три гривні 35 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У решті суми позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.02.2023.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 3 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул. Тімірязєва, 123, м. Кам`янець-Подільський, Хмельницька область, 32300; 32316, м. Кам`янець-Подільський, АС 602) надісл. на ел. пошту ІНФОРМАЦІЯ_1

3 - відповідачу (вул. Рейтарська, буд. 37, м. Київ, 01034) надісл. на ел. пошту ІНФОРМАЦІЯ_2