Рішення

від 28.02.2023 по справі 750/3778/22

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа № 750/3778/22

Провадження № 2/750/217/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2023 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді Логвіної Т.В.,

секретаря Примак Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Північ-Логістика» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в :

у липні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 8799 грн. 57 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.05.2022 і по дату ухвалення судового рішення.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 доПриватного підприємства«Північ-Логістика»про стягненнязаборгованості позаробітній платіта середньогозаробітку зачас затримкирозрахунку призвільненні - задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства «Північ-Логістика» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 8799 грн. 57 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 32009 грн. 20 коп., судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп. та стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 992 грн. 40 коп.

Ухвалою Деснянського районного суду від 01 грудня 2022 року скасовано заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2022 року у справі № 750/3778/22 ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Північ-Логістика» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача подав письмові пояснення, зазначивши, що позовні вимоги не визнають та просять відмовити. Вказує що підставою несвоєчасного розрахунку з позивачем стала розпочата військова агресія Російської Федерації проти України. Підприємство не могло передбачити можливість початку ведення бойових дій на території міста Чернігів та підготуватися до них. 15.03.2022 на орендованих ними виробничих приміщеннях виникла пожежа через потрапляння боєприпасів, внаслідок чого зруйновані виробничі приміщення, транспорт та товари, робота підприємства повністю заблокована, а товариство визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 22022270000000010 за ч. 1, 2 ст. 438 КК України, також зазначає, що з 01.04.2022 трудовий договір з позивачем було призупинено на підставі ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». 05 січня 2023 року відповідач провів повний розрахунок з позивачем.

Сторони в судове засідання не з`явились, надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, позивач позов підтримує, відповідач зазначає, що свою думку щодо позовних вимог висловили у письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 13.12.2017 року по 06.05.2022 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та 06.05.2022 позивача було звільнено відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно наказу № 31/03-2022 від 31.03.2022 року, відповідно до Закону України від 15.03.2022 року № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», з 01.04.2022 року, до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану, призупинено дію трудового договору із ОСОБА_1 (а.с.41).

Як зазначає позивач, після його звільнення з Приватного підприємства «Північ-Логістика», роботодавцем не проведено розрахунок по заробітній платі.

Станом на дату звільнення ОСОБА_1 сума заробітної плати, належної до виплати (після відрахування ПДФО, військового збору, аліментів та лікарняного) складає 3447, 36 грн.

Частиною 1 ст.94КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За приписами ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

Обов`язок із виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану виплату.

Представник відповідача у своїх письмових поясненнях зазначає, що 05 січня 2023 року підприємство провело повний розрахунок з позивачем, що підтверджується платіжними інструкціями від 05.01.2023 (а.с. 83, 84, 85, 86, 87).

Що ж стосується вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27Закону України«Про оплатупраці» за правилами, передбаченими положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до розрахунку наданого позивачем середньоденна заробітна плата становить 372, 20 грн. (а.с. 10).

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, урегульовано Законом України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» (далі - Закон), який діє протягом воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частин 2, 3 статті 1 Закону, на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Частиною 3 статті 10Закону передбачено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Надані відповідачем докази доводять, що у період за який позивач просить стягнути середній заробіток (з 07.05.2022 по 28.02.2023) порушення зобов`язання щодо розрахунку при звільненні сталося внаслідок ведення бойових дій та дії обставин непереборної сили, що на підставі частини 3 статті 10Закону України«Про організаціютрудових відносинв умовахвоєнного стану» є підставою для звільнення роботодавця від відповідальності за цим зобов`язанням.

Статтею 15 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та або/поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел передбачених законодавством.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Приватного підприємства «Північ-Логістика» (м. Чернігів, вул. Мартина Небаби, 106-А, код ЄДРПОУ 37557989) про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя