Рішення

від 06.02.2023 по справі 757/23205/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/23205/22-ц

Категорія 43

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Ільєвій Т.Г.,

при секретарі судових засідань Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Владіс Транс» про стягнення страхового відшкодування і збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГЛОБАЛ ГАРАНТ" (Код ЄДРПОУ 30930046) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) невиплачене страхове відшкодування у розмірі 18 633,63 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДІС ТРАНС" (Код ЄДРПОУ 42376727) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю між фактичним розміром шкоди і належним страховим відшкодуванням у розмірі 7 280,28 грн, суму франшизи у розмірі 1 500,00 грн та витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 3 000,00 грн, а всього 11 780,28 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДІС ТРАНС" (Код ЄДРПОУ 42376727), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн;

- вирішити питання про розподіл судових витрат у наступному розмірі: 992,40 грн - судового збору, 10 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, а всього 10 992,40 грн.

Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказує, що 11.03.2021 року близько 18 год. 30 хв. в м. Києві, на Солом`янській площі, водій ОСОБА_2 , керуючі вантажним автомобілем «SCANIA G400», д.н.з. НОМЕР_2 , після зупинки на забороняючий сигнал світлофору раптово почав здійснювати рух заднім ходом, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Bora», д.н.з. НОМЕР_3 , який був під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок означеної ДТП транспортний засіб «Volkswagen Bora», BO3181BT, отримав значні механічні пошкодження, а власниці ОСОБА_1 (далі - Позивач) були завдані матеріальні збитки.

11.03.2021 року у відповідності до норм Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», Позивач повідомив Відповідача 1 про настання ДТП, а 13.03.2021 року надав йому документи, надання яких передбачається ст.35 вказаного Закону, в тому числі Заяву про страхове відшкодування.

14.03.2021 року Відповідач 1 відкрив страхову справу № 5001/2021/0001743 і 23.03.2021 року направив свого представника на огляд пошкодженого майна з метою визначення розміру страхового відшкодування, який здійснив такий огляд.

Однак, в порушення вимог Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», у встановлений Законом строк Відповідач 1 не погодив розмір страхового відшкодування з потерпілою особою і не здійснив виплату належного страхового відшкодування потерпілій особі.

Як вбачається з повідомлення розміщеного на сайті Національного банку України, регулятор ухвалив рішення про застосування до ПрАТ «СК «ГЛОБАЛ ГАРАНТ» захід впливу у вигляді тимчасового зупинення всіх ліцензій. Таке рішення ухвалив Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг на засіданні 19.04.2021 року.

13.08.2021 року всі 38 ліцензії ПрАТ «СК «ГЛОБАЛ ГАРАНТ» на провадження діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування за різними видами страхування були остаточно анульовані за заявою Страховика.

20.08.2021 року НБУ виключив ПрАТ «СК «ГЛОБАЛ ГАРАНТ» із Державного реєстру фінансових установ через відсутність у них чинних ліцензій.

Отже, НБУ позбавило Відповідача 1 права провадити діяльність у сфері страхування, що тим не менш не позбавляє страхову компанію від обов`язку виконання вже наявних своїх зобов`язань, зокрема, за договорами про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів перед потерпілими особами, тобто перед Позивачем.

Таким чином, у Відповідача 1 було достатньо часу для встановлення зв`язку з Позивачем, з`ясування всіх обставин справи і виплати останньому страхового відшкодування, проте на дату подання позову Позивач так і не отримав належного йому страхового відшкодування у зв`язку з чим вимушений звернутися за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Разом з тим, оскільки потерпілий має беззаперечне право на відшкодування шкоди її заподіювачем у повному обсязі, позивачу має бути відшкодована шкода, завдана внаслідок ДТП саме Відповідачем 2, який хоча і не є винуватцем в ДТП, проте в силу встановлених законом імперативних приписів безумовно зобов`язаний нести відповідальність за завдану шкоду працівником, який перебував з відповідачем 2 у трудових відносинах і виконував трудові обов`язки в момент настання ДТП.

Ухвалою судді від 04 жовтня 2022 року у справі відкрито провадження та призначено розглядати справу за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

Позивач та його представник до судового засідання не з`явилися, представник подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача, просив задовольнити позовні вимоги та щодо винесення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про судовий розгляд, заяв, клопотань до суду не подано.

Враховуючи неявку всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, зазначених у рішенні у справі «Вячеслав Корчагін проти Росії» № 12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання відповідачів, які не з`явилися в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подали відзив відповідно до ст. 280 ЦПК України, а позивач з його представником не заперечують проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів при заочному розгляді справи, що відповідає положенню ст. 280 ЦК України.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, враховуючи доводи відповідача, які викладені письмово, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення у відсутність нез`явившихся осіб на підставі наявних у матеріалах справи доказах.

За приписами ч. 3 ст. 208, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 218 ЦПК України судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, яке проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судовим розглядом встановлено, що 11.03.2021 року близько 18 год. 30 хв. в м. Києві, на Солом`янській площі, водій ОСОБА_2 , керуючі вантажним автомобілем «SCANIA G400», д.н.з. НОМЕР_2 , після зупинки на забороняючий сигнал світлофору раптово почав здійснювати рух заднім ходом, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Bora», д.н.з. НОМЕР_3 , який був під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок означеної ДТП транспортний засіб «Volkswagen Bora», BO3181BT, отримав значні механічні пошкодження, а власниці ОСОБА_1 (далі - Позивач) були завдані матеріальні збитки.

Відповідно до Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована в ПРАТ "СК "ГЛОБАЛ ГАРАНТ" відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № 202741637.

Відповідно до преамбули Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», вказаний нормативно-правовий акт регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Згідно ст.3 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п.36.1 ст.36 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку.

Згідно п.36.2 ст.36 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

11.03.2021 року у відповідності до норм Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», позивач повідомив відповідача 1 про настання ДТП, а 13.03.2021 року надав йому документи, надання яких передбачається ст.35 вказаного Закону, в тому числі Заяву про страхове відшкодування.

14.03.2021 року відповідач 1 відкрив страхову справу № 5001/2021/0001743 і 23.03.2021 року направив свого представника на огляд пошкодженого майна з метою визначення розміру страхового відшкодування, який здійснив такий огляд.

Проте, відповідач 1 не погодив розмір страхового відшкодування з потерпілою особою і не здійснив виплату належного страхового відшкодування потерпілій особі.

Як вбачається з повідомлення розміщеного на сайті Національного банку України, регулятор ухвалив рішення про застосування до ПрАТ «СК «ГЛОБАЛ ГАРАНТ» захід впливу у вигляді тимчасового зупинення всіх ліцензій. Таке рішення ухвалив Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності ринків небанківських фінансових послуг на засіданні 19.04.2021 року.

13.08.2021 року всі 38 ліцензії ПрАТ «СК «ГЛОБАЛ ГАРАНТ» на провадження діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування за різними видами страхування були остаточно анульовані за заявою Страховика.

20.08.2021 року НБУ виключив ПрАТ «СК «ГЛОБАЛ ГАРАНТ» із Державного реєстру фінансових установ через відсутність у них чинних ліцензій.

Отже, НБУ позбавило відповідача 1 права провадити діяльність у сфері страхування, що тим не менш не позбавляє страхову компанію від обов`язку виконання вже наявних своїх зобов`язань, зокрема, за договорами про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів перед потерпілими особами, тобто перед позивачем.

Згідно ст.22 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ст.29 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

З метою самостійного визначення вартості матеріального збитку, завданого йому як власнику транспортного засобу «Volkswagen Bora», д.н.з. НОМЕР_3 , Позивач звернулася до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , який здійснив таку оцінку.

Відповідно до Звіту № 125/02-22 від 14.04.2022 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу «Volkswagen Bora», д.н.з. НОМЕР_3 , становить 20 133,63 грн.

Крім того, за умовами полісу ОСЦПВВНТЗ № 202741637 встановлена франшиза у розмірі 1 500,00 грн.

Згідно п.12.1 ст.12 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, з відповідача 1 на користь позивача підлягає стягненню несплачене страхове відшкодування у розмірі 18 633,63 грн.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1,2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як зазначалося вище розмір належного страхового відшкодування з урахуванням суми франшизи становить 20 133,63 грн, проте, відповідно до Звіту № 125/02-22 від 14.04.2022 року вартість відновлювального ремонту КТЗ «Volkswagen Bora», д.н.з. НОМЕР_3 , складає 27 413,91 грн.

Як вбачається з обставин події, ДТП було вчинене за участі вантажного автомобілю «SCANIA G400», д.н.з. НОМЕР_2 , призначеного для перевезення великотоннажних вантажів, крім того, згідно пояснень винуватця ДТП, наданих ним відразу після ДТП, той працював водієм у ТОВ "ВЛАДІС ТРАНС", що встановлено також і під час судового розгляду, основним видом діяльності якого є вантажний автомобільний транспорт, а сам транспортний засіб «SCANIA G400», д.н.з. НОМЕР_2 , згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ, належить ТОВ "ВЛАДІС ТРАНС".

Відтак, встановлено, що шкода майну позивача була заподіяна ОСОБА_2 як найманим працівником (водієм) ТОВ "ВЛАДІС ТРАНС" під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України, шкоду, що завдана працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, відшкодовує юридична чи фізична особа, з якою цей працівник перебував у трудових відносинах.

Крім того, згідно абз.3 п.6 Постанови №4 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р., не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ч.1 ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Окрім цього відповідно до п.14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.03.2013 №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Також, у Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №61-9547св18 зазначено: системний аналіз ст.ст. 1992, 1994 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому включає як реальну вартість пошкодженого майна, так і витрати потерпілого на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (відновлювальний ремонт транспортного засобу).

Аналогічні роз`яснення були надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ в розділі «Порядок визначення шкоди, у тому числі при повному чи частковому знищенні автомобіля» Узагальнення «Судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках».

Таким чином, оскільки потерпілий має беззаперечне право на відшкодування шкоди її заподіювачем у повному обсязі, позивачу має бути відшкодована шкода, завдана внаслідок ДТП саме відповідачем 2, який хоча і не є винуватцем в ДТП, проте в силу встановлених законом імперативних приписів безумовно зобов`язаний нести відповідальність за завдану шкоду працівником, який перебував з відповідачем 2 у трудових відносинах і виконував трудові обов`язки в момент настання ДТП.

Як зазначалося вище, розмір належного страхового відшкодування з урахуванням суми франшизи становить 20 133,63 грн, проте відповідно до Висновку № 125/02-22 від 14.04.2022 року вартість відновлювального ремонту КТЗ «Volkswagen Bora», д.н.з. НОМЕР_3 , складає 27 413,91 грн.

Отже, з відповідача 2 підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і належною страховою виплатою у розмірі: 27 413,91 грн - 20 133,63 грн = 7 280,28 грн.

Також, відповідно п.36.6 ст.36 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ», страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Згідно умов полісу ОСЦПВВНТЗ №202741637, розмір франшизи становить 1 500 грн.

Крім цього, позивач поніс витрати на послуги суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , який склав Звіт № 125/02-22 від 14.04.2022 року, у розмірі 3 000,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією до прибуткового касового ордеру.

Як зазначалося вище, згідно п.9 постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, судам слід враховувати, що потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Зважаючи на те, що необхідність здійснення оцінки була спричинена винними неправомірними діями найманого працівника відповідача 3, який завдав шкоди позивачу, то саме відповідач 2 як роботодавець завдавача шкоди має усунути негативний наслідок своїх дій, який, зокрема, але не виключно, полягає у додаткових вимушених витратах, які позивач поніс на відповідну оплату наданих послуг.

Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою у розмірі 7 280,28 грн, сума франшизи у розмірі 1 500,00 грн та витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 3 000,00 грн, а всього 11 780,28 грн.

Разом з цим, позивач вказує, що внаслідок пошкодження його майна з вини ОСОБА_2 , безпосереднього винуватця ДТП, позивач зазнав також і моральної шкоди.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав.

Згідно ч.3 ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Пунктами 1,3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 визначено, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Через звернення до суду за відшкодуванням матеріальних збитків, згідно п.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач, вказує, що належний йому автомобіль був не просто транспортним засобом і основним засобом пересування, але і ціллю, досягнення якої в свій час потребувало кропіткої праці, а тому пошкодження автомобіля в ДТП завдало йому душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан, а відтак суд приходить до висновку про факт завдання моральної шкоди позивачу, проте вважає, що моральна шкода у розмірі 3000 грн. принципу розумності і справедливості.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини третьої ст. 12, частини першої, шостої ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розмір суми страхового відшкодування наданий позивачем відповідачами у в розумінні ст.ст. 77, 78 ЦПК України не спростований.

За вказаних обставин та відповідних норм законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз вказаної норми свідчить, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збій у розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача пропорційно задоволеним позовних вимог, тобто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» 553,46 грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Владіс Транс» 438,94 грн.

Що стосується стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що позивачем підтверджено факту оплати таких послуг.

Так, згідно ст.59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Пунктом 3.2 рішення КСУ від 30.09.2009 №23-рп/2009 визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно п.1 ч.3 цієї ж статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, та відповідно до ч.2 цієї статті підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На основі Договору № 20/02/22-ЮП/ІL від 17.02.2022 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_5 , останній надав Замовнику послуги (вчинення процесуальних дій поза судовим засіданням) загальною вартістю 10 000,00 грн (з розрахунку 1 000,00 грн за годину), що підтверджується Актом виконаних робіт № 1 та квитанцією про оплату.

За встановлених обставин та відповідних тому правових норм з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню понесені витрати на правову допомогу пропорційно задоволених позовних вимог, тобто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант» - 5577 грн. та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Владіс Транс» - 4423 грн.

Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11, 526, 610, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Глобал Гарант», Товариства з обмеженою відповідальністю «Владіс Транс» про стягнення страхового відшкодування і збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГЛОБАЛ ГАРАНТ" (Код ЄДРПОУ 30930046) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) невиплачене страхове відшкодування у розмірі 18 633,63 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДІС ТРАНС" (Код ЄДРПОУ 42376727) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю між фактичним розміром шкоди і належним страховим відшкодуванням у розмірі 7 280,28 грн, суму франшизи у розмірі 1 500,00 грн та витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 3 000,00 грн, а всього 11 780,28 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДІС ТРАНС" (Код ЄДРПОУ 42376727), на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГЛОБАЛ ГАРАНТ" (Код ЄДРПОУ 30930046) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 553,46 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДІС ТРАНС" (Код ЄДРПОУ 42376727) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 438,94 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ГЛОБАЛ ГАРАНТ" (Код ЄДРПОУ 30930046) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5577 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЛАДІС ТРАНС" (Код ЄДРПОУ 42376727) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4423 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.02.2023 року.

Суддя Т.Г. Ільєва