Ухвала

від 12.12.2022 по справі 631/404/20

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/404/20

провадження № 2/631/66/22

У Х В А Л А

п р о з а к р и т т я п р о в а д ж е н н я у с п р а в і

12 грудня 2022 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Дядик С. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за позовом НАЦІОНАЛЬНОГО АГЕНСТВА З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ об`єднаної територіальної громади та ОСОБА_1 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Братущак Вікторії Володимирівни,- «Про визнання договорів недійсними»,-

в с т а н о в и в :

НАЦІОНАЛЬНЕ АГЕНСТВОЗ ПИТАНЬЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ звернулось в Нововодолазький районний суд Харківської області із позовом до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ об`єднаної територіальної громади та ОСОБА_1 «Про визнання договорів недійсними» (вхідний № 2947/200-вх від 26.05.2020 року), в якому просило:

-визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.04.2017 року між Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6324284703:00:000:0003, що розташована в межах населеного пункту села Головнівка Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.04.2017 року між Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6324284704:00:000:0055, що розташована в межах населеного пункту села Княжне Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 27.04.2017 року між Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області та ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 6324284704:00:000:0056, що розташована в межах населеного пункту село Княжне Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області;

- скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права (право оренди земельної ділянки) № 23130847 від 27.10.2017;

- скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права (право оренди земельної ділянки) № 23130421 від 27.10.2017;

- скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права (право оренди земельної ділянки) № 23129970 від 27.10.2017;

-судові витрати покласти на відповідачів по справі.

На обґрунтуваннясвоїх позовнихвимог НАЦІОНАЛЬНЕАГЕНСТВО ЗПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯКОРУПЦІЇзазначило, що у межах реалізації повноважень з моніторингу та контролю за виконанням актів законодавства з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, виявлено порушення Сосонівським сільським головою ОСОБА_2 вимог Закону України «Про запобігання корупції» щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, внаслідок чого складено протоколи про вчинення ОСОБА_2 адміністративних правопорушень, пов`язаних із корупцією, відповідальність за які передбачена частинами 1 і 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 06.05.2019 року Нововодолазьким районним судом Харківської області прийнято постанову, що набрала законної сили, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених частинами 1 і 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Отже, наслідком порушення Сосонівським сільським головою ОСОБА_2 вимог Закону України «Про запобігання корупції» стало укладення 27.04.2017 року Сосонівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області в особі Сосонівського сільського голови Вязового А.М., та ОСОБА_1 договорів оренди:

-земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим № 6324284703:00:000:0003, загальною площею 3,7820 гектарів, яка розташована у межах населеного пункту села Головнівка Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області;

-земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим № 6324284704:00:000:0055, загальною площею 9,6239 гектарів, яка розташована в межах населеного пункту села Княжне Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області;

-і земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства з кадастровим № 6324284704:00:000:0056, загальною площею 5,7599 гектарів, яка розташована в межах населеного пункту село Княжне Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області.

При цьому згідно з рішенням Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 18.11.2015 року «Про затвердження повноважень Сосонівського сільського голови» станом на 27.04.2017 року ОСОБА_2 був Сосонівським сільським головою із службовими повноваженнями щодо укладення договорів від імені Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, у тому числі у сфері використання земельних ділянок комунальної власності. Приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Братущак В. В. 01.11.2017 року прийнято рішення про державну реєстрацію вказаних договорів, які стали підставою для внесення записів про інше речове право (право оренди земельної ділянки). Під час укладення вказаних договорів було порушено вимоги Закону України «Про запобігання корупції», оскільки ОСОБА_2 як сільський голова був суб`єктом, на якого поширюються вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, а орендарем за вказаними договорами його син ОСОБА_1 , що свідчить про наявність у ОСОБА_2 під час укладення вказаних договорів приватного інтересу, зумовленого сімейними стосунками так як він сприяв близькій особі отримати матеріальну вигоду від використання наданих в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Дискреційний характер повноважень Сосонівського сільського голови зумовлений можливістю визначати конкретні умови договорів оренди земельних ділянок, що свідчить про наявність суперечності між його представницькими повноваженнями і приватним інтересом, й впливає на вчинення або невчинення ним певних дій. Суперечність виявилась у необхідності знаходити баланс між приватним інтересом, що полягав у бажанні ОСОБА_2 дати змогу своєму синові отримати матеріальну вигоду від використання наданих в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, та належним виконанням своїх представницьких повноважень в інтересах сільської громади. Така суперечність між приватним інтересом і представницькими повноваженнями в розумінні Закону України «Про запобігання корупції» є реальним конфліктом інтересів. Ураховуючи невиконання ОСОБА_2 вищевказаного Закону його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, відповідальність за які передбачена частинами 1 і 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Наведене є підставою задля визнання укладених договорів оренди недійсними згідно із частиною 2 статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» та на підставі приписів статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скасування записів про державну реєстрацію прав за оспорюваними договорами, ураховуючи, що до цих позовних вимог застосовується загальна позовна давність тривалість у три роки, початок перебігу якого є момент отримання НАЦІОНАЛЬНИМ АГЕНСТВОМ З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ постанови Нововодолазького районного суду Харківської області про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, тобто 13.05.2019 року (т. 1 а. с. 2 - 10).

27.05.2020 року за вихідним № 2/631/552/20/3277/2020 у порядку, передбаченому частиною 7 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України здійснено запит щодо отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 , відповідь на який надійшла та зареєстрована за вхідним № 3523/20-вх від 18.06.2020 року (т. 1 а. с. 55, 56, 57).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 19.06.2020 року, прийнято позовну заяву НАЦІОНАЛЬНОГО АГЕНСТВА З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ об`єднаної територіальної громади та ОСОБА_1 «Про визнання договорів недійсними» до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрито провадження у справі (т. 1 а. с. 58 - 60).

09.07.2020 року за вхідним № 4014/20-вх Нововодолазька селищна рада надіслала відзив на позовну заяву, в якій вказала, що у ОСОБА_2 під час укладання оспорюваних договорів оренди землі був наявний приватний інтерес, та його дії суперечили вимогам статті 28 Закону України «Про запобігання корупції». Здійснюючи реєстрацію оспорюваних договорів, приватний нотаріус Братущак В. В. зазначив їх як орендодавця, так як вони є правонаступником Сосонівської сільської ради на підставі рішення позачергової ХVІІ сесії VII скликання Нововодолазької селищної ради, яке прийняте 30.11.2020 року за № 20 «Про добровільне об`єднання територіальних громад». Проте вони вважають, що ОСОБА_1 неправомірно надав для реєстрації свого права оренди земельної ділянки вищевказане рішення, й взагалі про здійснення такої реєстрації речового права на нерухомість їм повідомлено не було. Тому вважають оспорювані правочини недійсними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню (т. 1 а. с. 66 - 67).

Представник позивача НАЦІОНАЛЬНОГО АГЕНСТВА З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ виконувач обов`язків керівника Департамену з питань дотримання законодавства про конфлікт інтересів та обмежень щодо запобігання корупції Олександр Шульга звернувся до суду за допомогою електронних та поштових засобів зв`язку із клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Братущак Вікторії Вікторівни (вхідний № ЕП-2631/20-вх від 23.12.2020 року та № 7066/20-вх від 30.12.2022 року), яке відповідною ухвалою суду від 21.12.2021 року задоволено повністю та до участі у справі залучено відповідну особу (т. 1 а. с. 116 - 118, 132 131, 207 - 211).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 01.02.2022 року, позов НАЦІОНАЛЬНОГО АГЕНСТВА З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ об`єднаної територіальної громади та ОСОБА_1 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Братущак Вікторії Володимирівни,- «Про визнання договорів недійсними» залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків 5 днів з дня вручення відповідної ухвали (т. 1 а. с. 246 - 251).

Копію вищевказаної ухали отримано повноважним представником позивача 03.02.2022 року, та у визначений судом строк виконаної її вимоги шляхом сплати 07.02.2022 року судового збору у сумі 10510,00 гривень та надсилання відповідної заяви про це за допомогою електронних засобів зв`язку без застосування електронного підпису (вхідний № ЕП-290/22-вх від 08.02.2022 року) та поштових засобів зв`язку (вхідний № 943/22-вх від 11.02.2022 року) (т. 1 а. с. 253, 254, т. 2 а. с. 2 3, 4 5, 6).

14.02.2022року продовженорозгляд справиз єдинимунікальним №631/404/20(провадження№ 2/631/66/22)за позовомНАЦІОНАЛЬНОГО АГЕНСТВАЗ ПИТАНЬЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇдо НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ об`єднаної територіальної громади та ОСОБА_1 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Братущак Вікторії Володимирівни,- «Про визнання договорів недійсними», про що постановлено відповідну ухвалу (т. 2 а. с. 7 - 10).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 01.11.2022 року, закрито підготовче провадження у цій цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті (т. 2 а. с. 45 - 48).

Представник позивача НАЦІОНАЛЬНОГО АГЕНСТВА З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ керівник Департаменту запобігання конфлікту інтересів ОСОБА_3 - в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак надав клопотання, зареєстроване за вхідним № ЕП-1163/22-вх від 21.11.2022 року та № 3668/22-вх від 22.11.2022 року (паперова копія електронного документа) з проханням справу розглянути за їх відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити (т. 2 а. с. 49, 50 51, 52, 53 - 54).

Представник відповідачаНОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇРАДИ об`єднаноїтериторіальної громадивсудове засідання також не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак селищний голова Єсін О. надав заяву, зареєстровану за вхідним № 3241/22-вх від 31.10.2022 року, про розгляд справи за їх відсутності (т. 2 а. с. 49, 27).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання жодного разу не з`явився, хоча про дату, час і місце засідання повідомлявся своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи 12.12.2022 року або про її розгляд за його відсутності не надав (т. 2 а. с. 49, 57).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Братущак В. В. у судове засідання теж не з`явилася, про дату, час і місце засідання повідомлялася належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомила, проте надала заяву, зареєстровану за вхідним № 644/22-вх від 28.01.2022 року, в якій прохала справу розглядати за її відсутності (т. 2 а. с. 49, т. 1 а. с. 243).

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, на підставі приписів частини 3 статті 211 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача та відповідача НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ об`єднаної територіальної громади, свідчать відповідні заяви їх представників, долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі і ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.

За таких обставин, беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками справи, що не з`явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, ураховуючи те, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, й відповідач ОСОБА_1 неодноразово не з`являвся у судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Відтак, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони та їх представники посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що провадження у справі з єдиним унікальним № 631/404/20 (провадження № 2/631/66/22) за позовом НАЦІОНАЛЬНОГО АГЕНСТВА З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ об`єднаної територіальної громади та ОСОБА_1 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Братущак Вікторії Володимирівни,- «Про визнання договорів недійсними» слід закрити з огляду на таке.

Вирішуючи питання щодо закриття провадження у справі, суд, перш за все, виходить з того, що приписом статті 5 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Крім того, положеннями статті 55 Конституції України обумовлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Аналогічне вбачаєтьсяй урішенні КонституційногоСуду України№ 9-зпвід 25.12.1997року (усправі законституційним зверненнямгромадян ОСОБА_4 , ОСОБА_5 таінших щодоофіційного тлумаченнястатей 55,64,124Конституції України(справаза зверненнямижителів містаЖовті Води)в якомувказане,що частину1статті 55Конституції Українитреба розумітитак,що кожномугарантується захистправ ісвобод усудовому порядку.Суд неможе відмовитиу правосудді,якщо громадянинУкраїни,іноземець,особа безгромадянства вважають,що їхправа ісвободи порушеніабо порушуються,створено абостворюються перешкодидля їхреалізації абомають місцеінші ущемленняправ тасвобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Отже, вказана норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист й звернення особи до суду є її абсолютним правом.

Зазначене беззаперечно кореспондує із приписами чинного цивільного процесуального законодавства України, зокрема, тим, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому згідно з приписом частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

Частина 2 статті 129 Основного Закону нашої держави визначає засади судочинства, однією з яких (пункт 3 вказаної частини) є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Тобто суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Одночасно із цим, згідно з частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відтак, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до листа, зареєстрованого за вихідним № 02-33/1691 від 21.08.2019 року, селищний голова Нововодолазької селищної ради Єсін О. направив на адресу Керівника Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції, уповноваженій особі Національного агентства з питань запобігання корупції Мостовій І. належним чином засвідчені копії:

-рішення XL сесії VI скликання Сосонівської сільської ради від 10.09.2015 року (кадастровий № 6324284703:00:000:0003);

-рішення XL сесії VI скликання Сосонівської сільської ради від 10.09.2015 року (кадастровий № 6324284704:00:000:0055);

-рішення XLІ сесії VI скликання Сосонівської сільської ради від 07.10.2015 року (кадастровий № 6324284704:00:000:0056);

-договору оренди землі від 27.04.2017 року (кадастровий № 6324284703:00:000:0003);

-договору оренди землі від 27.04.2017 року (кадастровий № 6324284704:00:000:0055);

-договору оренди землі від 27.04.2017 року (кадастровий № 6324284704:00:000:0056) (т. 1 а. с. 11).

Рішенням XLІ сесії VI скликання Сосонівської сільської ради, прийнятим 07.10.2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення та передачі в оренду» було вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована в межах села Княжне Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, та передати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим № 6324284704:00:000:0055, загальною площею 9,6239 гектарів, для ведення фермерського господарства, терміном на 49 років. Доручено ОСОБА_1 укласти договір оренди із встановленою орендною платою в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки згідно рішення ХХХVI сесії VI скликання від 23.01.2015 року та провести державну реєстрацію договору оренди вищевказаної земельної ділянки. Контроль за виконанням було покладено на секретаря сільської ради. Підписано рішення сільським головою ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 12).

З рішення XL сесії VI скликання Сосонівської сільської ради, прийнятого 10.09.2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення та передачі в оренду», убачається, що вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована в межах села Головнівка Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області та передати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим № 6324284703:00:000:0003, загальною площею 3,7820 гектарів, для ведення фермерського господарства, терміном на 49 років. Доручено ОСОБА_1 укласти договір оренди із встановленою орендною платою в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки згідно рішення ХХХVI сесії VI скликання від 23.01.2015 року та провести державну реєстрацію договору оренди вищевказаної земельної ділянки. Контроль за виконанням було покладено на секретаря сільської ради. Рішення підписано сільським головою ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 13).

Також, рішенням XL сесії VI скликання Сосонівської сільської ради, прийнятим 10.09.2015 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення та передачі в оренду» вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення, що розташована в межах села Княжне Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, та передати в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим № 6324284704:00:000:0056, загальною площею 5,7599 гектарів, для ведення фермерського господарства, терміном на 49 років. Доручено ОСОБА_1 укласти договір оренди із встановленою орендною платою в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки згідно рішення ХХХVI сесії VI скликання від 23.01.2015 року та провести державну реєстрацію договору оренди вищевказаної земельної ділянки. Контроль за виконанням було покладено на секретаря сільської ради. Підписано рішення сільським головою ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 14).

На підставі пунктів 1, 2, 8, 28, 40 Договору оренди землі, укладеного 27.04.2017 року в селі Сосонівка Нововодолазького району Харківської області між Сосонівською сільською радою, в особі сільського голови Вязового Андрія Михайловича, (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (кадастровий № 6324284703:00:000:0003), загальною площею 3,7820 гектарів, розташовану на території села Головнівка Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. При цьому, договір укладено на 49 років, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами й після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку. Також, як визначено у пунктах 33 37 цього договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового її відчуження з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; а також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, окрім за умови потреби для державних цілей. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, є підставою для зміни умов або розірвання договору (т. 1 а. с. 15 17).

Також, на підставі пунктів 1, 2, 8, 28, 40 Договору оренди землі, укладеного 27.04.2017 року в селі Сосонівка Нововодолазького району Харківської області між Сосонівською сільською радою, в особі сільського голови Вязового Андрія Михайловича, (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (кадастровий № 6324284704:00:000:0055), загальною площею 9,6239 гектарів, розташовану на території села Княжне Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. При цьому, договір укладено на 49 років, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами й після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку. Також, як визначено у пунктах 33 37 цього договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового її відчуження з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; а також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, окрім за умови потреби для державних цілей. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, є підставою для зміни умов або розірвання договору (т. 1 а. с. 18 20).

Крім того, на підставі пунктів 1, 2, 8, 28, 40 Договору оренди землі, укладеного 27.04.2017 року в селі Сосонівка Нововодолазького району Харківської області між Сосонівською сільською радою, в особі сільського голови Вязового Андрія Михайловича, (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства (кадастровий № 6324284704:00:000:0056), загальною площею 3,7820 гектарів, розташовану на території села Княжне Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області. При цьому, договір укладено на 49 років, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами й після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку. Також, як визначено у пунктах 33 37 цього договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору спір розв`язується у судовому порядку. Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового її відчуження з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; а також в інших випадках, передбачених законом. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та в наслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, окрім за умови потреби для державних цілей. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, є підставою для зміни умов або розірвання договору (т. 1 а. с. 21 23).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 183032771, сформованої 01.10.2019 року о 10 годині 37 хвилин 34 секунди Національним агентством з питань запобігання корупції в особі Шульги О. Г., за параметрами пошуку з повним співпадінням «права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , кадастровий № 6324284703:00:000:0003», виявлено об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку із реєстраційним № 1395125863242 (кадастровий № 6324284703:00:000:0003), загальною площею 3,782 гектарів із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована в селі Головнівка Нововодолазького району Харківської області, та на яку 27.10.2017 року о 14 годині 55 хвилин 40 секунд приватним нотаріусом Братущак В. В. зареєстровано право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 строком 49 років на підставі рішення Сосонівської сільської ради б/н від 10.09.2015 року та договору оренди земельної ділянки від 27.04.2014 року (т. 1 а. с. 24 - 26).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 183033196, сформованої 01.10.2019 року о 10 годині 37 хвилин 34 секунди Національним агентством з питань запобігання корупції в особі Шульги О. Г., з параметрами пошуку з повним співпадінням «права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , кадастровий № 6324284704:00:000:0055», виявлено об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку із реєстраційним № 1395103063242 (кадастровий № 6324284704:00:000:0055), загальною площею 9,6239 гектарів, із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована в селі Княжне Нововодолазького району Харківської області, та на яку 27.10.2017 року о 14 годині 45 хвилин 37 секунд приватним нотаріусом Братущак В. В. зареєстровано право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 строком 49 років на підставі рішення Сосонівської сільської ради б/н від 07.10.2015 року та договору оренди земельної ділянки від 27.04.2014 року (т. 1 а. с. 27 - 29).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 183033299, сформованої 01.10.2019 року о 10 годині 37 хвилин 34 секунди Національним агентством з питань запобігання корупції в особі Шульги О. Г., з параметрами пошуку з повним співпадінням «права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , кадастровий № 6324284704:00:000:0056», виявлено об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку із реєстраційним № 1395054063242 (кадастровий № 6324284704:00:000:0056), загальною площею 5,7599 гектарів, із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована в селі Княжне Нововодолазького району Харківської області, та на яку 27.10.2017 року о 14 годині 33 хвилин 21 секунд приватним нотаріусом Братущак В. В. зареєстровано право оренди земельної ділянки ОСОБА_1 строком 49 років на підставі рішення Сосонівської сільської ради б/н від 10.09.2015 року та договору оренди земельної ділянки від 27.04.2014 року (т. 1 а. с. 30 - 32).

Із супровідного листа, зареєстрованого за вихідним № 631/7/19/4289/2019 від 06.05.2019 року, убачається, що суддею Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновською Т. М. направлено Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції, уповноваженій особі Національного агентства з питань запобігання корупції Мостовій І. О. копію постанови від 06.05.2019 року по справі з єдиним унікальним № 631/7/19 (провадження № 3/631/157/19) про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який отримано Агентством 13.05.2019 року за вхідним № 05/43056/19 (т. 1 а. с. 33).

Постановою Нововодолазького районного суду Харківської області, винесеною 06.05.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/7/19 (провадження № 3/631/157/19) щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених частинами 1, 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ОСОБА_2 було визнано винним у чиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених частинами 1, 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проте провадження закрито у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності (т. 1 а. с. 34 - 41).

Як убачається з загальновідомих джерел мережі Інтернет, а саме з Витягу, сформованого за допомогою чат-боту «Опендатабот», згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, сформованого на безкоштовний запит із критеріями пошуку за ідентифікаційним кодом юридичної особи станом на 12.12.2022 року ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ВЯЗОВИЙ НАЗАРІЙ» (код 41746788) зареєстроване з 20.11.2017 року (т. 2 а. с. 61).

Отже, з огляду на вищенаведене, суд доходить до обґрунтованого висновку про те, що за спірними Договорами оренди землі, укладеними 27.04.2017 року, ОСОБА_1 як орендар прийняв у строкове платне користування земельні ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, яке він створив 20.11.2017 року та діяльність якого не припинена на час розгляду справи судом.

Частиною 2 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом, і суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а відповідно до приписів частин 1, 4 та 5 статті 12 цього ж цивільного процесуального кодифікованого закону України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій , й суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, судом вчинене усе можливе в межах та у процесуальний спосіб задля повного дотримання цих вимог цивільного процесуального законодавства України.

Зокрема, відповідач, проігнорувавши необхідність його явки у судові засідання особисто, не надав необхідних доказів щодо обставин, якими обґрунтовується можливість його віднесення до категорії фермерського господарства, а також не долучив належного доказу щодо фактичної його реєстрації у цьому статусі.

Натомість вказане питання є визначальним задля вирішення питання щодо належності цього спору до цивільної юрисдикції.

Так, як чітко та безумовно вказує Верховний Суд у своїй правозастосовній практиці, викладеній як найвищим судом у системі судоустрою України, що, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), що забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: в своїй постанові, прийнятій 24.06.2022 року у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в межах справи з єдиним унікальним № 728/2048/19 (провадження № 61-18861св20),- «Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15 і частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 728/1983/19 (провадження № 61-745св21) вказано, що «суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, виходив із того, що звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач посилався на порушення його прав як фізичної особи, не вказуючи про існування фермерського господарства та не зазначаючи останнє позивачем у справі. Відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 цього Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Наведеного Закону). Зі змісту статті 12 Закону України «Про фермерське господарство» вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. З комплексного аналізу вимог перелічених статей можна зробити висновок, що після укладення договору оренди земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася. Схожі висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року в справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15-ц (провадження № 14-157цс18) та від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження 14-385цс19). Крім того, із моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18)».

Отже, відповідно до приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тобто, державні органи наділені лише тими повноваженнями і компетенцією, які визначені законом і не можуть на свій розсуд привласнювати повноваження інших державних органів.

Згідно з пунктами 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 7 статті 81 імперативно визначено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим кодексом.

Відтак, збирання інформації щодо реєстрації відповідача як фермерське господарство, по-перше, не стосується предмета спору, а впливає на визначення юрисдикційної належності спору чи до цивільного, чи до господарського судочинства, а по-друге, наявність обґрунтованих сумнівів суду щодо добросовісного здійснення відповідачем своїх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо надання доказів внаслідок повного ігнорування судових викликів на підготовчі та судові засідання.

З наведеного вбачається висновок про те, що суд у процесуальний спосіб отримав необхідну йому інформацію щодо реєстрації ОСОБА_1 як ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО «ВЯЗОВИЙ НАЗАРІЙ».

Правовий аналіз наведеного дає підстави дійти висновку про те, що з дня державної реєстрації фермерське господарство набуло прав та обов`язків землекористувача й, відповідно, стало суб`єктом спірних правовідносин, замінивши відповідача як фізичну особу та юридичну, а тому й відсутнє суб`єктивне цивільне право, яке підлягає судовому захисту саме у порядку цивільного судочинства. Міркування, що перехід права користування вказаною земельною ділянкою від фізичної особи до створеного ним фермерського господарства не відбувся, є помилковими, оскільки надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка у силу свого правового режиму є такою, що підлягає використанню виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів

1)Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.09.2021 року у справі № 728/2558/19 (провадження № 61-18853св20), від 29.09.2021 року у справі № 728/2046/19 (провадження № 61-661св21), від 05.10.2021 року у справі № 728/2049/19 (провадження № 61-18854св20), від 09.02.2022 року у справі № 728/2150/19 (провадження № 61-8946св20);

2)Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.09.2021 року у справі №728/2557/19 (провадження №61-2132св21), від 23.09.2021 року у справі № 728/2552/19 (провадження № 61-19558св20), від 21.10.2021 року у справі № 728/2554/19 (провадження № 61-19556св20), від 25.10.2021 року у справі № 728/2550/19 (провадження № 61-18851св20), у справі № 728/2047/19 (провадження № 61-18876св20) та у справі № 728/2147/19 (провадження № 61-18849св20).

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені частиною 1 статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Висновки Великої палати Верховного Суду щодо визначення юрисдикції спору за участю фізичних осіб та фермерських господарств остаточно викладені у постанові, прийнятій 05.10.2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20).

Так, згідно з положеннями частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Отже, колегія суддів вважає, що оскільки земельна ділянка, яка надається для ведення фермерського господарства, є основою та необхідною умовою для здійснення фермерським господарством господарської діяльності у сфері товарного сільськогосподарського виробництва, то і спір має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Приходячи до такого, Велика Палата зазначає, що статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

При цьому, судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно достатті 6Конвенції прозахист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Разом з тим відповідно до частин 1 і 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 цього кодексу встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

На підставі частини 1 статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» № 973-IV від 19.06.2003 року фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У статті 2 цього ж Закону закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є саме Закон України «Про фермерське господарство».

За частиною 1 статті 5 і частиною 1 статті 7 зазначеного вище Закону право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Зі змісту положень статті 12 вищенаведеного спеціального Закону вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство» можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.

За положенням статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, і відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» і відповідно статті 42 Господарського кодексу України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Тобто земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:

1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;

2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак defacto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Аналіз наявної практики Великої Палати Верховного Суду засвідчує, що як у випадку визначення цивільної юрисдикції, так і у випадку визначення господарської юрисдикції спору спірні земельні ділянки виділялися для ведення фермерського господарства фізичній особі, що оформлялося відповідним актом уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Зазначене свідчить про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства України.

Пункт 1 частини 1 та частина 3 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що суд своєю ухвалою, яка може бути оскаржена, закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Одночасно з цим, зазначений кодифікований закон у статті 256 зобов`язує суд у випадку закриття провадження з підстави, визначеної пунктом 1 частини 1 статті 255 цього кодексу роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, а також наслідки відповідної процесуальної дії (які визначені у частині 2 статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, тобто що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається).

Також, постановляючи ухвалу, суд вважає за можливе та необхідне зазначити що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» рішення від 10.02.2010 року у заяві № 4909/04).

Отже, з урахування усього переліченого вище, суд вважає за необхідне провадження у справі за позовом НАЗК до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ об`єднаної територіальної громади та ОСОБА_1 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Братущак В. В.,- «Про визнання договорів недійсними» закрити у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, роз`яснивши позивачу, що вирішення питання, яке складає предмет його позову на цей час відноситься до компетенції господарських судів, а тому ці вимоги повинні розглядатись в порядку господарського судочинства.

Пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади, та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому справа перебувала на розгляді судді належного суду.

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі та ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року; статтею 17 та пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); Законом України «Про фермерське господарство» № 973-IV від 19.06.2003 року; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; Рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «Стрижак проти України» від 08.11.2005 року та «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року; постановою Великої Палати Верховного Суду, прийнятою 05.10.2022 року в межах справи з єдиним унікальним № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20) та статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 19, 23, 42, 48, 58, 60, 62, 65, 67, 76 81, 83, 89, 128 131, 133, 137, 141, 211, 214, 223, 227, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),-

у х в а л и в:

Провадження у справі з єдиним унікальним № 631/404/20 (провадження № 2/631/66/22) за позовом НАЦІОНАЛЬНОГО АГЕНСТВА З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ об`єднаної територіальної громади та ОСОБА_1 , із залученням до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача приватного нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Братущак Вікторії Володимирівни,- «Про визнання договорів недійсними» закрити.

Роз`яснити НАЦІОНАЛЬНОМУ АГЕНСТВУ З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ, що вирішення питання, яке складає предмет його позову до НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ об`єднаної територіальної громади та ОСОБА_1 , на цей час відноситься до компетенції господарських судів, а тому ці вимоги повинні розглядатись в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити НАЦІОНАЛЬНОМУ АГЕНСТВУ З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ, що у зв`язку із закриттям провадження у цій справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію цієї ухвали негайно надіслати НАЦІОНАЛЬНОМУ АГЕНСТВУ З ПИТАНЬ ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ, а також всім іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з цього дня, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повної ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала, що набрала законної сили, обов`язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Скорочену ухвалу було постановлено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору, підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Повну ухвалу складено з урахуванням приписів частини 3 статті 124 Цивільного процесуального кодексу України за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 19.12.2022 року.

Суддя С. В. Мащенко