Рішення

від 28.02.2023 по справі 280/8488/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року Справа № 280/8488/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Шаповалова Б.М.,

представників:

позивачаКушнір В.М.,

відповідача ОСОБА_1 , Буркот Л.П.,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (вул. Фортечна, буд. 65, м. Запоріжжя, 69002) до Запорізького навчально-виховного комплексу №19 Запорізької міської ради Запорізької області (вул. Військбуд, буд. 13, м. Запоріжжя, 69013), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 39-Б, м. Запоріжжя, 69037), про застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2021 до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі позивач) до Запорізького навчально-виховного комплексу №19 Запорізької міської ради Запорізької області (далі відповідач), в якій позивач просить суд: застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівель та приміщень відповідача, розташованих за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Військбуд, буд. 13, встановивши судовим рішенням спосіб і порядок його виконання шляхом зобов`язання відповідача повністю зупинити експлуатацію будівель та приміщень за вказаною адресою, окрім робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, до повного усунення цих порушень.

Крім того, просив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході перевірки позивачем встановлено, що об`єкт відповідача будівлі та приміщення відповідача експлуатується з порушенням норм пожежної та техногенної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей. Просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Ухвалою від 20.09.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 19.10.2021 з повідомленням (викликом) сторін.

11.10.2021 до суду надійшов відзив відповідача на позов, в якому відповідач зазначив, що відсутні передумови для встановлення відповідачем системи протипожежного захисту, оскільки будівля відповідача не є новозбудованою або відбулась її реконструкція, технічне переоснащення, капітальний ремонт, реставрація тощо. Також позивачем не визначено яка саме система протипожежного захисту має бути встановлена відповідачем (система пожежної сигналізації чи система оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей. Зазначає, що в закладах освіти повідомлення про пожежу дозволяється здійснювати засобами телефонного зв`язку. Зазначає, що проби (зразки) покриття дерев`яних елементів горищних покриттів будівлі (крокви, лати) не відбирались, тому достовірних даних про їх не оброблення засобами вогнезахисту немає. Відповідач вважає, що позивачем не доведено факт невідповідності приміщення електрощитової вимогам нормативних актів. Також зазначає, що відносно закладання приямків віконних прорізів позивачем наведене неналежне нормативне обґрунтування. Зазначає, що позивачем не ідентифіковано об`єкти про зупинення експлуатації яких просить позивач (основні чи допоміжні будівлі). Вважає, що позивачем не доведено існування загрози життю, здоров`ю або майну учасників освітнього процесу. Зазначає, що наведені у позові порушення не створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Просить відмовити у задоволенні позову.

Також 11.10.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі для примирення до 12.01.2022, погоджене представником позивача.

18.10.2021 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій позивач зазначив, що будівлі навчально-виховних комплексів відносяться до об`єктів з масовим перебуванням дітей та особливо потребують суворого дотримання вимог пожежної безпеки, виконання заходів запобігання пожежам та термінове усунення порушень. Право визначати ступінь небезпеки підконтрольних об`єктів належить тільки уповноваженому державному органу, що здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки. Застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) є необхідним оперативним та превентивним способом впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Зазначає, що відсутність бюджетних коштів та належного фінансування не звільняє відповідача від виконання ним імперативних норм протипожежного законодавства.

19.10.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департаменту освіти і науки Запорізької міської ради.

У судове засідання 19.10.2022 представник позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не прибув.

Протокольною ухвалою від 19.10.2021 судове засідання було відкладене на 01.11.2021.

Ухвалою від 01.11.2021 провадження у справі було зупинене до 12.01.2022.

Ухвалою від 12.01.2022 провадження у справі було поновлене, судове засідання призначене на 12.01.2022.

Протокольною ухвалою від 12.01.2022 судове засідання було відкладене на 01.02.2022.

У судове засідання 01.02.2022 представники сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не прибули.

01.02.2022 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, обґрунтоване захворюванням всіх представників позивача.

01.02.2022 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання, в якому відповідач просить вирішити питання про зміну правил розгляду справи та слухати справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 01.02.2022 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи №280/8488/21 в порядку загального позовного провадження відмовлено.

Ухвалою від 01.02.2022 судове засідання було відкладене на 15.02.2022.

11.02.2022 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказі.

Ухвалою від 15.02.2022 залучено до участі в справі №280/8488/21, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент освіти і науки Запорізької міської ради.

Протокольною ухвалою від 15.02.2022 у судовому засіданні оголошена перерва до 02.03.2022.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введений воєнний стан.

Враховуючи зазначені обставини, призначене на 02.03.2022 судове засідання не відбулось.

13.06.2022 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на термін до кінця військового стану в Україні.

Ухвалою від 20.12.2022 судове засідання було призначене на 10.01.2023.

10.01.2023 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання, а від позивача додаткові пояснення, в яких позивач зазначає, що станом на 10.01.2023 у відповідача лишається не усуненим одне порушення не обладнано приміщення навчально-виховного комплексу системами протипожежного захисту, відповідно до вимог ДБН В 2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту». Позовні вимоги підтримує.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.01.2023.

За клопотанням відповідача, погодженим представником позивача судове засідання відкладалось до 28.02.2023.

У судовому засіданні 28.02.2023 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, представники відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечували.

Сторони під час розгляду справи, у судовому засіданні, повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 28.02.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

Як встановлено з матеріалів справи, співробітниками позивача в період з 14.06.2021 по 15.06.2021 було проведено позапланову перевірку позивача, за наслідками якої було складено акт №596 від 15.06.2021.

В ході перевірки позивачем встановлено, що об`єкт відповідача будівлі та приміщення, розташований за адресою: Запорізька область, місто Запоріжжя, вул. Військбуд, буд. 13, експлуатується з порушенням норм пожежної та техногенної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, а саме:

- не забезпечено обладнання приміщень навчально-виховного комплексу системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».

Відповідно до вимог пункту 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України №1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Мін`юсті України 05 березня 2015 року за №252/26697, будинки, приміщення та споруди повинні обладнуватися системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту».

Відсутність системи протипожежного захисту (системами пожежної сигналізації, системами оповіщення про пожежу) не дасть можливості виявлення загорання, на його ранній стадії, сповіщення працюючого персоналу і підрозділів оперативно-рятувальної служби про загорання, в результаті чого суттєво збільшується час розвитку пожежі до моменту її виявлення та приведе до ускладнення проведення дій по евакуації людей з приміщень об`єкта.

- не виконане оброблення дерев`яних елементів горищних покриттів (крокви, лати) засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.

Відповідно до вимог пункту 2.5 глави 2 розділу III Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України №1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Мін`юсті України 05 березня 2015 р. за №252/26697, у будинках, крім будинків V ступеня вогнестійкості, дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні оброблятися засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності.

Відсутність обробляння засобами вогнезахисту елементів горищного покриття може призвести до вкрай швидкого руйнування несучих дерев`яних конструкцій в разі впливу вогню, що в свою чергу може призвести до руйнування перекриття поверху під горищним приміщенням і створити загрозу для здоров`я і життя людей.

- допускається влаштування незаповненого отвору в протипожежній перешкоді, яка відокремлює електрощитову.

Відповідно до вимог п. 1.24 глави ІV Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України №1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Мін`юсті України 05 березня 2015 року за №252/26697, забороняється влаштовувати незаповнені отвори в протипожежних перешкодах, які відокремлюють електрощитові.

В разі виникнення пожежі в приміщенні електрощитової, відсутність відповідних протипожежних перешкод, а саме протипожежних дверей зі встановленою межею горючості, значно збільшує ризик загорання будівлі, розповсюдження вогню на значну площу, розповсюдження небезпечних продуктів горіння, що є загрозою для життя та здоров`я людей.

- допускається закладання приямків віконних прорізів.

Відповідно до вимог п. 2.13 глави 2 розділу ІІ V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України №1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Мін`юсті України 05 березня 2015 року за №252/26697, приямки віконних прорізів підвальних і цокольних поверхів треба регулярно очищати від горючих матеріалів. Не допускається їх захаращувати або закладати віконні прорізи.

Через те, що приміщення, які розташовані в підвальному поверсі, не забезпечені віконними отворами, не можливе димовидалення з приміщень, та ускладнюється евакуація людей з приміщень і будівель при виникненні пожежі, що збільшує час надання допомоги, що несе загрозу для життя і здоров`я людей.

Зазначені порушення норм пожежної безпеки послугували підставами для звернення позивача до суду з даним позовом.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач частково усунув виявлені порушення норм пожежної безпеки.

Зокрема, актом позивача від 27.01.2022 №57 встановлено незабезпечення працездатності системи оповіщення людей про пожежу та управління евакуацією (порушення вимог п. 1.1, 1.4 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України №1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Мін`юсті України 05 березня 2015 року за №252/26697).

Станом на 22.12.2022 була виконана проектна документація на будівництво за робочим проектом «Реконструкція системи пожежної сигналізації, системи оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей в Запорізькій гімназії №19 Запорізької міської ради, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 13», проведена експертиза цієї документації.

Таким чином, з зазначених документів вбачається, що виявлені порушення вимог законодавства у сфері пожежної безпеки відповідачем більшою частиною були усунені, а останнє порушення знаходиться на стадії усунення.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V зі змінами та доповненнями (далі - Закон №877-V).

Згідно з частиною п`ятою статті 4 Закону №877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду. Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.

Частиною сьомою статті 7 вказаного Закону встановлено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відповідно до пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до частин першої, другої статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення.

Згідно з вимогами статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

В першу чергу слід зазначити, що Кодекс цивільного захисту України пов`язує застосування заходів реагування з виявленням порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

При цьому, захід реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень об`єкту перевірки є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 810/4274/17.

Так, поняття «загрози життю та здоров`ю» є оціночним. Однак це не спростовує необхідність дослідження судом доказів, якими обґрунтовується їх наявність. та зважаючи, що такі спори розглядаються за позовними заявами суб`єктів владних повноважень, суди не повинні обмежуватися тільки даними актів перевірок. Достовірність інформації про зафіксовані в них порушення має бути перевірена судами шляхом зібрання відповідних доказів, а застосування судом обраного заходу реагування обґрунтовуватися з дотриманням всіх принципів адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №640/10129/20 (адміністративне провадження №К/9901/5935/21).

При обранні заходу реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівель та приміщень відповідача, позивачем як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

При цьому, під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення.

В протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей (частина п`ята статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), у зв`язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №815/6365/17 та від 28 квітня 2021 року у справі №640/10129/20.

Як було зазначено вище, судом встановлено, що відповідачем усунуто більшу частину виявлених позивачем порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки.

Так, на момент розгляду справи в суді залишилися не усуненими лише порушення пункту 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України №1417 від 30.12.2014, зареєстрованих у Мін`юсті України 05 березня 2015 р. за №252/26697, щодо обладнання об`єкту відповідача системами протипожежного захисту.

Підтвердженням цього є висновки Акту від 27.01.2022 №57 за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері технологічної та пожежної безпеки.

Вказані обставини не заперечуються сторонами по справі.

Таким чином, на дату розгляду справи в суді неусунутим залишилось лише одне порушення, яке відповідач продовжує усувати, на підтвердження чого надає відповідні докази.

Між тим, ГУ ДСНС у Запорізькій області не надано доказів на підтвердження того, що наявність лише вказаного порушення створює загрозу життю та здоров`ю людей.

Крім того, суд зазначає, що позивач, звертаючись з цим позовом, з урахуванням принципу співмірності не обґрунтував чи можливе застосування інших заходів реагування окрім повного зупинення експлуатації приміщень відповідача, а якщо неможливо - то чому.

При цьому, як наголошує позивач, належним доказом усунення всіх наявних в акті перевірки порушень є лише результати повторної перевірки, в ході проведення якої посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Суд з цього приводу зазначає наступне.

Положеннями частини другої статті 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Це означає, що виключно суд приймає рішення про зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг.

Ухваленню судового рішення передує розгляд справи відповідно до КАС України, в ході якого суд, зокрема, оцінює, аналізує докази, вирішує питання про належність, допустимість, достатність того чи іншого доказу, на підставі чого і робить висновки, які в свою чергу стають основою судового рішення, його мотивувальної частини, зокрема.

Отже, в разі якщо правовідносини між суб`єктом господарювання та органом державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, стали спірними та перейшли в площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, що складений за результатами контрольного заходу, в тому числі повторного, є лише одним із доказів, оцінку якому дає виключно суд поряд з іншими доказами.

В протилежному випадку (якщо би виключно акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки свідчив про виконання чи невиконання відповідачем вимог правил, інструкцій, ДБН тощо) функція суду була би нівельована, оскільки останній не здійснював би судочинство, а фактично затверджував би акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки своїм рішенням.

Таким чином, суд оцінює як акт позивача, що складений за результатами контрольного заходу і в якому зафіксовано відсутність або наявність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, так й інші докази, надані відповідачем, які, в свою чергу, підтверджують відсутність або усунення виявлених порушень - акти виконаних робіт на встановлення певного обладнання, на приведення споруд, обладнання до чинних вимог, правил, інструкцій тощо; первинні документи, що свідчать про купівлю необхідного обладнання; різного роду договори про надання певних послуг, наявність яких є обов`язковою, тощо.

В контексті спірних правовідносин, що склались у цій справі, слід зазначити, що саме суд вирішує питання чи усунув відповідач виявлені порушення чи ні, а отже чи є підстави для задоволення позову чи такі відсутні.

За таких обставин, доводи позивача про те, що належним доказом усунення порушення є лише акт перевірки, який би зафіксував відсутність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, є помилковим, оскільки такий доказ є одним із доказів, який може підтверджувати обставину усунення підприємством виявлених порушень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №640/10129/20, у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №826/13895/16 та у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі №580/32/19.

У спірних правовідносинах, що склались у цій справі, відповідачем усунуто більшість виявлених позивачем порушень вимог законодавства, що свідчить про відсутність підстав для застосування крайнього заходу реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень об`єкта перевірки, виходячи з вимог принципу співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися неусунутими на час розгляду справи.

З пояснень представників відповідача та третьої особи судом встановлено, що виконання робіт з встановлення системи пожежної сигналізації в будівлях відповідача є ускладненим у зв`язку із знаходженням цього об`єкту в межах м. Запоріжжя, яке віднесене до переліку територіальних громад, що розташовані в районах проведення бойових дій (гімназія розташована на околиці м. Запоріжжя), та обмеженням фінансування на такі видатки, у зв`язку із впровадженням в Україні воєнного стану.

Також представники відповідача зазначили, що з 02.01.2023 в закладі розпочав роботу Пункт незламності, який обслуговує значну територію 6913 осіб. В будівлі гімназії розміщене тимчасове укриття для мешканців цієї території у разі надзвичайних ситуацій (на 550 осіб). Це єдине приміщення, в якому люди мають можливість розташуватися під час повітряних тривог та інших надзвичайних ситуацій. В 2022/2023 навчальному році навчання проходить в дистанційній формі, всі учасники освітнього процесу працюють за межами закладу, але адміністрація та чергові Пункту незламності знаходяться в закладі.

З урахуванням вищевикладених обставин та правового регулювання суд дійшов висновку, що виявлені порушення не є підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи об`єкту перевірки, оскільки законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Оскільки облаштування приміщень установками автоматичної пожежної сигналізації спрямовано на своєчасне виявлення та сповіщення про уже виниклу пожежу, ліквідацію її наслідків, то відсутність таких установок аж ніяк не свідчить про наявність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №816/4755/15 та у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №640/10129/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд враховує, що зупинення експлуатації досліджуваного об`єкту в умовах воєнного стану (зокрема перебування території міста Запоріжжя під постійними ворожими обстрілами) матиме більше негативних наслідків для життя та здоров`я людей, оскільки в цьому об`єкті розташоване укриття для мешканців прилеглих територій на випадок повітряної тривоги, інших надзвичайних ситуацій, а також Пункт незламності, а відстань до іншого найближчого такого укриття є значною. Також суд враховує, що освітній процес 2022/2023 навчального року відбувається за дистанційною формою, що виключає необхідність перебування у приміщенні гімназії учнів та викладачів, задіяних у навчальному процесі.

За таких обставин, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, відсутні підстави для задоволення позову.

Щодо інших посилань позивача викладених у позові, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем не доведено обґрунтованість заявлених вимог.

З урахуванням викладеного, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої не підлягають відшкодуванню витрати позивача - суб`єкта владних повноважень .

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (вул. Фортечна, буд. 65, м. Запоріжжя, 69002) до Запорізького навчально-виховного комплексу №19 Запорізької міської ради Запорізької області (вул. Військбуд, буд. 13, м. Запоріжжя, 69013), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Департамент освіти і науки Запорізької міської ради (вул. Незалежної України, буд. 39-Б, м. Запоріжжя, 69037), про застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2023.

СуддяР.В. Кисіль