Ухвала

від 27.02.2023 по справі 320/4269/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

27 лютого 2023 року Київ№ 320/4269/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Комунального підприємства Київської обласної ради «Управління споруд» до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною,

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Управління споруд» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту з автомобіля Audi A6 1.8, легковий 1997 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , колір зелений, номерний знак НОМЕР_2 , накладеного згідно з постановою ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві № 270/10 від 30.05.2016, і неприпиненні його розшуку, оголошеного на підставі постанови ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві № 270/10 від 09.06.2016, та зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з автомобіля Audi A6 1.8, легковий 1997 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , колір зелений, номерний знак НОМЕР_2 , накладений згідно з постановою ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві № 270/10 від 30.05.2016, та припинити його розшук, оголошений на підставі постанови ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві № 270/10 від 09.06.2016;

- визнати протиправною бездіяльність Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту з автомобіля Audi A6 1.8, легковий 1997 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , колір зелений, номерний знак НОМЕР_2 , накладеного згідно з постановою ВДВС Печерського РУЮ м. Києва № 4814/3 від 12.04.2017, № 1400/13 від 07.08.2015, № 1922/4 від 16.06.2014, та зобов`язати Печерський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з автомобіля Audi A6 1.8, легковий 1997 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , колір зелений, номерний знак НОМЕР_2 , накладений згідно з постановами ВДВС Печерського РУЮ м. Києва № 4814/3 від 12.04.2017, № 1400/13 від 07.08.2015, № 1922/4 від 16.06.2014.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України: адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи; суб`єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частинами першою-третьою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту з автомобіля Audi A6 1.8, легковий 1997 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , колір зелений, номерний знак НОМЕР_2 , накладеного згідно з постановою ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві № 270/10 від 30.05.2016, і неприпиненні його розшуку, оголошеного на підставі постанови ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві № 270/10 від 09.06.2016, та зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з автомобіля Audi A6 1.8, легковий 1997 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , колір зелений, номерний знак НОМЕР_2 , накладений згідно з постановою ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві № 270/10 від 30.05.2016, та припинити його розшук, оголошений на підставі постанови ВПВР УДВС ГУЮ у м. Києві № 270/10 від 09.06.2016; визнати протиправною бездіяльність Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягає у не знятті арешту з автомобіля Audi A6 1.8, легковий 1997 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , колір зелений, номерний знак НОМЕР_2 , накладеного згідно з постановою ВДВС Печерського РУЮ м. Києва № 4814/3 від 12.04.2017, № 1400/13 від 07.08.2015, № 1922/4 від 16.06.2014, та зобов`язати Печерський відділ Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з автомобіля Audi A6 1.8, легковий 1997 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , колір зелений, номерний знак НОМЕР_2 , накладений згідно з постановами ВДВС Печерського РУЮ м. Києва № 4814/3 від 12.04.2017, № 1400/13 від 07.08.2015, № 1922/4 від 16.06.2014.

У позові зазначено, що під час підготовки матеріалів для списання основних засобів згідно з рішенням Київської обласної ради № 074-05-VІІІ від 09.09.2021 було виявлено ряд обтяжень на вказане майно позивача, а саме:

- в межах примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/24461/15 від 15.12.2015 за виконавчим провадженням № 51105844 ВПВР УДВС ГТУЮ у м. Києві накладено арешт на Автомобіль згідно з постановою № 270/10 від 30.05.2016 та оголошено його в розшук згідно з постановою № 270/10 від 09.06.2016;

- в межах примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/14087/14 від 21.01.2015 за виконавчим провадженням № 47875320 ВДВС Печерського РУЮ м. Києва накладено арешт на Автомобіль згідно з постановою № 1400/13 від 07.08.2015;

- в межах примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/22308/16 від 13.02.2017 за виконавчим провадженням № 53735574 ВДВС Печерського РУЮ м. Києва накладено арешт на Автомобіль згідно з постановою № 4814/3 від 12.04.2017;

- в межах примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910-5412/14 від 12.05.2014 за виконавчим провадженням № 43471119 ВДВС Печерського РУЮ м. Києва накладено арешт на Автомобіль згідно з постановою № 1922/4 від 16.06.2014.

Порядок зняття арешту з майна, накладеного у виконавчому провадженні, регламентований статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин першої та другої цієї статті особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Частиною третьою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

У частині четвертій статті 59 України «Про виконавче провадження» наведений перелік підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні. Ці підстави застосовуються виконавцем у випадках незавершеного виконавчого провадження.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, як це передбачено частиною п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже законом установлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органів державної виконавчої служби до суду, який ухвалив відповідне рішення, як це передбачено для виконання судових рішень, у такому випадку виключається юрисдикція адміністративних судів у такій категорії справ.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 06.04.2016 (6-570цс16), від 22.03.2016 (808/3666/15), від 24.02.2016 (6-3077цс15) та в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 817/425/17.

У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Враховуючи наведене та з огляду на те, що виконавчі провадження, в межах яких накладено спірний арешт на рухоме майно позивача, вчинено з примусового виконання наказів Господарського суду м. Києва № 910/24461/15 від 15.12.2015, № 910/14087/14 від 21.01.2015, № 910/22308/16 від 13.02.2017, № 910-5412/14 від 12.05.2014, заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У позовній заяві позивач взагалі не обґрунтовує з посиланням на норми права про можливість розгляду заявлених позовних вимог за правилами адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Оскільки з матеріалів позову не вбачається наявності публічно-правового спору між учасниками справи, тому юрисдикція адміністративних судів, що встановлена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, на цей спір не поширюється.

Також суд уважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

При цьому фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом, орган, який, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.01.2020 у справі № 340/25/19 зазначила, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.01.2020 у справі № 340/25/19 висловила правову позицію щодо підсудності справ цієї категорії. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для визначення юрисдикції такого спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаних постановах Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

При цьому, суд бере до уваги, що до адміністративного суду може бути оскаржено рішення державного виконавця про накладення арешту на майно, але виключно у тому разі, коли має місце порушення прав та інтересів особи у публічно-правових відносинах або таке рішення було винесено поза межами виконання судових рішень по цивільним чи господарським спорам.

У якості підстав цього позову позивач визначив наявність арешту, накладеного на його рухоме майно.

Отже позов спрямований на захист майнових прав позивача.

Позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

За таких обставин спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

На виконання вимог частини шостої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз`яснює позивачу про право на звернення з такими позовними вимогами до суду, який видав виконавчий документ, тобто до Господарського суду м. Києва за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтями 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 320/4269/23 за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Управління споруд» до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Печерського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Шевченко А.В.