Рішення

від 22.02.2023 по справі 820/17548/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"22" лютого 2023 р. № 820/17548/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Гончаренко А.В.

представника позивача - Паркулаб А.В.,

представника відповідача - Чалого Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку" (вул. Пушкінська, буд. 38,с. Близнюки,Лозівський район, Харківська область,64801) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0001672200, № 0001652200, № 0001632200, № 0001622200, № 0001642200 від 26 вересня 2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку" до Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.09.2014 №0001652200, № 0001642200, № 0001672200 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 3731891,21 грн, № 0001622200 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 2350489,50 грн (з яких: 1566993,00 грн за основним платежем 783496,50 грн за штрафними санкціями), від 03.11.2014 № 0001812200, від 05.01.2015 № 0000022200 та № 0000032200, від 14.10.2014 № 0002901500 та № 0002911500. Скасовано податкову вимогу Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.10.2014 № 724-25 і рішення Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про опис майна у податкову заставу від 16.10.2014 № 25. В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2019 року касаційну скаргу Нововодолазької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 скасовано в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових-повідомлень рішень від 26.09.2014 № 0001652200 про збільшення грошового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 403953,00 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 201976,50 грн, № 0001672200 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 3731891,21 грн та № 0001622200 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 1566993,00 грн та застосування штрафних санкцій в розмірі 783496,50 грн, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 залишено без змін.

21 грудня 2019 року дана справа надійшла до Харківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду Чудних С.О. від 23.12.2019 адміністративну справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження..

Згідно статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2020 справу передано на розгляд судді Горшковій О.О.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2022 року справу передано на розгляд судді Спірідонову М.О.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.09.2014 № 0001652200 про збільшення грошового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 403953,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 201976,50 грн.; № 0001672200 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 3731891,21 грн.; та № 0001622200 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 1566993,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 783496,50 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з`явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував зазначивши, що оскаржувані позивачем податкові-повідомлення рішення Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.09.2014 № 0001652200 про збільшення грошового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 403953,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 201976,50 грн.; № 0001672200 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 3731891,21 грн.; та № 0001622200 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 1566993,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 783496,50 грн. є законним, обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини дійшов наступних висновків та мотивів.

Судом встановлено, що справа № 820/17548/14 була направлена на новий розгляд в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових-повідомлень рішень від 26.09.2014 № 0001652200 про збільшення грошового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 403953,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 201976,5 грн., № 0001672200 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 3731891,21 грн. та № 0001622200 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 1566993,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 783496,50 грн.

Виходячи з доводів та обґрунтування висновків Верховного суду, викладених у постанові від 28.11.2019, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Верховний Суд в постанові від 28.11.2019 вказує, що 01.11.2011 між позивачем і ТОВ «Сігмаблейзер Україна» (Агент) укладено агентський договір № 25/11, відповідно до якого агент за винагороду зобов`язаний надавати агентські послуги, які включають в саме: дослідження ринку попиту на товари, які реалізовуються довірителем; дослідження ринкових цін на товари; проведення переговорів з покупцями довірителя щодо поставок товарів; формування заявок на поставку товарів; формування цін на товари, визначені в заявках; забезпечення документообігу між довірителем та покупцями; інші супутні послуги, які не суперечать умовам цього договору та діючого законодавства України.

Верховний Суд вказав, що вирішуючи даний епізод, суди першої та апеляційної інстанцій, не встановили фактів, які свідчили б про те, що зміст названого агентського договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами його виконання.

Проте, податковий орган не лише в акті перевірки, але під час розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанцій, в обґрунтування законності здійсненого донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість вказував на те, що неукладення прямих договорів з покупцями, які знаходяться за тією ж адресою що і позивач, за умови наявності у штаті менеджерів по збуту, ставить під сумнів доцільність придбання агентських послуг та їх фактичне виконання, а також свідчить про мінімізацію сплати податків шляхом проведення операцій через агента.

Втім, суди попередніх інстанцій вказаним доводам правової оцінки взагалі не надали, не встановили чи відповідають вони дійсності, а обмежились наявністю судового рішення, як преюдиційного факту. Зазначені обставини фактичного перевезення товару підлягають дослідженню при новому розгляді справи, зокрема слід співставити дані у звітах про вартість поставленого через агента товару на відповідність задекларованим позивачем показникам у деклараціях, а також з`ясувати реальну можливість надання агентських послуг, враховуючи віддаленість місцезнаходження позивача і агента, як наслідок і покупців, які знаходяться за однією адресою з позивачем.

Враховуючи висновки Верховного Суду, пояснення позивача і заперечення відповідача щодо взаємовідносин з ТОВ «Сігмаблейзер Україна», оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 01.11.2011 р. укладено агентський договір № 25/11 між позивачем і ТОВ «Сігмаблейзер Україна» (Агент), відповідно до якого агент за винагороду зобов`язаний надавати агентські послуги, які включають в саме: дослідження ринку попиту на товари, які реалізовуються довірителем; дослідження ринкових цін на товари; проведення переговорів з покупцями довірителя щодо поставок товарів; формування заявок на поставку товарів; формування цін на товари, визначені в заявках; забезпечення документообігу між довірителем та покупцями; інші супутні послуги, які не суперечать умовам цього договору та діючого законодавства України.

За результатами наданих послуг щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступним за звітним, сторони складають акт приймання-передачі наданих послуг.

Перевіркою встановлено, що на підставі актів приймання-передачі наданих агентських послуг по Агентському договору № 25/11 від 01.11.2011 р. ТОВ «Європейський фонд розвитку» було віднесено до складу адміністративних витрат декларації з податку на прибуток суми сплаченої агентської винагороди.

Позивачем надано до матеріалів справи засвідчені копії вказаного агентського договору і актів приймання-передачі агентських послуг, вартість послуг за якими була включена до витрат позивача, а також копії договорів з покупцями.

В кожному з актів приймання-передачі визначені види послуг за договором, які надавалися у відповідний період, до кожного з актів додано реєстр заявок покупців на поставку товарів у відповідний період, реєстр рахунків покупцям на оплату поставленого товару, реєстр видаткових накладних на товар, поставлений у відповідний період.

З договорів з покупцями позивача, які були визначені в додатку до агентського договору, вбачається, що вони носили загальний характер і конкретний обсяг та асортимент товару, що поставлявся визначалися за кожною конкретною партією.

В ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» не містяться вимоги щодо обов`язкових способів розкриття змісту та обсягу господарської операції.

Послуги за визначенням ст. 901 ЦК України споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Оскільки отримані за досліджуваним договором послуги були спожиті в господарській діяльності платника податків, зокрема при підготовці і організації збуту продукції, то їх ефективність не може бути визначена шляхом простого зіставлення цифрових даних.

В актах та щомісячних звітах містяться також всі інші дані, які згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» є обов`язковими для первинних документів.

Позивачем надані до матеріалів справи засвідчені копії угод про співпрацю між агентом і покупцями позивача та повідомлень до них, в яких покупцями позивача підтверджено факт виконання ТОВ «Сігмаблейзер Україна» як агентом за агентським договором № 25/11 від 01.11.2011 р. дій щодо забезпечення постачання товарів позивачем у 2012 - 2013 р. р., а саме: забезпечено здійснення позивачем безперебійної і своєчасної поставки товарів покупцям за цінами, які не перевищують середньоринкових із вказівкою загальної вартості отриманого протягом року за сприянням агента від постачальника товару; забезпечено погодження з постачальником номенклатури та асортименту товарів з метою забезпечення їх безперебійної і своєчасної поставки; здійснено приймання заявок від покупця на придбання товарів у постачальника; забезпечено узгодження цін на товари, інших умов поставки; здійснено контроль за належним оформленням первинних документів при здійсненні постачальником поставки товарів; надано покупцю консультації при супроводженні поставок постачальником товарів покупцю, забезпечено організацію і проведення зустрічей з представниками постачальника; забезпечено належне здійснення документообігу між постачальником і покупцем; проведено консультації і переговори щодо забезпечення належного постачання товарів між постачальником і покупцем; забезпечено оперативність прийняття рішень і вчинення дій постачальником, що дозволило досягти безперебійної і своєчасної поставки товарів покупцю; забезпечено спрощення логістики поставок за рахунок наявності завдяки послугам агента необхідної номенклатури та асортименту товару у одного постачальника.

Покупці позивача в зазначених повідомленнях вказують, що внаслідок послуг агента було досягнуто взаємовигідних умов, в т. ч. щодо цін і асортименту, поставки товару від постачальника покупцям, внаслідок чого вони підтверджують намір продовжувати в наступних роках закупівлю товарів у постачальника (ТОВ «Європейський фонд розвитку») за сприянням агента.

Також позивачем надано до матеріалів справи засвідчені копії документів щодо направлення і знаходження працівників агента у відрядженнях до покупців позивача, а також щодо видачі таким працівникам ТОВ «Європейський фонд розвитку» довіреностей в рамках виконання агентського договору.

Щодо співставлення даних у звітах про вартість поставленого через агента товару на відповідність задекларованим позивачем показникам у деклараціях, суд зазначає, що в акті перевірки від 15.09.2014 №692/20-20-22-08/24271057 контролюючий орган в межах перевірки не дійшов висновку щодо розбіжності між вартістю поставленого через агента товару із задекларованим позивачем показникам у деклараціях, а відтак щодо цього питання відсутній спір між контролюючим органом і позивачем.

Досліджуючи обставини фактичного перевезення товару, враховуючи пояснення позивача, суд вважає, що такі обставини не мають значення для цілей дослідження реальності господарських взаємовідносин позивача із Агентом ТОВ «Сігмаблейзер Україна», оскільки в межах таких взаємовідносин товар фізично не перевозився від Довірителя до Агента і в подальшому від Агента до покупців. Відповідно до п. 1.1.-1.2. Агентського договору №25/11 від 01.11.2011 Агент зобов`язується надавати агентські послуги із представництва Довірителя перед Покупцями, які включають в себе дослідження ринку попиту на товари; дослідження ринкових цін на товари; проведення переговорів з Покупцями; формування заявок на поставку товарів; формування цін на товари, визначені в заявках, забезпечення документообігу між Довірителем та Покупцями. Зміст наданих послуг за Агентським договором не включав в себе фактичного перевезення товару, а отже, обставини фактичного перевезення товару від Довірителя до Покупців не мають значення для цілей дослідження господарських взаємовідносин позивача із Агентом ТОВ «Сігмаблейзер».

Дослідивши реальність можливості надання агентських послуг, враховуючи віддаленість місцезнаходження позивача і агента, суд виходить з того, що Агент мав реальну можливість надання агентських послуг, незважаючи на віддаленість місцезнаходження позивача і Агента, оскільки частина агентських послуг мала аналітичний і організаційно-представницький характер, і виконувалась Агентом віддалено, з використанням засобів комунікації, довідників і мережі інтернет. Інша частина послуг, яка вимагала фізичної присутності працівників Агента, виконувалась його працівниками у відрядженнях за місцезнаходженням Довірителя і Покупців, що підтверджується наявними в матеріалах справи наказами про службове відрядження працівників ТОВ «Сігмаблейзер Україна»; посвідченнями про відрядження з позначками про вибуття до відрядження, прибуття і вибуття з пунктів призначення.

Щодо знаходження окремих відділів покупців за однією адресою з позивачем, то позивач пояснив, що вказана обставина якраз і стала одним із наслідків налагодження сталих господарських відносин з покупцями за допомогою Агента ТОВ «Сігмаблейзер Україна». Тобто, спочатку за допомогою Агента були налагоджені сталі господарські відносини з покупцями, а вже після цього окремі відділи деяких покупців (бухгалтерія, відділ закупок) у зв`язку з наявністю частково вільних приміщень у позивача і з метою покращення і пришвидшення взаємодії були розміщені за місцезнаходженням позивача. Відповідно до пояснень позивача, специфіка господарської діяльності як позивача (вирощування і продаж сільськогосподарської продукції і товарів її для вирощування) так і його контрагентів (вирощування і продаж сільськогосподарської продукції), в принципі виключає фізичне розміщення юридичних осіб за однією адресою, оскільки необхідні для такої діяльності основні фонди (земельні ділянки, нерухоме майно, засоби оброблення полів) зазвичай знаходяться на значному віддаленні одне від іншого. Територіальна віддаленість позивача і покупців і складність господарської взаємодії і обумовили як залучення Агента, так і в подальшому розміщення за сприянням Агента окремих відділів деяких з покупців за місцезнаходженням позивача, з метою більш ефективної і організованої взаємодії у закупках і документообігу. Позивач вказав, що надання покупцям приміщень позивача у суборенду ніколи ним не приховувалось, оскільки до податкової перевірки і до матеріалів справи були надані договори суборенди приміщення з покупцями позивача СТОВ «ЛАН», ТОВ «Агрофірма Подолівська», СТОВ «ДРУЖБА», ТОВ «ПРЕОБРАЖЕНЬСКЕ», СТОВ «Україна Нова», ТОВ «АПК «Україна Нова» за адресою м. Харків, вул. Сумська, 49.

Пояснюючі економічний ефект господарських операцій з придбання позивачем послуг у ТОВ «Сігмаблейзер Україна», позивач вказав, що у 2011 році новий напрямок діяльності позивача з продажу продукції сільгоспвиробникам тільки розвивався, і потребував інвестицій у збут продукції і налагодження сталих господарських відносин з покупцями. Агент ТОВ «Сігмаблейзер Україна», заснований і керований LLC SigmaBleyzer Investment Group (США), на момент укладення агентського договору був потужним гравцем на ринку сільськогосподарської продукції, мав належний рівень експертизи, досвіду і зв`язків із іншими учасниками ринку для представництва інтересів позивача. Взаємодія позивача з таким агентом гарантувала довіру від покупців і сталий попит на його продукцію. Агент фактично взяв на себе частково або повністю функціонал відділів маркетингу, збуту, бухгалтерії та аудиту (в частині перевірки відповідності цін на продукцію рівню ринкових), зменшивши або взагалі прибравши витрати позивача на відповідні напрямки діяльності.

Суд враховує, що відповідно до актів приймання-передачі послуг за агентським договором вартість послуг агента склала всього 0,789 1,16% від доходу позивача від угод, укладених за участі агента.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, судом встановлено реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Сігмаблейзер Україна» за вищевказаними договором; зібрані докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його ТОВ «Сігмаблейзер Україна» мали товарний (реальний) характер, мали розумні економічні причини (ділову мету) і вчинені в межах та з метою господарської діяльності позивача.

Відтак, висновки акту перевірки щодо безпідставності завищення суми витрат, за рахунок включення до складу витрат сплачених сум за Агентські послуги в загальній сумі 2744355 грн. та порушення п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010, в результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ від придбання агентських послуг від ТОВ «Сігмаблейзер Україна» та завищено податковий кредит з ПДВ в загальній сумі 484122 грн. є необґрунтованими і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Досліджуючи обставини віднесення собівартості загиблої птиці до складу витрат позивача, суд виходить з наступного.

Верховний Суд в постанові від 28.11.2019 вказує, що з акта перевірки факт загибелі птахів не оспорюється податковим органом. І в першу чергу відповідач доводить наявність порушення безпідставністю віднесення до складу витрат собівартості загиблої птиці, оскільки факт її загибелі унеможливлює в подальшому отримати будь-який дохід і відповідно вона вже не може бути використана в межах господарської діяльності позивача.

З врахуванням наведеного, суд вважає факт загибелі диких качок і фазанів від природних причин під час вирощування підчас здійснення господарської діяльності позивача встановленим і таким, що не вимагає окремого доведення підчас нового розгляду справи.

Вирішуючи питання законності віднесення до складу витрат собівартості загиблої птиці, суд зважає на наступні положення закону.

В п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» (далі - Положення № 30), яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 р. № 790 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 грудня 2005 р. за N 1456/11736, вказано, що біологічні перетворення - процес якісних і кількісних змін біологічних активів; група біологічних активів - сукупність подібних за характеристиками, призначенням та умовами вирощування тварин або рослин; поточні біологічні активи - біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі.

В п. 17 Положення № 30 вказано, що витрати, пов`язані з біологічними перетвореннями біологічних активів, визнаються витратами основної діяльності.

Втрати від падежу птиці слід враховувати в складі собівартості продукції по окремій статті «Непродуктивні витрати» (пп. 3.19 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики від 18.05.2001 р. № 132).

Витрати на утримання худоби і птиці (без витрат на незавершене виробництво) на кінець року включаються до собівартості продукції тваринництва (пп. 9.1 Методрекомендацій № 132).

В п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» вказано, що до складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація, втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно неминучого браку.

Інші прямі витрати включаються до виробничої собівартості продукції відповідно до п. 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку витрати.

Відповідно до п.п. 14.1.228 п. 14.1 ПК України в редакції, яка була чинною в період, що перевірявся відповідачем, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В п. 138.8 ст. 138 ПК України в редакції, яка була чинною в період, що перевірявся відповідачем, було вказано, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п. 140.5 ст. 140 ПК України в редакції, яка була чинною в період, що перевірявся відповідачем, установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в розділі ІІІ ПКУ, не дозволяється.

Таким чином, висновок про те, що ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФОНД РОЗВИТКУ» на порушення вимог п. 138.4, 138.8 ст. 138 ПК України до складу витрат підприємства неправомірно включено собівартість загиблої птиці в загальній сумі 1939731 грн., є необґрунтованим.

Щодо віднесення позивачем до складу витрат суми нарахованих амортизаційних нарахувань на окремий створений об`єкт - ремонт орендованого приміщення у ТОВ «Техно Айрон» за договором від 03.06.2010 №03/06, суд виходить з наступного.

Відповідно до висновків Верховного Суду в постанові від 28.11.2019, виявлене порушення ґрунтується на тому, що згідно вимог ПК України амортизації підлягають лише ті об`єкти (активи), що приймають безпосередню участь та використовуються у господарській діяльності. Втім відсутні підстави вважати витрати на ремонт орендованого у ТОВ «Техно Айрон» приміщення такими, що використовуються у господарській діяльності, оскільки вартість одного кв.м орендованого приміщення дорівнює вартості одного кв.м переданого в суборенду, що вказує на відсутність економічного інтересу та ефекту, як наслідок і на невикористання у господарській діяльності. А також позивачем до вартості переданого в суборенду приміщення не було включено суму амортизаційних відрахувань на окремий створений об`єкт.

Тобто, в даному випадку неотримання прибутку від суборенди ставиться в залежність до відсутності зв`язку з господарською діяльністю товариства.

Для правильного вирішення цього спору судам слід було вичерпно з`ясувати дійсний економічний зміст господарських операцій, виконанням яких опосередковувалися зобов`язання сторін за договорами суборенди, після чого робити висновки про правильність віднесення позивачем до складу витрат суми нарахованих амортизаційних нарахувань на окремий створений об`єкт - ремонт орендованого приміщення у ТОВ «Техно Айрон» за договором від 03.06.2010 №03/06.

Суд враховує пояснення позивача з приводу дійсного економічного змісту господарських операцій із здачі приміщень в суборенду, відповідно до яких вид діяльності «надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» хоча і наявний в переліку видів діяльності в ЄДРПОУ, проте не є основним чи пов`язаним з основним видом господарської діяльності позивача. Фактично, позивач не здійснює цілеспрямовану господарську діяльність щодо придбання і подальшого передання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна з комерційною метою, а тільки передає в оренду/суборенду приміщення, що тимчасово не затребувані позивачем для основної діяльності.

Суд також враховує, що договори суборенди укладені позивачем із суб`єктами господарювання, які здійснюють господарську діяльність у галузі виробництва сільськогосподарської продукції, тобто, в одній галузі з основною діяльністю позивача. Крім того, частина з них є покупцями сільськогосподарської продукції позивача.

Надання в суборенду незатребуваних в діяльності позивача приміщень саме цим суб`єктам господарювання, а не будь-яким іншим, було обумовлене метою налагодження сталих господарських відносин із контрагентами позивача в межах його основної господарської діяльності і покращення і пришвидшення документообігу і взаємодії з ними.

З врахуванням наведеного, розумна економічна причина (ділова мета) господарських операцій із здачі в суборенду приміщень в першу чергу полягала в налагодженні сталих господарських відносин із контрагентами позивача в межах його основної господарської діяльності і покращення і пришвидшення документообігу і взаємодії з ними, а другорядною метою було задіяння в господарській діяльності частини незадіяних позивачем приміщень і компенсації частини витрат на їх оренду.

Суд зауважує, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 р. у справі № 812/9439/13-а, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Водночас Суд наголосив на тому, що відповідно до чинного на момент спірних правовідносин законодавства, обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. З`ясування наміру платника податку на отримання економічного ефекту від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Таким чином, важливими для визначення ділової мети є не наслідки конкретної операції, а саме наміри платника, пов`язані з її виконанням. При цьому варто враховувати не лише суб`єктивну складову - ситуацію конкретного підприємства, але й об`єктивно оцінити ситуацію з точки зору добросовісного суб`єкта господарювання. Відповідно, для доведення ділової мети необхідно, щоб в операціях платника простежувалася тенденція до найбільшого скорочення його витрат, а не штучного збільшення цих витрат для зменшення сум податку на прибуток.

На важливості системного аналізу господарських операцій у сукупності для цілей встановлення наявності ділової мети наголошує ВС у постанові від 29.01.2019 р. у справі № 2а/0470/7384/12, відповідно до висновків якого збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Суд констатує, що намір позивача скоротити його витрати на оренду приміщень шляхом здачі незадіяної їх частини в суборенду, нехай і за ту саму вартість за кв.м., що і ціна оренди, очевидно має розумну економічну причину (ділову мету).

Щодо віднесення позивачем до складу витрат суми нарахованих амортизаційних нарахувань на окремий створений об`єкт - ремонт орендованого приміщення у ТОВ «Техно Айрон» за договором від 03.06.2010 №03/06, то з матеріалів справи вбачається, що частина відремонтованих приміщень використовувалась позивачем у власній господарській діяльності, що спростовує твердження контролюючого органу про невикористання окремо створеного об`єкту - ремонту орендованого приміщення в господарській діяльності. Крім того, здача іншої частини відремонтованих приміщень в суборенду очевидно також підпадає під визначення господарської діяльності, оскільки внаслідок такої здачі позивач отримував плату від суборендарів.

Окрім того, доходи від надання орендованого нерухомого майна в суборенду включалися позивачем до складу доходів підприємства в деклараціях з податку на прибуток і на них підприємством нараховувалися податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Від здійснення вказаної господарської діяльності позивач сплачував податки, що підтверджено в ході перевірки і визнається відповідачем.

Тому твердження відповідача про те, що вказаний окремий об`єкт (ремонт орендованого приміщення) не використовувався в господарській діяльності підприємства, не відповідає іншим встановленим в ході перевірки обставинам, а саме про те, що його використання в господарській діяльності здійснювалося зокрема шляхом надання орендованих приміщень в суборенду і від такої діяльності позивачем отримувлося доходи і сплачувалися податки.

Підпунктом «г» п. 198.5 ПК України у якості підстави для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ передбачає не припинення використання необоротного активу в господарській діяльності, а початок його використання в операціях, що не є господарською діяльністю. Однак відповідач не зазначив, в яких саме операціях, які не є господарською діяльністю, позивач почав використовувати нематеріальний актив.

Таким чином, висновок про те, що на порушення вимог п. 198.5 ст.198 ПК України ТОВ «Європейський фонд розвитку» до складу податкових зобов`язань січня 2013 р. не включена сума 1010679,53 грн. від ліквідації окремого об`єкту (необоротного активу), який в подальшому не використовуватиметься в господарських операціях, є необґрунтованим.

При вирішенні справи суд також враховує висновки проведеної у справі експертизи. Відповідно до висновка Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» від 05.01.2022 №25483, складеного судовим експертом Хомутенко С.В., в межах компетенції судового експерта економіста, встановлені актом перевірки від 15.09.2014 №692/20-20-22-08/24271057 порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку" вимог п. 138.4, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010, в частині включення до складу витрат підприємства собівартості загиблої птиці в загальній сумі 1939731 грн. та порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 в частині не включення до складу податкових зобов`язань з ПДВ грудня 2012 року суми 72191 грн. від вартості загиблої птиці наданими на дослідження документами не підтверджується.

Відповідно до вказаного висновка експерта, порушення вимог п. 144.1, п. 144.3 ст. 144, пп. 145.1.2 пп. 145.1 Податкового кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 в частині завищення витрат за рахунок включення до складу витрат суми нарахованих амортизаційних відрахувань на об`єкт (ремонт) у загальній сумі 404593 грн. та порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010 в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 1010680 грн. в результаті ліквідації окремого об`єкту основних засобів (необоротного активу), наданими на дослідження документами не підтверджуються.

Відповідно до висновка експерта, порушення вимог пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010, в результаті чого безпідставно завищено суму витрат, за рахунок включення до складу витрат сплачених сум за Агентські послуги в загальній сумі 2744355 грн. та п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України №2755-ІV від 02.12.2010, в результаті чого безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ від придбання агентських послуг від ТОВ «Сігмаблейзер» та завищено податковий кредит в загальній сумі 484122 грн. наданими на дослідження документами не підтверджується.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 1, 2 ст. 90 КАС України).

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про невідповідність спірних рішень критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що зумовлює наявність підстав для скасування останніх і, як наслідок, задоволення адміністративного позову в частині, що переглядається судом.

Керуючись ст.ст.246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейський фонд розвитку" (вул. Пушкінська, буд. 38,с. Близнюки,Лозівський район, Харківська область,64801) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові-повідомлення рішення Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 26.09.2014 № 0001652200 про збільшення грошового зобов`язання по податку на прибуток в сумі 403953,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 201976,50 грн.; № 0001672200 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 3731891,21 грн.; та № 0001622200 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в сумі 1566993,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 783496,50 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 28 лютого 2023 року.

Суддя Спірідонов М.О.