Постанова

від 28.02.2023 по справі 520/16928/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 р.Справа № 520/16928/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Кролівець П.О.,

представників позивача Легези М.О., Скребець О.М.,

представника відповідача Лук`янцева С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.12.21 по справі № 520/16928/21

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області (філія) як відокремленого підрозділу у складі ДПС України

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (філії) як відокремленого підрозділу у складі ДПС України , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Харківській області за №262991-2416- 2038 від 27.04.2021 року про нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних осіб за періоди 2019 - 2021 роки на загальну суму 3437248,62 грн., з яких за 2019 рік - 39508,81 грн., за 2020 рік - 1625006,00 грн., за 2021 рік - 1772733,81 грн.;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Харківській області за №0083394-1313-2038 від 02.08.2021 р. на суму боргу у вигляді нарахованої орендної плати з фізичних осіб на суму 3437248,62 грн. станом на 01 серпня 2021 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Харківській області №262991-2416-2038 від 27.04.2021 року в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних осіб за період 2019 року на суму 14110 (чотирнадцять тисяч сто десять) грн. 27 коп.

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу ГУ ДПС у Харківській області за №0083394-1313-2038 від 02.08.2021 р. в частині визначення суми боргу у вигляді нарахованої орендної плати з фізичних осіб на суму 14110 (чотирнадцять тисяч сто десять) грн. 27 коп. станом на 01 серпня 2021 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 46 (сорок шість) грн. 59 коп. та суму витрат на правничу допомогу у розмірі 110 (сто десять) грн. 84 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (філії) як відокремленого підрозділу у складі ДПС України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ ВП - 73983495).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 11.05.2021 року позивачем засобами поштового зв`язку було отримано податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у Харківській області №262991-2416-2038 від 27.04.2021 року про нарахування їй орендної плати з фізичних осіб за періоди 2019-2021 роки на загальну суму 3437248,62 грн., з яких за 2019 рік - 39508,81 грн., за 2020 рік - 1625006,00 грн., за 2021 рік 1772733,81 грн.

У позовній заяві позивачем вказано, що 26.05.2021р. вона надала на адресу Головного управління ДПС у Харківській області заяву щодо того, що за позовом Харківської міської ради її право власності на нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_2 , для обслуговування яких надавалася земельна ділянка, були скасовані за рішенням суду. Земельна ділянка їй фактично надана у користуванні не була, право користування нею в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права зареєстроване не було.

Зазначена заява, як вказує позивач відповідає вимогам п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України в частині проведення звірки розрахунків з бюджетом.

У відповідь на звернення позивачем було отримано лист Головного управління ДПС у Харківській області №27526/6/20-40-24-16-21 від 12.07.2021 р., в якому вказано, що у позивача в оренді перебуває земельна ділянка кадастровий номер 6310138800:03:011:0191, площа 0,5430га, за адресою АДРЕСА_2 . Данні про припинення договору оренди відсутні.

Також, судом встановлено, що 11.08.2021 р. позивачем отримана податкова вимога Головного управління ДПС у Харківській області №0083394-1313-2038 від 02.08.2021 р. на суму боргу у вигляді нарахованої орендної плати з фізичних осіб на суму 347248,62 грн. станом на 01 серпня 2021 року.

У позовній заяві позивачем вказано, що спірне податкове повідомлення-рішення в порушення норм діючого законодавства не має в собі розрахунку податкових зобов`язань, зазначення про підстави для нарахування податкового зобов`язання. Водночас, позивачем вказано, що нарахування податкового зобов`язання має відбуватись з урахуванням належного до компенсації селищних та міських рад права на встановлення ставок місцевих податків і зборів, пільг по місцевим податкам і зборам, а також з урахуванням відповідної грошової оцінки. Проте про проведення будь-якої грошової оцінки земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Ващенківська, 28-Ю, позивачу не відомо. Водночас, позивачем наголошено, що договір оренди земельної ділянки було укладено 18.12.2019 року, але як в момент укладення так і після укладення вказаного договору фактично земельна ділянка позивачу передана так і не була. Як зазначає позивач, було проведено реєстрацію договору оренди землі, але про вказані обставини їй стало відомо лише у 2021 році. Водночас, позивачем наголошено на обставинах помилкового розрахунку податкового зобов`язання відповідачем, оскільки за 2019 рік контролюючим органом було нараховано суму податкового зобов`язання за період, що є значно більшим ніж період з дня реєстрації договору оренди, у 2020 році позивач не мала сплачувати зазначене податкове зобов`язання оскільки зареєстрована як фізична особа-підприємець з 22.03.2018 року та мала використовувати спірні приміщення для ремонту автомобілів, як станцію технічного обслуговування, що відповідає її видам діяльності, а у 2021 році мало бути нараховано зобов`язання лише за січень лютий 2021 року, оскільки строк оплати за березень наступає тільки 01.05.2021 року, а це вже після прийнятого рішення. З огляду на вказані обставини податкове повідомлення-рішення №262991-2416-2038 від 27.04.2021 року підлягає скасуванню, як і винесена на його підставі податкова вимога.

Вважаючи, податкове повідомлення-рішення №262991-2416- 2038 від 27.04.2021 та податкову вимогу №0083394-1313-2038 від 02.08.2021 р. протиправними та такими, що винесені в порушення вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Положеннями ст. 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.72 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

При цьому, положеннями п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п. 270.1 ст.270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом, площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із п. 286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення - рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу

Згідно з приписами п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.288.2 ст.288 Податкового кодексу України платниками орендної плати є орендарі земельної ділянки.

Згідно із п.288.3 ст.288 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які надані в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем (власником) та орендарем.

З аналізу вищевикладених норм діючого законодавства вбачається, що обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Колегія суддів зазначає, що право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Судовим розглядом встановлено, що зі змісту наданих представником відповідача пояснень встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник орендної плати з фізичних осіб за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер - 6310138800:03:011:0191, загальною площею 0,5430 га згідно з договором оренди від 18.12.2019, терміном дії до 01.05.2024.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, орендарем земельної ділянки (кадастровий номер 6310138800:03:011:0191) загальною площею 0,5430 га є ОСОБА_1 . Орендодавець: Харківська міська рада Харківської області. Інформація щодо припинення речового права відсутня.

Як зазначено представником відповідача, жодної інформації про припинення договору оренди землі від Департаменту земельних відносин Харківської міської ради до контролюючого органу не надходило.

Щодо доводів позивача стосовно залежності права користування земельною ділянкою, яке належить позивачу на праві користування, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, від права власності на будівлі, які розташовані на такій ділянці, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 23.12.2019 року було здійснено державну реєстрацію права оренди позивача земельної ділянки на підставі договору оренди землі, виданого 18.12.2019 року Харківською міською радою. Інформації про припинення права оренди землі вказаний реєстр не містить.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21.06.2019 у справі № 646/2601/19 винесено заборону на вчинення будь-яких дій щодо нежитлової будівлі, а рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.12.2020 у цій справі скасовано записи про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, проте не земельної ділянки.

Колегія суддів звертає увагу, що процедури автоматичного припинення права користування земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомості, чинне законодавство не містить. Водночас, до виключення із земельного кадастру відомостей про колишнього власника (користувача) його речове право на землю зберігає статус зареєстрованого права.

Отже, судова колегія зазначає, оскільки договір оренди землі не розірвано (припинено), позивач залишається зобов`язаною вносити визначену таким договором орендну плату з дати реєстрації такого договору оренди землі.

Отже, суд зазначає, що податковий обов`язок щодо сплати орендної плати покладається на орендаря земельної ділянки, який визначений в договорі оренди земельної ділянки і право користування земельною ділянкою якого зареєстровано в державному реєстрі речових прав.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.06.2021 у справі № 400/1730/19.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативно грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Як встановлено судовим розглядом та не спростовується сторонами, відповідно до п. 5 договору оренди землі від 18.12.2019 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 17976124,00 грн.

Судовим розглядом встановлено, що саме вказана у договорі оренди землі нормативна грошова оцінка була використана контролюючим органом під час проведення розрахунку податкового зобов`язання позивача за 2019 рік.

При цьому, суд зазначає, що приписами ст.18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Відтак, рішенням XXV сесії Харківської міської ради VII скликання від 27.02.2019 № 542/17 затверджена Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2018. Відповідно до п. 2 цього рішення нормативна грошова оцінка земель м. Харкова станом на 01.01.2018 застосовується з 01.01.2020.

Відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова на 01.01.2018 базова вартість одного квадратного метру земель м. Харкова становить 639,78 гривень і підлягає подальшій індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, листом Департаменту територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради від 18.02.2021 № 2821/2/226-21 (вх. ГУ ДПС від 25.03.2021 №10565/5) надано нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка застосовується при розрахунку орендної плати з 01.01.2020 та для земельної ділянки з кадастровим номером - 6310138800:03:011:0191, загальною площею 0,5430 га, що розташована за адресою: пров. Ващенківський, 28-Ю, м. Харків, становить 30355031 грн., а розмір орендної плати за земельну ділянку складає 1772733,81 грн на рік, або за місяць 147727,82 грн.

Судовим розглядом встановлено, що повідомлення про нормативну грошову оцінку земель м. Харкова від зазначеного органу було отримано і позивачем у вигляді листа від 16.11.2020 № Б-357/20.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до положення пункту з розділу II Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204, у податковому повідомленні-рішенні наводиться або додається до нього розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі орган та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку з використанням платником податку права на податкову знижку, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р» (крім пені відповідно до статті 129 Кодексу), «Д» та «С») із зазначенням у ньому відповідної інформації, необхідної для їх визначення.

Отже, колегія суддів зазначає, що розрахунок податкового зобов`язання не є обов`язковим та може бути додатком до податкового повідомлення-рішення, а відтак його відсутність не впливає на його законність.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів позивача в цій частині.

Крім того, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.04.2019 у справі № 820/212/16, окремі дефекти форми податкового повідомлення - рішення не є безумовною підставою для його скасування.

Отже, відсутність розрахунку до оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення не є безумовною підставою для його скасування та не свідчить про безпідставність нарахованих податкових зобов`язань з орендної плати позивачу.

Як встановлено судовим розглядом, розрахунок орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік позивачу було проведено наступним чином: нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору оренди землі від 18.12.2019 становить 17976124 грн., річна сума орендної плати становить 5,84% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме: 17976124,00 * 5,84% = 1049805,64 грн., а відтак, сума орендної плати за 2019 рік (період з 18.12.2019 по 31.12.2019) становить: 1049805,64 / 12 = 87483,80 / 31 = 2822,06 (в день) * 14 днів = 39508,81 грн.

Надаючи оцінку вказаному, колегія суддів зазначає, що зазначений розрахунок відповідачем було проведено помилково, оскільки з дати проведення державної реєстрації договору оренду землі, що відбулось за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 23.12.2019 року, по кінець року минуло 9 днів, а не як зазначає відповідач 14 днів.

Отже, розрахунок податкового зобов`язання позивача за 2019 рік має складати 2822,06 (в день) * 9 днів =25398,54 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування податкового зобов`язання за 2019 рік підлягає скасуванню на суму 14110,27 грн.

Крім того, судом встановлено, що розрахунок орендної плати з фізичних осіб за 2020 рік позивачу було проведено наступним чином: нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2020 становить 30355031 грн., річна сума орендної плати становить 5,84% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме: 30355031,00 * 5,84% = 1772733,81 грн.

Відтак, за підрахунками контролюючого органу сума орендної плати за 2020 рік становить: 1772733,81/12 (місяців) * 11 (місяців) = 1625006,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (C0VID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-ІХ (далі - Закон № 540-ІХ) внесено зміни до Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, із змінами та доповненнями стосовно нарахування земельного податку, а саме у розділі XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пункт 52-4 викладено у новій редакції: «Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня по 31 березня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Щодо доводів позивача стосовно того, що вона зареєстрована як суб`єкт господарювання фізична особа-підприємець та у 2020 році мала використовувати спірну земельну ділянку у власній господарській діяльності, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що останні не свідчать про фактичне використання позивачем вказаної земельної ділянки у власній господарській діяльності, а отже не можуть вважатися судом належними. Водночас, посилання позивача на її зареєстровані види діяльності не може вважатися судом належним доказом ймовірного використання неї відповідної земельної ділянки у вказаних цілях.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування контролюючим органом податкового зобов`язання позивача 2020 рік.

Щодо проведеного контролюючим органом розрахунку орендної плати з фізичних осіб за 2021 рік судом встановлено, що останній відповідачем було здійснено наступним чином: нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2020 становить 30355031 грн., річна сума орендної плати становить 5,84% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме: 30355031* 5,84% = 1772733,81 грн., коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки: 2020 - 1,0, а отже сума орендної плати за 2021 рік: 1772733,81 грн * 1,0 = 1772733,81 грн.

Щодо посилань позивача на проведення контролюючим невірного розрахунку податкового зобов`язання за 2021 рік з огляду на включення до його складу місяців, за якими строк сплати не настав, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 285.1, 285.2 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Отже, нарахування податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб здійснюється на рік, а відповідне податкове повідомлення-рішення, зокрема, за 2021 рік, надсилається контролюючим органом до 01.07.2021.

Отже, суд приходить до висновку про те, що доводи позивача в цій частині є необґрунтованими та недоведеними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення ГУ ДПС у Харківській області №262991-2416-2038 від 27.04.2021 року в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних осіб за період 2019 року на суму 14110 грн. 27 коп., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення є таким, що винесено контролюючим органом правомірно.

Також, суд зазначає, що оскільки наслідком винесення вищевказаного податкового повідомлення-рішення винесена контролюючим органом податкова вимога ГУ ДПС у Харківській області за №0083394-1313-2038 від 02.08.2021 р., то з огляду на висновки суду у даній справі остання підлягає скасуванню в частині визначення суми боргу у вигляді нарахованої орендної плати з фізичних осіб на суму 14110, 27 грн. станом на 01 серпня 2021 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Щодо клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 27000,00 грн, колегія суддів зазначає наступе.

В обґрунтування заявленого клопотання вказано, що з метою отримання правової допомоги позивач звернулась на адресу адвоката Скребець О.М., з яким уклала угоду та сплатила 27000,00 грн за надання правової допомоги, що є судовими витратами.

Колегія суддів зазначає, що положеннями ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Положеннями ч.1 ст.132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат до матеріалів справи надано договір №11/2021 від 03.09.2021 року про надання правової допомоги, укладений між позивачем та адвокатом Скребець О.М., ордер серії АХ №1065873 від 03.09.2021 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХВ №001276 від 08.02.2017 року, квитанцію №110 від 03.09.2021 року про сплату вартості послуг адвоката у розмірі 27000,00 грн.

Відповідно до зазначених доказів та зі змісту позовної заяви судом встановлено, що адвокаом надано позивачу послуги (правову допомогу) у справі, що коштує 27000,00 грн.

Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов`язані із розглядом справи.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, враховуючи складність справи, її предмет та обсяг наданих позивачу адвокатським об`єднанням послуг, а також з огляду на висновки суду у даній справі щодо часткового задоволення позовних вимог позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу та стягнення на користь позивача суму витрат пропорційну заявленим майновим позовним вимогам на суму 110, 84 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 року по справі № 520/16928/21 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 по справі №520/16928/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. СпаскінСудді Л.В. Любчич Я.В. П`янова Повний текст постанови складено 01.03.2023 року