Постанова

від 01.03.2023 по справі 320/5165/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 320/5165/19

адміністративне провадження № К/9901/12664/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у складі судді Журавель В.О. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у складі колегії суддів: Оксененка О.М., Мельничука В.П., Шурка О.І. у справі №320/5165/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агросинергія» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агросинергія» (далі -ТОВ «Торговий дім «Агросинергія», позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0001971202 від 13 червня 2019 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 676 121 грн 51 коп. та застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 169 030 грн 38 коп. за порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0001981202 від 13 червня 2019 року про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період лютий 2019 року та відсутність права на врахування такої суми, як від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у розмірі 5 197 235 грн 74 коп.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0001991202 від 13 червня 2019 року про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ у розмірі 5 204 235 грн 74 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Позивач зазначає, що ним правомірно задекларовано податковий кредит поточного звітного (податкового) періоду, який сформовано на підставі реальних господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробейкер», що підтверджується первинними документами.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 13 червня 2019 року № 0001971202, винесене Головним управлінням ДФС у Київській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В3» від 13 червня 2019 року № 0001981202, винесене Головним управлінням ДФС у Київській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 13 червня 2019 року № 0001991202, винесене Головним управлінням ДФС у Київській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Київській області.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

У період з 19 квітня 2019 року по 07 травня 2019 року податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок у банку за лютий 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість №9051137648 від 20 березня 2019 року) в сумі 19 765 720 грн 00 коп.

За результатами указаної перевірки контролюючим органом складено Акт перевірки від 17 травня 2019 року № 399/10-36-12-02/41285723, згідно з яким виявлено порушення в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2019 року, зокрема:

- п. 200.1 ст. 200, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК України: включення до податкового кредиту сум ПДВ, не оплачених в поточному місяці виписки податкової накладної та включені у додатку № 3 декларації з ПДВ за лютий 2019 року, у зв`язку з чим позивачу відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2019 року у розмірі 153 986 грн 23 коп.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 44.1 ст. 44 ПК України: завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у сумі 676 121 грн 51 коп., завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) на суму ПДВ у розмірі 5 204 235 грн 74 коп. по взаємодії з ризиковим контрагентом, завищено залишок від`ємного значення, який заявлено до бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2019 року на суму ПДВ у розмірі 5 043 942 грн 12 коп.

Під час проведення перевірки встановлено, що задекларований позивачем податковий кредит за рахунок проведення господарської операції з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробейкер» з придбання насіння соняшника в порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України сформований неправомірно на загальну суму ПДВ 11 078 285 грн 56 коп., в тому числі: листопад 2018 року в сумі 7 360 628 грн 28 коп. та грудень 2018 року в сумі 3 717 657 грн 48 коп. У зв`язку з цим перевіркою достовірності декларування сум податкового кредиту по декларації за листопад-грудень 2018 року встановлено порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201, п. 200.4 ст. 200 ПК України та безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок операцій по ланцюгу постачання від ризикового контрагента на суму ПДВ 11 078 285 грн 56 коп. та завищено залишок від`ємного значення за листопад 2018 року, який заявлено до бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2019 року на суму ПДВ у розмірі 5 720 063 грн 63 коп.

Як наслідок, 13 червня 2019 року ГУ ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

1) податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2019 року № 0001971202, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 676 121 грн 51 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 169 030 грн 38 коп.;

2) податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2019 року № 0001981202, яким встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період лютий 2019 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку у розмірі 5 197 928 грн 35 коп.;

3) податкове повідомлення-рішення від 13 червня 2019 року № 0001991202, яким встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 5 204 235 грн 75 коп.

02 вересня 2019 року Державною податковою службою України, яка є правонаступником Державної фіскальної служби України, прийнято рішення №353/6/99-00-08-05-03, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 13 червня 2019 року № 0001971202, № 0001981202, № 0001991202, а скаргу - без задоволення.

Уважаючи указані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем правильно нараховано суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахований рахунок платника податку у банку по декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року, оскільки наявні у справі документи (бухгалтерські та податкові) підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Агробейкер», що свідчить про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління Державної податкової служби у Київській області посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №320/5165/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 420/3897/19, від 04.02.2020 у справі № 160/1283/19, від 11.06.2019 у справі №826/13018/18, від 12.03.2019 у справі №826/3632/17, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 21.01.2021 у справі №821/1851/16, від 26.02.2019 у справі №816/2192/16, від 03.04.2018 у справі №п/811/1344/16, від 25.03.2020 у справі №п/811/446/16, від 07.05.2020 у справі № 815/6602/15.

Скаржник указує, що податковий кредит за результатами господарських операцій з ТОВ «Агробейкер» з придбання насіння соняшника сформований неправомірно та під час проведення перевірки не був підтверджений.

Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Позивач зазначає, що матеріали справи містять докази, які підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

У листопаді 2021 року представником відповідача до Суду подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, яке обґрунтовано посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21 вересня 2021 року по справі № 905/2030/19, відповідно до якої вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо заявленого скаржником клопотання про закриття провадження у справі Суд звертає увагу на таке.

Питання правових наслідків зміни судової практики щодо визначення юрисдикції певних категорій юридичних спорів вже неодноразово вирішувалося Верховним Судом як на рівні касаційних судів, так і на рівні Великої Палати Верховного Суду.

Вирішуючи питання наявності підстав до скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень, ухвалених відповідно до існуючих на час їх ухвалення юрисдикційних правил і їх тлумачення, суди виходили з такого:

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Отже, наведені положення абз. 2 ч. 1 ст. 354 КАС України необхідно застосовувати із врахуванням положень міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні місця рішень Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) в системі джерел вбачається доцільним підтримати загальновизнаний підхід стосовно того, що за своєю правовою природою рішення ЄСПЛ є актами тлумачення Конвенції, а отже, як і прямі норми Конвенції та протоколів до неї, мають переважне застосування, порівняно із нормами національного законодавства, відповідно до положень ч. 2 ст. 3 КАС України.

У практиці ЄСПЛ проблема спорів щодо підсудності (юрисдикції) розглядається через декілька правових категорій, які мають враховуватися судом у кожному конкретному випадку, а саме «принцип правової впевненості», «легітимні сподівання» та «правовий пуризм».

Окрім того, питання правової визначеності й передбачуваності є невід`ємною складовою верховенства права. У державі, яка керується принципом верховенства права, громадяни виправдано очікують, що вони можуть покладатися на попередні судові рішення в подібних справах, і таким чином можуть передбачати юридичні наслідки своїх дій чи бездіяльності.

ЄСПЛ неодноразово відзначав, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності та при обставинах істотного і непереборного характеру (рішення у справі «Проценко проти Росії», заява №13151/04, п.26); відступ від принципу правової визначеності допустимий не в інтересах правового пуризму, а з метою виправлення «помилки, що має фундаментальне значення для судової системи» (рішення у справі «Сутяжник проти Росії», зава №8269/02, п.38).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (Bulanov and Kupchik v. Ukraine, заяви № 7714/06 та № 23654/08), у якому ЄСПЛ установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади.

Право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції, є правом людини, якому кореспондує відповідний обов`язок держави. Складовою цього обов`язку є забезпечення незалежного, безстороннього суду, який створений та діє відповідно до закону. Саме держава повинна створити судову систему, яка здатна забезпечити право на справедливий суд.

Вищенаведені положення свідчать про те, що недотримання державою вимоги ч. 1 ст. 6 Конвенції щодо права на справедливий розгляд справи «судом, встановленим законом», не може тлумачитися як таке, що вимагає скасування судового рішення і закриття провадження у справі, якщо порушено імперативні вимоги закону щодо юрисдикції суду.

Таким чином, якщо держава запроваджує спеціалізовану судову систему, то недоліки цієї системи, зумовлені нечіткістю правового регулювання та несталою судовою практикою, не повинні мати негативних наслідків для особи.

Відтак, скасування судового рішення з мотивів порушення юрисдикції всупереч волі особи, яка була учасником провадження, не забезпечує право людини на справедливий суд (постанови КАС ВС від 12.09.2019 у справі №826/6879/16, 10.11.2021 у справі № 160/12941/19, від 18.11.2021 у справі № 826/1620/18).

Згодом такий підхід було підтримано ВП ВС у постанові від 21.09.2021 по справі №905/2030/19 (905/1159/20).

Більш того, Суд ураховує, що позивач з даним позовом звернувся до суду першої інстанції у 2019 році, який рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, задоволено, тоді як провадження у справі про банкрутство ТОВ «Торговий дім «Агросинергія» відкрито у вересні 2021 року.

Таким чином, підстав до скасування судових рішень, ухвалених відповідно до існуючих на час їх ухвалення юрисдикційних правил і їх тлумачення, з мотивів порушення підсудності, колегія суддів не вбачає і вважає за необхідне розглянути касаційну скаргу по суті.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі по тексту в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Відповідно до пункту 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У цій же статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Статтею 9 указаного Закону врегульовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно з п. 1.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (далі - Положення), Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Пунктом 2.1 Положення визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.2 Положення підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2020 року (справи №813/7081/14, №814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа №813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

Колегія суддів ураховує, що як установлено судами, 01 серпня 2018 року між позивачем (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробейкер» (далі - постачальник) укладено договір поставки № Д010818ПС сільськогосподарської продукції.

Відповідно до п. 1.1 розділу 1 цього договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити соняшник (надалі - товар).

Згідно з Специфікацією №1 від 01 серпня 2018 року до Договору поставки сільськогосподарської продукції №Д010818ПС від 01 серпня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробейкер» постачає соняшник врожаю 2018 року у кількості 4500 тонн (+/- 10%) по ціні 10 000,02 грн/т. з ПДВ. Базові умови поставки: DAP Харківська обл., м. Чугуїв, вул. Вокзальна 26В, Харківська обл., Чугуївський район, с-ще Залізничне, пров. Перемоги, 1.

Відповідно до Специфікації №2 від 01 жовтня 2018 року до Договору поставки сільськогосподарської продукції №Д010818ПС від 01 серпня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробейкер» постачає соняшник врожаю 2018 року у кількості 2100 тонн (+/- 10%) по ціні 9 700,02 грн./т. з ПДВ. Базові умови поставки: DAP Харківська обл., Чугуївський район, с-ще Залізничне, пров. Перемоги, 1.

02 серпня 2018 року додатковою угодою №1 до Договору поставки сільськогосподарської продукції №Д010818ПС від 01 серпня 2018 року сторони погодили, що оплата за товар здійснюється на банківський рахунок постачальника окремими частинами, не прив`язаними до кількості окремої партії товару, в строк до 28 грудня 2020 року.

На підтвердження реальності договору поставки № Д010818ПС від 01 серпня 2018 року сільськогосподарської продукції сторонами договору складено наступні документи:

- накладні: № 12710 від 27 жовтня 2018 року на суму 176 094 грн 17 коп., у тому числі ПДВ на суму 29 349 грн 03 коп.; № 12410 від 24 жовтня 2018 року на суму 1 079 292 грн 12 коп., у тому числі ПДВ на суму 179 882 грн 02 коп.; № 12310 від 23 жовтня 2018 року на суму 585 871 грн 51 коп., у тому числі ПДВ на суму 97 645 грн 25 коп.; № 12210 від 02 жовтня 2018 року на суму 967 305 грн 40 коп., у тому числі ПДВ на суму 161 217 грн 57 коп.; № 12010 від 20 жовтня 2018 року на суму 627 659 грн 20 коп., у тому числі ПДВ на суму 104 609 грн 87 коп.; № 11810 від 18 жовтня 2018 року на суму 957 256 грн 18 коп., у тому числі ПДВ на суму 159 542 грн 70 коп.; № 11710 від 17 жовтня 2018 року на суму 390 804 грн 11 коп., у тому числі ПДВ на суму 65 134 грн 02 коп.; № 11610 від 16 жовтня 2018 року на суму 2 151 047 грн 34 коп., у тому числі ПДВ на суму 358 507 грн 89 коп.; № 11410 від 14 жовтня 2018 року на суму 1 285 640 грн 65 коп., у тому числі ПДВ на суму 214 273 грн 44 коп.; № 11310 від 13 жовтня 2018 року на суму 1 499 399 грн 99 коп., у тому числі ПДВ на суму 249 900 грн 00 коп.; № 11210 від 12 жовтня 2018 року на суму 1 085 393 грн 44 коп., у тому числі ПДВ на суму 180 898 грн 91 коп.; № 11110 від 11 жовтня 2018 року на суму 460 479 грн 35 коп., у тому числі ПДВ на суму 76 746 грн 56 коп.; № 11010 від 10 жовтня 2018 року на суму 934 451 грн 42 коп., у тому числі ПДВ на суму 155 741 грн 90 коп.; № 10910 від 09 жовтня 2018 року на суму 1 657 102 грн 92 коп., у тому числі ПДВ на суму 276 183 грн 82 коп.; № 10810 від 8 жовтня 2018 року на суму 1 559 753 грн 52 коп., у тому числі ПДВ на суму 259 958 грн 92 коп.; № 10510 від 05 жовтня 2018 року на суму 428 750 грн 58 коп., у тому числі ПДВ на суму 71 458 грн 43 коп.; № 10410 від 04 жовтня 2018 року на суму 1 487 740 грн 57 коп., у тому числі ПДВ на суму 247 956 грн 76 коп.; № 10310 від 03 жовтня 2018 року на суму 953 793 грн 26 коп., у тому числі ПДВ на суму 158 965 грн 54 коп.; № 10210 від 02 жовтня 2018 року на суму 793 422 грн 84 коп., у тому числі ПДВ на суму 132 237 грн 14 коп.; № 10110 від 01 жовтня 2018 року на суму 872 361 грн 60 коп., у тому числі ПДВ на суму 145 393 грн 60 коп.; № 10109 від 01 вересня 2018 року на суму 823 001 грн 65 коп., у тому числі ПДВ на суму 137 166 грн 94 коп.; № 50109 від 01 вересня 2018 року на суму 677 401 грн 36 коп., у тому числі ПДВ на суму 112 900 грн 23 коп.; № 20109 від 01 вересня 2018 року на суму 902 541 грн 80 коп., у тому числі ПДВ на суму 150 423 грн 80 коп.; № 30109 від 01 вересня 2018 року на суму 638 721 грн 28 коп., у тому числі ПДВ на суму 106 453 грн 28 коп.; № 40109 від 01 вересня 2018 року на суму 738 801 грн 48 коп., у тому числі ПДВ на суму 123 133 грн 58 коп.; № 60109 від 01 вересня 2018 року на суму 346 200 грн 70 коп., у тому числі ПДВ на суму 57 700 грн 12 коп.; № 80209 від 02 вересня 2019 року на суму 259 810 грн 52 коп., у тому числі ПДВ на суму 43 301 грн 75 коп.; №70209 від 02 вересня 2018 року на суму 851 491 грн 70 коп. у тому числі ПДВ на суму 141 915 грн 28 коп.; № 60209 від 02 вересня 2018 року на суму 681 841 грн 37 коп., у тому числі ПДВ на суму 113 640 грн 23 коп.; № 50209 від 02 вересня 2018 року на суму 639 681 грн 28 коп., у тому числі ПДВ на суму 106 613 грн 55 коп.; № 40209 від 02 вересня 2018 року на суму 675 701 грн 35 коп., у тому числі ПДВ на суму 112 616 грн 89 коп.; № 30209 від 02 вересня 2018 року на суму 788 411 грн 58 коп., у тому числі ПДВ на суму 131 401 грн 93 коп.; № 20209 від 02 вересня 2018 року на суму 855 751 грн 72 коп., у тому числі ПДВ на суму 142 625 грн 29 коп.; № 10209 від 02 вересня 2018 року на суму 802 621 грн 61 коп., у тому числі ПДВ на суму 133 770 грн 27 коп.; № 70309 від 03 вересня 2018 року на суму 358 000 грн 72 коп., у тому числі ПДВ на суму 59 666 грн 79 коп.; № 60309 від 03 вересня 2018 року на суму 945 081 грн 89 коп., у тому числі ПДВ на суму 157 513 грн 65 коп.; № 50309 від 03 вересня 2018 року а суму 965 851 грн 93 коп., у тому числі ПДВ на суму 160 975 грн 32 коп.; № 40309 від 03 вересня 2018 року на суму 743 971 грн 49 коп., у тому числі ПДВ на суму 123 995 грн 25 коп.; № 30309 від 03 вересня 2018 року на суму 979 251 грн 96 коп., у тому числі ПДВ на суму 163 208 грн 66 коп.; № 20309 від 03 вересня 2018 року на суму 776 791 грн 55 коп., у тому числі ПДВ на суму 129 465 грн 26 коп.; № 50409 від 04 вересня 2019 року на суму 871 301 грн 75 коп., у тому числі ПДВ на суму 145 216 грн 96 коп.; № 40409 від 04 вересня 2018 року на суму 980 371 грн 96 коп., у тому числі ПДВ на суму 163 395 грн 33 коп.; № 30409 від 04 вересня 2018 року на суму 793 971 грн 59 коп., у тому числі ПДВ на суму 132 328 грн 60 коп.; № 20409 від 04 вересня 2018 року на суму 762 001 грн 52 коп., у тому числі ПДВ на суму 127 000 грн 25 коп.; № 80509 від 05 вересня 2018 року на суму 659 051 грн 32 коп., у тому числі ПДВ на суму 109 841 грн 89 коп.; № 60509 від 05 вересня 2018 року на суму 708 421 грн 42 коп., у тому числі ПДВ на суму 118 070 грн 24 коп.; № 70509 від 05 вересня 2018 року на суму 739 761 грн 48 коп., у тому числі ПДВ на суму 123 293 грн 58 коп.; № 50509 від 05 вересня 2018 року на суму 750 051 грн 50 коп., у тому числі ПДВ на суму 125 008 грн 58 коп.; № 40509 від 05 вересня 2018 року на суму 703 481 грн 41 коп., у тому числі ПДВ на суму 117 246 грн 90 коп.; № 20509 від 05 вересня 2018 року на суму 737 931 грн 48 коп.; № 30509 від 05 вересня 2018 року на суму 759 821 грн 52 коп., у тому числі ПДВ на суму 126 636 грн 52 коп.; № 30609 від 06 вересня 2018 року на суму 936 761 грн. 87 коп., у тому числі ПДВ на суму 156 126 грн 98 коп.; № 20609 від 06 вересня 2018 року на суму 973 841 грн 95 коп., у тому числі ПДВ на суму 162 306 грн 99 коп.; № 46009 від 06 вересня 2018 року на суму 976 001 грн 95 коп., у тому числі ПДВ на суму 162 666 грн 99 коп.; № 60609 від 06 вересня 2018 року на суму 954 861 грн 91 коп., в тому числі ПДВ на суму 159 143 грн 65 коп.; № 50609 від 06 вересня 2018 року на суму 564 261 грн 13 коп., у тому числі ПДВ на суму 94 043 грн 52 коп.; № 10709 від 07 вересня 2018 року на суму 878 981 грн 76 коп., у тому числі ПДВ на суму 146 496 грн 96 коп.; № 11009 від 10 вересня 2018 року на суму 627 321 грн 25 коп., у тому числі ПДВ на суму 104 553 грн 54 коп.; № 21109 від 11 вересня 2018 року на суму 563 421 грн 13 коп., у тому числі ПДВ на суму 93 903 грн 52 коп.; № 11109 від 11 вересня 2018 року на суму 489 120 грн 98 коп., у тому числі ПДВ на суму 81 520 грн 16 коп.; № 51209 від 12 вересня 2018 року на суму 799 401 грн 60 коп., у тому числі ПДВ на суму 133 233 грн 60 коп.; № 41209 від 12 вересня 2018 року на суму 908 451 грн 82 коп., у тому числі ПДВ на суму 151 408 грн 64 коп.; № 11309 від 13 вересня 2018 року на суму 301 700 грн 60 коп., у тому числі ПДВ на суму 50 283 грн 43 коп.; № 31409 від 14 вересня 2018 року на суму 524 071 грн 04 коп., у тому числі ПДВ на суму 87 345 грн 17 коп.; № 21409 від 14 вересня 2018 року на суму 839 401 грн 68 коп., у тому числі ПДВ на суму 139 900 грн 28 коп.; № 11509 від 15 вересня 2018 року на суму 749 001 грн 50 коп., у тому числі ПДВ на суму 124 833 грн 58 коп.; № 11709 від 17 вересня 2018 року на суму 315 200 грн 63 коп., у тому числі ПДВ на суму 52 533 грн 44 коп.; № 11809 від 18 вересня 2018 року на суму 229 950 грн 46 коп., у тому числі ПДВ на суму 38 325 грн 08 коп.; № 21909 від 19 вересня 2018 року на суму 800 151 грн 60 коп., у тому числі ПДВ на суму 133 358 грн 60 коп.; № 11909 від 19 вересня 2018 року на суму 865 341 грн 73 коп., у тому числі ПДВ на суму 144 223 грн. 62 коп.; № 31909 від 19 вересня 2018 року на суму 779 451 грн 56 коп., у тому числі ПДВ на суму 129 908 грн 59 коп.; № 22009 від 20 вересня 2018 року на суму 774 161 грн 54 коп., у тому числі ПДВ на суму 129 026 грн 92 коп.; № 32009 від 20 вересня 2018 року на суму 828 161 грн 65 коп., у тому числі ПДВ на суму 138 026 грн 94 коп.; № 12009 від 20 вересня 2018 року на суму 934 771 грн 87 коп., у тому числі ПДВ на суму 155 795 грн 31 коп.; № 42109 від 21 вересня 2018 року на суму 655 951 грн 31 коп., у тому числі ПДВ на суму 109 325 грн 22 коп.; № 32109 від 21 вересня 2018 року на суму 787 301 грн 58 коп., у тому числі ПДВ на суму 131 216 грн 93 коп.; № 22109 від 21 вересня 2018 року на суму 980 491 грн 96 коп., у тому числі ПДВ на суму 163 415 грн 33 коп.; № 52109 від 21 вересня 2018 року на суму 363 970 грн 73 коп., у тому числі ПДВ на суму 60 661 грн 79 коп.; № 12209 від 22 вересня 2018 року на суму 824 991 грн 65 коп., у тому числі ПДВ на суму 137 498 грн 61 коп.; № 12309 від 23 вересня 2018 року на суму 950 311 грн 90 коп., у тому числі ПДВ на суму 158 385 грн 32 коп.; № 12509 від 25 вересня 2018 року на суму 673 971 грн 35 коп., у тому числі ПДВ на суму 112 328 грн 56 коп.; № 12609 від 26 вересня 2018 року на суму 113 850 грн 23 коп., у тому числі ПДВ на суму 18 975 грн 04 коп.; № 12709 від 27 вересня 2018 року на суму 257 220 грн 52 коп., у тому числі ПДВ на суму 42 870 грн 09 коп.; № 12909 від 29 вересня 2018 року на суму 825 231 грн 65 коп., у тому числі ПДВ на суму 137 538 грн 61 коп.; № 13009 від 30 вересня 2018 року на суму 551 911 грн 10 коп., у тому числі ПДВ на суму 91 985 грн 18 коп.;

- реєстр прийнятих транспортних засобів позивачем згідно з договором №Д010818ПС від 01 серпня 2018 року за період 30 серпня 2018 року по 30 вересня 2018 року;

- товарно-транспортні накладні: № 10409 від 29 вересня 2018 року, № 10309 від 29 вересня 2018 року, № 10209 від 29 вересня 2018 року, № 10109 від 28 вересня 2018 року, № 9809 від 28 вересня 2018 року, № 9709 від 28 вересня 2018 року, № 9609 від 28 вересня 2018 року, № 9309 від 26 вересня 2018 року, № 9009 від 25 вересня 2018 року, № 8709 від 24 вересня 2018 року, № 1237 від 24 вересня 2018 року, № 8309 від 24 вересня 2018 року, № 8009 від 22 вересня 2018 року, № 7909 від 22 вересня 2018 року, № 7809 від 22 вересня 2018 року, № 7609 від 22 вересня 2018 року, № 7509 від 21 вересня 2018 року, №7409 від 21 вересня 2018 року, № 7309 від 21 вересня 2018 року, № 6309 від 20 вересня 2018 року, № 7009 від 20 вересня 2018 року, №6909 від 20 вересня 2018 року, № 6709 від 20 вересня 2018 року, № 6809 від 20 вересня 2018 року, № 6609 від 20 вересня 2018 року, № 6509 від 20 вересня 2018 року, № 6409 від 20 вересня 2018 року, № 7209 від 20 вересня 2018 року, № 6009 від 20 вересня 2018 року, № 5909 від 20 вересня 2018 року, № 5809 від 20 вересня 2018 року, № 5709 від 19 вересня 2018 року, № 5509 від 19 вересня 2018 року, № 5309 від 19 вересня 2018 року, № 5409 від 19 вересня 2018 року, № 5209 від 19 вересня 2018 року, № 4909 від 19 вересня 2018 року, № 5009 від 19 вересня 2018 року, № 5109 від 19 вересня 2018 року, № 4709 від 19 вересня 2018 року, № 4609 від 18 вересня 2018 року, № 4809 від 19 вересня 2018 року, № 4609 від 18 вересня 2018 року, № 4809 від 19 вересня 2018 року, № 4509 від 19 вересня 2018 року, № 4209 від 18 вересня 2018 року, № 4109 від 18 вересня 2018 року, № 4009 від 18 вересня 2018 року, № 3909 від 18 вересня 2018 року, № 3809 від 18 вересня 2018 року, № 3709 від 18 вересня 2018 року, № 3609 від 18 вересня 2018 року, № 3409 від 18 вересня 2018 року, № 3309 від 18 вересня 2018 року, № 18/2 від 17 вересня 2018 року, № 18/3 від 17 вересня 2018 року, № 17/2 від 16 вересня 2018 року, № 3109 від 14 вересня 2018 року, № 3209 від 14 вересня 2018 року, № 3009 від 14 вересня 2018 року, № 2909 від 14 вересня 2018 року, № 2809 від 13 вересня 2018 року, № 2409 від 13 вересня 2018 року, № 2509 від 13 вересня 2018 року, № 2709 від 13 вересня 2018 року, № 2609 від 13 вересня 2018 року, № 2309 від 12 вересня 2018 року, № 2209 від 11 вересня 2018 року, № 2109 від 11 вересня 2018 року, № 1009 від 11 вересня 2018 року, №0909 від 11 вересня 2018 року, № 0809 від 11 вересня 2018 року, № 709 від 11 вересня 2018 року, № 1309 від 11 вересня 2018 року, № 2009 від 10 вересня 2018 року, № 1209 від 10 вересня 2018 року, №1109 від 10 вересня 2018 року, № 06/09 від 10 вересня 2018 року, № 1/10 від 9 вересня 2018 року, № 2/10 від 09 вересня 2018 року, № 105 від 70 вересня 2018 року, № 104 від 06 вересня 2018 року, № 103 від 6 вересня 2018 року, № 102 від 06 вересня 2018 року, № 101 від 06 вересня 2018 року, № 100 від 06 вересня 2018 року, № 99 від 06 вересня 2018 року, № 98 від 06 вересня 2018 року, № 97 від 06 вересня 2018 року, № 96 від 06 вересня 2018 року, № 95 від 05 вересня 2018 року, № 94 від 05 вересня 2018 року, № 93 від 05 вересня 2018 року, № 92 від 05 вересня 2018 року, № 91 від 05 вересня 2018 року, № 90 від 05 вересня 2018 року, № 89 від 05 вересня 2018 року, № 88 від 05 вересня 2018 року, № 87 від 05 вересня 2018 року, № 86 від 05 вересня 2018 року, № 85 від 05 вересня 2018 року, № 83 від 05 вересня 2018 року, № 82 від 05 вересня 2018 року, № 84 від 05 вересня 2018 року, № 81 від 05 вересня 2018 року, № 80 від 05 вересня 2018 року, № 79 від 05 вересня 2018 року, № 78 від 4 вересня 2018 року, № 77 від 4 вересня 2018 року, № 76 від 04 вересня 2018 року, № 77 від 04 вересня 2018 року, № 75 від 04 вересня 2018 року, № 74 від 04 вересня 2018 року, № 73 від 04 вересня 2018 року, № 72 від 04 вересня 2018 року, № 71 від 04 вересня 2018 року, № 70 від 04 вересня 2018 року, № 69 від 04 вересня 2018 року, № 68 від 04 вересня 2018 року, № 67 від 04 вересня 2018 року, № 66 від 04 вересня 2018 року, № 65 від 04 вересня 2018 року, № 64 від 04 вересня 2018 року, № 63 від 04 вересня 2018 року, № 62 від 04 вересня 2018 року, № 61 від 03 вересня 2018 року, № 60 від 03 вересня 2018 року, № 59 від 03 вересня 2018 року, № 58 від 03 вересня 2018 року, № 57 від 03 вересня 2018 року, № 56 від 03 вересня 2018 року, № 55 від 03 вересня 2018 року, № 54 від 03 вересня 2018 року, № 53 від 03 вересня 2018 року, № 52 від 03 вересня 2018 року, № 51 від 03 вересня 2018 року, № 50 від 03 вересня 2018 року, № 49 від 03 вересня 2018 року, № 48 від 03 вересня 2018 року, № 47 від 03 вересня 2018 року, № 46 від 03 вересня 2018 року, № 43 від 02 вересня 2018 року, № 42 від 02 вересня 2018 року, № 44 від 03 вересня 2018 року, № 45 від 03 вересня 2018 року, № 41 від 02 вересня 2018 року, № 40 від 02 вересня 2018 року, № 39 від 02 вересня 2018 року, № 38 від 02 вересня 2018 року, № 37 від 02 вересня 2018 року, № 36 від 02 вересня 2018 року, № 35 від 02 вересня 2018 року, № 34 від 02 вересня 2018 року, № 32 від 02 вересня 2018 року, № 31 від 02 вересня 2018 року, № 30 від 02 вересня 2018 року, № 29 від 02 вересня 2018 року, № 28 від 02 вересня 2018 року, № 27 від 02 вересня 2018 року, № 25 від 02 вересня 2018 року, № 26 від 02 вересня 2018 року, № 24 від 01 вересня 2018 року, № 23 від 01 вересня 2018 року, № 22 від 01 вересня 2018 року, № 21 від 01 вересня 2018 року, № 20 від 01 вересня 2018 року, № 19 від 01 вересня 2018 року, № 18 від 01 вересня 2018 року, № 17 від 01 вересня 2018 року, № 16 від 01 вересня 2018 року, № 15 від 01 вересня 2018 року, № 14 від 01 вересня 2018 року, № 13 від 01 вересня 2018 року, № 12 від 01 вересня 2018 року, № 11 від 01 вересня 2018 року, № 3 від 31 серпня 2018 року, №10 від 01 вересня 2018 року, № 9 від 01 вересня 2018 року, № 2 від 31 серпня 2018 року, № 8 від 01 вересня 2018 року, № 7 від 01 вересня 2018 року, № 6 від 01 вересня 2018 року, № 5 від 01 вересня 2018 року, № 4 від 01 вересня 2018 року, № 1 від 31 серпня 2018 року, № 2510 від 26 жовтня 2018 року, № 21310 від 23 жовтня 2018 року, № 21110 від 23 жовтня 2018 року, № 21010 від 23 жовтня 2018 року, № 21210 від 23 жовтня 2018 року, № 20810 від 22 жовтня 2018 року, № 20710 від 22 жовтня 2018 року, № 20210 від 21 жовтня 2018 року, № 20310 від 21 жовтня 2018 року, № 20610 від 21 жовтня 2018 року, № 20510 від 21 жовтня 2018 року, № 20410 від 21 жовтня 2018 року, № 20110 від 19 жовтня 2018 року, № 20010 від 19 жовтня 2018 року, № 19910 від 19 жовтня 2018 року, № 19810 від 17 жовтня 2018 року, № 19610 від 17 жовтня 2018 року, № 19710 від 17 жовтня 2018 року, № 19510 від 17 жовтня 2018 року, № 19310 від 16 жовтня 2018 року, № 19410 від 16 жовтня 2018 року, № 19210 від 15 жовтня 2018 року, № 19110 від 15 жовтня 2018 року, № 19010 від 15 жовтня 2018 року, № 18910 від 15 жовтня 2018 року, № 18810 від 15 жовтня 2018 року, №18610 від 15 жовтня 2018 року, № 18510 від 15 жовтня 2018 року, № 18410 від 15 жовтня 2018 року, № 18310 від 13 жовтня 2018 року, № 18110 від 13 жовтня 2018 року, № 18010 від 13 жовтня 2018 року, № 17910 від 13 жовтня 2018 року, № 17810 від 13 жовтня 2018 року, № 17710 від 12 жовтня 2018 року, № 17610 від 12 жовтня 2018 року, № 17510 від 12 жовтня 2018 року, № 17110 від 12 жовтня 2018 року, № 17010 від 12 жовтня 2018 року, № 17210 від 12 жовтня 2018 року, № 16810 від 11 жовтня 2018 року, № 16710 від 11 жовтня 2018 року, № 16510 від 11 жовтня 2018 року, № 16610 від 11 жовтня 2018 року, № 16210 від 11 жовтня 2018 року, № 16110 від 10 жовтня 2018 року, № 15910 від 10 жовтня 2018 року, № 16010 від 10 жовтня 2018 року, № 15310 від 9 жовтня 2018 року, № 15510 від 09 жовтня 2018 року, № 15710 від 09 жовтня 2018 року, № 15610 від 09 жовтня 2018 року, № 15110 від 08 жовтня 2018 року, № 15010 від 08 жовтня 2018 року, № 14910 від 08 жовтня 2018 року, № 14810 від 08 жовтня 2018 року, № 14710 від 08 жовтня 2018 року, №14610 від 08 жовтня 2018 року, № 14510 від 08 жовтня 2018 року, № 14410 від 07 жовтня 2018 року, № 14310 від 07 жовтня 2018 року, № 14210 від 07 жовтня 2018 року, № 14110 від 07 жовтня 2018 року, № 14010 від 07 жовтня 2018 року, № 13910 від 07 жовтня 2018 року, № 13810 від 07 жовтня 2018 року, № 13710 від 07 жовтня 2018 року, № 13410 від 04 жовтня 2018 року, № 13510 від 04 жовтня 2018 року, № 12810 від 03 жовтня 2018 року, № 12910 від 03 жовтня 2018 року, № 12710 від 03 жовтня 2018 року, № 12610 від 03 жовтня 2018 року, № 12410 від 03 жовтня 2018 року, № 12510 від 03 жовтня 2018 року, № 12310 від 02 жовтня 2018 року, № 12210 від 02 жовтня 2018 року, № 12210 від 02 жовтня 2018 року, № 12110 від 02 жовтня 2018 року, № 12010 від 02 жовтня 2018 року, № 11910 від 02 жовтня 2018 року, № 11810 від 01 жовтня 2018 року, № 11610 від 01 жовтня 2018 року, № 11510 від 01 жовтня 2018 року, № 11010 від 30 вересня 2018 року, № 10910 від 30 вересня 2018 р., № 10809 від 30 вересня 2018 року, № 10709 від 30 вересня 2018 року, № 10509 від 30 вересня 2018 року;

- реєстр прийнятих транспортних засобів позивача згідно з договором № Д010818ПС від 01 серпня 2018 року за період 01 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року;

- платіжні доручення: № 2321 від 26 грудня 2018 року на суму 335 000 грн 00 коп., № 2264 від 14 грудня 2018 року на суму 2 600 000 грн 00 коп., № 1823 від 11 жовтня 2018 року на суму 5 000 000 грн 00 коп., № 1794 від 09 жовтня 2018 року на суму 4 884 189 грн 77 коп.

При цьому, 07 серпня 2018 року між позивачем (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агросинергія» (далі - виконавець) укладено договір №070818ПН про проведення виконавцем робіт з переробки сировини, що поставляється замовником, в продукцію.

У даному випадку, придбаний позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробейкер» соняшник відразу поставлявся на переробку за адресою знаходження виробничих потужностей Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросинергія»: Харківська область, м. Чугуїв, вул. Вокзальна, 26В, або на зерновий склад Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Новаагро» за адресою: Харківська область, Чугуївський район, с. Залізничне, пров. Перемоги, 1, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними.

Поряд із цим між ТОВ «Торговий дім «Агросинергія» та ТОВ «Агропромислова компанія «Новаагро» було укладено Договір складського зберігання зерна №07/08-ГЕ/18 від 22 серпня 2018 року, за яким позивач передає, а ТОВ «Агропромислова компанія «Новаагро» приймає на знеособлене зберігання продукцію зернових, зернобобових та олійних культур, здійснює його доробку (сушіння, очищення та інші роботи, необхідні для запобігання псуванню і втрат якості зерна), зберігання й наступний відпуск.

У подальшому, соняшник, який зберігався на зерновому складі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Новаагро», також поставлявся на виробничі потужності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросинергія» для переробки. Поставка здійснювалась із залученням перевізника Товариство з обмеженою відповідальністю «Пава», що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та актами надання послуг.

Факт передачі позивачем сировини (соняшнику) на переробку Товариству з обмеженою відповідальністю «Агросинергія» згідно з договором №070818ПН від 7 серпня 2018 року підтверджується Актами надходження сировини №Сн0000373 від 30 вересня 2018 року та №0к0000369 від 31 жовтня 2018 року.

Здійснення ТОВ «Агросинергія» переробки сировини (насіння соняшнику) в продукцію (олію соняшникову та шрот соняшниковий) підтверджується наявними в матеріалах справи Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № Ок0000020 від 28 жовтня 2018 року, № Ок0000017 від 22 жовтня 2018 року, № Ок0000011 від 17 жовтня 2018 року, № Ок0000010 від 16 жовтня 2018 року, №Ок0000008 від 14 жовтня 2018 року, № Ок0000006 від 12 жовтня 2018 року, №Ок0000005 від 10 жовтня 2018 року, № Ок0000004 від 08 жовтня 2018 року, №Ок0000003 від 07 жовтня 2018 року, № Ок0000002 від 06 жовтня 2018 року, №Ок0000001 від 04 жовтня 2018 року, № Сн0000011 від 25 вересня 2018 року, №Сн0000010 від 24 вересня 2018 року, № Сн0000008 від 21 вересня 2018 року, №Сн0000007 від 20 вересня 2018 року, № Сн0000002 від 16 вересня 2018 року, №Сн0000001 від 15 вересня 2018 року, № Сн0000004 від 14 вересня 2018 року.

Отриману після переробки продукцію позивач реалізував ТОВ «Торговий дім «Дельта Вілмар» та ТОВ «Карат», а саме:

- олію соняшникову нерафіновану позивач поставив Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дельта Вілмар» згідно з договорами поставки №SFO72 від 14 вересня 2018 року, № SFO73 від 14 вересня 2018 року та № SFO86 від 10 жовтня 2018 року, фактичне виконання яких підтверджується видатковими накладними та товарно- транспортними накладними (залізничними накладними), а факт отримання оплати підтверджується виписками з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агросинергія» за період з листопада 2018 року по грудень 2018 року.

- шрот соняшниковий позивач поставив ТОВ «Карат» згідно з договором поставки №0503Ш від 05 березня 2018 року, фактичне виконання якого підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними (залізничними накладними) Специфікаціями, а факт отримання оплати підтверджується виписками з особового рахунку ТОВ «Торговий дім «Агросинергія» за період з жовтня 2018 року по грудень 2018 року включно.

Таким чином, Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій, дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеним контрагентом, обґрунтовано уважали, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, який саме товар придбавався, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання вказаного товару у власній господарській діяльності позивача та їх обліку.

При цьому вказали, що співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач здійснював замовлення товару у ТОВ «Агробейкер», яке було зареєстровано як платник ПДВ у встановленому законом порядку, для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, зазначені первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Посилання відповідача на те, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробейкер» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Олимпия» фігурує в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру № 4201711120000014 від 17 березня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. ст. 222-1, ч. 2 ст. 364 КК України, досудове розслідування в якому здійснюються слідчими Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до положень частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Проте, судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи відсутні будь-які вироки суду щодо посадових осіб контрагентів позивача, ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, та які відповідно приписів до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України були б обов`язковими для адміністративного суду.

При цьому сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а.

До того ж, Верховний Суд у своїх рішеннях (постанова від 17.04.2018 у справі №808/2459/17, постанова від 12.04.2018 у справі № 826/1571/16, постанова від 16.05.2018 у справі №2а-0870/12052/11, постанова від 08.11.2018 у справі №826/15028/17, постанова від 24.12.2020 у справі № 280/1911/19) системно дотримується позиції, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій із урахуванням обставин, встановлених у вироку, який набрав законної сили.

Крім того, судами встановлено, що відповідно до листа Прокуратури Київської області від 04 лютого 2020 року моніторингом (в межах повноважень прокуратури Київської області) Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що за вказаним вище номером в ЄРДР наявне кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування 12 січня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 365 КК України. Обставини, що досліджуються у кримінальному провадженні №42017111200000014 від 12 січня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 365 КК України, жодним чином не стосується товариств «Агробейкер», «Олімпія» та «Торговий дім «Агросинергія».

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18.

За таких умов, Верховний Суд доходить висновку, що суди попередньої інстанції обґрунтовано встановивши, що господарські операції позивача з ТОВ «Агробейкер» підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, розрахунки між сторонами доведені, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, правильно уважали, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необгрунтованими.

Посилання скаржника на висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 420/3897/19, від 04.02.2020 у справі № 160/1283/19, від 11.06.2019 у справі №826/13018/18, від 12.03.2019 у справі №826/3632/17, від 11.09.2019 у справі №814/1932/17, від 21.01.2021 у справі №821/1851/16, від 26.02.2019 у справі №816/2192/16, від 03.04.2018 у справі №п/811/1344/16, від 25.03.2020 у справі №п/811/446/16, від 07.05.2020 у справі № 815/6602/15 як на правову позицію, яка не була врахована судами першої та апеляційної інстанцій, є помилковими. Висновки судів не суперечать висновкам Верховного Суду в зазначеній справі з огляду на відмінність обставин в порівнянні з обставинами у цій справі. При цьому колегія суддів зазначає, що висновки Верховного Суду мають враховуватись, виходячи з конкретних обставин справ, які встановлені судами за результатами оцінки відповідних доказів у цій справі.

Водночас, у контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд уважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.

Колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не підтвердились.

За змістом частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко