Рішення

від 17.02.2023 по справі 758/14504/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/14504/21

Категорія 62

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2023 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Петрова Д.В.,

при секретарі судового засідання Бурдун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, про вселення, усунення перешкод в користуванні власністю та встановлення порядку користування кімнатою,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 261024069 від 10.06.2021, який зроблено на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 липня 2008 року по справі 2-1436/08 позивачка є власницею 1/6 частини трьохкімнатної квартири за АДРЕСА_1 , інша частина квартири належить відповідачці, ОСОБА_2 .

Квартира складається з трьох житлових ізольованих кімнат площею 11,4 кв.м., 12,2 кв.м., 17,7 кв. м, загальною жилою площею - 41,3 кв. м, та інших приміщень: коридору - 13, 9 кв. м, кухні - 8,4 кв. м, ванни - 2,8 кв. м, вбиральні - 1,2 кв. м, комірчини - 1,1 кв. м, загальна площа квартири - 71,3 кв. м.

Протягом тривалого часу відповідачка, проживаючи в спірній квартирі перешкоджає вселенню позивачки в квартиру, користуванню та володінню належною їй часткою у праві власності на майно.

Позивачка неодноразово зверталася до правоохоронних органів та ставила питання про захист її житлових прав. Однак, її звернення до правоохоронних органів результатів по захисту прав власника не дали, тому позивачка змушена захищати свої права у судовому порядку.

Просила суд: усунути перешкоди в користуванні власністю та вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 та встановити за ОСОБА_1 право користування кімнатою площею 11,4 кв.м в кв. АДРЕСА_1 , підсобні приміщення залишити в спільному користуванні.

Ухвалою суду від 01.11.2021 відкрито провадження у справі, призначено розглядати справу в загальному позовному провадженні та призначено по даній справі підготовче судове засідання.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 08.06.2022 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 14.11.2022 залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, усунення перешкод в користуванні власністю та встановлення порядку користування кімнатою, у якості третьої особи - ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 25.01.2023 залучено до участі у справі у якості третіх осіб ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 та Службу у справах дітей та сім`ї Подільської районної у м. Києві державної адміністрації.

Відповідачкою ОСОБА_2 15.12.2021 подано відзив на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги вона не визнає у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими, незаконними та недоведеними.

Представником позивачки адвокатом Патрик Г.Г. подано відповідь на відзив.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та/або її представник Патрик Г.Г. не з`явилися, подали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася. Від її представника ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд справи без її участі, підтримала доводи зазначені у відзиві на позов, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що знає, що між позивачкою та відповідачкою існує конфлікт з приводу спірної квартири…..

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що позивачка його мати. Мама хотіла укласти мирну угоду з відповідачкою щодо спірної квартири, але відповідачка відмовилась. Маму до спірної квартири не впускають, двері їй не відчиняють. У мами є перешкоди щодо користування квартирою.

Допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 261024069 від 10.06.2021 квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової приватної власності ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частки.

Згідно копії рішення Подільського районного суду м. Києва від 01.07.2008 у справі № 2-1436/08 визнано за ОСОБА_1 , ОСОБА_10 право власності по 1/6 частині квартири АДРЕСА_1 за кожною в порядку спадкування за законом після ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.11.2008 рішення Подільського районного суду м. Києва від 01.07.2008 залишено без змін.

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 316315392 від 29.11.2022 квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_4 (1/6 частка) на підставі договору дарування від 29.11.2022, серія та номер 2085, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бугаренко Т.В.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка зверталась до Подільського УП ГУНП у м. Києві зі зверненнями щодо користування своєю власністю, а саме квартирою, де вона є співвласником разом із ОСОБА_2 та стосовно неправомірних дій з її боку та чинення перешкод у користуванні власністю за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права власності, а саме права користування та розпорядження житловим приміщенням. Вказані правовідносини регулюються нормами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України та Цивільного кодексу України.

Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 Цивільного кодексу України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 155 Житлового кодексу УРСР, власник квартири або її частини не може бути позбавлений права користування житловим приміщенням.

Відповідно до статті 369 Цивільного кодексу України, співвласники майна, що перебуває у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Стаття 405 Цивільного кодексу України встановила, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Стаття 156 Житлового кодексу УРСР члени сім`ї власника житлового приміщення, які проживають разом з ним в приміщенні, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником такого приміщення, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За таких обставин, допитавши свідків, дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи те, що відповідач чинить перешкоди позивачці у користуванні житловим приміщенням, яке належить їм на праві приватної спільної сумісної власності, суд вважає, що досліджені судом докази свідчать про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо усунення перешкод в користуванні власністю та вселення позивачки в спірну квартиру.

Щодо заявлених позовних вимог в частині встановлення за ОСОБА_1 права користування однією із кімнат у спірній квартирі та залишення підсобних приміщень в спільному користуванні, суд вважає, що дану позовну вимогу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Отже, головну роль у врегулюванні відносин між співвласниками відіграє домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, відповідно до розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 року № 6-1500 цс 15.

Таким чином при визначенні порядку користування квартирою допускається можливість відійти від відповідності реальних часток ідеальним, проте в незначних обсягах.

Спірна квартира має 41,3 кв. м житлової площі, частка позивачки (1/6) відповідає 6,88 кв. м, а найменша кімната - 11,4 кв. м.

Відповідно до ст. 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з ч. 1 ст. 156 ЖК Української РСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За змістом ст. 47, 48 ЖК Української РСР жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі. Норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Таким чином, враховуючи загальну житлову площу квартири, запропонований позивачкою порядок користування квартирою з виділенням їй у користування житлової кімнати площею 11,4 кв. м не враховує баланс інтересів всіх співвласників та не забезпечує рівні умови здійснення ними своїх прав та призведе до погіршення житлових умов цих осіб.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.10.2018 у справі 756/9713/16-ц.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про неможливість виділу у користування кожному зі співвласників частини спірної квартири, розмір якої був би співмірним розміру частки у праві спільної власності на майно, без порушення їх прав, а відтак у задоволенні вимоги про встановлення за ОСОБА_1 права користування однією із кімнат у спірній квартирі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, про вселення, усунення перешкод в користуванні власністю та встановлення порядку користування кімнатою - задовольнити частково.

Усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом вселення ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

- позивачка - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 ;

- відповідачка - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- третя особа - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_2 ;

- третя особа - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 14, код ЄДРПОУ - 37393756.

Суддя Дмитро ПЕТРОВ