Рішення

від 02.03.2023 по справі 467/1035/22

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/1035/22

Провадження № 2/467/30/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2023 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт. Арбузинка Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року до Арбузинського районного суду Миколаївської області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом, в якій прохав визнати за ним право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,39 га під кадастровим номером 4820383800:08:000:0072, що розташована на території Садівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що спадкове майно у вигляді вказаної земельної ділянки належало спадкодавцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії I-МК №045743, виданого 09 квітня 2003 року на підставі розпорядження Арбузинської райдержадміністрації Ради народних депутатів від 26 липня 2002 року №443. За життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким заповідав ОСОБА_1 земельну частку (пай) розміром 7, 46 умовних кадастрових гектар, у землі, яка перебувала в колективній власності КСГП «Зелена поляна», місцезнаходженням якого є: с.Садове Арбузинського району Миколаївської області, що належала спадкодавцю на підставі сертифікату серії МК №0131526, виданого та зареєстрованого Арбузинською районною державною адміністрацією Миколаївської області 22.01.1997 року на підставі розпорядження №555 від 02.12.1996 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №3347 від 27.01.1997 року. В разі видачі на підставі вищезазначеного сертифікату на право на земельну частку частку (пай) державного акту на право приватної власності на землю, ОСОБА_3 у власність ОСОБА_1 заповідав відповідну земельну ділянку, місцезнаходження якої буде визначене план-схемою. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Позивач у встановлений законом термін звернувся до нотаріуса з приводу оформлення своїх спадкових прав, проте нотаріусом йому було відмовлено, в зв`язку з наявністю розбіжностей в написанні по-батькові спадкодавця літер «і» та «е» в заповіті і в свідоцтві про смерть. Розбіжність в написанні літер «і» та «е» в по-батькові спадкодавця впливає на встановлення особи заповідача з особою зазначеною у свідоцтві про смерть і в заповіті. Крім того, нотаріус зазначив, що на час відкриття спадщини об`єктом спадкування фактично є сформована земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7, 39 га, а не зазначена в заповіті земельна частка (пай) в умовних кадастрових гектарах, тобто фактично змінилось спадкове майно, його назва, характеристики, правовстановлюючий документ. У цьому Державному акті відсутні відомості чи посилання на сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК №0131526, реквізити якого зазначені в заповіті. Тобто, склад спадкового майна не збігається із майном, зазначеним в заповіті. Так, як позивач не може у встановленому порядку оформити свої спадкові права, просить суд задовольнити позов.

Ухвалою суду від 12 грудня 2022 року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання з викликом сторін.

Ухвалою від 23 січня 2023 року витребувано у приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області копію спадкової справи №22/2022, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач в підготовче судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив справу розглядати у його відсутності,

Відповідач в підготовче судове засідання не з`явився, згідно письмової заяви від 23.01.2023 року позовні вимоги позивача визнає повністю та просить справу слухати у його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Южноукраїнським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Після його смерті відкрилась спадщина та заведено спадкову справу № 22/2022 приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Лейбіченко С.В.

За життя ОСОБА_3 на праві приватної власності на землю належала земельна ділянка площею 7,39 га, яка розташована на території Садівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області і була передана йому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку посвідчувалось Державним актом на право приватної власності на землю І-МК № 045743, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 361, який було видано Арбузинською районною державною адміністрацією Миколаївської області 09 квітня 2003 року.

Згідно ч.1 ст. 126 ЗК України (у редакції, що діяла на момент відкриття спадщини) право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами.

За такого, суд приходить до висновку, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя набув право власності на вказану земельну ділянку відповідно до закону, а тому в силу ст. 1218 ЦК України, це право входить до складу спадщини, яка відкрилась після його смерті.

Відповідно до копії свідоцтва про народження позивача ОСОБА_1 , виданого Благодатненською сільською радою Лисогорського району Миколаївської області 29 березня 1949 року, останній народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками записані: батько - « ОСОБА_4 » та мати - « ОСОБА_5 ».

В матеріалах справи також наявна копія посвідчення ветерана війни-інваліда війни серії НОМЕР_2 видане на ім`я ОСОБА_3 .

З копії матеріалів спадкової справи видно, що після смерті ОСОБА_3 з заявами про прийняття спадщини до нотаріуса звернулись його діти.

Позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою №57 від 06 липня 2022 року про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_3 за заповітом, посвідченим 14 травня 2022 року за реєстровим №1409 державним нотаріусом Южноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області Рихальською О.В. за змістом якого йому заповідана земельна частка (пай) розміром 7,46 умовних кадастрових гектарів у землі, що перебувала в колективній власності КСГП «Зелена поляна», місцезнаходженням якого є: с.Садове Арбузинського району Миколаївської області. Також, в своїй заяві відмовився від обов`язкової частки у заповіданій спадщині на ім`я ОСОБА_2 після смерті його батька ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_3 звернувся з заявою №56 від 06 липня 2022 року про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_3 за заповітом, посвідченим 24 червня 2004 року за реєстровим №3458 приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Токарчуком, за змістом якого йому заповідана квартира за адресою: АДРЕСА_1 .Також, в своїй заяві відмовився від обов`язкової частки у заповіданій спадщині на ім`я ОСОБА_1 після смерті його батька ОСОБА_3 .

Розглянувши документи, подані спадкоємцем ОСОБА_1 для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_3 приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Лейбіченко С.В. надала письмове роз`яснення, в якому зазначила про неможливість видати йому свідоцтво про право на спадщину на майно ОСОБА_3 , в зв`язку з наявністю розбіжностей в написанні по-батькові спадкодавця літер «і» та «е» в заповіті та в свідоцтві про смерть. Розбіжність в написанні літер «і» та «е» по-батькові спадкодавця впливає на встановлення особи заповідача із особою зазначеною у свідоцтві про смерть і в заповіті. З поданих спадкоємцем документів, нотаріусом також було встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 ще за життя замість сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК №0131526, отримав у власність сформовану і визначену на місцевості земельну ділянку, про що оформив і одержав державний акт на право приватної власності на землю серії I-МК №045743, виданий 09.04.2003 року на підставі розпорядження Арбузинської райдержадміністрації від 26.07.2002 року №443 про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 7,39 га, розташованої на території Садівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області. На час відкриття спадщини об`єктом спадкування фактично є сформована земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,39 га, а не зазначена в заповіті земельна частка (пай) в умовних кадастрових гектарах, тобто фактично змінилось спадкове майно, його назва, характеристики, правовстановлюючий документ. У цьому державному акті відсутні відомості чи посилання на сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК №0131526, реквізити якого зазначені у заповіті. Тобто склад спадкового майна не збігається з майном, зазначеним у заповіті.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.11.2018 року № НВ-4805439922018 кадастровий номер земельної ділянки 4820383800:08:000:0072, місце розташування: Миколаївська область Арбузинський район Садівська сільська рада, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7, 39 га власником якої є ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії I-МК №045743, виданий 09.04.2003 року на підставі розпорядження Арбузинської райдержадміністрації від 26.07.2002 року №443 про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 7,39 га, розташованої на території Садівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області. .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.02.2019 року №155580079 власником земельної ділянки площею 7,39 га, розташованої на території Садівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 4820383800:08:000:0072 є ОСОБА_3 .

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 06.07.2022 року №69390808 приватним нотаріусом Лейбіченко С.В. за заявою ОСОБА_1 06.07.2022 заведена спадкова справа №22/2022, зареєстрована у Спадковому реєстрі під № 69443467 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що має місце розбіжність в написанні по-батькові спадкодавця ОСОБА_3 літер «і» та «е» в заповіті і в свідоцтві про смерть та відсутність у державному акті відомостей чи посилання на сертифікат на право на земельну частку (пай) серії МК №0131526, реквізити якого зазначені в заповіті.

В позасудовому порядку позивач не в змозі в повному обсязі реалізувати свої спадкові права після смерті батька ОСОБА_3 , на вищевказану земельну ділянку, у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що підтверджується роз`ясненням приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Лейбіченко С.В.

Зазначені обставини визнані відповідачем, підтверджені дослідженими судом доказами та вважаються судом доведеними в порядку ч.1 ст.82 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленню, майновій самостійності їх учасників.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верхового Суду України за№ 7від 30травня 2008року «Просудову практику у справахпро спадкування» роз`яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Особа, яка не має змоги реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальному порядку, набуває право на звернення до суду у порядку позовного провадження із вимогами щодо визнання права на спадщину.

Відповідно до статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно дост.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до ч.ч. 1-3, 5ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідност.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно дост. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Зазначене положення також закріплено в ст.ст.81 та 131 ЗК України, п. 22-1постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно яких громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, так як існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Окрім цього, відповідачем подано заяву про визнання позову.

Згідно з ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч.ч.1, 2, 4 ст.206 ЦПК України).

Оскільки відповідач визнав позов та обставини, зазначені у останньому у поданій суду відповідній письмовій заяві, з урахуванням того, що обставини, викладені у позовній заяві не викликають у суду сумнів щодо їх достовірності та добровільності визнання позову, а також того, що визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд на підставі ч.4 ст.206 ЦПК України приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2-7, 10-13, 89, 206,258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,39 га, кадастровий номер 4820383800:08:000:0072.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Кологрива