Постанова

від 17.02.2023 по справі 464/2774/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/2774/22 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 22-ц/811/1742/22 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія: 36

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2023 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 13 липня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Зразкове місто», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним пункту договору,

в с т а н о в и в:

11 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Зразкове місто», в якому просила визнати недійсним пункт 3 договору №15к про надання послуг з управління та утримання будинків і споруд, прибудинкових територій та додаток №1 до договору: «Складові тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій», та скасувати нарахування на суму 51233,82 грн.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 13 липня 2022 року справу передано за підсудністю до Франківського районного суду м. Львова - за місцезнаходженням відповідача.

Ухвалу суду оскаржила позивач ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Крет О.І.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено правила виключної підсудності справ, оскільки предметом спору є визнання недійсним положення договору на утримання будинку, а відтак, спір стосується нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Сихівського району міста Львова, тому, згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України, такий позов пред`являється до суду за місцезнаходженням цього майна або основної його частині.

При цьому, апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/19, в якій вказано, що виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватись як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, тобто словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, і в таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч.1 ст.30 ЦПК України.

Враховуючи наведене вважає, що передача справи до Франківського районного суду м. Львова (за місцезнаходженням відповідача) є порушенням норм процесуального закону, тому просить ухвалу скасувати.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, передбачене п.9 ч.1 ст.353 ЦПК України, тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.13 ст.7, ч.2 ст.369 цього Кодексу без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 07.02.2023 року, є дата складення повного судового рішення - 17.02.2023 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

За загальним правилом територіальної підсудності справ, яке міститься в статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом, а позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Статтею 30 ЦПК України встановлено виключну підсудність справ, зокрема, за позовами, що виникають з приводу нерухомого майна, які повинні пред`являтись до суду за місцезнаходженням майна або його основної його частини.

Вирішуючи питання територіальної підсудності справ, слід з`ясовувати характер спірних правовідносин.

Звертаючись до суду з позовом до ТОВ «Управляюча компанія «Зразкове місто», позивач вимоги обґрунтовувала тим, що є власником квартири АДРЕСА_2 , а відповідач - виконавцем послуг за договором з надання послуг з управління та утримання будинків і споруд, прибудинкових територій.

Так, зокрема, з ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з управління та утримання будинків, прибудинкових територій №15к від 01.06.2022 року.

Пунктом 3 договору, який позивач просить визнати недійсним, передбачено про оплату спожитих послуг, а додатком №1 до договору визначено складові тарифу з утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 .

Окрім того, позивач вважає неправомірним нарахування боргу за спожиті послуги по АДРЕСА_1 на суму 46602,28 грн.

Таким чином, позивач звернулась до суду з позовом за захистом своїх порушених прав, як споживача послуг з управління та утримання будинків і споруд, прибудинкових територій, а тому до таких справ застосовується загальне правило територіальної підсудності справ, визначене статтею 27 ЦПК України, або ж альтернативна підсудність справ, яка застосовується за вибором позивача.

Правила виключної підсудності справ застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, тобто стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема, щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року (справа №638/1988/17).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 року (справа №910/10647/18), виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватись як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 року (справа №911/2390/18) міститься висновок про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно необов`язково виступає як об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладено щодо користування нерухомим майном, поширюються норми виключної підсудності.

Предметом позову в даній справі є оспорювання вартості (ціни, тарифу) послуги на управління багатоквартирним будинком, встановленої ТОВ «Управляюча компанія «Зразкове місто» у договорі №15 від 01.06.2022 року по будинку по АДРЕСА_1 .

З урахуванням наведеного, позов про визнання недійсним пункту даного договору та скасування нарахованої заборгованості за надані послуги з утримання нерухомого майна повинен розглядатися за місцезнаходженням відповідача (загальне правило територіальної підсудності справ), що територіально відноситься до Франківського району міста Львова, як визначив суд оскаржуваною ухвалою, оскільки правила альтернативної підсудності справ (ч.ч.5, 8 ст.28 ЦПК) застосовуються лише за вибором позивача, про який він вказує в позовній заяві, чого в даному випадку зроблено не було.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на спірні правовідносини не поширюються правила виключної підсудності справ, а тому правильно передав справу на розгляд суду, до територіальної юрисдикції якого належить дана справа, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 13 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складений 17 лютого 2023 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М.Копняк

А.В. Ніткевич