Постанова

від 01.03.2023 по справі 947/26439/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4475/23

Справа № 947/26439/20

Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.

Доповідач Воронцова Л. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Воронцової Л.П. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенко П.Я.,

Полікарпової О.М.

за участю секретаря: Кузьміч Г.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення боргу.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачі у даній справі перебували у зареєстрованому шлюбі з травня 2011 року який розірвано у 2019 році.

З метою придбання квартири у МЖБТ «Дом» відповідачі звернулися до нього з проханням про надання в борг 80000 доларів США.

31 травня 2012 року і 01 червня 2012 року він передав ОСОБА_1 50000 доларів США і 30000 доларів США всього 80000 доларів США на строк до 01 січня 2020 року.

Оскільки борг відповідачами не повернуто, просив стягнути суму еквівалентно 80000 доларів США, що становить 2243400 грн.

Рішенням суду від 19.10.2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 користь ОСОБА_2 борг у сумі 2 242 400 грн. та судові витрати 10 510 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду змінити, задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд не взяв до уваги, та не дав належну оцінку розпискам про отримання позики від ОСОБА_2 на суму 80000 доларів США та змісту даної розписки про мету даної позики на придбання квартири.

Суд, не надав належної оцінки показам свідка ОСОБА_4 про здійснення оплати за квартиру у присутності ОСОБА_3 .

Також, судом не проаналізовано рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.03.2020 року, яким визнано за її колишнім чоловіком ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину вказаної квартири, що є додатковим підтвердженням використання отриманої позики в інтересах сім`ї.

Скаржниця зазначає, що договір позики грошових коштів створює обов`язки і для ОСОБА_3 , оскільки за вказані кошти в інтересах сім`ї ними була придбана квартира. Відповідач не спростовував доказами факт отримання та використання грошових коштів за договором позики в інтересах сім`ї.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає про те, що йому взагалі не було відомо про наявність боргових розписок ОСОБА_1 , і про ймовірне отримання нею у батька в борг 80000 доларів США.

Про те, що придбана ними у період шлюбу квартира була саме за отриманні ОСОБА_1 по розписках від 31.05.2012 року і 01.06.2012 року грошових коштів, свідчить і рішення Київського районного суду м. Одеси від 11.03.2020 року, яким визнано право власності за кожним із них, по 1\2 частині на квартиру, а у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання особистою власністю квартири - відмовлено, в ході розгляду якої ОСОБА_1 на розписки від 31.05.2012 року і 01.06.2012 року не посилалася і не залучала їх.

Аналіз змісту Договору про участь в пайовому будівництві від 01.12.2011 року та Графіку фінансування будівництва свідчить про те, що вартість квартири 77000 доларів США були внесені ними до 20.12.2011 року, тобто за півроку до складання боргових розписок.

Про штучний характер даної справи вказує не тільки факт того, що ОСОБА_1 є донькою позивача, а і те, що у ряді інших справ, щодо спору відносно їх з колишньою дружиною квартири представником ОСОБА_2 та і ОСОБА_1 виступає один адвокат, і те, що оригінал розписки, як зазначала ОСОБА_1 знаходяться у неї, а також той факт, що апеляційну скаргу у даній справі подано ОСОБА_1 не із вимогами про скасування рішення суду про стягнення з неї боргу у повному обсязі, а із клопотанням у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.

Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Крайнюков М.М. апеляційну скаргу підтримав, на підставах, зазначених у ній.

Представник ОСОБА_3 - адвокат Прищепа О.А. апеляційну скаргу не визнав, на підставах, зазначених у відзиві.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Крайнюкова М.М., який діє від імені ОСОБА_1 , адвоката Прищепи О.А., який діє від імені ОСОБА_3 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовну заяву ОСОБА_2 суд вважав, що позивачем не доведено, щo саме кошти, які були отримані його донькою у борг використовувалися в інтересах сім`ї і що відповідач ОСОБА_3 надавав свою згоду на отримання грошей в борг від позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у період з 07 травня 2011 року по 10 жовтня 2019 року перебували у шлюбі.

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2

01 грудня 2011 року між ОСОБА_1 (пайовик) та МЖБТ «Дом» (замовник-забудовник) укладено договір про участь у пайовому будівництві ( т. 1 а.с. 13-14)

12 вересня 2012 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 ( т. 1 а.с. 12)

Відповідно до розписки про отримання грошових коштів за договором позики від 31.05.2012 року ОСОБА_1 взяла у позику у ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 50000 доларів США для купівлі квартири за адресою АДРЕСА_2 , зі строком повернення боргу до 01.01.2015 року (т.1 а.с. 9)

Розпискою від 01.06.2012 року ОСОБА_1 підтвердила, що нею отримано від ОСОБА_2 додаткові грошові кошти у розмірі 30000 доларів США на придбання вищезазначеної квартири, суму боргу 80000 доларів США зобов`язалася повернути до 01.01.2020 року. ( т. 1 а.с. 9 )

Відповідно до положень ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Статтею 71 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до положень ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідач ОСОБА_3 заперечує про отримання ними із колишньою дружиною ОСОБА_1 позики від ОСОБА_2 у розмірі 80000 доларів США з метою для придбання квартири у новобудові.

Розписки ОСОБА_1 від 31.05.2012 року і 01.06.2012 року не містять підпису ОСОБА_3 та зазначення про його обізнаність із отриманням позики з метою придбання житла.

Відповідно по п.1 Графіку фінансування будівництва до Договору про участь у пайовому будівництві від 01.12.2011 року, фінансування будівництва відбувається одноетапно перший етап до 20.12.2011 року пайовик сплачує суму яка складає 619850 грн. (еквівалент 77000 доларів США)

Відповідно до п. 8.1. Договору при несплаті пайовиком протягом зазначеного строку першого платежу (1 етап) Договір вважається не укладеним.

Відповідно до п.3 Додаткової угоди №1 від 01.06.2012 року та п. 2 Акту прийому-передачі від 01.06.2012 року до Договору сторони не мають будь-яких фінансових претензій одна до одної, які виходять з договору та підтверджено, що вартість квартири сплачена пайовиком у повному обсязі.

Докази зміни вищенаведених умов фінансування та докази переказу ОСОБА_1 коштів на розрахунковий рахунок забудовника датованих 31.05.2012 року та 01.06.2012 року позивачем, у порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України суду не надано.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку що позивачем не спростовано, що фінансування МЖБТ «Дом» Новіковими було здійснено до 20.12.2011 року.

Також колегія суддів вважає, що грошові кошти отримані ОСОБА_1 за спірними борговими розписками не були використані на оплату спірної квартири, оскільки при вирішенні судом спору щодо поділу майна подружжя у справі №947/21450/19 ОСОБА_1 зазначала, що придбання квартири у МЖБТ було здійснено за дохід, який вона отримувала при проходженні служби в органах поліції, жодної згадки чи обґрунтування позову про визнання за нею права власності на 2/3 частини у квартирі ОСОБА_1 при розгляді вказаної справи не посилалася на отримання грошових коштів на придбання квартири за договором позики. ( т. 1 а.с. 53-54)

Тому, доводи апеляційної скарги про неврахування судом змісту боргових розписок та пояснень свідка ОСОБА_4 є безпідставними і до уваги колегії суддів не приймаються.

Встановлені рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11.03.2020 року у справі № 947/21450/19 обставини справи, щодо джерела набуття квартири у новобудові колишнім подружжям ОСОБА_5 спростовують придбання зазначеної квартири за грошові кошти отримані за договором позики у ОСОБА_2 .

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростують висновку суду, що отримані ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики отримані без згоди ОСОБА_3 та використані не в інтересах сім`ї на придбання квартири у новобудові.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, не містять нові факти чи засоби доказування, висновків суду не спростовують, і підлягають відхиленню.

Відповідно дост.375ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції залишаєапеляційну скаргубез задоволення,а судоверішення беззмін,якщо визнає,що судпершої інстанціїухвалив судоверішення здодержанням нормматеріального іпроцесуального права.

Керуючись ст.367,368,374,375,381-384ЦПК України,суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Л.П.Воронцова

Судді : П.Я. Ігнатенко

О.М. Полікарпова

Повний текст постанови складено 02.03.2023 року.