Постанова

від 28.02.2023 по справі 916/1966/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1966/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАРИН"

на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2022 року

по справі №916/1966/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦПАРК

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАРИН"

про стягнення 233894,86 грн. заборгованості,

(суддя першої інстанції: Гут С.Ф. дата та місце ухвалення рішення 20.10.2022, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

В серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПАРК" (далі - ТОВ "СПЕЦПАРК") звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАРИН" (далі - ТОВ "БУДМАРИН") 233894,86 грн. заборгованості, з яких 207641,25 грн. основного боргу, 3679,75 грн. інфляційних нарахувань, 1511,61 грн. 3% річних та 21062,25 грн. пені, нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням умов договору оренди (найму) механізмів від 09.11.2021 №09/11-2021, в частині своєчасної оплати послуг, наданих на підставі актів надання послуг від 14.04.2022 №199, від 18.04.2022 №158, від 27.04.2022 №167, від 28.04.2022 №200, від 30.04.2022 №177, від 30.04.2022 №178, від 30.04.2022 №179, від 12.05.2022 №201, від 26.05.2022 №202 та від 14.06.2022 №203, відповідні господарські операції відображено у підписаному між сторонами акті звірки взаємних розрахунків.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.10.2022 по даній справі позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПАРК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАРИН" про стягнення 233894,86 грн. заборгованості задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАРИН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПАРК" 198 891,25 грн. основного боргу, 4244,39 грн. пені, 2722,20 грн. інфляційних нарахувань, 1378,80 грн. 3% річних та 3108,55 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції у своєму рішенні, перевіривши представлені ТОВ "СПЕЦПАРК" розрахунки сум інфляційних нарахувань, 3% річних та пені, встановив порушення умов договору в частині здійснення оплати послуг та з урахуванням невірного визначення строку прострочення виконання зобов`язання та методологію розрахунку обсягу нарахувань, здійснив власний розрахунок інфляційних, 3% річних та пені в межах заявлених позивачем строків та сум нарахувань.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДМАРИН" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2022 по справі №916/1966/22 скасувати.

Апелянт вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають матеріалам справи, судом неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, неправильно їх досліджено та надано невіру оцінку, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

На переконання скаржника місцевим господарським судом не враховано п.7.1. Договору №09/11-2021 від 09.11.2021, відповідно до якого сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за Договором (якщо воно є наслідком форс-мажорних обставин), якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання Договору.

Апелянт зазначає, що 28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України (далі ТПП України) повідомила, що на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію рф проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05:30 ранку 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності.

У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків ТОВ "БУДМАРИН".

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДМАРИН" зазначає у скарзі, що з урахуванням воєнного стану воно не проводить будівельних робіт і, як наслідок, не отримує прибутку. Також скаржник зазначає, що він має зобов`язання по сплаті заробітної плати своїм працівникам та інші обов`язкові платежі, в тому числі, до Державного бюджету України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАРИН" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2022 року по справі №916/1966/22 залишено без руху.

01.12.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАРИН", в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4662,82 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАРИН" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2022 року по справі №916/1966/22; вирішено розглядати апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАРИН" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2022 року по справі №916/1966/22 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1966/22.

09.12.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1966/22.

Позивач не скористався своїм правом та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до вимог чинного процесуального законодавства України.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2021 між ТОВ "СПЕЦПАРК" (Наймодавець) та ТОВ "БУДМАРИН" (Наймач) укладено договір оренди (найму) механізмів № 09/11-2021.

Відповідно до пункту 1.1 за цим Договором Наймодавець зобов`язується за плату передавати у користування Наймачеві машини, механізми, устаткування (Механізми або Механізм), на Об`єктах Наймача (Об`єкт).

Механізми надаються з оператором (пункт 1.2 Договору).

Кількість і обсяг наданих послуг фіксується в змінних рапортах і Актах наданих послуг (пункт 1.3 Договору).

Наймач зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити надалі послуги в повному обсязі (пункт 1.4 Договору).

Вартість наданих послуг розраховується відповідно до виставлених на оплату рахунків (пункт 2.1 Договору).

Загальна договірна ціна Найму за даним Договором буде визначатися з фактично відпрацьованого часу Механізмами на підставі Актів наданих послуг (пункт 2.4 Договору).

Розрахунки за даним Договором здійснюються в національній валюті шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Наймодавця протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання між Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг (пункт 3.1 Договору).

Наймодавець має право отримати оплату в безготівковій формі (в гривні), за надані в найм Механізми на підставі підписаного між Сторонами Акту наданих послуг (пункт 5.1.1 Договору).

Наймач зобов`язаний прийняти належним чином наймані Механізми та забезпечити своєчасну оплату згідно розділу 2 даного Договору (пункт 5.3.1 Договору).

За невиконання чи неналежне виконання обов`язків за даним Договором Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (пункт 6.1 Договору).

За несвоєчасну оплату найму Механізмів. Наймач виплачує Наймодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, за кожний день прострочення. Сплата пені не звільняє Наймача від повного розрахунку за найм Механізмів (пункт 6.2 Договору).

Договір укладено при повному розумінні Сторонами його предмету та термінології, українською мовою, у двох оригінальних примірниках по одному для кожної з Сторін, причому обидва примірники автентичні та мають однакову юридичну силу (пункт 9.1 Договору).

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до кінця поточного календарного року. Якщо жодна сторона до 31 грудня поточного року не оповістила іншу про бажання розірвати або переглянути Договір. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік (пункт 9.2 Договору).

У випадках, не передбачених Договором сторони керуються чинним законодавством (пункт 9.5 Договору).

14.04.2022 між ТОВ "СПЕЦПАРК" та ТОВ "БУДМАРИН" складено акт надання послуг № 199, відповідно до якого Позивачем надано Відповідачу послуги на суму 30111,25 грн. з ПДВ.

18.04.2022 між ТОВ "СПЕЦПАРК" та ТОВ "БУДМАРИН" складено акт надання послуг №158, відповідно до якого Позивачем надано Відповідачу послуги на суму 7000,00 грн. з ПДВ.

27.04.2022 між ТОВ "СПЕЦПАРК" та ТОВ "БУДМАРИН" складено акт надання послуг №167, відповідно до якого Позивачем надано Відповідачу послуги на суму 9000,00 грн. з ПДВ.

28.04.2022 між ТОВ "СПЕЦПАРК" та ТОВ "БУДМАРИН" складено акт надання послуг №200, відповідно до якого Позивачем надано Відповідачу послуги на суму 30111,25 грн. з ПДВ.

30.04.2022 між ТОВ "СПЕЦПАРК" та ТОВ "БУДМАРИН" складено акт надання послуг №177, відповідно до якого Позивачем надано Відповідачу послуги на суму 4600,00 грн. з ПДВ.

30.04.2022 між ТОВ "СПЕЦПАРК" та ТОВ "БУДМАРИН" складено акт надання послуг №178, відповідно до якого Позивачем надано Відповідачу послуги на суму 14000,00 грн. з ПДВ.

30.04.2022 між ТОВ "СПЕЦПАРК" та ТОВ "БУДМАРИН" складено акт надання послуг №179, відповідно до якого Позивачем надано Відповідачу послуги на суму 6000,00 грн. з ПДВ.

12.05.2022 між ТОВ "СПЕЦПАРК" та ТОВ "БУДМАРИН" складено акт надання послуг №201, відповідно до якого Позивачем надано Відповідачу послуги на суму 30111,25 грн. з ПДВ.

26.05.2022 між ТОВ "СПЕЦПАРК" та ТОВ "БУДМАРИН" складено акт надання послуг №202, відповідно до якого Позивачем надано Відповідачу послуги на суму 35360,00 грн. з ПДВ.

14.06.2022 між ТОВ "СПЕЦПАРК" та ТОВ "БУДМАРИН" складено акт надання послуг №203, відповідно до якого Позивачем надано Відповідачу послуги на суму 32597,50 грн. з ПДВ.

Здійснення в рамках Договору відповідних господарських операцій на підставі вище перелічених актів надання послуг відображено у складному між сторонами акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 27.07.2022. Договір, акти надання послуг та акт звірки взаємних розрахунків підписано повноважними представниками та скріплено печатками контрагентів.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Згідно із частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 Господарського кодексу України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як визначено частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Водночас частина 5 вказаної статті передбачає, що плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1 та 4 статті 286 передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

В свою чергу, статтею 765 Цивільного кодексу України унормовано, що наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно негайно або у строк, встановлений договором найму.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір оренди (найму) механізмів № 09/11-2021.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що ТОВ "СПЕЦПАРК" як Наймодавцем доведено виконання належним чином взятих на себе за умовами Договору обов`язків та передачу у користування ТОВ "БУДМАРИН", як Наймачу, визначених умовами договору машин, механізмів, устаткування, що підтверджується наявними актами надання послуг, які підписані відповідачем без зауважень та заперечень.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів оплати ТОВ «БУДМАРИН» наданих позивачем послуг, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у зазначеній сумі.

У зв`язку із неналежним виконанням умов Договору в частині остаточної та своєчасної оплати вартості наданих у користування машин, механізмів, ТОВ "СПЕЦПАРК", окрім основної заборгованості, заявлено до стягнення пеню, інфляційні нарахування, 3% річних.

Як вбачається з апеляційної скарги ТОВ «БУДМАРИН», а саме з прохальної частини, відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2022 у справі №916/9166/22 та не зазначає в якій саме частині оскаржується рішення місцевого господарського суду. Разом з тим, зі змісту апеляційної скарги, зокрема викладених доводів, вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З огляду на приписи чинного процесуального законодавства України, а також враховуючи зміст апеляційної скарги і доводи апелянта, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду переглядає рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Частина друга статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України). Тобто, можна звільнити від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок буде оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною першою цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, висновки якої враховуються відповідно до частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

Судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги в частині того, що Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами як для суб`єктів господарювання, так і населення, проте зазначає, що в даному випадку для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами укладеного між сторонами договору, що зроблено не було ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в апеляційній скарзі.

Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Враховуючи ту обставину, що послуги, надані ТОВ «СПЕЦПАРК», споживалися відповідачем під час воєнного стану, останній не повідомляв позивача про неможливість здійснення ним своєчасної оплати, а також не припинив договірні відносини, враховуючи відсутність належних доказів на підтвердження обставин, які об`єктивно унеможливлювали виконання ТОВ «БУДМАРИН» своїх зобов`язань за Договором оренди майна від 09.11.2021, суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок, погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4244 грн. 39 коп. пені, 2722 грн 20 коп. інфляційних нарахувань, 1378 грн. 80 коп. 3% річних.

Як зазначалося раніше, рішення суду першої інстанції в іншій частині не оскаржується, у зв`язку з чим відповідно до приписів ст.269 Господарського процесуального кодексу України, не переглядається.

Згідно з ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАРИН" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2022 року по справі №916/1966/22 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2022 року по справі №916/1966/22 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДМАРИН" на рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2022 року по справі №916/1966/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 20.10.2022 року по справі №916/1966/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош