Постанова

від 28.02.2023 по справі 910/21891/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2023 р. Справа№ 910/21891/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Луцюк А.В. За участю представників учасників процесу: від позивача: адвокат Дубовський П.В.; від відповідача: адвокат Бандровський В.О., адвокат Стеценко А.В.Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холлеман Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/21891/21 (суддя Босий В.П., м. Київ, повний текст складено - 03.10.2022)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Холлеман Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джиі Україна»

про стягнення 95 189 140,52 грн,

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Холлеман Україна» (надалі - позивач/ТОВ «Холлеман Україна») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джиі Україна» (надалі - відповідач/ ТОВ «Джиі Україна») про стягнення 95 189 140,52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за надані послуги за договором транспортної експедиції №S-2018-1893 від 18.04.2018, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 92 840 606,10 грн, 3% річних у розмірі 781 883,94 грн та інфляційних у розмірі 1 566 650,48 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 позовні вимоги ТОВ «Холлеман Україна» задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з ТОВ «Джиі Україна» на користь ТОВ «Холлеман Україна» заборгованість у розмірі 92 840 606,10 грн., 3% річних у розмірі 781 883,94 грн, інфляційні у розмірі 1 566 650,48 грн та судовий збір у розмірі 794 500,00 грн.

Короткий зміст заяви ТОВ «Холлеман Україна» про ухвалення додатково рішення

12.09.2022 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Холлеман Україна» надійшла заява про покладення на ТОВ «Джиі Україна» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 404 834,20 грн.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її ухвалення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/21891/21 в задоволенні заяви ТОВ «Холлеман Україна» про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «Холлеман Україна» про ухвалення додаткового рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено фактичного розміру понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді першої інстанції оскільки:

- позивачем не було надано ані детального опиту виконаних робіт, ані акта виконаних робіт на підтвердження обсягу, вартості наданих послуг або витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги;

- позивачем не було надано доказів, які б давали змогу дійсно встановити, що кошти перераховані адвокатському об`єднанню на виконання умов договору про надання правової допомоги.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ «Холлеман Україна» (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/21891/21 та ухвалити нове рішення про стягнення з ТОВ «Джиі Україна» на користь ТОВ «Холлеман Україна» витрат на професійну правничу допомогу у сумі 404 834,40 грн.

Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, і, відповідно, не потребує наданням позивачем детального опиту виконаних робіт.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що у додаткові угоді №6 та платіжному дорученні №3761 від 26.04.2021 наявні відомості щодо розміру гонорару, який має бути сплачено та дати оплати такого гонорару, відсутність рахунку на оплату, який носить інформаційний характер, не може бути підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач до Північного апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив апеляційну скаргу позивача залишити без змін, а оскаржувану ухвалу суду - без змін, посилаючись на те, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, оскільки ТОВ «Холлеман Україна» не було надано ані детального опиту виконаних робіт, ані акта виконаних робіт на підтвердження обсягу, вартості наданих послуг або витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги; подане представником позивача платіжне доручення, та інші документи не підтверджують судових витрат (на надання позивачу послуг та їх оплату), які позивач сплатив або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2022 апеляційну скаргу ТОВ Холлеман Україна» у справі №910/21891/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Апеляційна скарга ТОВ «Холлеман Україна» подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі №910/21891/21 вирішено відкласти розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи.

31.10.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/21891/21.

У зв`язку із перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 21.10.2022 по 04.11.2022, вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги у встановлені законом процесуальні строки у визначеному складі суду неможливо.

Головуючий суддя (суддя-доповідач) Разіна Т.І. з 07.11.2022 по 11.11.2022 перебувала у відрядженні (Національна школа суддів України).

У зв`язку із перебуванням суддів Тарасенко К.В. та Іоннікової І.А., у відпустці з 17.11.2022 по 02.12.2022, вирішити питання щодо подальшого руху апеляційної скарги у встановлені законом процесуальні строки у визначеному складі суду неможливо.

Головуючий суддя (суддя-доповідач) Разіна Т.І. з 21.11.2022 по 04.12.2022 перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022відкрито апеляційне провадження у справі №910/21891/21; розгляд апеляційної скарги ТОВ «Холлеман Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/21891/21 призначено на 20.12.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 (із знесенням до протоколу судового засідання) розгляд справи №910/21891/21 було відкладено на 31.01.2023.

Розгляд справи №910/21891/21 не відбувся, оскільки 31.01.2023 з 11:17 год. до 11:44 год., з 12:48 год. до 13:04 год. в місті Києві оголошувалась повітряна тривога.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 розгляд апеляційної скарги ТОВ «Холлеман Україна» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/21891/21 призначено на 28.02.2023.

Явка сторін

У судове засідання 28.02.2023 з`явивился представник скаржника (позивача) та представники відповідача.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/21891/21 та ухвалити нове рішення про стягнення з ТОВ «Джиі Україна» на користь ТОВ «Холлеман Україна» витрат на професійну правничу допомогу у сумі 404 834,40 грн.

Представники відповідача у судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечували, з підстав викладених у відзиві на неї та просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. У разі задоволення апеляційної скарги позивача просили задовольнити клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, яке викладене у відзиві на апеляційну скаргу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та додаткового встановлені судом апеляційної інстанції

Як убачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача здійснювалося Адвокатським об`єднанням «Ел Сі Еф» на підстав Договору про надання правової допомоги №40-К/20 від 21.12.2020 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого об`єднання зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, надати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити об`єднанню вартість правової допомоги (далі - «правова допомога») щодо судового та поза судового захисту та представництва інтересів клієнта у спорі з ТОВ «Джиі Україна» щодо врегулювання заборгованості з договором транспортної експедиції №№S-2018-1893 від 18.04.2018.

Згідно із п. 1.2. Договору обсяг правової допомоги, яку об`єднання надає клієнту визначається окремими завданнями клієнта. Надання правової допомоги з завданням клієнта оформлюється додатковою угодою до цього Договору та містить перелік послуг, порядок їх надання та порядок оплати. Додаткові угоди до Договору є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 4.1. Договору вартість правової допомоги об`єднання складається з суми винагороди (оплата правової допомоги) в суми відшкодування.

Розмір винагороди за надання правової допомоги в рамках кожного окремого завдання визначається сторонами у відповідній додатковій угоді. У відповідних додаткових угодах до Договору, які регулюють надання правової допомоги в рамках кожного окремого завдання сторони можуть обумовити також сплту гонорару успіху, як частини винагороди об`єднання.

Також позивачем було надано витяг з додаткової угоди №6 від 30.03.2021 до вказаного Договору, відповідно п. 1.1 якої об`єднання зобов`язується в порядку та на умовах, передбачених цією Додатковою угодою №6, надати клієнту правову допомогу, а клієнт зобов`язується оплатити вартість правової допомоги щодо комплексного судового захисту та представництва інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва під час розгляду судового спору про стягнення з ТОВ «Джиі Україна» за надані клієнтом послуги , за якими не було отримано від ТОВ «Джиі Україна» номер замовлення на купівлю (РО). ( п. 1.1. Додаткової угоди №6).

У розділі 2 витягу з додаткової угоди №6 від 30.03.2021 до вказаного Договору визначено, що сума винагороди, що сплачується клієнтом об`єднанню за надання правової допомоги, зазначеної у п. 1 цієї Додаткової угоди є фіксованою у кожному випадку, що розраховується за офіційним курсом НБУ станом на дату виставлення рахунку.

Вартість правової допомоги, зазначеної у п. 1.1. Додаткової угоди №6 від 30.03.2021, складає суму в розмірі 12 000,00 Євро з 20% ПДВ за комплексний судовий супровід у суді першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/21891/21 в задоволенні заяви ТОВ «Холлеман Україна» про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши думку представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає часткову задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 підлягає скасуванню виходячи за наступних підстав.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якщо судом не вирішено питання про судові витрати, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 за (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Однак зазначеного не було враховано місцевим господарським судом.

Розглянувши заяву ТОВ «Холлеман Україна» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як вже зазначалось вище, на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, адвокатом Дубовським П.В. було подано до суду:

- договір про надання правової допомоги №40-К/20 від 21.12.2020, укладений між ТОВ «Холлеман Україна» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Ел Сі Еф»;

- витяг з додаткової угоди №6 від 30.03.2021 до вказаного договору, відповідно до умов якої сума винагороди, що сплачується клієнтом об`єднанню за надання правової допомоги, є фіксованою та становить 12 000,00 Євро за комплексний судовий супровід у суді першої інстанції;

- платіжне доручення №3761 від 26.04.2021 на суму 404 834,40 грн.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у місцевому господарському суді ТОВ «Холлеман Україна» надало витяг з додаткової угоди №6 від 30.03.2021 до Договору про надання правової допомоги №40-К/20 від 21.12.2020, яким визначено фіксований розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, що дозволяє встановити зміст, обсяг та вартість наданих послуг.

При цьому відповідно до матеріалів справи на виконання умов Договору про надання правової допомоги №40-К/20 від 21.12.2020 адвокатом Петром Дубовським було надані такі послуги: складено позову заяву, подано клопотання про ознайомлення із матеріалами справи, складено відповідь на відзив відповідача; також адвокат Петро Дубовський взяв участь в судових засіданнях в Господарському суді міста Києва 16.02.2022, 01.069.2022, 22.06.2022, 20.07.2022, 27.07.2022, 31.08.2022, 07.09.2022

З урахуванням викладеного, колегією суддів відхиляються заперечення ТОВ «Джиі Україна» про те, що ТОВ «Холлеман Україна» не доведено понесення таких витрат та не доведено визначеної суми витрат.

Водночас, як вже зазначалось вище, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У постанові Верховний Суд від 11.06.2021 у справі №34-16/17-3683-2011 висловив висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, частина п`ята статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Беручи до уваги те, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", Суд вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №907/746/17 від 05.10.2021, у справі №922/2869/19 від 30.11.2020, у справі №910/7520/20 від 11.11.2021.

Водночас, суд апеляційної інстанції не вбачає, що з правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, а саме з Договору транспортної експедиції №S-2018-1893 від 18.04.2018, не потребував значної складності для формування правової позиції для захисту адвокатом інтересів позивача.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України" від 02.06.2014), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №906/432/19 вказано, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

З огляду на не незначний ступінь складності справи, наданий ТОВ «Холлеман Україна» обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, суд апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених ТОВ «Холлеман Україна» витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 404 834,20 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.

Врахувавши наведені заявником доводи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за перегляд справи у місцевому господарсьому суді, надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному конкретному випадку наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 202 417,20 грн, оскільки цей розмір судових витрат є співмірним з обсягом наданих послуг та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. В іншій частині заявлений розмір витрат є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Водночас, посилання місцевого господарського суду на відсутність рахунку на оплату правничої допомоги як на одну із підстав для відмови у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, не узгоджується із висновком викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно з якою витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає, що таке клопотання повинно подаватися стороною до місцевого господарського суду, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає правильність оскаржуваного судового рішення саме на момент його прийняття, і, відповідно, подане клопотання відповідача до суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без розгляду.

Посилання ТОВ «Джиі Україна» у відзиві на апеляційну скарзу на той факт, що відповідач не звертався до суду першої інстанції із клопотанням про зменшення витрат на правничу допомогу, не перешкоджає останньому у зверненні з таким клопотанням до суду апеляційної інстанції є помилковим та власним трактуванням норм ГПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2 ст. 86 ГПК України).

Згідно з п.п. 1, 2 , 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. (або) резолютивної частини; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала місцевого господарського суду від 27.09.2022 у справі №910/21891/21 прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції помилково визнав встановленими недоведені обставини справи та зробив висновки, які не відповідають обставинами справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, що згідно з п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю та ухвалення в апеляційному порядку нового рішення часткове задоволення заяви ТОВ «Холлеман Україна» про ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 123, 126, 129, 240, 267-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Холлеман Україна» задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/21891/21 скасувати.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Холлеман Україна» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джиі Україна» (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 7; ідентифікаційний код 33832023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Холлеман Україна» (49000, м. Дніпро, вул. Орловська, 21; ідентифікаційний код 36202142) витрат за надання правової допомоги в розмірі 202 417 (двісті дві тисячі чотириста сімнадцять) грн 20 коп.

5. В решті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Холлеман Україна» про ухвалення додаткового рішення відмовити.

6. Доручити Господарському суду міста Києва у порядку ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видати відповідний наказ.

7. Справу №910/21891/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 01.03.2023.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко