Рішення

від 01.03.2023 по справі 904/3612/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2023м. ДніпроСправа № 904/3612/22

За позовом Приватного підприємства "Науково-виробниче комерційне об`єднання "Пульсар", м. Дніпро

до Повного товариства "Ломбард "КЕШ" Брила О.І. і Компанія", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором оренди торгівельного павільйону-приміщення

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Науково-виробниче комерційне об`єднання "Пульсар" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Повного товариства "Ломбард "КЕШ" Брила О.І. і Компанія" і просить суд стягнути основний борг у розмірі 72 459,35 грн., пеню у розмірі 13 539,22 грн., 3% річних у розмірі 915,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 5697,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору оренди торгівельного павільйону-приміщення № 12/20-П від 01.11.2020 в частині оплати орендованого майна.

Ухвалою суду від 01.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

16.11.2022 від Відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просив суд позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши орендну плату з 01.04.2022 по 15.08.2022 у розмірі 45 988,88 грн., з урахуванням сплати орендної плати за останній місяць користування приміщенням у розмірі 11 978,60 грн.; у задоволенні позову щодо відповідальності за порушення грошового зобов`язання за ст. 625 ЦК України та обов`язку сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 21.03.2022 по 14.10.2022 відмовити. Відповідач зазначає, що Повідомлення від 19.02.2022 про зміну розміру орендної плати (400,00 грн. за 1 кв.м, що в цілому складало 16 160,00 грн.) в порядку п. 3.1 Договору він не отримував та письмового повідомлення Позивачем про зміну розміру орендної плати в односторонньому порядку в розумінні п. 3.1 Договору (не пізніше, ніж за 33 календарні дні до набуття таких змін чинності) не відбулось, що підтверджується відсутністю підпису директора Відповідача на цьому Повідомленні. Тому Повідомлення від 19.02.2022 не є допустимим доказом та докази направлення цього Повідомлення на адресу Відповідача у вигляді паперової копії електронного доказу не можна вважати належним і допустимим доказом. Відповідач наголошує, що з Повідомленням від 19.02.2022 його не ознайомлено, тому орендну плату за березень 2022 року він здійснив у розмірі 12 928,00 грн. Отже, орендна плата з 01.03.2022 по 15.08.2022 була погоджена сторонами та складала 320,00 грн. за 1 кв.м, тобто 12 928,00 грн. в місяць, а не 16 160,00 грн. в місяць, як вважає Позивач. Крім того, ще до укладення Договору № 12/20-П від 01.11.2020 між сторонами було укладено Договір оренди № 8/17-П від 20.07.2017, за яким розмір орендної плати за місяць складав 7 676,00 грн. Згідно з платіжним дорученням № 2433 від 24.07.2017 Відповідач сплатив Позивачу суму у розмірі 18 120,40 грн., з яких сума у розмірі 7 676,00 грн. була орендною платою за останній місяць користування приміщенням. Після укладення нового Договору № 12/20-П від 01.11.2020 сума у розмірі 7 676,00 грн., яка була орендною платою за останній місяць користування приміщенням за попереднім Договором № 8/17-П від 20.07.2017, Відповідачу не поверталась та залишилась у Позивача. З урахуванням оплат різниці за останній місяць вартості орендної плати у розмірі 1 070,60 грн. (07.02.2022) та у розмірі 3 232,00 грн. (23.02.2022), Відповідач на виконання умов п. 3.2 Договору сплатив орендну плату за останній місяць у розмірі 11 978,60 грн., яку Позивач під час розрахунку заборгованості з орендної плати не врахував. Також Відповідач, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин (військова агресія Російської Федерації проти України), вважає, що він звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання за ст. 625 ЦК України та обов`язку сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 21.03.2022 по 14.10.2022.

02.12.2022 від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечував проти доводів Відповідача та просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Позивач зазначає, що Відповідачем фактично не сплачувалась орендна плата за останній місяць оренди в сумі 11 978,60 грн. за Договором № 12/20-П від 01.11.2020, оскільки надані Відповідачем копії Договору № 8/17-П від 20.07.2017, акту звірки за період з 20.04.2017 по 31.10.2020, платіжного доручення № 2433 від 24.07.2017 не стосуються предмету доказування у справі; платіжним дорученням № 7309 від 07.02.2022 Відповідач здійснив доплату за лютий 2022 року у розмірі 1 070,60 грн., а платіжним дорученням № 7334 від 23.02.2022 доплату за березень 2022 року у розмірі 3 232,00 грн., як зазначено у призначенні платежу. Тому Відповідач фактично надав згоду на зміну розміру орендної плати до суми 16 160,00 грн./міс. Повідомлення та рахунки надсилались Відповідачу на його електронну пошту, зазначену у Договорі. Позовні вимоги стосуються періоду з квітня 2022 року, тому відсутні підстави стверджувати про недотримання строків, передбачених п. 3.1 Договору. Крім того, на думку Позивача, відсутні підстави для звільнення Відповідача від відповідальності через форс-мажорні обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Справа відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалась протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2020 між Приватним підприємством "Науково-виробниче комерційне об`єднання "Пульсар" (далі Позивач, Орендодавець) та Повним товариством "Ломбард "КЕШ" Брила О.І. і Компанія" (далі Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди торгівельного павільйону-приміщення № 12/20-П (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає Орендарю в тимчасове користування за плату торгівельний павільйон приміщення (далі об`єкт оренди) площею 40,4 кв.м на території торгового комплексу "Північний", за адресою: м. Дніпро, вул. Семафорна, 21-А, для надання ломбардних послуг населенню відповідно до Засновницького договору і внутрішнього положення, а Орендар зобов`язується здійснювати плату за користування об`єктом оренди в порядку і на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору вартість об`єкту оренди, з урахуванням індексації, складає 138 027,00 грн.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що вступ Орендаря у користування об`єктом оренди настає одночасно з підписанням сторонами акту прийому-передачі.

За умовами п. 2.3 Договору об`єкт оренди вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі про фактичне повернення об`єкту оренди.

Відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата за користування об`єктом оренди визначається в грошовій формі і встановлюється сторонами у додатковій угоді, яка є невід`ємною частиною Договору. Розмір орендної плати може змінюватись Орендодавцем за узгодженням з Орендарем, а також Орендодавцем в односторонньому порядку, шляхом письмового повідомлення Орендаря не пізніше, ніж за 33 календарні дні до набуття таких змін чинності, при цьому не потрібно складання і підписання сторонами додаткової угоди про зміну розміру орендної плати.

Згідно з п. 3.2 Договору орендна плата за перший і останній місяці користування об`єктом оренди вноситься Орендарем на поточний рахунок Орендодавця або іншим способом, не забороненим чинним законодавством, впродовж 5 днів з моменту укладання Договору, а за подальші місяці авансовим платежем не пізніше 20 чисел місяця, попереднього розрахунковому. У разі, коли останній день сплати орендної плати співпадає з вихідним, святковим або неробочим днем, орендна плата оплачується напередодні.

У разі збільшення вартості орендної плати протягом дії Договору суборенди орендна плата за останній місяць користування об`єктом суборенди підлягає перерахунку та різниця у вартості орендної плати оплачується Суборендарем у порядку і строки, передбачені п. 3.2 Договору.

Відповідно до п. 4.12 Договору Орендар компенсує Орендодавцю витрати по оплаті комунальних послуг (енергопостачання, вода і каналізація, а також інші витрати, пов`язані зі змістом приміщень) у сумі фактичних витрат.

Пунктом 4.13 Договору передбачено, що Орендар зобов`язується компенсувати Орендодавцю вартість спожитої електроенергії та води за встановленими на момент оплати цінами і тарифами на підставі показань приладів обліку. За відсутності приладів обліку, розмір оплати визначається пропорційно займаній площі.

Відповідно до п. 4.14 Договору Орендар зобов`язується встановити прилади обліку електроенергії і води, а також здійснювати їх перевірку за власний рахунок.

Згідно з п. 4.19 Договору не пізніше за день закінчення дії Договору або дня його дострокового розірвання Орендар зобов`язується повернути Орендодавцю об`єкт оренди за актом прийому-передачі в змозі, не гіршому його стану на момент передачі в оренду з урахуванням зносу у встановлених розмірах. При цьому Орендар зобов`язаний повністю звільнити об`єкт оренди від майна, що належить йому.

Відповідно до п. 5.3 Договору у разі несвоєчасного внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі 2% від суми боргу за кожен день прострочення.

За умовами п. 5.11 Договору сторони звільняються від відповідальності за Договором у разі виникнення форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 5.13 Договору припинення терміну дії Договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за Договором, що виникли в період його дії, а також від відповідальності за порушення умов Договору.

Згідно з п. 7.2 Договору Орендодавець має право в односторонньому порядку змінювати умови Договору або достроково розірвати його, повідомивши про це Орендаря у письмовій формі не пізніше, ніж за 10 днів до вступу таких змін в силу або дня його розірвання. Орендар вважається повідомленим у тому числі й у разі, коли повідомлення або інша кореспонденція, що стосується Договору, відправлене або електронною поштою, вказаною Орендарем у Договорі, або шляхом відправки sms/mms повідомлення на телефонний номер, вказаний у Договорі або поштою на адресу місцезнаходження/проживання Орендаря, вказану у Договорі, яке не вручене Орендарю внаслідок або відмови Орендаря в отриманні, або внаслідок його відсутності за цієї адресою або після закінчення терміну зберігання кореспонденції.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що Орендар має право достроково розірвати Договір, повідомивши про це Орендодавця у письмовій формі не пізніше, ніж за 60 календарних днів до дати розірвання Договору.

Відповідно до п. 7.4 Договору закінчення терміну дії Договору або його дострокове розірвання не звільняє Орендаря від обов`язку передати Орендодавцю об`єкт оренди за актом прийому-передачі.

Згідно з п. 7.6 Договору підписана сторонами, відповідно до п. 3.1 Договору, Додаткова угода про встановлення або зміну орендної плати набуває чинності з моменту її підписання сторонами і відміняє попередню Додаткову угоду про встановлення або зміну орендної плати за Договором.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 та вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо Орендар не пізніше ніж за 60 календарних днів до закінчення терміну дії Договору не повідомив Орендодавця про своє бажання припинити дію Договору 31.12.2021.

За умовами п. 8.2 Договору зміна умов Договору здійснюється за погодженням сторін, за винятком випадків одностороннього внесення змін до Договору (у т.ч. його розірвання) у випадках, передбачених Договором. У разі зміни умов Договору за погодженням сторін такі зміни оформляються Додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною Договору. У разі односторонньої зміни умов Договору (у т.ч. його розірвання) підписання Додаткової угоди не є необхідним.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що дія Договору припиняється у випадку, зокрема:

- закінчення терміну його дії;

- дострокового розірвання Договору оренди на вимогу Орендодавця або Орендаря.

01.11.2020 сторони підписали Акт-1 прийому-передачі торгівельного павільйону-приміщення, відповідно до якого Позивач передав, а Відповідач прийняв об`єкт оренди (а.с. 21). Будь-які зауваження сторін щодо стану приміщення були відсутні.

Додатковою угодою-1 від 01.11.2020 до Договору сторони узгодили, що відповідно до п. 3.1 Договору орендна плата складає 265,00 грн. в місяць за 1 кв.м площі об`єкту оренди.

Отже, сума місячної орендної плати у 2020 році складала 10 706,00 грн. (40,4 кв.м х 265,00 грн.).

27.01.2022 Відповідач був ознайомлений з Повідомленням Позивача про зміну розміру орендної плати в порядку п. 3.1 Договору, а саме про те, що з 01.03.2022 розмір місячної орендної плати складатиме 320,00 грн. за 1 кв.м (а.с. 26), що в цілому складало 12 928,00 грн.

Згідно з платіжним дорученням № 7230 від 01.02.2022 Відповідач перерахував Позивачу орендну плату за березень 2022 року у розмірі 12 928,00 грн. (а.с. 29).

22.02.2022 Позивач направив на електронну пошту Відповідача, зазначену у Договорі, Повідомлення від 19.02.2022 про зміну розміру орендної плати в порядку п. 3.1 Договору, а саме про те, що з 01.03.2022 розмір місячної орендної плати складатиме 400,00 грн. за 1 кв.м, що в цілому складало 16 160,00 грн., а також рахунок № 14 від 20.02.2022 за оренду за березень 2022 року (доплата) на суму 3 232,00 грн. (а.с. 27, 28).

Згідно з платіжним дорученням № 7334 від 23.02.2022 Відповідач перерахував Позивачу доплату орендної плати за березень 2022 року у розмірі 3 232,00 грн. (а.с. 30), що в цілому зі сплаченою 01.02.2022 сумою у розмірі 12 928,00 грн. склало 16 160,00 грн. за приміщення або 400,00 грн. за 1 кв.м.

Листом за № 035 від 13.06.2022, яке надійшло на електронну пошту Позивача 14.06.2022, Відповідач повідомив про дострокове розірвання Договору у зв`язку з неможливістю використання об`єкту оренди через військову агресію Російської Федерації проти України, а також висловив бажання негайно повернути об`єкт оренди (а.с. 37).

Позивач зазначає, що листом за № 395/22 від 27.06.2022, надісланим на електронну пошту Відповідача та засобами поштового зв`язку, він повідомив Відповідача про отримання листа Відповідача на свою електронну пошту 14.06.2022 та, враховуючи п. 7.3 Договору, він буде вважатись розірваним 15.08.2022, у той же день має відбутись повернення орендованого приміщення. Для складання акту приймання-передачі Позивач просив забезпечити явку повноважного представника Відповідача 15.08.2022 за адресою: м. Дніпро, вул. Семафорна, 21-А, та до цього часу підготувати об`єкт оренди для передачі і привести його в стан, який він мав на момент передання в оренду, усунувши погіршення приміщення. Також Позивач звернув увагу Відповідача, що торговельний комплекс "Північний" до 24.02.2022 і після працює в звичайному режимі, доступ орендарів та відвідувачів на територію торговельного комплексу не обмежувався, всі комунікації і приміщення перебувають у справному стані та придатні до експлуатації, будь-яких військових дій на території м. Дніпра, які б вплинули на роботу торговельного комплексу "Північний", не було. Тому Позивач просив Відповідача сплатити заборгованість (а.с. 38).

Згідно з Актом-1 прийому-передачі торгівельного павільйону-приміщення, підписаного сторонами 15.08.2022, Позивач передав, а Відповідач прийняв об`єкт оренди. За змістом цього акту приміщення має недоліки, які перелічені в акті (а.с. 36).

З огляду на листування сторін стосовно розірвання Договору, суд зауважує, що фактично вказаний Акт від 15.08.2022 є Актом повернення майна з оренди.

У зв`язку з несплатою Відповідачем орендної плати, починаючи з 20.03.2022, Позивач листом за № 396/22 від 14.07.2022 повторно надіслав Відповідачу рахунки на оплату орендної плати за квітень - липень 2022 року, а саме:

№ 31 від 31.03.2022 на суму 16 160,00 грн.,

№ 35 від 20.04.2022 на суму 16 160,00 грн.,

№ 41 від 10.05.2022 на суму 16 160,00 грн.,

№ 47 від 10.06.2022 на суму 16 160,00 грн., з проханням сплатити заборгованість (а.с. 39-43).

Листом за № 051 від 15.07.2022 Відповідач повідомив, що вимоги Позивача про сплату орендної плати не відповідають загальним засадам цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності з огляду на наявність форс-мажорних обставин, а саме військову агресію Російської Федерації проти України, у зв`язку з чим Відповідач не користується об`єктом оренди з 24.02.2022 та звільнив його від речей для негайного повернення (а.с. 44).

Позивач зазначає, що, з урахуванням положень п. 3.1 Договору, а також Повідомлень від 27.01.2022 та від 19.02.2022, розмір місячної орендної плати з березня 2022 року складав 16 160,00 грн. і дії Відповідача зі сплати орендної плати у цьому розмірі в лютому 2022 року (платіжні доручення № 7230 від 01.02.2022, № 7334 від 23.02.2022) підтверджують правомірність цієї позиції.

У той же час, Позивач зазначає, що вже після початку військової агресії Російської Федерації проти України Відповідач не подавав заяви про дострокове розірвання Договору аж до червня 2022 року, орендну плату не сплачував, але підписав акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 17 від 31.03.2022, № 18 від 30.04.2022, № 19 від 31.05.2022, № 20 від 30.06.2022, № 21 від 31.07.2022 за період з березня по липень 2022 року у розмірі 12 928,00 грн. на місяць (а.с. 31-35), чим фактично не визнає свого обов`язку зі сплати орендної плати у розмірі 16 160,00 грн. на місяць.

Заборгованість, яка лишилась несплаченою Відповідачем, за період з 01.04.2022 по 15.08.2022 складає 72 459,35 грн., що і є причиною виникнення спору.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням умов п. 3.2, Відповідач повинен був оплатити оренду:

- за квітень 2022 року - до 18.03.2022 (в сумі 16 160,00 грн.);

- за травень 2022 року до 20.04.2022 (в сумі 16 160,00 грн.);

- за червень 2022 року до 20.05.2022 (в сумі 16 160,00 грн.);

- за липень 2022 року до 20.06.2022 (в сумі 16 160,00 грн.);

- за серпень 2022 року (01.08.2022 15.08.2022) до 20.07.2022 (в сумі 7 819,35 грн.).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість Відповідача перед Позивачем з оплати орендованого майна за період з 01.04.2022 по 15.08.2022 складає 72 459,35 грн.

Доказів оплати Відповідачем вказаної заборгованості сторонами до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 72 459,35 грн. підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вказувалось вище, відповідно до п. 5.3 Договору у разі несвоєчасного внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі 2% від суми боргу за кожен день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача пеню за загальний період з 21.03.2022 по 14.10.2022 у розмірі 13 539,22 грн.

Розрахунок суми пені здійснений Позивачем по кожному місяцю оренди окремо, з дотриманням положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" щодо обмеження граничного розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок пені, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено не вірно, з огляду на те, що за березень 2022 Позивачем зроблено розрахунок з порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (шість місяців), з іншими періодами розрахунок зроблено вірно.

Суд, здійснивши власний перерахунок, з урахуванням вищевикладеного, вважає, що ці вимоги підлягають задоволенню частково зі стягненням з Відповідача пені у розмірі 13 030,07 грн., в решті позовних вимог в цій частині в сумі 509,15 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних за загальний період з 21.03.2022 по 14.10.2022 в сумі 915,95 грн. та інфляційні втрати за загальний період з 21.03.2022 по 14.10.2022 у розмірі 5 697,82 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовна вимога щодо стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 915,95 грн. підлягає задоволенню.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок інфляційних втрат, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовна вимога щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат у розмірі 5 697,82 грн. підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з Відповідача основного боргу у розмірі 72 459,35 грн., пені у розмірі 13 030,07 грн., 3% річних у розмірі 915,95 грн., інфляційних втрат у розмірі 5 697,82 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

З доводами Відповідача суд не погоджується, оскільки останні спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Крім того, посилання Відповідача на наявність форс-мажорних обставин суд вважає безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду і у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено (п. 74-77):

Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 зазначено, що суди попередніх інстанцій вважали, що єдиним доказом існування форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати, втім ця позиція є помилковою. Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань, які виникли внаслідок укладення договору оренди між резидентами України, може доводитися будь-якими доказами.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

З урахуванням наведеної правової позиції, слід визнати, що воєнний стан на території України сам по собі не означає, що Відповідач не може здійснювати свою підприємницьку діяльність, отримувати прибуток та здійснювати розрахунки з контрагентами. Підтвердженням протилежного в даному випадку могли б бути обставини, за яких усі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, що б перешкоджало Відповідачу здійснювати свою підприємницьку діяльність під час введення воєнного стану.

З урахуванням відсутності, неподання у справу зазначених доказів, слід визнати, що Відповідач не довів, що виникнення відповідних форс-мажорних обставин мало для нього наслідком неможливість виконання свого зобов`язання з оплати орендованого майна, тобто, не доведено, що це порушення сталось внаслідок вказаної обставини непереборної сили, що виключає підстави для звільнення Відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання.

У зв`язку із частковим задоволенням позову судовий збір за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Повного товариства "Ломбард "КЕШ" Брила О.І. і Компанія" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 8-10, кімн. 1 Б, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 36368048) на користь Приватного підприємства "Науково-виробниче комерційне об`єднання "Пульсар" (49005, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 5, офіс 101 г, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 21947034) основний борг у розмірі 72 459,35 грн., пеню у розмірі 13 030,07 грн., 3% річних у розмірі 915,95 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 697,82 грн. та 2 467,36 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

01.03.2023