Рішення

від 02.03.2023 по справі 910/12195/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.03.2023Справа № 910/12195/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕХІВСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМ ТРАНС КАРГО"

про стягнення 995 417,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕХІВСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМ ТРАНС КАРГО" (далі - відповідач) про стягнення 995 417,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неповернення відповідачем грошових коштів, сплачених згідно з договором № 1631-1405 від 14.05.2021 як передплата за послуги. Проте послуг на заявлену до стягнення суму, за твердженням позивача, відповідачем не надано.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання) та встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, ухвала суду від 29.11.2022 була отримана позивачем та відповідачем 13.12.2022.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕХІВСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД" (позивач, клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІМ ТРАНС КАРГО"(відповідач, експедитор) було укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № 1631-1405 (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого клієнт доручає, а експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок клієнта виконати доручення щодо транспортно-експедиційного обслуговування внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта залізничним, а також іншими видами транспорту (автомобільним, морським, авіа) по території України, країн СНД та інших держав.

Відповідно до пункту 4.1. Договору клієнт здійснює попередню оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів згідно з погодженими сторонами заявками шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати погодження заявки, але не пізніше дати оформлення перевізного документа (залізничної накладної) на навантажений рейс/дати оформлення перевізного документа (залізничної накладної) на підсил вагону (за наявності підсилу), якщо інші умови не визначені в Додатковій угоді або заявці.

Загальна сума Договору визначається як загальна вартість послуг, наданих клієнту, згідно з актами наданих послуг. Датою надання послуг за цим Договором є дата складання акту наданих послуг. Розрахунок здійснюється шляхом банківського переказування коштів у національній грошовій одиниці України на поточний рахунок експедитора. Всі банківські витрати та комісії з переказування коштів - за рахунок платника (п.4.4-4.6 Договору).

Згідно з пунктами 4.8 та 4.9 Договору надлишок грошових коштів, що залишається у експедитора після здійснення розрахунків із залученими особами, за вирахуванням плати (винагороди) експедитора, враховується експедитором при організації інших перевезень вантажів клієнта за цим договором або підлягає поверненню клієнту протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання експедитором відповідної письмової вимоги клієнта. Датою оплати вважається зарахування коштів на банківський рахунок експедитора.

Строк дії Договору встановлюється з моменту його підписання до 31.12.2021. За відсутності до спливання строку дії цього договору пропозиції сторін щодо розірвання договору він вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік (12 місяців) на тих самих умовах. Кожна зі сторін має право розірвати цей Договір в односторонньому порядку шляхом направлення іншій стороні повідомлення про розірвання за 30 (тридцять) днів до запланованої дати розірвання із зазначенням причин розірвання. Цей Договір може бути припинений/розірваний тільки по завершенню всіх взаєморозрахунків, пов`язаних з його виконанням.

Сторонами не надано до матеріалів справи доказів розірвання або припинення договорів, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що він є чинними.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було сплачено на рахунок відповідача грошові кошти в загальному розмірі 7 000 000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 60 від 04.06.21 на суму 300 000,00 грн, № 64 від 07.06.21 на суму 300 000,00 грн, № 65 від 07.06.21 на суму 200 000,00 грн, № 70 від 11.06.21 на суму 500 000,00 грн, № 73 від 11.06.21 на суму 100 000,00 грн, № 85 від 18.06.21 на суму 1 300 000,00 грн, № 102 від 25.06.21 на суму 600 000,00 грн, № 104 від 25.06.21 на суму 500 000,00 грн, № 125 від 13.07.21 на суму 200 000,00 грн, № 131 від 15.07.21 на суму 500 000,00 грн, № 149 від 23.07.21 на суму 2 000 000,00 грн та № 208 від 06.08.21 на суму 500 000,00 грн.

У той же час, відповідачем було надано послуги транспортно-експедиційного обслуговування на загальну суму 4 549 771,20 грн, що підтверджується актами надання послуг: № 26 від 30 червня 2021 року, № 32 від 30 червня 2021 року, № 51 від 31 липня 2021 року, № 52 від 31 липня 2021, № 82 від 31 серпня 2021 року, які підписані між обома сторонами.

Також між сторонами, в особі директорів, підписано та скріплено печатками товариств акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 30.09.2021 заборгованість відповідача перед позивачем, тобто сума переплати, становить 2 450 228,80 грн.

У подальшому, відповідач протягом листопада 2021 року здійснював повернення надмірно перерахованих коштів. Всього було повернуто 1 454 811,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 42 від 02 листопада 2021 року на суму 400 000,00 грн, № 50 від 04 листопада 2021 року на суму 400 000,00 грн, № 61 від 05 листопада 2021 року на суму 400 000,00 грн та № 66 від 08 листопада 2021 року на суму 254 811,00 грн.

Отже, відповідачем були надані послуги на загальну суму 4 549 771,20 грн та було повернуто позивачу надмірно сплачені кошти у розмірі 1 454 811,00 грн. Сума переплати становить 995 417,00 грн. У зв`язку з цим, 16.09.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 140922 від 14.09.2022 про повернення суми переплати за договором у розмірі 995 417,00 грн. Дана вимога вручена відповідачу 04.10.2022, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 1150104007630.

Однак відповідачем не було надано відповіді на дану вимогу, так само і не було повернуто надмірно перераховані кошти позивачу, що й стало підставою для звернення до суду із позовом про стягнення 995 417,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодекс України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з приписами статті 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що в межах договору транспортно-експедиторського обслуговування № 1631-1405 від 14.05.2021 позивачем сплачено 7 000 000,00 грн, у той час, як відповідачем були надані послуги в загальному розмірі 4 549 771,20 грн та повернуто позивачу 1 454 811,00 грн надмірно перерахованих коштів. Отже, надлишок грошових коштів, що підлягають поверненню позивачу, становить 995 417,00 грн. Дані обставини підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень, актів надання послуг та актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно з пунктами 4.8 та 4.9 Договору надлишок грошових коштів, що залишається у експедитора після здійснення розрахунків з залученими особами, за вирахуванням плати (винагороди) експедитора, враховуються експедитором при організації інших перевезень вантажів клієнта за цим договором або підлягає поверненню клієнту протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання експедитором відповідної письмової вимоги клієнта. Датою оплати вважається зарахування коштів на банківський рахунок експедитора.

16.09.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 140922 від 14.09.2022 про повернення суми переплати за договором у розмірі 995 417,00 грн. Дана вимога вручена відповідачу 04.10.2022, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 1150104007630.

У той же час, відповідач на вимогу позивача від 16.09.2022 № 140922 надлишок грошових коштів в сумі 995 417,00 грн не повернув.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На момент прийняття рішення відповідач не надав суду документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, доводів позивача не спростував.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача, а отже, судові витрати по сплаті судового збору за подання даного позову до суду в розмірі 14 931,25 грн слід покласти на відповідача.

Щодо заявлених позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 25 000,00 грн, то суд наразі відповідний розподіл даних судових витрат за відсутності передбачених частиною 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України доказів не здійснює. Водночас, сторонам не позбавлена права звернутися до суду щодо розподілу судових витрат в порядку статті 244 ГПК України.

За положеннями частини 8 статті 129 ГПК України, такі докази подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (у разі розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження).

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІМ ТРАНС КАРГО" (03189, місто Київ, вул. Вільямса Академіка, будинок 8-Є, код 43250624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕХІВСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД" (11523, Житомирська обл., Коростенський р-н, с. Михайлівка, код 35545380) основний борг у розмірі 995 417 (дев`ятсот дев`яносто п`ять тисяч чотириста сімнадцять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 14 931 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот тридцять один) грн. 25 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.03.2023

Суддя О.Г. Удалова